Рішення

від 31.01.2022 по справі 520/28252/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

31.01.2022 р. справа №520/28252/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Дістрик Партнер" до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України , проскасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії , -

встановив:

Матеріали позову були одержані судом 28.12.2021р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 29.12.2021р. Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 31.01.2022р.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Дістрик Партнер (далі за текстом заявник, платник, Товариство, ТОВ), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправним та скасування рішення від 14.12.2021р. №36541; 2) зобов`язання виключити ТОВ "Дістрик Партнер" (ідентифікаційний код - 44308470) з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що вчинене контролюючим органом управлінське волевиявлення у формі рішення про віднесення платника до категорії ризикових є неумотивованим, свавільно створює необґрунтовані та суттєві перешкоди в господарській діяльності Товариства в частині виконання обов`язку відносно своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за текстом - Реєстр). Наголошував на тому, що дотримується стандартів виваженої, обачливої, розсудливої та сумлінної поведінки під час організації господарської діяльності. Стверджував, що не створює умов для безпідставного отримання податкової вигоди будь-якими учасниками суспільних відносин.

Відповідач, Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі за текстом контролюючий орган, владний суб`єкт, адміністративний орган, Головне управління, ГУ, орган публічної адміністрації), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що за наслідками збору, опрацювання та використання податкової інформації виявлено причетність заявника до проведення ризикових господарських операцій (невідповідність номенклатури придбаного товару номенклатурі реалізованого товару, невідповідність обсягів придбаного товару обсягам реалізованого товару). Наголошував, що ці обставини спричинили виникнення обгрунтованого сумніву у дотриманні податкової дисципліни в аспекті справляння ПДВ та потребу у вжитті превентивних заходів податкового контролю.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник пройшов визначену законодавством процедуру державної реєстрації суб`єктів господарювання, є резидентом України - юридичною особою приватного права, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом - 44308470, набув правового статусу платника податку на додану вартість.

14.12.2021 року контролюючим органом в особі Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Харківській області було прийнято рішення №36541 з приводу відповідності заявника критеріям ризиковості за п.8 Критеріїв ризиковості платника податків у зв`язку із наявністю ознак проведення ризикових операцій - взаємовідносини з ТОВ Органік Продакт Груп (ідентифікаційний код - 44333795).

Будь-якого іншого, детального та достатнього поза розумним умотивування суджень контролюючого органу текст названого рішення не містить.

Не погодившись із відповідністю закону вчиненого контролюючим органом управлінського волевиявлення з приводу прийняття рішення про визнання платника таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податків, заявник ініціював даний спір.

Перевіряючи відповідність закону оскарженого рішення контролюючого органу, суд зазначає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

З 01.01.2011р. відносини з приводу справляння податку на додану вартість регламентовані, насамперед, приписами розділу V Податкового кодексу України.

Так, згідно з п.п. а п.185.1 ст.185 та п.п. ба п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів і послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У силу п.201.10 ст. 201 названого кодексу реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Функціонування Єдиного реєстру податкових накладних (далі за текстом Реєстр) відбувається в автоматизованому режимі за правилами Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 29.12.2010 р. №1246 із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №1246), а також Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість (затверджено постановою КМУ від 16.10.2014 р. із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №569).

За правилами п.12 Порядку ведення Реєстру №1246 контролюючим органом в автоматичному режимі (тобто без фізичної участі конкретного працівника, а виключно за раніше створеними налаштуваннями продукту програмного забезпечення - інформаційно телекомунікаційної системи) вчиняється управлінське волевиявлення першого рівня процедури моніторингу податкових накладних з приводу прийняття податкової накладної до Реєстру або з приводу відмови у прийнятті податкової накладної до Реєстру.

Постановою КМУ від 11.12.2019р. №1165 було затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за текстом - Порядок зупинення реєстрації №1165), а наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019р. №520 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.12.2019р. за №1245/34216) було затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за текстом - Порядок прийняття рішень №520).

За нормами Порядку зупинення реєстрації №1165 контролюючим органом також в автоматичному режимі (тобто без фізичної участі конкретного працівника, а виключно за раніше створеними налаштуваннями продукту програмного забезпечення - інформаційно телекомунікаційної системи) вчиняється управлінське волевиявлення другого рівня процедури моніторингу податкових накладних з приводу реєстрації податкової накладної у Реєстрі або з приводу зупинення реєстрації податкової накладної у Реєстрі.

За визначенням п.2 Порядку зупинення реєстрації №1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Окрім того, у розумінні п.2 Порядку зупинення реєстрації №1165 ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної / розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту "а" або "б" пункту 185.1 статті 185, підпункту "а" або "б" пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній / розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку.

Розглядаючи справу, суд зважає, що п.3 Порядку зупинення реєстрації №1165 містить критерії застосування до податкової накладної режиму безумовної реєстрації в Реєстрі.

Відносно решти податкових накладних у силу п.5 Порядку №1165 розпочинається перевірка за параметрами: 1) ризиковості платника податку; 2) позитивної податкової історії платника податку; 3) ризиковості операцій.

Так, відповідно до п.6 та п.7 Порядку зупинення реєстрації №1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення. Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4). У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. У разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку.

При цьому, п.6 Порядку зупинення реєстрації №1165 чітко передбачено, що управлінське волевиявлення контролюючого органу з приводу належності особи до кола ризикових платників за правовою природою та зовнішнім оформленням є письмовим рішенням владного суб`єкта і може бути оскаржено до суду.

До того ж саме у цьому пункті Порядку зупинення реєстрації №1165 указано, що у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Згадана обставина прямо указує на те, що законодавець передбачив існування такого рішення суду.

Отже, з положень наведених норм чинного законодавства України чітко та однозначно слідує, що прийняття контролюючим органом рішення про присвоєння особі ознаки ризикового платника податків (у спосіб прийняття рішення про визнання відповідності платника податків критеріям ризиковості платника податків) змінює правовий режим моніторингу реєстрації податкових накладних в Реєстрі, з абсолютною невідворотністю призводить до зупинення реєстрації будь-якої складеної цією особою податкової накладної в Реєстрі, а рішення Комісії регіонального рівня про реєстрацію виписаної такою собою податкової накладної в Реєстрі не виконується одразу, а надсилається до Комісії центрального рівня для ревізії та узгодження.

Відтак, рішення контролюючого органу про присвоєння особі ознаки ризикового платника саме по собі значно погіршує правове становище платника податків, покладаючи на платника додатковий тягар у наданні пояснень і документів у виправдання правомірності реєстрації податкової накладної до Комісії регіонального рівня, а у подальшому створюючи для платника стан абсолютної правової невизначеності до прийняття остаточного рішення Комісією центрального рівня.

Таким чином, рішення контролюючого органу про присвоєння особі ознаки ризикового платника змінює звичайну процедуру реєстрації податкової накладної в Реєстрі.

Зважаючи на викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що рішення владного суб`єкта, котре створює настільки значні правові наслідки має бути предметом окремої судової перевірки у порядку адміністративного судочинства з огляду на приписи ст.ст. 8 і 124 Конституції України, ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 2, ч. 4 ст. 242 КАС України.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 02.07.2019 р. по справі №140/2160/18 (адміністративне провадження №К/9901/13662/19) загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Суд вважає, що наведений висновок Верховного Суду повністю кореспондує положенням ч.2 ст.2 КАС України.

Аналогічний по суті висновок з приводу умотивованості волевиявлень адміністративних органів викладений і у п.75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18, де указано, що адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності ( виправдання ) свого рішення.

Між тим, у відзиві на позов контролюючим органом не викладено жодних належних, достатніх та юридично і фактично спроможних аргументів відповідності закону оскарженого волевиявлення в частині доведення порушення заявником стандартів виваженої, обачливої, розсудливої, сумлінної поведінки у якості учасника суспільних відносин - суб»єкта господарювання.

У пункті п.8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість (котрий є додатком №1 до Порядку зупинення №1165) визначено, що ризиком є наявність податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній / розрахунку коригування.

Проте у спірних правовідносинах контролюючий орган у ході розгляду справи не довів ані наявності реального ризику, ані явної та очевидної досягнення ризиком такого рівня небезпеки, котрий створює дійсну (а не удавану чи примарну) небезпеку економічним інтересам держави.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020р. у справі №814/1460/16 адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Із кореспонденції частин 1 і 2 ст.77 КАС України та приписів ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

До того ж і у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19 визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів.

Оцінивши доводи сторін та добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у даному конкретному випадку орган публічної адміністрації під час вчинення оскарженого управлінського волевиявлення не забезпечив реалізацію функції контролю відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк до моменту вчинення волевиявлення не здобув достатнього обсягу беззаперечних та неспростовних доказів провадження заявником господарської діяльності в умовах та обставинах, котрі характеризуються ознаками явного та очевидно (чи хоча б розумного прийнятного для виникнення обґрунтованого сумніву у дотриманні податкової дисципліни) недодержання вимог чинного законодавства України, а намір контролюючого органу запобігти наперед (на майбутнє) можливим втратам бюджету ґрунтується виключно на уявному припущенні у ймовірному задіянні заявника у схемах незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість і сам по собі не є підставою для прийняття рішення про визнання платника податків ризиковим.

Факт створення додаткової та необґрунтованої перешкоди у виконанні обов`язку особи у спірних правовідносинах у галузі податкової справи знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову в частині скасування правового акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень.

Стосовно вимоги про зобов`язання відповідача виключити з переліку платників з ознаками ризиковості суд зазначає, що право та охоронюваний законом інтерес заявника повністю та ефективно поновлюються скасуванням спірного рішення, оскільки скасований індивідуальний правовий акт втрачає юридичну дію і не породжує жодних правових наслідків саме від моменту прийняття такого акту органом публічної адміністрації (тобто у зворотному хронологічному обчисленні).

Подальша процедура реєстрації складених заявником податкових накладних у Реєстрі після настання події набрання законної сили рішенням суду має відбуватись без урахування скасованого судом рішення контролюючого органу про визнання платника податків ризиковим.

Дана вимога спрямована наперед, стосується спірних правовідносин, котрі ще не склались у часі, здатна призвести до погіршення правового становища заявника, адже скасування правового акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень зумовлює виникнення у органу публічної адміністрації обов`язку усунути (нівелювати) створені неправомірним волевиявлення юридичні наслідки саме із календарної дати вчинення такого волевиявлення, а задоволення судом вимоги заявника про виключення із переліку платників з ознаками ризиковості спричиняє виникнення у органу публічної адміністрації обов`язку вчинити відповідну управлінську дію виключно з дати набрання судовим актом законної сили.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню за епізодом припинення юридичної сили правового акту індивідуальної дії.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), вичерпно реалізував усі існуючі правові механізми з`ясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір". Так, заявником при зверненні до суду було сплачено судовий збір у сумі 1816,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 27.12.2021 р. Отже, співвідносно до обсягу задоволених вимог, присудженню за рахунок владного суб`єкта підлягає судовий збір у сумі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу державної податкової служби України в особі Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.12.2021 року №36541.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (ідентифікаційний код - 43983495; місцезнаходження - 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дістрик Партнер" (ідентифікаційний код - 44308470) 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. у якості компенсації витрат на оплату судового збору.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

Суддя Сліденко А.В.