Рішення

від 10.02.2022 по справі 300/5825/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2022 р. справа № 300/5825/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап`юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вигодської селищної ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

05.10.2021 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Вигодської селищної ради (далі - відповідач) про визнання дій протиправними щодо відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки; зобов`язання розглянути заяву від 23.06.2021 та заборонити надавати дозволи на виготовлення технічної документації із землеустрою та передавати у власність земельну ділянку кадастровий номер 2622087600:04:002:0001.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків, які позивач у строк встановлений судом усунула.

08.11.2020 ухвалою суду відкрито провадження за вказаним позовом, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заявлені позовні вимоги щодо предмету спору обґрунтовані тим, що на заяву позивача протиправно, в порушення норм Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , без проведення пленарного засідання, головою Вигодської селищної ради одноособово відмовлено у наданні їй дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, кадастровий номер 2622087600:04:002:0001. Вважає таку відмову протиправною, оскільки заява про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки повинна бути розглянута на пленарному засіданні шляхом голосування. У зв`язку з цим просить зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача від 23.06.2021 у відповідності до вимог закону та заборонити надавати дозволи на виготовлення технічної документації із землеустрою та передавати у власність дану земельну ділянку.

Відповідач направив суду відзив на позовну заяву, із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджуються, із посиланням у ньому на відповідні норми права та твердження. Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що бажана в отримання земельна ділянка, кадастровий номер 2622087600:04:002:0001, що знаходиться в урочищі Підбабичів села Шевченкове Вигодської селищної ради Калуського району, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка виділяється в окрему земельну ділянку, відноситься до земель комунальної власності та передана, рішенням ХІІІ сесії ХХІ скликання Шевченківської сільської Ради народних депутатів Долинського району Івано-Франківської області від 21.12.1993, безоплатно у приватну власність громадянам для ведення особистого підсобного господарства, тому бажану в отримання земельну ділянку не може бути надано позивачу. Крім того, відповідач заперечив щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін матеріали адміністративної справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.

23.06.2021 ОСОБА_1 звернулася до Вигодської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, кадастровий номер 2622087600:04:002:0001, що знаходиться в урочищі Підбабичів села Шевченкове Вигодської селищної ради Калуського району з метою передачі у власність частини земельної ділянки, загальною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка виділяється в окрему земельну ділянку. До заяви додано ксерокопії паспорта та ідентифікаційного коду, викопіювання з публічної кадастрової карти України про місце розташування земельної ділянки.

На заяву позивача селищним головою Вигодської селищної ради надано відповідь за №1363/02-14 від 23.07.2021, якою повідомлено, що рішенням Шевченківської сільської ради від 21.12.1993 вказану земельну ділянку передано у власність жителям села Шевченкове, а тому на вказану земельну ділянку не може бути наданий дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо її поділу.

Позивач, вважаючи таку відмову протиправною, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частино 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частинами 1, 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин відповідно до закону вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Суд зазначає, що передумовою для відведення громадянину у власність земельної ділянки, яка утворюється в результаті поділу раніше сформованої земельної ділянки, що перебуває у державній власності, є затверджена у встановленому порядку технічна документація із землеустрою щодо поділу такої раніше сформованої земельної ділянки.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 Земельного кодексу України, зокрема частиною 6 цієї статті передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Суд зазначає, що оскільки окремої процедури для безоплатної приватизації землі на підставі технічної документації Земельним кодексом України не визначено, положення статті 118 цього Кодексу поширюються як на випадки безоплатної приватизації земельних ділянок на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, так і на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Неприйняття рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою та повідомлення позивача про неможливість надання такого дозволу згідно не може підміняти рішення про відмову у наданні такого дозволу, оскільки стаття 118 Земельного кодексу України зобов`язує уповноважений орган у рішенні про відмову у наданні зацікавленій особі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність викладати мотиви відмови (невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку).

Частина 7 статті 118 Земельного кодексу України не передбачає випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатами заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення (про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу).

Вказані правові висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду викладеній в постанові від 23.11.2021 у справі №580/704/21.

За викладених обставин, суд вважає, що Вигодська селищна рада у спірному випадку діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, передбачений статтею 118 Земельного кодексу України.

Як наслідок, належним способом захисту є визнання протиправними дії Вигодської селищної ради щодо нерозгляду у передбачений законодавством спосіб та строк заяви позивача від 23.06.2021 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, кадастровий номер 2622087600:04:002:0001, що знаходиться в урочищі Підбабичів села Шевченкове Вигодської селищної ради Калуського району, площею 2,00 га, та слід зобов`язати Вигодську селищну раду Калуського району Івано-Франківської області розглянути заяву позивача від 23.06.2021.

Щодо позовної вимоги про заборону Вигодській селищній раді надавати дозволи на виготовлення технічної документації із землеустрою та передавати у власність земельну ділянку, кадастровий номер 2622087600:04:002:0001, суд зазначає наступне.

Статтею 118 Земельного кодексу України передбачений порядок безоплатного надання земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб передбачає, зокрема, необхідність отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення відповідної ділянки (або замовлення такого проекту без отримання дозволу за принципом «мовчазної згоди» ) (частина 7 вказаної статті), погодження такого проекту у порядку, встановленому законом (частина 8 зазначеної норми), та подання його до відповідного органу місцевого самоврядування на затвердження (частина 9 статті 118 ЗК України).

Водночас, частиною 7 статті 118 цього Кодексу передбачено, що підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що статтею 118 Земельного кодексу України передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, і заборона надання такого дозволу за рішенням суду серед цих підстав відсутня, спосіб захисту прав позивача шляхом заборони Вигодській селищній раді надавати дозволи на виготовлення технічної документації із землеустрою та передавати у власність дану земельну ділянку суперечить закону та може призвести до порушення прав інших осіб, які також мають право на отримання безоплатно у власність цієї земельної ділянки, а також прав позивача щодо розгляду його заяви та прийняття відповідного рішення.

Як наслідок, в задоволенні вимоги про заборону Вигодській селищній раді надавати дозволи на виготовлення технічної документації із землеустрою та передавати у власність дану земельну ділянку, слід відмовити.

За таких обставин, заявлений позивачем позов підлягає задоволенню частково.

Стаття 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 даного Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно частини 2 статті 134 даного Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з пунктом 1 частини 3 зазначеної статті Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 908 гривень, згідно квитанції №ПН1154 від 01.10.2021, та витрати, пов`язані з розглядом справи (на професійну правничу допомогу) в розмірі 5000 гривень, згідно договору від 01.10.2021 про надання правової допомоги адвокатом Шкутяком Юрієм Миколайовичем, актом виконаних робіт, квитанцією за № ПН1162 від 01.10.2021.

Однак, відповідно до акту виконаних робіт від 01.10.2021 у найменуванні виконаних робіт, серед іншого, зазначена послуга «Представництво інтересів в суді» вартістю 1200 гривень. Суд зазначає, що розгляд вказаної справи здійснений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Будь-яких клопотань, заяв, які би підлягали вирішенню під час розгляду вказаної справи, до суду не надходило. Також, позивачем не надано доказів вчинення адвокатом інших дій, пов`язаних із представництвом її інтересів в суді.

За таких обставин, суд вважає належним чином обґрунтованими та підтвердженими витратами позивача на оплату послуг адвоката є сума 3 800 гривень, а розмір цих витрат позивача є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони.

Як наслідок, враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню частина сплаченого судового збору в розмірі 454 гривні та частина витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 900 гривень, пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Вигодської селищної ради щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 23.06.2021 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, кадастровий номер 2622087600:04:002:0001, у передбачений законодавством спосіб та строк.

Зобов`язати Вигодську селищну раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.06.2021 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, кадастровий номер 2622087600:04:002:0001.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Вигодської селищної ради (вулиця Д. Галицького, будинок 75, селище міського типу Вигода, Калуський район, Івано-Франківська область, 77552, код ЄДРПОУ 04355875,) частину сплаченого судового збору в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні та частину витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 900 (одна тисяча дев`ятсот) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап`юк С.В.