Рішення

від 09.02.2022 по справі 120/13861/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 лютого 2022 р. Справа № 120/13861/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до: Агрономічної сільської ради (вул. Мічуріна, 12, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227; код ЄДРПОУ 04525998)

про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) через представника Грбатюка В.В. до Агрономічної сільської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, рішення відповідача від 22.09.2021 №1012 про відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва площею 0,12 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

В обгрунтування позовних вимог, позивач покликається на те, що вимогами Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні відповідного дозволу, який не містить такої підстави для відмови у наданні дозволу, як перебування земельної ділянки у користуванні інших осіб.

Ухвалою суду від 27.10.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також вказаною ухвалою установлено строк для подання заяв по суті.

Крім того, цією ухвалою зобов`язано відповідача у 15-денний термін з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду належним чином засвідчені копії документів, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

18.11.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно якого відповідач заперечує проти задоволення позову, оскільки рішення про відмову у наданні дозволу на виготовлення технчної документації прийнято на підставі норм чинного законодавства та станом на 12.11.2021 бажана позивачем земельна ділянка знаходиться у користуванні інших осіб. Наразі права інших третіх осіб на земельну ділянку, яку бажає отримати позивач не зареєстровані.

29.11.2021 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Так, представник позивача наголосив на тому, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо перебування бажаної позивачем земельної ділянки у користуванні інших осіб, що підтверджує необгрунтованість прийнятого рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

02.08.2021 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, за рахунок земель комунальної власності Агрономічної ОТГ,

До клопотання позивач додав копії паспорта та ідентифікаційного номера, графічні матеріали із зазначенням місця розташування бажаної земельної ділянки, копію посвідчення учасника бойових дій.

Крім того, у клопотанні позивач конкретизував, що бажана для нього земельна ділянка межує із земельними ділянками з кадастровими номерами 0520683800:01:007:0080, 0520683800:01:007:0017.

Спірним рішенням 14-ї чергової сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради від 22.09.2021 за № 1012 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області ОСОБА_1 " відмовлено у наданні вищевказаного дозволу.

Підставою для прийняття такого рішення зазначено, що вказана на графічних матеріалах земельна ділянка перебуває у користуванні інших громадян.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регулюється главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Так, положеннями статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У той же час, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України.

Відповідно до частини 2 статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування та порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування передбачені статтями 118, 122 та 123 ЗК України.

Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК України).

Аналіз частин 6 та 7 статті 118 ЗК України дає підстави для висновку, що з метою реалізації права на отримання земельної ділянки зацікавлена особа повинна звернутися із клопотанням до компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування. Наведене законодавче регулювання обумовлено розмежуванням компетенції між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина 1 статті 122 ЗК України).

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За змістом частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб, повинні додати свого клопотання погодження відповідного землекористувача.

Отже, з урахуванням положень ч. 5 ст. 116 та ч. 6 ст. 118 ЗК України, вимога закону щодо надання погодження землекористувача є такою, що спрямована на захист прав землекористувачів (орендарів та постійних землекористувачів) від протиправного втручання в їх право користування земельною ділянкою. Відтак погодження землекористувача є обов`язковим, якщо клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою стосується земельних ділянок державної чи комунальної власності, що перебувають у користуванні інших громадян або юридичних осіб і таке право не припинено у визначеному законом порядку.

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 17.12.2018 року у справі №509/4156/15-а, зробив висновок, що враховуючи обмежений строк розгляду клопотання, а також положення частини шостої статті 118 ЗК України, яка містить імперативні вимоги щодо обов`язковості додавання до клопотання зацікавленої особи графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), Суд у контексті спірних правовідносин дійшов висновку, що недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Судом встановлено, що позивач, бажаючи використати своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки комунальної власності, звернувся до сільської ради з клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою для ведення садівництва орієнтовним розміром 0,12 га. До клопотання позивач додав всі необхідні документи та графічні матеріали із зазначенням місця розташування бажаної земельної ділянки.

Крім того, у клопотанні позивач конкретизував, що бажана для нього земельна ділянка межує з земельними ділянками з кадастровими номерами 0520683800:01:007:0080, 0520683800:01:007:0017.

Спірним рішенням позивачу відмовлено у наданні вищевказаного дозволу з підстав того, що запитувана земельна ділянка перебуває у користуванні інших громадян.

Проте, доказів надання такої земельної ділянки іншім особам, суду не надано. Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Разом із тим в силу приписів ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України, якою визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні відповідного дозволу.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що рішення 14 чергової сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради від 22.09.2021 за № 1012 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області ОСОБА_1 ", яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою є необґрунтованим, а зазначені у ньому підстави для його прийняття відповідачем не доведені.

В силу приписів ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, ураховуючи, що відповідач не довів правомірності свого рішення, суд доходить висновку про його протиправність, а відтак таким, що підлягає скасуванню.

Визначаючись із способом захисту порушеного права позивача суд враховує, що згідно п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом (ч. 4 ст. 245 КАС України).

Розглядаючи цю справу, суд зазначає, що відповідно до п. 3. ч. 2 ст. 2 КАС України, однією із вимог до рішення суб`єкта владних повноважень є його обґрунтованість

Обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень полягає в дослідженні усіх обставин, що є істотними у процесі його прийняття, аналізі таких обставин та їх правової оцінки. Усі мотиви якими керується суб`єкт у процесі оцінки та аналізу обставин повинні бути чітко та повно відображені у рішенні. В такий спосіб зацікавленій особі створюються гарантії того, що навіть у випадку якщо рішення прийнято не на її користь, вона зможе оскаржити його, та обґрунтувати свою незгоду із одним чи декількома аргументами які чітко зазначені в рішенні.

Висновок узгоджується із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі Рисовський проти України ЄСПЛ зазначив про особливу важливість принципу належного урядування, який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП], заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.comS.r.l. проти Молдови, заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі, заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії, заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії, заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини, п. 128, та Беєлер проти Італії, п. 119).

Виходячи із обставин встановлених у цій справі, відповідач принципу належного урядування як і вимог закону про повне обґрунтування власного рішення не дотримався. Зокрема, рішення яке є предметом оскарження не містять повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення технічної документації. Такі недоліки у діяльності відповідача з однієї сторони перешкоджають позивачу у реалізації його права на обґрунтування своєї незгоди із усіма аргументами відповідача, які унеможливлюють задоволення клопотання, а з іншої перешкоджають у межах спірних правовідносин повну перевірку судом умов, дотримання яких є необхідним для прийняття позитивного для позивача рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою.

Відтак, суд вважає необхідним задовольнити похідну позовну вимогу у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 02.08.2021, та прийняти рішення із урахуванням висновків суду, зроблених у цьому рішенні. Тому, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 14-ї чергової сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради від 22.09.2021 за № 1012 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Агрономічну сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02.08.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,12 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Агрономічна сільська рада (вул. Мічуріна, буд. 12, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, ЄДРПОУ 04525998).

Рішення суду сформовано 09.02.2022 р.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна