Постанова

від 26.01.2022 по справі 520/12423/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 р.Справа № 520/12423/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Курило Л.В. , Рєзнікової С.С. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2021, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 29.10.21 року по справі № 520/12423/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОІНВЕСТ ХОЛДИНГ"

до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОІНВЕСТ ХОЛДИНГ" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0121080702 від 24.06.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій ґрунтуються на припущеннях, спростовуються первинними документами, а отже податкове повідомлення-рішення є неправомірним. Операції з придбання товару фактично відбулося, придбаний товар використано в господарській діяльності, що підтверджуються належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку та іншими документами (податкові накладні, видаткові накладні). Вказував, що контрагент на час здійснення операцій мав відповідну правосуб`єктність, в тому числі, й податкову. Посилаючись на індивідуальний характер відповідальності платника податків за податкове правопорушення, позивач зазначив, що порушення кримінальних проваджень, не є безумовним свідченням безтоварності здійснених ним операцій.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 позовні вимоги задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0121080702 від 24.06.2021, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОІНВЕСТ ХОЛДИНГ" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1005078,75 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОІНВЕСТ ХОЛДИНГ" сплачений судовий збір у сумі 15076,19 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням. відповідачем Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що спірне податкове повідомлення - рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених законодавством, оскільки контрагент позивача є фігурантом кримінальних проваджень як такі, що мають ознаки фіктивності, а також щодо нього наявна негативна податкова інформація, що свідчить про безтоварність спірної господарської операції.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу позивач зазначає, що висновки відповідача про безтоварність здійснених позивачем господарських операцій з ТОВ "ІДЕАЛІС" щодо постачання автогуми є безпідставними, не підтвердженими належними та допустимими доказами.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "АГРОІНВЕСТ ХОЛДИНГ" за період діяльності з 01.04.2018 по 31.03.2021 з метою контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати усіх, передбачених Податковим кодексом України, податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки, за результатами якої складено акт від 10.06.2021 №9941/20-40-07-02-08/39365736.

За висновками акту перевірки зазначено про порушення товариством п.44.1., п.44.3. ст. 44, п.п.198.1., п.п.198.3. ст.198, Податкового кодексу України, що виражається у завищенні ТОВ "АГРОІНВЕСТ ХОЛДИНГ" суми податкового кредиту з ПДВ внаслідок проведення безтоварних операції з придбання товарно-матеріальних цінностей; у ТОВ "ІДЕАЛІС" (код за ЄДРПОУ 42653820) на загальну суму 804063 грн., у тому числі за жовтень 2019 року на суму 804063 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0121080702 від 24.06.2021 за формою "Р", яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1005078,75 грн. ( за основним платежем 804063,00 грн., та штрафними санкціями 201015,75грн.).

Не погоджуючись з податковим повідомленням рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим Кодексом України.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 14.1.181 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ "АГРОІНВЕСТ ХОЛДИНГ" є сільськогосподарським підприємством-товаровиробником, що здійснює господарську діяльність на земельних ділянках сільськогосподарського призначення, та є платником єдиного податку четвертої групи, так як займається виробництвом вирощуванням, переробкою, реалізацією сільськогосподарської продукції та продукції її переробки, що перевищує 75% суми валового доходу підприємства.

Позивач має у власності та використовує на підставі договорів суборенди транспортні засоби (вантажні автомобілі, самоскиди, трактори, комбайни, обприскувачі, причепи), що використовується в господарській діяльності.

В спірний період позивач здійснював господарську операцію з придбання гуми у ТОВ "ІДЕАЛІС" (код ЄДРПУ 42653820).

Так, 21.10.2019 між позивачем (в якості покупця) та ТОВ "ІДЕАЛІС" (продавець) укладено договір від 21.10.2019 № 52/10/19, за умовами якого позивач придбав автогуму до авто та с/х техніки.

Сторони погодили, що якість товару повинна відповідати технічним умовам (ТУ), державним стандартам, що діють на території України. Загальна кількість, одиниця виміру, якісні показники узгоджується сторонами та відображаються у товарно-супровідних документах (розрахунок-фактура, видаткова накладна), які є невід`ємною частиною договору (п. 2.1, 2.2 договору)

Ціна за одиницю виміру та загальна вартість товару за даним договором залежить від кількості фактично поставленого товару згідно видаткових накладних, що є невід`ємною частиною договору (п. 3.1 Договору).

На підтвердження виконання договору позивачем надано: договір поставки від 21.10.2019 №520/10/19, рахунки-фактуру від 24.10.2019 №3110/12, №542, №544, видаткові накладні від 24.10.2019 №522, №523, №524, №525, товарно-транспортні накладні від 24.10.1019 №525, №522,№523,№ 524, платіжні доручення від 08.11.2019 №784, від 02.12.2019 №1786, від 17.12.2019 №1854, накладні на переміщення від 03.02.2020 №3596, від 22.02.2021 №1284, акти списання товарів №353 від 15.03.2021, №339 від 22.02.2021, №331 від 01.02.2021, №1644 від 03.02.2020, інвентаризаційний опис №1, свідоцтва про реєстрацію машин, балансову довідку №01/07-1 від 01.07.2021, договір суборенди від 22.10.2019 №22/10-А.

Отримання та приймання товару здійснювалось згідно видаткових накладних та товарно - транспортних накладних, згідно умов поставки передбаченого відповідним договором.

Розрахунки за придбану автогуму проведені ТОВ "АГРОІНВЕСТ ХОЛДИНГ" частково в безготівковій формі, згідно платіжних доручень, що відображено в бухгалтерському обліку підприємства: №784 від 08.11.2019 на суму 410072,33 грн, №1786 від 02.12.2019 на суму 800000,00 грн., №1854 від 17.12.2019 на суму 700000,00 грн. У бухгалтерському обліку ТОВ "АГРОІНВЕСТ ХОЛДИНГ" за вказаною операцією здійснено проводки Дт 207 Кт 631, Дт 631 Кт 311.

Придбану автогуму ТОВ "АГРОІНВЕСТ ХОЛДИНГ" використало для провадження власної господарської діяльності, що підтверджується накладними на переміщення від 03.02.2020, 22.02.2021 та актами списання (використання) товарів від 15.03.2021, 22.02.2021, 01.02.2021, 03.02.2020, відповідно до яких списання витрат віднесено на поліпшення/ремонт транспортних засобів (заміна автогуми).

Під час проведення перевірки на ТОВ "АГРОІНВЕСТ ХОЛДИНГ" проведена інвентаризація, відповідно до якої станом на 03.06.2021 наявні залишки автогуми у кількості 16 шт. на суму 114440,33 грн., що також відображено в бухгалтерському обліку товариства, і знаходить підтвердження з боку контролюючого органу в акті перевірки, а саме: автогума 21,6 R24 (4 шт.) 10240 - 4011100090; автогума 340/85 R28 (4 шт.) 14810-4011100090; автогума 205/70 R15 (4 шт.) 2760 - 4011100090; автогума 185/70 R16 (4 шт.) 800 - 4011100090.

Колегія суддів зазначає, що номенклатура вищевказаних залишків відповідає номенклатурі товару, вказаній в документах щодо поставки автогуми ТОВ "ІДЕАЛІС".

Виписані ТОВ "ІДЕАЛІС" податкові накладні з ПДВ складені у відповідності до вимог законодавства, не містять дефектів за формою та змістом, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що в свою чергу було підставою для включення позивачем сум ПДВ за ними до складу податкового кредиту за податковими деклараціями з ПДВ за жовтень 2019 року. Колегія суддів зазначає, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які сукупно мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.05.2019 у справі № 826/7423/16.

Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність ТОВ "АГРОІНВЕСТ ХОЛДІНГ", суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вони є належними письмовими доказами, які підтверджують реальність господарських операцій з контрагентом позивача, обсяг яких є достатнім для висновку про те, що рух товару дійсно мав місце.

Щодо доводів відповідача в апеляційній скарзі про наявність кримінальних проваджень, фігурантом якого є контрагент позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідач посилається на наявність кримінальних проваджень, порушених за ознаками фіктивності господарської діяльності ТОВ "Ідеаліс", та як наслідок недійсність первинних документів підписаних директором фіктивного підприємства.

У відповідності до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та шахрайства, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, яке набрало законної сили.

Доказів наявності вироку по кримінальним провадженням щодо ТОВ "Ідеаліс" до суду першої та апеляційної інстанції не надано.

Колегія суддів зазначає, що наявність кримінального провадження щодо контрагента позивача, в яких не винесено обвинувального вироку або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, в силу приписів частини 6 статті 78 КАС України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.01.2020 по справі № 826/9569/18, від 10.09.2020 по справі № 826/12919/16 від 04.09.2018 по справі № 826/18952/14, від 31.07.2018 по справі № 818/515/14.

Згідно з ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача - ТОВ "ІДЕАЛІС", як на підставу для відмови в задоволенні позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товару, та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі "Інтерсплав проти України", рішення від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) "Справа БУЛВЕС проти Болгарії", рішення від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії".

Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагентів. Не наведено відповідачем обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Матеріалами справи встановлено, що на час проведення господарської операції між позивачем та контрагентом, останній мав відповідну господарську правосуб`єктність: в установленому законом порядку зареєстровані як юридичні особи, взяті на податковий облік як платники ПДВ, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались. Вказані обставини підтверджується інформацією, розміщеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та в Реєстрі платників податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності власного рішення, під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, не довів належними та допустимими доказами правомірність прийняття оскаржуваних рішень.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 по справі № 520/12423/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді (підпис) (підпис) Л.В. Курило С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 31.01.2022 року