Рішення

від 07.02.2022 по справі 120/8066/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 лютого 2022 р. Справа № 120/8066/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (далі - позивачі) з адміністративним позовом до Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивачів зазначає, що за результатами розгляду заяв (клопотань) позивачів про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на земельній ділянці за кадастровим номером 0520884400:01:004:0125, на черговій сесії Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, відповідач прийняв рішення, яким відмовив позивачам у надані відповідних дозволів, підставою для відмови у наданні дозволів на виготовлення проекту землеустрою зазначено: прийняття сільською радою рішення про включення бажаної земельної ділянки до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги.

Позивач не погоджується з мотивами такої відмови, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, адже останні не узгоджуються з положеннями частини 7 статті 118 Земельного Кодексу України, якими визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні відповідного дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

Ухвалою суду від 26.07.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначає, що бажана позивачами земельна ділянка входить до земельної ділянки з кадастровим номером 0520884400:01:004:0125, яка включена до переліку земельних ділянок, право на які виставляються на земельні торги. Крім того, зазначив, що первинно вказану вище земельну ділянку пропонувалось винести на земельні торги ще 29.05.2021, однак депутати за дане рішення не проголосували, в зв`язку з чим останнє повторно було включено до порядку денного на 09.06.2021. Таким чином, питання щодо винесення земельної ділянки з кадастровим номером 0520884400:01:004:0125 на земельні торги селищною радою було ініційовано раніше, ніж позивачі звернулися із заявами (клопотаннями) від 03.06.2021 про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою.

Ухвалою від 08.11.2021 судом було витребувано у Краснопільської сільської ради та зобов`язано надати суду в 5-денний строк з дня отримання копії даної ухвали рішення Краснопільської сільської ради, яким, як вказує відповідач, земельна ділянка з кадастровим номером 0520884400:01:004:0125, включена до переліку земельних ділянок право на які виставляються на земельні торги, а також документально підтверджену інформацію щодо дати оприлюднення відповідного рішення Краснопільської сільської ради, докази на підтвердження того, що земельна ділянка з кадастровим номером 0520884400:01:004:0125 виставлена на земельні торги.

Копію ухвали від 08.11.2021 стороною відповідача отримано 19.11.2021, проте станом на 07.02.2022 вимоги ухали відповідачем не виконані, витребувані докази суду не надані. При цьому відповідачем не повідомлено про причини невиконання вимог ухвали суду від 08.11.2021.

Відповідно до частини 6 статті 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за можливе здійснювати розгляд даної справи на підставі наявних у ній доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 03.06.2021 позивачі звернулися до відповідача із заявами про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на земельній ділянці за кадастровим номером 0520884400:01:004:0125 за межами с. Михайлівка Гайсинського району Вінницької області.

Разом із тим, пунктами 1-3, 5, 6 рішення 10 сесії 8 скликання від 09.06.2021 позивачам було відмовлено у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою, оскільки бажана ними земельна ділянка, відповідно до рішення 10 сесії 8 скликання Краснопільської сільської ради, включена до переліку земельних ділянок, право на які виставляється на земельні торги.

Не погоджуючись із такими відмовами позивачі звернулися до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає та реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України (далі ЗК України) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких зокрема належать землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В силу положень пункту "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Згідно зі частинами 1, 2 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частин 6, 7 статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Як вже встановлено судом, підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стало те, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянки включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності права оренди на які можуть бути реалізовані на земельних торгах.

Водночас, суд наголошує, що вичерпний перелік підстав, за наявності яких може бути відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначено у частині сьомій статті 118 Земельного Кодексу України, проте підстави, якими керувався відповідач, відмовляючи позивачам, до них не належать.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно із положеннями частини 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію (ч. 5 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

В даному ж випадку, приймаючи рішення від 09.06.2021, в частині відмови у наданні позивачам дозволів на розробку документації із землеустрою, відповідач виходив із того, що бажана ними земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які можуть бути реалізовані на земельних торгах.

При цьому, як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, бажана позивачами земельна ділянка з кадастровим номером 0520884400:01:004:0125 включена до відповідного Переліку рішенням 10 сесії 8 скликання Краснопільської сільської ради від 09.06.2021.

Із наведеного вище слідує, що рішення про включення спірної земельної ділянки до Переліку, а також рішення, яким відмовлено позивачу в наданні відповідного дозволу з підстав включення земельної ділянки до Переліку, прийняті відповідачем в один день та в межах однієї сесії.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими твердження представника позивачів про те, що на момент прийняття оскаржуваного у даній справі рішення від 09.06.2021, яким відмовлено позивачам в наданні відповідних дозволів, рішення Краснопільської сільської ради від 09.06.2021 про включення спірної земельної ділянки до Переліку ще не набрало чинності, а тому відповідач не міг ним керуватись відмовляючи позивачам у наданні дозволів на розробку документації із землеустрою.

Крім того, процедура продажу земельних ділянок державної та комунальної власності та прав на них на земельних торгах передбачена главою 21 Земельного кодексу України Продаж земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (статті 134-139).

Згідно вказаних норм можна виділити наступні етапи земельних торгів:

- добір земельних ділянок для продажу;

- підготовка лотів до земельних торгів;

- проведення торгів та встановлення їх результатів;

- оприлюднення інформації про проведені торги.

Згідно із положеннями частини 4 статті 136 ЗК України, проведення земельних торгів щодо земельних ділянок або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються:

а) виготовлення, погодження та затвердження у встановленому законодавством порядку документації із землеустрою у випадках, визначених цим Кодексом;

б) стартова ціна лота;

в) строк, інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування нею на земельних торгах, обмеження у використанні земельної ділянки;

г) відомості про особу, уповноважену організатором земельних торгів на укладення (підписання) договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги;

ґ) проект договору купівлі-продажу, оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки.

Відповідно до частини 5 статті 136 ЗК України, земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, або права на них, виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися в користування до завершення торгів.

Із аналізу вказаних норм слідує, що заборона відчужувати та надавати у користування земельні ділянки розпочинається не з моменту включення цієї ділянки до переліку земельних ділянок, а саме з моменту, коли конкретна земельна ділянка або права на неї вже виставлені на земельні торги.

Таким чином, із наведеного слідує висновок, що сам лише факт прийняття рішення про включення земельної ділянки в перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги, не є самостійною підставою для заборони їх відчужувати та надавати у користування.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 136 ЗК України, підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів. Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає:

а) виготовлення та затвердження у встановленому законодавством порядку документації із землеустрою (у разі формування земельної ділянки, зміни цільового призначення земельної ділянки та в разі, якщо відомості про земельну ділянку не внесені до Державного земельного кадастру);

б) державну реєстрацію земельної ділянки;

в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку;

г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель" у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї;

ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель", крім випадків проведення земельних торгів щодо набуття права оренди земельної ділянки;

д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки;

е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим, ніж розмір орендної плати, визначений Податковим кодексом України, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - не може бути меншим 7 відсотків їх нормативної грошової оцінки;

є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок;

ж) визначення дати проведення земельних торгів.

Один лот складається виключно з однієї земельної ділянки або прав на неї (частина 2 статті 136 ЗК України).

Отже, саме після закінчення етапу із підготовки лоту до торгів та вчинення всіх вище перерахованих дій, зокрема, визначення дати та місця проведення земельних торгів, на думку суду, можна стверджувати, що земельна ділянка виставлена на торги та відповідно діє заборона на відчуження, передачу в заставу та надання у користування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 137 ЗК України, технічні вимоги до підготовки до проведення та проведення земельних торгів, встановлення та оприлюднення їх результатів, визначення розміру, порядку сплати, повернення реєстраційних, гарантійних внесків учасників та винагороди, що сплачується переможцем аукціону оператору електронного майданчика, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Організатор земельних торгів через особистий кабінет публікує в електронній торговій системі оголошення про проведення земельних торгів, до якого додаються документи та матеріали на лот (документація), що підтверджують виконання вимог, визначених частиною третьою статті 135 і частиною першою статті 136 цього Кодексу.

Документація щодо кожного лота розміщується організатором земельних торгів в електронній торговій системі як окремий електронний документ, підписаний організатором або його представником та складений за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України.

Документація щодо кожного лота після визнання торгів такими, що відбулися, передається організатором земельних торгів переможцю торгів.

З огляду на викладене, вся необхідна інформація щодо земельних торгів з продажу земельної ділянки із кадастровим номером 0520884400:01:004:0125, або прав на неї, в тому числі результати цих торгів, повинна бути опублікована на офіційному веб-сайті Держгеокадастру, а саме: "http://torgy.land.gov.ua/auction".

При цьому, програмні можливості вказаної веб-сторінки дають змогу здійснити пошук земельних торгів, які заплановано або вже відбулися, за багатьма критеріями, в тому числі, за місцем розташування земельної ділянки.

Разом з тим, за результатами пошуку аукціонів або лотів з продажу земельних ділянок або прав на них, які знаходяться на території Краснопільської сільської ради, жодних записів не знайдено, що свідчить про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 0520884400:01:004:0125, на земельні торги взагалі не виставлялась.

Таким чином, враховуючи усі вище викладені обставини, суд приходить до висновку, що пункти 1-3, 5, 6 рішення Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницьколї області, в частині відмов у наданні дозволу позивачам є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Оцінюючи позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проектів землеустрою, суд зазначає, що відповідний суб`єкт владних повноважень за наслідком розгляду клопотання та аналізуючи пакет доданих до нього документів, дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою (технічної документації) щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Отже, саме до повноважень відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування віднесено вирішення питання щодо надання дозволу. Відтак, такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд суб`єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Дискреційні повноваження, насамперед, це сукупність прав і обов`язків державних органів чи органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених проектом акта.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням дискреційних повноважень є закон і справедливість.

За таких обставин, враховуючи, що законодавець чітко визначив порядок для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою (технічної документації) щодо відведення земельної ділянки, суд вважає, що відсутні підстави без дотримання такого, зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення та фактично підміняти державний орган.

При цьому суд враховує, що приймаючи оскаржуване рішення від 09.06.2021 в частині відмови позивачам в наданні відповідних дозволів, відповідачем не надавалась оцінка дотриманню положень статті 118 ЗК України при зверненні позивачів із заявами від 03.06.2021, а відмова мотивована лише хибними доводами відповідача, які наведені вище.

Згідно абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяви позивачів від 03.06.2021 про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, із земель запасу Краснопільської ОТГ Гайсинського району Вінницької області, яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 0520884400:01:004:0125 за межами с. Михайлівка Гайсинського району Вінницької області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання щодо підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 гривень суд враховує приписи статті 134 КАС України.

Так, частиною 1 статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 5, 6 статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 КАС України).

Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Так, понесені позивачами витрати на правову допомогу підтверджуються наявними в матеріалах справи копією договору про надання правничої допомоги №01/06 від 01.06.2021, укладеного між позивачами та адвокатом Катричем А.С., ордерами Серії ВН №184609 від 14.07.2021, ВН №184605 від 14.07.2021, ВН №184610 від 14.07.2021, ВН № 184612 від 14.07.2021, ВН №184611 від 14.07.2021, актами здачі-прийому правничої допомоги до договору №01/06 від 01.06.2021, в яких наведено перелік наданих послуг та визначено вартість наданих послуг в сумі 3000,00 грн кожним з позивачів, квитанціями до прибуткового ордеру № 1 від 03.06.2021, № 2 від 03.06.2021, № 3 від 03.06.2021, № 4 від 03.06.2021.

Таким чином, витрати позивачів в загальному розмірі 15000,00 грн на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та доводяться належними і допустимим доказами.

Разом з тим, зважаючи на часткове задоволення заявлених позовних вимог, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, дійшов висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачів підлягають стягненню половину документально підтверджених судових витрат на правничу допомогу в загальному розмірі 7500,00 грн, по 1500 грн кожному позивачеві.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункти 1-3, 5, 6 рішення 10 сесії 8 скликання Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області від 09.06.2021, в частині відмови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, із земель запасу Краснопільської ОТГ Гайсинського району Вінницької області, яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 0520884400:01:004:0125 за межами с. Михайлівка Гайсинського району Вінницької області.

Зобов`язати Краснопільську сільську раду Гайсинського району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в редакції від 03.06.2021 про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, із земель запасу Краснопільської ОТГ Гайсинського району Вінницької області, яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 0520884400:01:004:0125 за межами с. Михайлівка Гайсинського району Вінницької області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн (одна тисяча п`ятсот гривень 00 коп.) за рахунок місцевого бюджету Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_2 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн (одна тисяча п`ятсот гривень 00 коп.) за рахунок місцевого бюджету Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_3 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн (одна тисяча п`ятсот гривень 00 коп.) за рахунок місцевого бюджету Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_4 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн (одна тисяча п`ятсот гривень 00 коп.) за рахунок місцевого бюджету Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_5 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн (одна тисяча п`ятсот гривень 00 коп.) за рахунок місцевого бюджету Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 )

ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 )

ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 )

Краснопільська сільська рада Гайсинського району Вінницької області (вул. Центральна, 16, с. Краснопілка, Гайсинський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04330131)

Суддя Мультян Марина Бондівна