Ухвала

від 17.01.2022 по справі 580/9563/21

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

17 січня 2022 року справа № 580/9563/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Глийової В. Г.,

представника позивача - Шкварко В. В. (за ордером),

представника відповідача - Сільвестр І. О. (за самопредставництвом),

представника третьої особи - Теслюка М. В. (за самопредставництвом),

представника третьої особи - Ліннія В. М. (за самопредставництвом),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління статистики у Черкаській області про визнання протиправним та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Черкаської обласної державної адміністрації (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління статистики у Черкаській області в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо надання позивачу дозволу на розробку проекту із землеустрою;

- зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0, 0401 га (під нерухомим майном) за рахунок частини земельної ділянки за кадастровим номером 7110136700:04:019:0081.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач усупереч вимог Земельного кодексу України відмовив позивачу у наданні погодження подальшого відведення земельної ділянки, що охоплює ділянку розташовану під нерухомим майном, яке належить йому на праві власності.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Усною ухвалою суду від 10.01.2022, занесеною до протоколу підготовчого засідання у підготовчому засіданні оголошено перерву до 10 год 30 хв 17.01.2022

В ході підготовчого засіданні судом поставлено на обговорення питання про закриття провадження у справі.

Представник позивача проти закриття провадження заперечила.

Представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору зазначили, що вказана справа не підлягає закриттю, оскільки повинна розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Термін «суб`єкт владних повноважень» орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

При визначенні компетенції адміністративний суд виходить не лише із суб`єктного складу, а із суті спору. Так, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій, яку слід розуміти як діяльність усіх суб`єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

З аналізу наведених норм вбачається, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав і свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема обов`язком доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування.

Тобто, однією з визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, яка вважає порушеними свої права, свободи чи інтереси, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові або службові особи.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Вказані норми права встановлюють, що в порядку адміністративного судочинства захищаються права та інтереси осіб у сфері публічно - правових відносин. Публічно - правові відносини є складовою частиною правових відносин, які виникають у суспільстві.

Таким чином, до адміністративного суду з адміністративним позовом має право звернутись особа за захистом саме публічного права, свободи чи інтересу у сфері публічно - правових відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Проте, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції, оскільки важливе значення для визначення юрисдикції має питання підстав виникнення спору та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Суд зауважує, що публічно - правовим спором в адміністративному судочинстві є не будь-який спір, у якому однією із сторін є орган публічної адміністрації, а лише той, що випливає із здійснення таким суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій щодо скаржника.

Тобто, для наявності такого спору є обов`язковим наявність зв`язку між здійсненням органом влади покладених на нього владних управлінських функцій та порушення прав, свобод чи інтересів фізичної або юридичної особи внаслідок такої реалізації своїх функцій владним органом.

Звернення особи з позовом до суду на захист іншого крім публічного права, свободи чи інтересу, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Так, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виконання, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частин 1-2 ст.2 ЗК України земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Статтею 80 ЗК України встановлено, що суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до п.б ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частиною 5 статті 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

У разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні, набувач має право використовувати таку земельну ділянку для доступу та обслуговування такого об`єкта. Порядок користування земельною ділянкою набувачем визначається договором між ним та землекористувачем.

У разі недосягнення згоди сторонами щодо порядку користування відповідною земельною ділянкою, такий порядок користування визначається судом (частина 14 статті 120 ЗК України).

Абзацом 2 частини 1 ст.123 ЗК України передбачено, що рішення про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно статті 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, позивач ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення кафе-бару, розташованого по АДРЕСА_1 на земельній ділянці за кадастровим номером 7110136700:04:019:0081.

Вказана земельна ділянка, яка охоплює ділянку розташовану під нерухомим майном ОСОБА_1 належить на праві постійного користування Головного управління статистики у Черкаській області, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ЧР 24-189 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Листом Головного управління статистики у Черкаській області від 13.07.2021 №19-08/1865-21 позивачу відмовлено у наданні погодження подальшого відведення земельної ділянки під нерухомим майном.

Листом Департаменту агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації від 25.08.2021 №02/09-02.01-08/6896 позивача повідомлено, що відсутність нотаріальної згоди землекористувача Головного управління статистики у Черкаській області на вилучення частини земельної ділянки унеможливлює вирішення даного питання.

Отже спір, з метою вирішення якого позивач звернувся до суду, виник з приводу отримання ним у власність земельної ділянки, що належить на праві постійного користування Головному управлінню статистики у Черкаській області.

З огляду на зміст позовної заяви, характеру спірних правовідносин та обставин встановлених судом, суд приходить до висновку, що в даному випадку наявний спір про право, що виникає при врегулюванні майнових відносин, які підлягають врегулюванню на підставі норм Цивільного кодексу України, в порядку цивільного судочинства.

Отже даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому провадження у справі, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, підлягає закриттю.

За практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі Сокуренко і Стригун проти України , суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Крім того, при визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи суд виходить з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб`єктного складу сторін.

Суд зазначає, що даний позов спрямований на захист прав у сфері цивільно-правових, а не публічно-правових відносинах, що виключає можливість його розгляду та вирішення в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи відповідно до положень пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір №3674-VІ від 08.07.2011.

Керуючись ст. ст. 238, 243, 248, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі №580/9563/21 за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління статистики у Черкаській області про визнання протиправним та скасування розпорядження.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання суддею.

Повний текст ухвали виготовлено 24 січня 2021 року.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ