Постанова

від 02.02.2022 по справі 520/4385/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2022 р. Справа № 520/4385/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління боротьби з наркозалежністю в Харківській області Департаменту боротьби з наркозалежністю Національної поліції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2021, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/4385/21

за позовом ТОВ "Медичний Центр "Одеський"

до Управління боротьби з наркозалежністю в Харківській області Департаменту боротьби з наркозалежністю Національної поліції України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Одеський" (далі- позивач, ТОВ "Медичний центр "Одеський") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління боротьби з наркозалежністю в Харківській області Департаменту боротьби з наркозалежністю Національної поліції України, в якому з урахуванням уточнень просило суд:

- визнати повторну відмову Управління боротьби з наркозлочинністю в Харківській області ДБН України (адреса: вул. Ярославська, 1/29, м. Харків, 61052), у видачі дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, ТОВ "Медичний центр "Одеський", код за ЄДРПОУ 43796233 - протиправною;

- зобов`язати Управління боротьби з наркозлочинністю в Харківській області ДБН України (адреса: вул. Ярославська, 1/29, м. Харків, 61052), повторно розглянути заяву від 11.03.2021 року ТОВ "Медичний центр "Одеський";

- зобов`язати Управління боротьби з наркозлочинністю в Харківській області ДБН України (адреса: вул. Ярославська, 1/29, м. Харків, 61052), здійснити відповідно до законодавства обстеження об`єктів чи приміщень ТОВ "Медичний центр "Одеський", код за ЄДРПОУ 43796233, розташованих за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, будинок 248 та видати акт обстеження.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачем протиправно повторно відмовлено у видачі дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, чим порушено права позивача. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту порушених прав.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 по справі № 520/4385/21 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Одеський" (просп. Гагаріна, буд. 248, м. Харків, 61009) до Управління боротьби з наркозлочинністю в Харківській області Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України (вул. Ярославська, буд. 1/29,м. Харків,61200) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною повторну відмову Управління боротьби з наркозлочинністю в Харківській області ДБН України (адреса: вул. Ярославська, 1/29, м. Харків, 61052) у видачі дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів Товариству з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Одеський", код за ЄДРПОУ 43796233.

Зобов`язано Управління боротьби з наркозлочинністю в Харківській області ДБН України (адреса: вул. Ярославська, 1/29, м. Харків, 61052) повторно розглянути заяву від 11.03.2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Одеський".

Зобов`язано Управління боротьби з наркозлочинністю в Харківській області ДБН України (адреса: вул. Ярославська, 1/29, м. Харків, 61052) здійснити відповідно до законодавства обстеження об`єктів чи приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Одеський", код за ЄДРПОУ 43796233, розташованих за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, будинок 248, та видати акт обстеження.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Одеський" (просп. Гагаріна, буд. 248, м. Харків, 61009, код ЄДРПОУ - 43796233) сплачену суму судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Управління боротьби з наркозлочинністю в Харківській області Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України (вул. Ярославська, буд. 1/29,м. Харків,61200, код ЄДРПОУ - 43673764).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач вказує, що суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин Закон України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності . Вважає, що має право відмовляти у видачі відповідного дозволу, навіть якщо у попередній відмові були вказані інші підстави для відмови. Відповідач також стверджує, що КВЕД 86.10 не дає позивачу права здійснювати діяльність, пов`язану з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що провадиться юридичною особою, та зазначає про відсутність у позивача відповідної ліцензії. Також вважає, що суд безпідставно проігнорував те, що обов`язок проведення відповідного обстеження у відповідача виникає виключно у разі подання позивачем разом із заявою усього пакету документів, визначених Порядком № 469. Вказав, що на його думку, договір на охорону приміщень має бути укладений виключно з органами Національної поліції України. Також відповідач вказав не неспівмірність стягнутих на користь позивача витрат на правничу допомогу без наявності детального розрахунку відповідних витрат.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, доводи відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариством з обмеженою відповідальністю Медичний центр Одеський , код за ЄДРПОУ 43796233, було подано до Управління боротьби з наркозлочинністю в Харківській області Департаменту боротьби з наркозлочинністю України заяву від 25.02.2021 №1 щодо отримання дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, розташованих за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, будинок 248.

З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що до зазначеної заяви позивачем було долучено відповідні документи, а саме: виписка з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; завірена копія статуту юридичної особи із зазначенням видів діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що провадиться юридичною особою, а саме: 86.10 - діяльність лікарняних закладів; 86.21 - загальна медична практика: 86.22 - спеціалізована медична практика; 86.90 - інша діяльність у сфері охорони здоров`я на 35 аркушах; завірена копія договору суборенди приміщень № 1-АР від 01.01.2021 на 6 арк.; план-схема приміщень з обов`язковим зазначенням безпосередніх місць провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів приміщень на 3 аркушах; завірена копія договору на спостереження протипожежної автоматики № 62917/А/F від 01.01.2021 з ТОВ АЛЬФОРГ на 4 аркушах, договір на монтаж ПС від 10.09.2020 № 1 ПС з переліком встановленого обладнання, акт виконаних робіт від 10.09.2020 на 4 аркушах, завірена копія договору на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи № 62917/18 з ТОВ ОХОРОНА-5 на 5 аркушах, завірені копії документів, що підтверджують обладнання приміщення засобами охоронної сигналізації приміщень, а саме: договір на монтаж ОС від 10.09.2020 № 1 ОС з переліком встановленого обладнання, акт виконаних робіт від 10.09.2020 на 4 аркушах; витяг № 1 з наказу № 6 від 23.02.2021 про Порядок придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів (із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, місця проживання і посади осіб, які допущені до роботи з наркотичними засобами, психотропними речовинами та прекурсорами) та особи (осіб), відповідальної за їх зберігання і використання на 2 аркушах.

Представником позивача в уточненій позовній заяві вказано, що Управлінням боротьби з наркозлочинністю в Харківській області Департаменту боротьби з наркозлочинністю України після подачі підприємством позивача заяви щодо отримання дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів не було здійснено обстеження об`єктів чи приміщень ТОВ Медичний центр Одеський за адресою: 61009, Харківська обл., м. Харків, просп. Гагаріна, 248 у строк, який не перевищує трьох робочих днів з дати подання територіальному (відокремленому) підрозділу міжрегіонального територіального органу Національної поліції з питань боротьби з наркозлочинністю юридичною особою або державним адміністратором заяви та документів, чим порушено законні вимоги п. 10 Порядку видачі дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 469 від 13.04.2011.

Листом від 05.03.2021 №366/40-20/01-2021 відповідач повідомив ТОВ Медичний центр Одеський , що документи, які були подані, не відповідають вимогам законодавства, а саме: у витягу з наказу ТОВ Медичний центр Одеський про допуск до роботи з наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами осіб (із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, місця проживання і посади), не зазначено особи (осіб), відповідальної за їх зберігання і використання, що не відповідає вимогам абз.6 п.4 Порядку видачі дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою КМУ № 469 від 13.04.2011 (далі - Порядок). На підставі вищевикладеного та згідно з п. 13 Порядку ТОВ Медичний центр Одеський відмовлено у видачі дозволу Національної поліції України. Також позивачу запропоновано повторно звернутися для отримання дозволу за умови усунення причини, що стала підставою для відмови.

Під час розгляду справи судом першої інстанції зі змісту наданих позивачем пояснень встановлено, що ТОВ Медичний центр Одеський усунуло недолік, який було допущено під час подання попередньої заяви щодо отримання дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів від 25.02.2021, а саме додало до повторної заяви щодо отримання дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів витяг з наказу ТОВ Медичний центр Одеський про допуск до роботи з наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами з зазначенням осіб (із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, місця проживання і посади), а також особи відповідальної за їх зберігання і використання.

Як вказано представником позивача, повторну заяву щодо отримання дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, було подано 11.03.2021.

Позивачем в уточненій позовній заяві вказано, що після подання повторної заяви щодо отримання дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, яка була подана 11.03.2021, УБН в Харківській області ДБН України повторно не здійснило в передбачений законодавством строк, який не повинен перевищувати трьох робочих днів, обстеження об`єктів чи приміщень ТОВ Медичний центр Одеський , чим порушило вимоги п.10 Порядку видачі дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 469 від 13.04.2011.

Матеріали справи свідчать, що 17.03.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю Медичний центр Одеський було отримано від Управління боротьби з наркозлочинністю в Харківській області ДБН України лист від 15.03.2021 № 444/40-20/01-2021, в якому зазначається, що матеріали Товариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр Одеський які були повторно подані, після усунення недоліків, не відповідають вимогам законодавства України, а саме: у наданій копії статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр Одеський , не зазначено вид діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що провадиться юридичною особою, що не відповідає вимогам абз.2 п.4 Порядку видачі дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 469 (далі - Порядок). На підставі викладеного згідно з п.13 Порядку, ТОВ Медичний центр Одеський відмовлено у видачі дозволу Національної поліції України.

На думку позивача, повторна відмова від 15.03.2021 № 444/40-20/01-2021 є протиправною та такою, що порушує законні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр Одеський , оскільки Управління боротьби з наркозлочинністю в Харківській області ДБН України не має право повторно відмовляти з причин, раніше не зазначених. Крім того, стосовно відмови на підставі того, що в статуті не зазначено вид діяльності пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів представником позивача вказано, що така відмова є незаконною, оскільки в статуті Товариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр Одеський зазначено діяльність лікарняних закладів КВЕД 86.10, яка і є пов`язана зі зберіганням, перевезенням, пересиланням наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Водночас, вказано, що в класифікації видів економічної діяльності не існує окремого виду економічної діяльності, такого як обіг наркотичних засобів психотропних речовин та прекурсорів. Також, представником позивача вказано, що Управління боротьби з наркозлочинністю в Харківській області ДБН України двічі порушило законні вимоги, передбачені пунктом10 Порядку видачі дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №469 від13.04.2011, де зазначено, що обстеження об`єктів чи приміщень проводиться в строк, який не перевищує трьох робочих днів з дати подання територіальному (відокремленому) підрозділу міжрегіонального територіального органу Національної поліції з питань боротьби з наркозлочинністю юридичною особою або державним адміністратором заяви та документів.

Зі змісту наданого до суду представником відповідача відзиву на позов встановлено, що Управлінням боротьби з наркозлочинністю в Харківській області Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України розглянуто заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр Одеський про надання дозволу Національної поліції України на використання об`єктів чи приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, будинок 248, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. За результатами розгляду позивача було повідомлено, що матеріали не відповідають вимогам законодавства України, а саме: всупереч вимогам абзацу третього пункту 4 Порядку у наданій копії статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр Одеський не зазначено вид діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що провадиться юридичною особою, вимогам абзацу четвертого пункту 4 Порядку позивачем не додано до заяви договір оренди об`єкта чи приміщення. На підставі викладеного згідно з пунктом 13 Порядку Товариству з обмеженою відповідальністю Медичний центр Одеський відмовлено у видачі дозволу Національної поліції України. Також вказано, що договір про охорону об`єкта, в яких здійснюється обіг нарковмісних рослин, не відповідав вимогам чинного законодавства щодо забезпечення охорони таких об`єктів, оскільки він укладений з неналежним суб`єктом охоронної діяльності. Отже, надані позивачем договори з Товариством з обмеженою відповідальністю ОХОРОНА-5 про охорону є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Також, із посиланням на приписи Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності вказано, що дозвіл на використання об`єктів і приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, видається суб`єкту господарювання Національною поліцією, але зазначений дозвіл не є документом дозвільного характеру, тому що не включений до Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженого Законом України Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності . Таким чином, дозвіл на використання об`єктів і приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що видається суб`єкту господарювання Національною поліцією не підпадає під дію Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , оскільки не включений до Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, який затверджений законом. Отже, виїзд відповідача з метою перевірки вказаним у заяві Товариством з обмеженою відповідальністю Медичний центр Одеський об`єктів на предмет відповідності установленим МВС вимогам був визнаний недоцільним до усунення недоліків виявлених в ході перевірки поданих документів.

Позивач, розцінюючи повторну відмову Управління боротьби з наркозлочинністю в Харківській області ДБН України у видачі дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів як протиправну, звернувся до суду за захистом порушеного права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності повторної відмови у видачі дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, позивачу, а тому належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Управління боротьби з наркозлочинністю в Харківській області ДБН України повторно розглянути заяву від 11.03.2021 року ТОВ «Медичний центр «Одеський» та здійснити відповідно до законодавства обстеження об`єктів чи приміщень ТОВ «Медичний центр «Одеський» , розташованих за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, будинок 248, та видати акт обстеження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз вказаної норми свідчить, що будучи уповноваженими державою, органи державної влади та органи місцевого самоврядування наділяються законодавством компетенцією - певним обсягом владних повноважень для виконання покладених на них завдань та функцій у відповідній сфері управління державними та суспільними справами. Якщо використання громадянином своїх прав залежить від його волі, то державний орган чи орган місцевого самоврядування зобов`язані здійснювати надані їм повноваження для забезпечення і захисту публічних інтересів. Таким чином, уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за її межі, встановлені законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки вказана справа стосується допущеної відповідачем (як суб`єктом владних повноважень) протиправної відмови, то обов`язок доказування правомірності своїх дій покладається виключно на Управління боротьби з наркозлочинністю в Харківській області ДБН України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до абз. 1 ст. 1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності № 2806-IV від 06.09.2005, дозвільна система у сфері господарської діяльності - сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, адміністраторами та суб`єктами господарювання у зв`язку з видачею документів дозвільного характеру, переоформленням, анулюванням документів дозвільного характеру.

Приписами ст. 4 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності передбачено, що виключно законами, які регулюють відносини, пов`язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються: необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру; платність або безоплатність видачі (переоформлення, анулювання) документа дозвільного характеру; строк видачі документа дозвільного характеру або відмови у його видачі; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, анулювання документа дозвільного характеру; строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа; перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності; перелік та вимоги до документів, які суб`єкту господарювання необхідно подати для одержання документа дозвільного характеру.

Основні вимоги до порядку видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання документів дозвільного характеру встановлено ст. 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності .

Відповідно до ч. 1, 5 ст.4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності порядок проведення дозвільної (погоджувальної) процедури, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є: подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком; виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей; негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Також, приписами п.4 ч.1 ст. 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності зазначається, що строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом. Документи дозвільного характеру видаються безоплатно, на необмежений строк, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.5 ст. 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності у разі усунення суб`єктом господарювання причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, повторний розгляд документів здійснюється дозвільним органом у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з дня отримання відповідної заяви суб`єкта господарювання, документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру, і документів, які засвідчують усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, якщо інше не встановлено законом.

При повторному розгляді документів не допускається відмова у видачі документа дозвільного характеру з причин, раніше не зазначених у письмовому повідомленні заявнику (за винятком неусунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови).

Закон України Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори (далі - Закон № 60/95-ВР) визначає правові та організаційні засади державної політики щодо обігу в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, встановлює порядок державного контролю, повноваження органів виконавчої влади, права та обов`язки фізичних і юридичних осіб у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Приписами ст. 11 Закону № 60/95-ВР визначено, що дозвіл на використання об`єктів і приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, видається суб`єкту господарювання Національною поліцією.

Дозвіл на використання об`єктів і приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, видається на підставі результатів перевірки відповідності цих об`єктів і приміщень встановленим Міністерством внутрішніх справ України вимогам.

Рішення про видачу дозволу чи відмову у видачі дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, приймається центральним органом управління Національної поліції у строк, що не перевищує десяти календарних днів з дня подання суб`єктом господарювання документів за переліком, встановленим Міністерством внутрішніх справ України.

Протягом трьох календарних днів з дня прийняття відповідного рішення суб`єкту господарювання видається дозвіл на використання об`єктів і приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, або направляється письмове повідомлення про відмову у видачі дозволу із зазначенням причин відмови.

Рішення про відмову у видачі дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, може бути оскаржено в установленому законом порядку.

Дозвіл на використання об`єктів і приміщень, що належать Національній поліції, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, Службі безпеки України, для зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, вилучених цими органами з незаконного обігу, не потрібний.

Відповідно до ч. 4 статті 15 Закону № 60/95-ВР юридичні особи - власники ліцензій на здійснення діяльності з культивування та (або) використання рослин, включених до списку № 3 таблиці I Переліку, що містять малі кількості наркотичних речовин для промислових цілей, визначених ліцензією, зобов`язані вжити заходів щодо забезпечення встановленого законодавством режиму охорони посівів, місць зберігання і переробки цих рослин.

Порядок видачі дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 469 визначає процедуру видачі юридичним особам дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з культивуванням рослин, включених до таблиці I переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 р. № 770, розробленням, виробництвом, виготовленням, зберіганням, перевезенням, придбанням, реалізацією (відпуском), використанням та знищенням наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до переліку (далі - діяльність, пов`язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів).

Одночасно колегія суддів зазначає, що вказаний Порядок, відповідно до його преамбули, затверджений Кабінетом Міністрів України відповідно до частини першої статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", через що колегія суддів визнає хибними доводи відповідача про незастосовність положень Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" до спірних правовідносин.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку видачі дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 469 (далі - Порядок № 469), дозвіл на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, видається юридичній особі за формою згідно з додатком головними управліннями Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві (далі - територіальні органи Національної поліції) за місцезнаходженням юридичної особи, а у разі, коли діяльність, пов`язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, провадиться не за місцезнаходженням юридичної особи, - за місцем провадження такої діяльності; дозвіл видається за результатами перевірки відповідності об`єктів і приміщень установленим МВС вимогам.

Згідно з п.п. 4 Порядку для отримання дозволу юридична особа подає особисто або через уповноважений нею орган чи особу державному адміністраторові або представникові структурного підрозділу територіального органу Національної поліції з питань протидії наркозлочинності заяву за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2005 р. № 1176 "Про затвердження форми заяви на одержання суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою документів дозвільного характеру", до якої додаються такі документи: копія статуту юридичної особи із зазначенням видів; діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що провадиться юридичною особою; копії документів, що підтверджують право власності на об`єкти чи приміщення, призначені для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (далі - об`єкти чи приміщення), або договору оренди об`єкта чи приміщення; план-схема об`єкта чи приміщення з обов`язковим зазначенням безпосередніх місць провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; копії договору про охорону об`єкта чи приміщення та документів, що підтверджують обладнання приміщення засобами охоронної та пожежної сигналізації; витяг з наказу про допуск до роботи з наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами осіб (із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, місця проживання і посади) та особи (осіб), відповідальної за їх зберігання і використання.

Відповідно до п. 9 даного Порядку з метою перевірки відповідності об`єктів чи приміщень установленим МВС вимогам проводиться їх обстеження працівниками структурного підрозділу територіального органу Національної поліції з питань протидії наркозлочинності та органу поліції охорони.

Пунктом 13 Порядку № 469 встановлено, що рішення про видачу дозволу чи відмову у його видачі приймається протягом 10 календарних днів з дня подання заяви та документів, зазначених у пунктах 4 і 5 цього Порядку. Підставами для відмови у видачі дозволу є: подання юридичною особою неповного пакета документів, необхідних для одержання дозволу; виявлення в поданих документах недостовірних відомостей; невідповідність об`єктів чи приміщень установленим МВС вимогам згідно з актами обстеження.

З аналізу вищевикладеного, слід дійти висновку про те, що дана норма є імперативною, оскільки зобов`язує уповноваженого суб`єкта прийняти одне з двох рішень у чітко визначені строки.

У ході судового розгляду справи судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що після первинного розгляду заяви позивача відповідачем було повідомлено про невідповідність поданих документів, а саме: вказано, що у витягу з наказу ТОВ Медичний центр Одеський про допуск до роботи з наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами осіб (із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, місця проживання і посади), не зазначено особи (осіб), відповідальної за їх зберігання і використання, що не відповідає вимогам абз.6 п.4 Порядку видачі дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 469 від 13.04.2011.

У подальшому, після подання позивачем повторної заяви відповідачем листом повідомлено останнього, що подані документи не відповідають вимогам законодавства України, а саме у наданій копії статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр Одеський , не зазначено вид діяльності пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що провадиться юридичною особою, що не відповідає вимогам абз.2 п.4 Порядку видачі дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 469.

Вказані обставини свідчать на користь того, що повторна відмова була здійснена відповідачем з підстави, відмінної від попередньо вказаної, що суперечить приписам ч.5 ст. 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності . При цьому, колегія суддів враховує, що при первинному зверненні до відповідача із заявою від 25.02.2021 позивачем також було подано копію статуту товариства, але недоліків стосовно нього встановлено не було.

При цьому, інших недоліків у поданих документах відповідачем встановлено не було.

Щодо доводів відповідача про не зазначення видів діяльності пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів в статуті, колегія суддів зазначає таке.

У статуті підприємства позивача зазначено вид діяльності КВЕД 86.10 діяльність лікарняних закладів, який і є таким, що охоплює діяльність, пов`язану із обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Проте, відповідачем ні у направлених на адресу підприємства позивача листах- відмовах, ні у наданому до суду як першої, так і апеляційної інстанції процесуальних документах, не вказано, який код за видом діяльності повинен бути зареєстрованим у підприємства позивача. Також, представником відповідача не конкретизовано, яку саме діяльність віднесено до такої, що пов`язана із обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Разом з цим, колегія суддів, надаючи оцінку твердженню відповідача про відсутність ліцензії на здійснення господарської діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, вказує таке.

По-перше, Порядком № 469 не визначено обов`язку позивача подавати з пакетом документів копію ліцензії про провадження відповідного виду діяльності, через що таке твердження не є належним обґрунтуванням доводів апеляційної скарги.

По-друге, колегія суддів вказує, що відповідач не був позбавлений можливості перевірити наявність у позивача відповідної ліцензії та, при належному виконанні своїх обов`язків мав встановити, що відповідно до відомостей, розміщених на офіційному сайті іншого органу виконавчої влади - Міністерства охорони здоров`я (https://moz.gov.ua/licenzijnij-reestr), у реєстрі ліцензії наявна інформація про видачу 29.10.2020, ТОВ "Медичний центр "Одеський", розташованому за адресою м. Харків, пр-т Гагаріна, буд. 248, ліцензії на такий перелік робіт: наркологія, психіатрія, мол. Сестринська справа, організація і управління охорони здоров`я.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що розглянуті доводи позивача щодо непітвердження позивачем права на провадження відповідної діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів є хибним, а отже спростованим в ході апеляційного розгляду справи.

Разом з цим, колегія суддів вказує, що відповідачем в порушення положень Порядку № 469 не було здійснено жодних дій з метою перевірки відповідності об`єктів чи приміщень установленим МВС вимогам та у строк, що не перевищує трьох робочих днів не було проведено обстеження за заявою суб`єкта господарювання та, відповідно, не складено жодного акту обстеження.

Колегія суддів зазначає, що Порядок № 469 не містить умов, за яких відповідач звільняється від проведення такого обстеження. Крім того, тільки після проведення вказаних дій відповідно до положень Порядку № 469 відповідач має прийняти рішення про видачу дозволу або відмову в його видачі.

Стосовно доводів відповідача щодо того, що Управлінням боротьби з наркозлочинністю в Харківській області ДБН України виїзд з метою перевірки вказаним у заяві Товариством з обмеженою відповідальністю Медичний центр Одеський об 'єктів чи приміщень на предмет відповідності установленим МВС вимогам був визнаний недоцільним до усунення недоліків виявлених в ході перевірки поданих документів, колегія суддів зазначає таке.

Приписами п.п. 9 та 10 Порядку видачі дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 469 від 13.04.2011 , визначено, що з метою перевірки відповідності об`єктів чи приміщень установленим МВС вимогам проводиться їх обстеження працівниками територіального (відокремленого) підрозділу міжрегіонального територіального органу Національної поліції з питань боротьби з наркозлочинністю та органу поліції охорони в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві.

Обстеження об`єктів чи приміщень проводиться в строк, який не перевищує трьох робочих днів з дати подання територіальному (відокремленому) підрозділу/міжрегіонального територіального органу Національної поліції з питань боротьби з наркозлочинністю юридичною особою або державним адміністратором заяви та документів, зазначених у пунктах 4 і 5 цього Порядку.

З аналізу вищевикладеного слід дійти висновку про те, що Порядок видачі дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №469 від 13.04.2011, зобов`язує працівників територіального підрозділу провести обстеження об`єктів чи приміщень у строк, який не перевищує трьох робочих днів з дати подання територіальному підрозділу юридичною особою заяви та документів.

Відтак, колегія суддів вважає такі посилання представника відповідача необґрунтованими та безпідставним.

Твердження представника відповідача щодо надання позивачем договорів, укладених з ТОВ Охорона - 5 про охорону, які не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки останній укладений з неналежним суб`єктом охоронної діяльності вважає необґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст. 1 Закону України Про охоронну діяльність від 22.03.2012 №4616-VI суб`єкт охоронної діяльності - суб`єкт господарювання будь-якої форми власності, створений та зареєстрований на території України, що здійснює охоронну діяльність на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії.

У той же час, норми Законів України Про Національну поліцію від 02.07.2015 № 580-VIII та Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори від 15.02.1995 №60/95, а також Порядку видачі дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 469, не містять вимог щодо здійснення охорони об`єктів і приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, виключно органами поліції охорони. Порядок № 469 також не передбачає обов`язку позивача укладати договори про охорону саме з поліцією охорони.

Посилання відповідача на те, що охорона таких приміщень має здійснюватися виключно органами поліції в силу положень Вимог до об`єктів і приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та зберігання вилучених з незаконного обігу таких засобів і речовин, затверджених Наказ Міністерства внутрішніх справ України 29.01.2018 № 52 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 2018 р. за № 208/31660 є хибним, оскільки такі положення відсутні у вказаних Вимогах.

Щодо посилання відповідача на положення Категорій об`єктів державної форми власності та сфер державного регулювання, які підлягають охороні органами поліції охорони на договірних засадах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2018 р. № 975, колегія суддів зазначає, що такий порядок мітить вичерпний перелік об`єктів, які можуть охоронятися органами Національної поліції України, а не обов`язково мають ними охоронятися. На користь такого висновку суду апеляційної інстанції свідчить примітка до вказаного нормативно-правового акту.

Отже, жодним з наведених нормативно-правових актів не визначено обов`язку позивача, у спірних правовідносинах, користуватися виключно послугами органів Національної поліції України для охорони об`єктів та приміщень, які використовуються у сфері обігу та зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Одночасно, колегія суддів зазначає, що відповідно до принципу правової визначеності орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб`єкта (якщо однією із сторін є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава не здатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Це так зване правило пріоритету норм за найбільш сприятливим для особи тлумаченням.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 07.10.2021 у справі № 903/834/20, від 03.07.2019 у справі № 911/1521/18 тощо.

Посилання відповідача на висновки, викладені у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019 № 620/3885/18 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, по-перше, вказана постанова не має преюдиціного значення при розгляді цієї справи, оскільки ухвалена щодо інших сторін та у іншому спорі, який виник з інших підстав, а, по-друге, не є висновком Верховного Суду щодо застосування норм права, який є обов`язковим для судів в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не надано до суду доказів правомірності своїх дій та повторної відмови, наданої позивачу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем протиправно повторно відмовлено позивачу у видачі дозволу на використання об`єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Також, з огляду на фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Управління боротьби з наркозлочинністю в Харківській області ДБН України повторно розглянути заяву від 11.03.2021 ТОВ "Медичний центр "Одеський" та здійснити відповідно до законодавства обстеження об`єктів чи приміщень ТОВ "Медичний центр "Одеський", розташованих за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, будинок 248, та видати акт обстеження.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції, колегія суддів також вважає апеляційну скаргу необґрунтованою з таких підстав.

Представником позивача через канцелярію суду подано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій останній просив суд стягнути з відповідача на користь підприємства позивача сплачену суму судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

Згідно з ч. 1, 3 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У той же час, положеннями ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із положеннями ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як визначено приписами ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі положеннями ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу вищевикладеного слід дійти висновку, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

При цьому, адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Зазначене передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Аналіз долучених представником позивача до матеріалів справи доказів свідчить, що в обґрунтування заявленого клопотання до суду подано копії договору про надання правової допомоги від 03.11.2020, укладеного між позивачем та адвокатом Полторапавловим М.Г., додатку №1 від 16.03.2021 до договору про правову допомогу №б/н від 03.11.2020, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5422, виданого 22.03.2019, акту здачі-приймання виконаних робіт від 16.03.2021 року до договору про правову допомогу б/н від 03.11.2020 року, платіжного доручення №81 від 29.03.2021 року про сплату вартості послуг у сумі 15000,00 грн.

Відповідно до зазначених доказів та зі змісту позовної заяви судом встановлено, що адвокатом надано позивачу послуги (правову допомогу) у справі, за що позивачем відповідно до умов зазначеного договору було сплачено суму гонорару у розмірі 15000,00 грн.

Та обставина, що вказаний у акті прийняття-передачі наданих послуг перелік юридичних послуг наведений без зазначення затраченого часу на виконання таких робіт також не є обставиною, яка вказує про безпідставність стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у додатку №1 від 16.03.2021 до договору про правову допомогу №б/н від 03.11.2020 у вигляді фіксованої суми, не змінювався у залежності від витраченого адвокатом часу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що схожий висновок також був викладений у постановах Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі N 640/18402/19, від 04 червня 2021 року по справі № 380/887/20.

При цьому, колегія суддів враховує, що ст. 134 КАС України покладає обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Однак жодних заперечень чи клопотань щодо незгоди із заявлениим до відшкодування розміром чи зменшення витрат на правничу допомогу відповідач до суду апеляційної інстанції не надіслав.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача в частині розподілу судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Також суд у цій справі враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Одночасно, колегія суддів вказує, що в силу приписів ст. 139 КАС України та результату розгляду справи по суті, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління боротьби з наркозалежністю в Харківській області Департаменту боротьби з наркозалежністю Національної поліції України - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 по справі № 520/4385/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Курило Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова