Рішення

від 03.02.2022 по справі 280/10750/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 лютого 2022 року Справа № 280/10750/21 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Управління соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Грушевського, буд. 10; код ЄДРПОУ 03193057)

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

09.11.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо недоплати позивачу як особі з інвалідністю 3 групи щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року у розмірі семи мінімальних пенсій за віком;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що звернувся до відповідача з питання перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік як особі з інвалідністю у відповідності до статті 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту . Проте відповідач відмовив у здійсненні перерахунку. Вказує також, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008визнано не Конституційними, зокрема, положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II Внесення змін до деяких Законодавчих актів України та пункту 3 розділу III Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких Законодавчих актів України . Вважає дії відповідача протиправними та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 15.11.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення виявлених недоліків.

29.11.2021 від позивача до суду надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 01.12.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/10750/21 без виклику сторін.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 29.12.2021 надав до суду відзив на адміністративний позов (вх.№77398), в якому зазначає, що виплата щорічної разової грошової допомоги у 2021 році здійснювалась позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №325 Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань , якою встановлений чіткий розмір допомоги до 5 травня для певних категорій. Наголошує, що в межах повноважень, визначених Конституцією України, управління не має права самостійно вийти за межі повноважень: внести зміни до Державного бюджету України щодо збільшення бюджетних асигнувань на виплату цієї допомоги, затвердити їх, надати завдання щодо її виплати. Також зазначив, що управлінню не були надані повноваження щодо здійснення перерахунку розміру допомоги, ці повноваження надані Кабінету Міністрів України, які він здійснює при розробці проекту Державного бюджету України. Отже, позивач відповідно до норм діючого Законодавства в Україні за 2021 рік, отримав щорічну державну допомогу до 05 травня, як ветеран війни - інвалід війни ІІІ групи, в розмірі 3391,00грн. На підставі вищевикладеного, вважає, що управління при виплаті грошової допомоги за 2021 рік діяло у межах своїх повноважень і у спосіб, встановлений Законодавством, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 18.03.2014.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни ІІІ групи у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Відповіді на вказане звернення матеріали справи не містять.

Позивач, не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України .

Згідно із частиною другою статті 95 Конституції України виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII). Цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені статтею 13 вказаного Закону №3551-XII, відповідно до частини 5 якої (в редакції Закону України від 25. 12. 1998 №367-XIV Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ) щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам І групи - десять мінімальних пенсій за віком; ІІ групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Підпунктом б підпункту 2 пункту 20розділу II Внесення змін до деяких Законодавчих актів України Закону України від 28.12.2007 №107-VI Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких Законодавчих актів України (набрав чинності 01 січня 2008 року) частину п`яту статті 13 Закону №3551-XII викладено у новій редакції, за змістом якої щорічно до5травняінвалідамвійнивиплачується разова грошова допомога у розмірах,які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень,встановлених Законом про Державний бюджет України .

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008вказані зміни визнані не Конституційними.

Протягом 2012-2014 років на підставі Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 13 Закону №3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Поряд із цим, Законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 також врегульовані пунктом 26розділу VI Бюджетного кодексу України .

Згідно із підпунктом 5 пункту 63розділу І Закону України від 28.12.2014 №79-VIII Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.

На реалізацію приписів цієї норми Закону, Кабінетом Міністрів України кожного бюджетного року приймалися відповідні постанови. Зокрема, Кабінет Міністрів України у Постанові №325 установив, що у 2021 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбачена Законом №3551-XII, особам з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни здійснюється в розмірі 3906,00 грн. , тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено статтею 13 цього Закону. Отже, на час виплати позивачу у 2021 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-XII і Постанова №325.

Водночас, Конституційний Суд України рішенням від 27.02.2020 №3-р/2-2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є не Конституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (Відомості Верховної Ради України, 1993 р. , №45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Конституційний Суд України у пункті 2. 2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22.05.2008 №10-рп/2008, дійшов висновку про те, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших Законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) Законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими Законами України .

Частиною другою статті 152 Конституції України встановлено, що Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані не Конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх не Конституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з 27.02.2020 норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII, не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. У даному випадку застосуванню підлягають положення статті 13 Закону №3551-XII в редакції Закону №367-XIV Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , частиною 5 якої встановлено виплату разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком .

При цьому суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач у листі-відповіді, не можуть змінювати приписів Закону №3551-ХІІ, який має вищу юридичну силу.

Згідно із частиною третьою статті 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Як зазначено в постанові Великої палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі №440/2722/20, правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон №3551-XII. Згідно із підпунктом 5 пункту 63розділу І Закону України від 28.12.2014 №79-VIII Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетний кодекс України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Конституційний Суд України Рішенням від 27.02.2020 №3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є не Конституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом.

Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 №1082-IX Про Державний бюджет України на 2021 рік установлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2021 року - 1769 гривень.

Таким чином, з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 №3-р/2020 позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи у 2021 році у розмірі семи мінімальних пенсій.

Органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача.

В даному випадку, безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги позивачу як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи за 2021 рік має здійснювати Управління соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області, зважаючи також на те, що у відзиві управління підтверджує, що позивач перебуває на обліку як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи. Крім того, сам відповідач вказує, що позивач звертався до Управління з питання виплати йому допомоги у належному розмірі, та у відповіді Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області зазначило, що позивач перебуває на обліку як особі з інвалідністю в наслідок війни ІІІ групи, проте посилалось на недостатність фінансування даних виплат.

Судом встановлено, що виплата позивачу разової грошової допомоги не відповідає статті 13 Закону №3551-ХІІ та свідчить про порушення його прав на отримання такої допомоги у належному розмірі.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Разова грошова допомога учасникам бойових дій є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів №11 та №14 (04.11.1950), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених Законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Суханов та Ільченко проти України (Заяви №68385/10 та №71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Громадяни мають бути впевненими у своїх Законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного Законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).

Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені Законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного Законодавства України, висновків Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення взаємопов`язаних позовних вимог шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо недоплати позивачу як особі з інвалідністю 3 групи щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року у розмірі семи мінімальних пенсій за віком та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного Законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак не довів правомірності своїх дій щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи у розмірі меншому, ніж сім мінімальних пенсій за віком, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Грушевського, буд. 10; код ЄДРПОУ 03193057) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області щодо недоплати ОСОБА_1 як особі з інвалідністю 3 групи щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає Законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає Законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 03.02.2022.

Суддя М.С. Лазаренко