Постанова

від 20.01.2022 по справі 520/4120/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 р.Справа № 520/4120/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Юсіфової Г.А.

представника позивача Яковлєва Є.В.

представника відповідача Шапошника С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2021, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 17.05.21 по справі № 520/4120/2020

за позовом Приватного акціонерного товариства "Газенергокомплект"

до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Газенергокомплект", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд :

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Харківській області по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки приватного акціонерного товариства "Газенергокомплект", яка здійснювалася на підставі наказу № 85 від 09 січня 2020 року та за результатами якої складено акт № 498/20-40-05-18-09/30589092 від 21.02.2020;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00000670518 від 18 березня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що Головне управління ДПС у Харківській області протиправно провів документальну позапланову невиїзну перевірку приватного акціонерного товариства "Газенергокомплект", яка здійснювалася на підставі наказу № 85 від 09 січня 2020 року та як наслідок, винесене за результатами його проведення податкове повідомлення-рішення № 00000670518 від 18 березня 2020 року підлягає скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 року адміністративний позов приватного акціонерного товариства "Газенергокомплект" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Харківській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки приватного акціонерного товариства "Газенергокомплект", яка здійснювалася на підставі наказу № 85 від 09 січня 2020 року та за результатами якої складено акт № 498/20-40-05-18-09/30589092 від 21.02.2020.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00000670518 від 18 березня 2020 року з податку на додану вартість в загальному розмірі 1697193 (один мільйон шістсот дев`яносто сім тисяч сто дев`яносто три) грн 75 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що перевіркою взаємовідносин ПАТ ГАЗЕНЕРГОКОМПЛЕКТ з ПП Юнісвіт за серпень 2018 року, ПП К`ю Парте за серпень 2018 року, ПП Фостере за вересень - листопад 2018 року, ПП Смартбуд-Трейд за листопад 2018 року та лютий 2019 року, ПП Таймікс за січень 2019 року встановлено, що у підприємств постачальників ПП Юнісвіт , ПП К`ю Парте , ПП Фостерс , ПП Смартбуд-Трейд , ПП Таймікс відсутнє придбання реалізованих на адресу ПАТ Газенергокомплект товарів протягом всього періоду діяльності. У ПП Юнісвіт , ПП К`ю Парте , ПП Фостере , ПП Смартбуд-Трейд , ПП Таймікс відсутні основні засоби.

Представник відповідача зазначає, що ПП К`ю парте та ПП Юнісвіт мають однакову ІР адресу ІР 195.123.219.2 , яка розташована поза межами України. Окрім цього ПП Смартбуд-Трейд , ПП Фостерс та ПП Таймікс мають однакову ІР адресу ІР 5.34.181.3 , яка розташована поза межами України.

Відповідач вважає, що підприємства, які використовують один той самий мережевий адрес, взаємопов`язані між собою та надсилають звітність, реєструють податкові накладні з одної адреси, приміщення, кімнати або взагалі з одного комп`ютера. Зазначені обставини можуть свідчити про оформлення господарських операцій задекларованих ПАТ Газенергокомплект по взаємовідносинам з вищенаведеними постачальниками лише на папері без мети їх фактичного виконання.

На думку представника відповідача, реальність вчинення господарських операцій між ПАТ Газенергокомплект та ПП Юнісвіт , ПП К`ю Парте , ПП Фостерс , ПП Смартбуд-Трейд , ПП Таймікс відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином, у ПАТ Газенергокомплект не було підстав для податкового обліку операцій, що досліджувались проведеною перевіркою.

Відповідач звертає увагу, що для підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових -ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Позивач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що з приписів статті 79 Податкового кодексу України вбачається, що позапланова невиїзна документальна перевірка вважається проведеною, якщо дотримуються наступні умови: наявні підстави для проведення перевірки, які визначаються статтями 77 та 78 Податкового кодексу України; чинність рішення керівника контролюючого органу про проведення перевірки, яке оформлюється наказом; належне повідомлення платника додатків про проведення перевірки, з врученням відповідних документів визначених Податковим кодексом України.

Позивач вважає, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише можливого факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення, у зв`язку з допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.

Позивач зазначає, що нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

На думку позивача, оскільки підставою для проведення перевірки, наслідком якої стало прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №00000670518 від 18 березня 2020, є Наказ Головного управління ДПС у Харківській області №85 від 09 січня 2020 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, а предметом розгляду справи №520/1536/20 - законність прийняття вказаного наказу, то результати перевірки є незаконними, а податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Крім того, 17.12.2021 року позивачем подано до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення, в яких серед іншого позивач зазначає, що відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України єдиним документом, який підтверджує господарські операції є - зареєстрована податкова накладна.

Позивач наголошує, що всі господарські операції між АТ ГЕК та ПП Юнісвіт за лютий 2017 року, серпень 2018 року, ПП КТо парте за травень - серпень 2018 року, ПП Фостерс за вересень - листопад 2018 року, ПП Смартбуд-трейд за листопад 2018 року, ПП Таймікс за січень 2019 року підтверджуються зареєстрованими податковими накладними, які надано до суду апеляційної інстанції.

На думку позивача, законодавцем не покладено обов`язку на платника податків здійснювати контроль за господарською діяльністю та дотриманням податкових зобов`язань його контрагентами.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 09 січня 2020 року Головним управлінням ДПС у Харківській області видано наказ № 85 на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки приватного акціонерного товариства "Газенергокомплект" з 10 лютого 2020 року тривалістю 5 робочих днів, яким визначено провести перевірку ПАТ "Газенергокомплект" з метою контролю за дотриманням вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час взаємовідносин з контрагентами - постачальниками ПП "Юнісвіт" (податковий номер 40479838) за лютий 2017 року, за серпень 2018 року, ТОВ "К`ю партс" (код за ЄДРПОУ 36458906) за травень 2018 року, за червень 2018 року, за липень 2018 року, за серпень 2018 року, ПП "ФОСТЕРС" (код за ЄДРПОУ 40485595) за вересень 2018 року, за жовтень 2018 року, за листопад 2018 року, ПП "Смартбуд-Трейд" (код за ЄДРПОУ 42413674) за листопад 2018 року, ТОВ "Таймікс" (код за ЄДРПОУ 42413412) за січень 2019 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вказаного наказу підставою для проведення перевірки є п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.41.1 ст.41, п.61.1, 61.2 ст.61, п.62.1 ст.62, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1, 78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, а саме у зв`язку з ненаданням ПАТ "Газенергокомплект" у запитуваному обсязі пояснень на письмові запити Головного управління ДФС у Харківській області №2456/10/20-40-14-12-15 від 17.01.2019 (отриманий 24.01.2019), № 3103/10/20-40-14-12-18 від 30.01.2018 (отриманий 07.02.2018 року), №13059/10/20-40-14-12-15 від 18.03.2019 (отриманий 19.03.2019), № 38738/10/20-40-14-12-18 від 12.09.2018 року (отриманий 18.09.2018), № 11354/10/20-40-14-12-15 від 07.03.2019 року (отриманий 19.03.2019), №41646/10/20-40-14-12-18 від 04.10.2018 року (отриманий 16.10.2018 року) та запит Головного управління ДПС у Харківській області №1774/10/20-40-05-18-15 від 19.09.2019 (отриманий 27.09.2019).

На підставі вказаного наказу податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Газенергокомплект", за результатами якої складено акт № 498/20-40-05-18-09/30589092 від 21.02.2020.

Висновками вказаного акту перевірки встановлено наступні порушення:

- пп. "а" п. 198.1, абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198, та п.201.1, п. 201.7 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 1398165,00 грн, в тому числі 40410,6 грн за лютий 2017 року, на 107447,36 грн за травень 2018 року на 103612,77 грн за червень 2018 року, на 87504,93 грн за липень 2018 року на 331453 грн за серпень 2018 року, на 98994,4 грн за вересень 2018 року, на 201837,66 грн за жовтень 2018 року, на 189442,16 грн за листопад 2018 року, на 149940,00 грн за грудень 2018 року, на 36949,31 грн за січень 2019 року, на 47344,46 грн за лютий 2019 року, на 3228,66 грн за березень 2019 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1398165 грн, в тому числі на 40410,7 грн за лютий 2017 року, на 107447,36 грн за травень 2018 року, на 103612,77 грн за червень 2018 року, на 87504,93 грн за липень 2018 року, на 331453 грн за серпень 2018 року, на 98994,4 грн за вересень 2018 року,

на 201837,66 грн за жовтень 2018 року, на 189442,16 грн за листопад 2018 року, на 149940,00 грн за грудень 2018 року, на 36949,31 грн за січень 2019 року, на 47344,46 грн за лютий 2019 року, на 3228,66 грн за березень 2019 року.

На підставі акту № 498/20-40-05-18-09/30589092 від 21.02.2020 18.03.2020 Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено податкове повідомлення - рішення № 00000670518 від 18 березня 2020 року яким збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1357755,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 339438,75 грн.

Не погоджуючись із діями податкового органу щодо проведення перевірки та із вказаним податковим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних наказу № 85 від 09 січня 2020 року та податкового повідомлення-рішення № 00000670518 від 18 березня 2020 року суб`єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення, чим порушено законні інтереси платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо доводів позовної заяви про визнання протиправними дії Головного управління ДПС у Харківській області по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки приватного акціонерного товариства "Газенергокомплект", яка здійснювалася на підставі наказу № 85 від 09 січня 2020 року та за результатами якої складено акт № 498/20-40-05-18-09/30589092 від 21.02.2020, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

При цьому, положеннями пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, про запровадження проведення такої перевірки для відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; суб`єктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пп. 78.1.2 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Відповідно до п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Газенергокомплект" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС Харківської області від 09 січня 2020 року № 85 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного акціонерного товариства "Газенергокомплект".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2021 по справі № 520/1536/2020, адміністративний позов приватного акціонерного товариства "Газенергокомплект" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу - задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС Харківської області від 09 січня 2020 року № 85 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки приватного акціонерного товариства "Газенергокомплект".

Слід зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ст. 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 по справі № 520/1536/2020, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС Харківської області від 09 січня 2020 року № 85, на підставі якого проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Газенергокомплект", отже позовні вимоги про визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Харківській області по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ "Газенергокомплект", яка здійснювалася на підставі наказу № 85 від 09 січня 2020 року та за результатами якої складено акт № 498/20-40-05-18-09/30589092 від 21.02.2020 є обґрунтованими.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасовання податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00000670518 від 18 березня 2020 року з податку на додану вартість в загальному розмірі 1697193 (один мільйон шістсот дев`яносто сім тисяч сто дев`яносто три) грн 75 коп, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень пп. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (п. 22.1 ст. 22 ПК України).

Згідно п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цьогоКодексу.

Приписами п. 187.1 ст.187 Податкового Кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно з пп. 192.1.2 п. 192.1 ст.192 Податкового Кодексу України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку. Отримувач має право збільшити суму податкового кредиту лише після реєстрації постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Положеннями п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Верховний Суд неодноразово (зокрема, у постановах від 19.04.2019 у справі №803/236/15-а, від 21.10.2019 у справі №0540/7843/18-а, від 09.10.2020 у справі №826/11085/18) зазначав, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Колегія суддів дослідвши надані 17.12.2021 року представником позивача додаткові матеріали справи, встановила, що відповідно до висновків Акту перевіркою встановлено порушення ПрАТ Газенергокомлект :

1. П.п. а п. 198.1. абзаців першого і другого п.п. 198.3 ст. 198, та п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 1 398 165 грн., в тому числі на 40410,7 грн. за лютий 2017 року, на 107447,36 грн. за травень 2018 року, на 103612,77 грн. за червень 2018 року, на 87504,93 грн. за липень 2018 року, на 331453 грн. за серпень 2018 року, на 98994,40 грн., за вересень 2018 року, на 201837,66 грн. за жовтень 2018 року, на 189442,16 грн. за листопад 2018 року, на 149940 грн. за грудень 2018 року, на 36949,31 грн. за січень 2019 року, на 47344,46 грн. за лютий 2019 року, на 3228,66 грн. за березень 2019 року.

В результаті чого: занижено податок на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 1 398 165 грн., в тому числі на 40410,7 грн. за лютий 2017 року, на 107447,36 грн. за травень 2018 року, на 103612,77 грн. за червень 2018 року, на 87504,93 грн. за липень 2018 року, на 331453 грн. за серпень 2018 року, на 98994,40 грн., за вересень 2018 року, на 201837,66 грн. за жовтень 2018 року, на 189442,16 грн. за листопад 2018 року, на 149940 грн. за грудень 2018 року, на 36949,31 грн. за січень 2019 року, на 47344,46 грн. за лютий 2019 року, на 3228,66 грн. за березень 2019 року.

Вищевказані порушення було виявлено по взаємовідносинам з ПП Юнісвіт за лютий 2017 року, серпень 2018 року, ПП К`ю парте за травень - серпень 2018 року, ПП Фостерс за вересень - листопад 2018 року, ПП Смартбуд-трейд за листопад 2018 року, ПП Таймікс за січень 2019 року.

АТ ГЕК мало фінансово-господарських взаємовідносини з ПП ТАЙМІКС (податковий номер 42413412) у січні 2019 р. на підставі укладеного договору поставки №199/1 від 09.11.2018р.

На підтвердження факту отримання товару та реальність господарських операцій представником позивача надано до суду:

- Специфікація №5 від 08.01.2019 р. до договору поставки №199/1 від 09.11.2018р.

- Видаткові накладні №10 від 08.01.2019; №18 від 09.01.2019; №48 від 16.01.2019

- Товарно-транспортні накладні №23 від 08.01.2019; №27 від 09.01.2019; №30 від 16.01.2019

- Податкові накладні №10 від 08.01.2019; №18 від 09.01.2019 №46 від 16.01.2019

- Регістр бухгалтерського обліку рахунка 631 за січень 2019р.

- Платіжне доручення №117 від 29.01.2019р.

- Регістр бухгалтерського обліку рахунка 281 за січень 2019р.( залишки та обороти товарів по контрагенту-постачальнику)

Інформація про по подальшу реалізацію товару, який було придбано, була надана відповідачу у складі відповіді на запит в запитуваному об`ємі.

Перелік підприємств та документи, які підтверджують подальший продаж товару, який було придбано у ПП Таймікс - зазначено в Аналізі руху номенклатури за 16.11.2018 - 10.12.2021, який міститься в матеріалах справи з відповідною бухгалтерською документацією.

АТ ГЕК мало фінансово-господарські взаємовідносини з ПП СМАРТБУД- ТРЕИД (податковий номер 42413674) у листопаді 2018 року на підставі укладеного договору поставки №203/1 від 12.11.2018р

На підтвердження факту отримання товару та реальності господарських операцій представником позивача надано до суду:

- Специфікація №2 від 01.02.2019 р. до договору поставки №203/1 від 12.11.2018р.

-Видаткові накладні №87 від 16.11.2018, №88 від 16.11.2018, №89 від 16.11.2018, №90 від 16.11.2018, №91 від 16.11.2018, №92 від 16.11.2018, №93 від 16.11.2018, №94 від 16.11.2018.

- Товарно-транспортні накладні №203 від 16.11.2018, №204 від 16.11.2018, №205 від 16.11.2018.

-Податкові накладні №31 від 16.11.2018, №32 від 16.11.2018, №33 від 16.11.2018, №34 від 16.11.2018, №35 від 16.11.2018, №36 від 16.11.2018, №37 від 16.11.2018, №38 від 16.11.2018.

-Платіжні доручення №1435 від 12.12:2018р., №1437 від 12.12.2018р., № 60 від 17.01.2019р., № 85 від 21.01.2019р.

- Регістр бухгалтерського обліку рахунка 281 за листопад 2018р.

- Регістр бухгалтерського обліку рахунка 631 за листопад 2018р.

Інформація про по подальшу реалізацію товару, який було придбано, була надана Відповідачу у складі відповіді на запит в запитуваному об`ємі.

Перелік підприємств та документи, які підтверджують подальший продаж товару, який було придбано у ПП СМАРТБУД-ТРЕЙД - зазначено в Аналізі руху номенклатури за 16.11.2018 - 10.12.2021, який міститься в матеріалах справи з відповідною бухгалтерською документацією.

АТ ГЕК мало фінансово-господарські взаємовідносини з ПП ЮНІСВІТ (податковий номер 40479838) у серпні 2018 р. на підставі укладеного договору поставки № 168/1 від 31.07.2018р.

На підтвердження факту отримання товару та реальності господарських операцій представником позивача надано до суду:

- Специфікація №1 від 06.08.2018 до договору поставки № 168/1 від 31.07.2018р.

- Специфікація №2 від 16.08.2018 до договору поставки № 168/1 від 31.07.2018р.

- Видаткові накладні №134 від 06.08.2018, №137 від 06.08.2018, №304 від 16.08.2018, №305 від 16.08.2018, №306 від 16.08.2018, №307 від 16.08.2018, №308 від 16.08.2018, №309 від 16.08.2018.

- Товарно-транспортні накладні №186 від 06.08.2018, №193 від 16.08.2018, №194 від 16.08.2018, №195 від 16.08.2018.

-Податкові накладні №14 від 06.08.2018, №10 від 06.08.2018, №181 від 16.08.2018, №182 від 16.08.2018, №183 від 16.08.2018, №184 від 16.08.2018, №185 від 16.08.2018, №186 від 16.08.2018.

- Регістр бухгалтерського обліку рахунка 631 за серпень 2018р.

- Платіжні доручення №1005 від 06.09.2018р., №1055 від 20.09.2018р, №1106 від 28.09.2018р., №1114 від 01.10.2018р., № 250 від 01.10.2018р., №1138 від 05.10.2018р., № 1219 від 29.10.2018р., № 1263 від 07.11.2018р.

- Регістр бухгалтерського обліку рахунка 281 за серпень 2018р. (залишки та обороти товарів).

АТ ГЕК мало фінансово-господарські взаємовідносини з ПП ЮНІСВІТ (податковий номер 40479838) у лютому 2017 р. на підставі укладеного договору поставки №311/1 від 07.11.2016р.

На підтвердження факту отримання товару та реальності господарських операцій представником позивача надано до суду:

- Специфікація №8 від 08.02.2017 до договору поставки №311/1 від 07.11.2016р.

- Видаткова накладна №5 від 08.02.2017р.

- Товарно-транспортна накладна №3 від 08.02.2017 р.

- Податкова накладна №5 від 08.02.2017 р.

-Платіжні доручення №134 від 15.02.2017, №169 від 27.02.2017р., №216 від 09.03.2017р.

Інформація про по подальшу реалізацію товару, який було придбано, була надана відповідачу у складі відповіді на запит в запитуваному об`ємі.

Перелік підприємств та документи, які підтверджують подальший продаж товару, який було придбано у ПП ЮНІСВІТ - зазначено в Аналізі руху номенклатури за 01.02.2017 - 10.12.2021, який міститься в матеріалах справи з відповідною бухгалтерською документацією.

AT ГЕК мало фінансово-господарські взаємовідносини з ПП Фостерс (податковий номер 40485595) у вересні-листопаді 2018 року на підставі укладеного договору поставки № 174/1 від 31.08.2018р.

На підтвердження факту отримання товару та реальності господарських операцій представником позивача надано до суду:

- Специфікації №1 від 03.09.2018 р., №2 від 02.10.2018 р., №3 від 05.11.2018 р.

-Видаткові накладні №72 від 03.09.2018, №73 від 03.09.2018, №111 від 18.09.2018, №112 від 18.09.2018, №307 від 02.10.2018, №363 від 16.10.2018, №361 від 16.10.2018, №364 від 16.10.2018, №362 від 16.10.2018, №478 від 05.11.2018, №476 від 05.11.2018, №477 від 05.11.2018, №529 від 20.11.2018, №527 від 20.11.2018.

-Товарно-транспортні накладні №2 від 03.09.2018, №3 від 18.09.2018, №5 від 02.10.2018, №9 від 16.10.2018, №16 від 05.11.2018, №17 від 05.11,2018, №20 від 20.11.2018.

-Податкові накладні №63 від 03.09.2018р., №64 від 03.09.2018р., №93 від 18.09.2018р., №94 від 18.09.2018р., №81 від 02.10.2018р., №138 від 16.10.2018р., №136 від 16.10.2018р., №139 від 16.10.2018р., №137 від 16.10.2018р., №24 від 05.11.2018р., №22 від 05.11.2018р., №23від 05.11.2018р., №70 від 20.11.2018р., №68 від 20.11.2018р.

- Регістр бухгалтерського обліку рахунка 631 за вересень 2018р.

- Регістр бухгалтерського обліку рахунка 631 за жовтень 2018р.

- Регістр бухгалтерського обліку рахунка 631 за листопад 2018р.

- Регістр бухгалтерського обліку рахунка 631 за грудень 2018р.

-Платіжні доручення №1178 від 18.10.2018р., №1198 від 23.10.2018р., №1 208 від 25.10.2018р., №1296 від 13.11.2018р., №1320 від 19.11.2018р„ №1345 від 26.11.2018р., №1398 від 06.12.2018р., №1417 від 07.12.2018р.

- Регістр бухгалтерського обліку рахунка 281 за вересень 2018р.

- Регістр бухгалтерського обліку рахунка 281 за жовтень 2018р.

- Регістр бухгалтерського обліку рахунка 281 за листопад 2018р.

Інформація про по подальшу реалізацію товару, який було придбано, була надана Відповідачу у складі відповіді на запит в запитуваному об`ємі.

Перелік підприємств та документи, які підтверджують подальший продаж товару, який було придбано у ПП Фостерс - зазначено в Аналіз руху номенклатури за 01.02.2017 - 10.12.2021, який міститься в матеріалах справи з відповідною бухгалтерською документацією.

AT ГЕК мало фінансово-господарські взаємовідносини з ПП К`ю парте (податковий номер 36458906) у травні 2018 р., на підставі укладеного договору поставки № 18 від 15.01.2018р.

На підтвердження факту отримання товару та реальності господарських операцій представником позивача надано до суду:

-Специфікації №2 від 11.05.2018 р., №3 від 18.05.2018 р., №4 від 21.05.2018 р. до договору поставки № 18 від 15.01.2018р.

-Видаткові накладні №239 від 11.05.2018, №254 від 11.05.2018, №283 від 18.05.2018, №284від 18.05.2018, №293 від 21.05.2018, №285 від 21.05.2018, № 286 від 21.05.2018, № 287 від 21.05.2018.

- Товарно-транспортні накладні №365 від 11.05.2018, №368 від 18.05.2018, №369 від 21.05.2018.

-Податкові накладні №62 від 11.05.2018, №77 від 11.05.2018, №106 від 18.05.2018, №107 від 18.05.2018, №115 від 21.05.2018, №108 від 21.05.2018, №109 від 21.05.2018, №110 від 21.05.2018.

- Регістр бухгалтерського обліку рахунка 631 за травень 2018р.

- Платіжні доручення №589 від 08.06.2018р., №599 від 11.06.2018р., №619 від 18.06.2018р.

- Регістр бухгалтерського обліку рахунка 281 за травень 2018р.

AT ГЕК мало фінансово-господарські взаємовідносини з ПП К`ю парте (податковий номер 36458906) у травні 2018 р., на підставі укладеного договору поставки № 18 від 15.01.2018р.

На підтвердження факту отримання товару та реальності господарських операцій представником позивача надано до суду:

- Специфікація №8 від 01.08.2018 р. до договору поставки № 18 від 15.01.2018р.

- Видаткові накладні №742 від 01.08.2018, №743 від 01.08.2018, №744 від 01.08.2018.

- Товарно-транспортні накладні №390 від 01.08.2018, №391 від 01.08.2018.

- Податкові накладні №13 від 01.08.2018, №14 від 01.08.2018, №15 від 01.08.2018.

- Регістр бухгалтерського обліку рахунка 631 за серпень 2018р.:

-Платіжні доручення №886 від 08.08.2018р., №897 від 15.08.2018р., №923 від 20.08.2018р., №1054 від 20.09.2018р.

- Регістр бухгалтерського обліку рахунка 281 за серпень 2018р.

АТ ГЕК мало фінансово-господарські взаємовідносини з ПП К`ю парте (податковий номер 36458906) у травні 2018 р., на підставі укладеного договору поставки № 18 від 15.01.2018р.

На підтвердження факту отримання товару та реальності господарських операцій представником позивача надано до суду:

- Специфікації №5 від 01.06.2018 р., №6 від 18.06.2018 р., №7 від 02.07.2018 р. до договору поставки № 18 від 15.01.2018р.

- Видаткові накладні №335 від 01.06.2018, №374 від 11.06.2018, №474 від 18.06.2018, №475 від 18.06.2018, №605 від 02.07.2018, №536 від 09.07.2018, №537 від 09.07.2018, №639 від 16.07.2018, №640 від 16.07.2018, №641 від 16.07.2018.

- Товарно-транспортні накладні №376 від 01.06.2018, №377 від 11.06.2018, № 380 від 18.06.2018, №384 від 02.07.2018, №385 від 09.07.2018, №388 від 16.07.2018.

- Податкові накладні №12 від 01.06.2018, №33 від 11.06.2018, №112 від 18.06.2018, №113 від 18.06.2018, №100 від 02.07.2018, №32 від 09.07.2018, №33 від 09.07.2018, №123 від 16.07.2018, № 124 від 16.07.2018, №125 від 16.07.2018.

- Регістр бухгалтерського обліку рахунка 631 за червень 2018р.

- Регістр бухгалтерського обліку рахунка 631 за липень 2018р.

-Платіжні доручення №691 від 02.07.2018р., №703 від 04.07.2018р, №843 від 31.07.2018р, №886 від 08.08.2018р.

- Регістр бухгалтерського обліку рахунка 281 за червень 2018р.та за липень 2018р. Інформація про по подальшу реалізацію товару, який було придбано, була надана Відповідачу у складі відповіді на запит в запитуваному об`ємі.

Перелік підприємств та документи, які підтверджують подальший продаж товару, який було придбано у ПП К`ю парте - зазначено в Аналізі руху номенклатури за 01.05.2018 - 01.12.2021, який міститься в матеріалах справи з відповідною бухгалтерською документацією.

Усі податкові накладні складені в електронній формі та зареєстровані в ЄРПН з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством. Суми податку на додану вартість включені до податкового кредиту та відповідають даним податкової декларації з ПДВ за відповідні періоди.

Податкове зобов`язання з ПДВ сплачено у повному обсязі та згідно терміну сплати.

Отримані накладні було відображено по регістрах бухгалтерського обліку рахунка 631 за відповідні періоди.

Окрім того, на підтвердження наявності у АТ ГЕК матеріально-технічного забезпечення для здійснення господарської діяльності, складських приміщень, трудових ресурсів та транспорту представником позивача надано наступні докази:

Перелік основних фондів, які перебувають у підприємства на праві власності або користування.

Штатні розписи, діючі станом на 31.12.17р., 03.09.18р., 01.10.18р., 01.02.19р., 01.03.19р., 01.04.19р., 01.10.19р.

Затверджений перелік осіб, які наділяються правом дозволу на проведення господарських операцій, відповідальністю за їх проведення та оформлення.

Договір оренди № 370 нежитлових приміщень від 28.12.2015 р.

Договір оренди № 22 нежитлових приміщень від 28.11.2018 р. (офіс)

Договір оренди № 25-15 нежитлових приміщень від 30.12.2015 р.( склад).

Договір оренди № 40-18 нежитлових приміщень від 23.11.2018р. ( склад).

Договір оренди № 10-19 нежитлових приміщень від 30.01.2019р. ( склад).

Договір оренди № 18 нежитлових приміщень від 01.05.2018 р. ( офісне

приміщення).

Договір найму (оренди) транспортного засобу від 05.02.2015р.

Договір про надання транспортних послуг №10-тр від 03.01.2018р. замовлення від 16.11.2018р.

Договір оренди транспортного засобу від 19.02.2018р.

Договір оренди транспортного засобу від 11.04.2018 р.

Договір оренди транспортного засобу від 22.05.2018 р.

Всі записи бухгалтерського обліку АТ ГЕК проведено на підставі первинних документів.

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 90 КАС України, суд зазначає, що такі укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Отже, дані договори визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів також зазначає, що згідно ст.ст. 6 ,627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів до контрагентів позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за надані роботи (товари) (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату робіт (товару) визнається судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

На час укладання договорів, що не спростовується контролюючим органом, контрагенти позивача були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, тобто мали достатній об`єм правоздатності для укладення спірних угод.

Оглянуті колегією суддів первинні документи по господарських взаємовідносинах позивача з ПП Юнісвіт за лютий 2017 року, серпень 2018 року, ПП К`ю парте за травень - серпень 2018 року, ПП Фостерс за вересень - листопад 2018 року, ПП Смартбуд-трейд за листопад 2018 року, ПП Таймікс за січень 2019 року не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Отже, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди Приватним акціонерним товариством "Газенергокомплект" наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків, а відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, а тому посилання відповідача на те, що подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання вказаних операцій є помилковими.

Варто зазначити, що сумнівність господарських операцій позивача обґрунтовується податковим органом виключно інформацією, викладеною в інформаційних базах даних податкового органу.

Так, дійсно відповідач як доказ правомірності видання спірного податкового повідомлення-рішення в апеляційній скарзі та Акті перевірки посилається на податкову інформацію відносно контрагентів позивача.

Разом з тим, така інформація не ґрунтується на фактах, які встановлені за результатами документальних перевірок контрагентів позивача, а лише містить припущення податкового органу про неможливість здійснення ними господарської діяльності у зв`язку з відсутність трудових ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання договорів.

Доводи апелянта з посиланням на дослідження податкової інформації та ЄРПН, що в свою чергу призвело до висновків податкового органу про відсутність матеріальних ресурсів, основних фондів, досвіду тощо у контрагентів позивача, не свідчить про неправомірність операцій та на думку колегії суддів є припущенням податкового органу, яке не може бути покладене в основу рішення.

Відповідні обставини, на які посилається відповідач є не доведеними.

Колегія суддів зазначає, що доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній до 15.12.2017), статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній після 15.12.2017), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суму прибутку чи податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній до 15.12.2017), частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній після 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Доводи податкового органу щодо недостатності ресурсів у контрагентів позивача для виконання господарських операцій, також є необґрунтованими, оскільки підприємства не позбавлені можливості залучати до робіт осіб за цивільно-правовими договорами, або замовляти роботи у фізичних осіб-підприємців, які не є платниками ПДВ, а під час проведення перевірки встановлено факт здійснення відповідних робіт, а також підтверджено отримання реального результату в процесі зазначеної діяльності.

Саме таку позицію висловив Верховний Суд України в Постанові від 13 листопада 2018 по справі №814/18/14.

Наведені відповідачем обставини, з урахуванням наданим позивачем документів, не свідчать про відсутність реальності проведених операцій між позивачем та контрагентами.

Доводи відповідача ґрунтуються на припущеннях податкового органу.

При цьому, колегія суддів виходить з того, що податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 05.03.19 у справі №820/4779/15 та враховуються судом з огляду на приписи частини п`ятої статті 242 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).

Відповідно до пункту 1 цих Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

За змістом підпунктів 11.4 та 11.6 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

З аналізу змісту пунктів 1 та 2 вказаного Переліку вбачається, що наявність товарно-транспортної накладної є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку ж здійснення перевезення для власних потреб - накладна не оформлюється.

Отже, товарно-транспортна накладна підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.

Відсутність товарно-транспортної накладної або наявність неточностей при її складенні, тим не менш, не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16 травня 2019 року по справі №813/552/15.

Отже, зазначені доводи представника відповідача є необґрунтованими та недоведеними.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо відсутності трудових ресурсів, наявних у контрагентів позивача, оскільки відсутність у контрагента матеріальних, виробничих, трудових та інших ресурсів не впливає на реальність господарських операцій, оскільки такий контрагент має право залучити відповідні ресурси на підставі цивільно-правових угод (постанови Верховного Суду у справах № 820/4648/13-а, № 826/1398/14).

Зокрема Верховний Суд у постанові від 16.01.2018 у справі № 820/4648/13-а зазначив, що твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод.

Документи на перевезення товарно - матеріальних цінностей з наслідками формування ПДВ не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки (достатньо самих видаткових накладних), вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення.

Відповідне положення міститься у постанові КАС ВС від 5 січня 2021 року у справі № 820/1124/17.

Щодо посилання відповідача на наявну негативну податкову інформацію щодо контрагентів позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Крім того, належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, положень Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу України та статтею 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Слід зазначити, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань.

В той же час, порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.05.2019 року по справі №820/1009/17, від 03.04.2020 року по справі №160/4200/19, від 10.04.2020 року по справі №440/1082/19, від 16.04.2020 року по справі №805/5017/15-а.

Дійсно, податкова інформація не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг і не може вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції не приймає посилання відповідача в акті перевірки на наявну податкову інформацію про непідтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкову інформацію про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентами платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, оскільки така інформація не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 803/1712/13-а (провадження № К/9901/27172/18).

Крім того , сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суд вбачає їх реальність, що підтверджується матеріалами справи.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, є недостовірні та (або) суперечливі.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 02 квітня 2019 року справа №820/13056/13-а.

Доводи апеляційної скарги про безтоварність господарських операцій, з посиланням на користування позивача, його контрагентів, одною мережевою адресою IP 195.123.219.2, колегія суддів оцінює критично, оскільки вказане не заборонено діючим законодавством.

Колегія суддів зазначає, що законодавством не встановлено будь-яких обмежень щодо подання платником податків звітності з Ір-адреси, дислокація якої не збігається із податковою адресою юридичної особи.

При цьому, апелянт не зазначає джерело отримання в законний спосіб інформації про відповідні IP - адреси контрагентів та дислокацію пристрою, докази в підтвердження вказаних обставин, отже достовірність такої інформації нічим не підтверджується.

Отже, контролюючим органом в акті перевірки та під час розгляду справи не було спростовано, що жодна із господарських операцій здійснена не в межах господарської діяльності товариства, не надав переконливих доводів зворотного. Також акт перевірки не містить жодного умотивованого посилання про фактичне порушення позивачем вимог законодавства, яке б позбавляло його права на формування даних податкового обліку за спірними операціями.

Дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків не свідчить про те, що платник податків, який укладав договори з таким контрагентом, знав про протиправний характер діяльності свого контрагента. Отже, аргументи податкової стосовно фіктивності контрагента не є вичерпним доказом нереальності операцій.

Також колегія суддів зазначає, що позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 204 Цивільного кодексу України та статтею 207 Господарського кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого будь-який правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Контролюючим органом не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності та обережності та, що йому було відомо про порушення, які допускали його контрагенти або, що єдиною метою здійснення господарських операцій було одержання необґрунтованої вигоди.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Таку ж правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваних наказу № 85 від 09 січня 2020 року та податкового повідомлення-рішення № 00000670518 від 18 березня 2020 року суб`єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення, чим порушено законні інтереси платника податків.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 року по справі № 520/4120/2020 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 по справі № 520/4120/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді (підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 31.01.2022 року