Рішення

від 09.12.2021 по справі 160/12640/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року Справа № 160/12640/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу №160/12640/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

27.07.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Межиріцької сільської ради №258-6/VIII від 30.03.2021 Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади, в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Межиріцьку сільську раду (код ЄДРПОУ 04338948) у місячний строк прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації, для ведення особистого селянського господарства, на земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 1,50 га, яку сформувати за рахунок поділу земельної ділянки кадастровий номер: 1223584500:01:001:1137 площею 2,2245 га, яка розташована за межами населеного пункту, на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржене рішення Межиріцької сільської ради №258-6/VIII від 30.03.2021 Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, та зазначає, що виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою визначено частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, однак відповідачем в оскарженому рішенні не зазначено жодної з таких підстав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 відкрито провадження у справі №160/12640/21 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 07.09.2021. Останнє судове засідання по справі відбулось 07.12.2021.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 у справі №160/12640/21 Межиріцьку сільську раду повторно зобов`язано надати до суду належним чином засвідчені копії схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької об`єднаної територіальної громади, у зв`язку з невідповідністю якої, було прийнято рішення Межиріцької сільської ради Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади, в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 за №258-6/VIII від 30.03.2021.

12.11.2021 від представника ОСОБА_1 надійшли пояснення (вх. №100393/21), в яких останній посилався на позиції Верховного Суду у постановах від 11.11.2020 у справі №120/1563/19-а і від 05.03.2019 у справі №360/2334/21 та зазначив, що обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмови в його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. Представник позивача наголосив, що ефективним способом відновлення порушеного права є визнання протиправним та скасування оскарженого рішення та зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земельної ділянки комунальної власності з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Межиріцької сільської ради (Межиріцька об`єднана територіальна громада).

23.11.2021 до суду надійшли від сільського голови Межиріцької сільської ради пояснення (вх. №17566/21-ел), в яких відповідач заперечив проти заявлених до суду позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю. Так, відповідач зазначив, що позивач звернувся до Межиріцької сільської ради з клопотанням щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0000 га, за рахунок поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності Межиріцької ОТГ в особі Межиріцької сільської ради, загальною площею 2,2245 га, кадастровий номер 1223584500:01:001:1137. Відповідач зауважив, що означена земельна ділянка розташована за межами населених пунктів та передана у комунальну власність Межиріцької об`єднаної територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області (далі - Межиріцька ОТГ) в особі Межиріцької сільської ради відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність №3-ОТГ від 20.11.2020та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 20.11.2020 й на цій земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна (приміщення котельні МТФ №8, площею 261,8 кв.м та корпус (база) №7 на МТФ №8 площею 921,5 кв.м), які знаходяться у власності позивача відповідно до запису про право власності №13289392 від 15.02.2016 та запису про право власності №13288902 від 15.02.2016. Враховуючи справу №526/40/450-07 про банкрутство СВК Межиріч (ЄДРПОУ 03742179) від 24.11.2020, класифікацію будівель, які розташовані на земельній ділянці, висновки і рекомендації постійної комісії при Межиріцькій сільській раді з питань земельних відносин, природокористування, планування територій, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою, гр. ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею до 1,5000 га, за рахунок поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності Межиріцької ОТГ в особі Межиріцької сільської ради, загальною площею 2,2245 га, кадастровий номер 1223584500:01:001:1137, у зв`язку з тим, що ліквідатор СВК Межиріч на час розгляду клопотання гр. ОСОБА_1 вчиняв дії, спрямовані на пошук майна СВК Межиріч , його інвентаризацію, оцінку та включення до ліквідаційної маси майна СВК Межиріч , яке розташоване на земельній ділянці комунальної власності Межиріцької ОТГ в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, площею 2,2245 га, кадастровий номер 1223584500:01:001:1137, що становить значний суспільний інтерес для всієї Межиріцької ОТГ та у зв`язку з невідповідністю схем землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно- територіальних одиниць Межиріцької ОТГ. Відповідач зауважив, що проектні рішення Схеми планування території Межиріцької сільської ради включають в собі оцінку території сільської ради, перспективи містобудівного розвитку території сільської ради (економічне обґрунтування), основні положення планувальної структури та режиму використання території Межиріцької сільської ради, тощо, які розроблені на замовлення Головного управління будівництва та архітектури в 2008 році (на термін 20 років) для виявлення основних напрямків використання території та охорони довкілля, на якій реалізується повноваження Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області. Також відповідач заперечив проти заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу та зауважив, що означений розмір не доведено належними та допустимими доказами.

Від представника позивача надійшла до суду заява від 24.11.2021 (вх. № 105189/21) про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Від відповідача надійшла надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача (вх. №17883/21-ел від 30.11.2021), в якому останній просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

У відповідності до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи наведені положення процесуального законодавства, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та на які посилається у відзиві відповідач, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до сільського голови Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області із клопотанням (вх. №128 від 15.01.2021) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації, для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,50 га, яку слід сформувати за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 1223582300:01:001:1237, яка розташована за межами населеного пункту, на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

Разом з означеним клопотанням позивачем додано: копію паспорта, копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків та графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

За результатами розгляду означеного клопотання ОСОБА_1 Межиріцькою сільською радою прийнято рішення за №258-6/VIIІ від 30.03.2021 Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 .

Вищезазначене рішення відповідача обґрунтовано тим, що ліквідатор СВК Межиріч на час розгляду клопотання позивача вчиняв дії, спрямовані на пошук майна СВК Межиріч , його інвентаризацію, оцінку та включення до ліквідаційної маси майна СВК Межиріч , яке розташоване на земельній ділянці комунальної власності Межиріцької ОТГ в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, площею 2,2245 га, кадастровий номер 1223584500:01:001:1137, що становить значний суспільний інтерес для всієї Межиріцької ОТГ в особі Межиріцької сільської ради, а також невідповідністю схем землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць.

Також в матеріалах справи міститься копія запиту позивача на отримання публічної інформації від 30.06.2020 (вх. №165), адресований сільському голові Межиріцької сільської ради щодо надання наступної інформації відповідно до ст. 13 Закону України Про доступ до публічної інформації , а саме: завіреної копії схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ, у відповідь на який Виконавчим комітетом Межиріцької сільської ради був направлений лист за вих. №346 від 07.07.2021, до якого останнім додано схему планування території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (М 1:10000).

Не погодившись із вищезазначеним рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся за захистом власних прав та інтересів до суду із означеним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 2 статті 4 ЗК України, завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

У частинах 1 та 3 статті 22 ЗК України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

У відповідності до положень статті 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Частиною 1 статті 116 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

У частині 6 статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Із аналізу зазначених вище норм слідує, що будь-який громадянин України, незалежно від місця реєстрації або проживання, має право звернутись до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства. Відповідний орган може відмовити у наданні дозволу тільки з підстав, зазначених у частині 7 статті 118 ЗК України, й означений перелік підстав є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

В свою чергу, зі змісту положень статті 79-1 ЗК України слідує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти до висновку, що розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідне для формування земельної ділянки.

Такий висновок також узгоджується з положеннями статті 50 Закону України Про землеустрій , відповідно до якої проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010, визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

В зазначеному Класифікаторі землі сільськогосподарського призначення поділяються, зокрема на землі, для ведення особистого селянського господарства та на землі для сінокосіння і випасання худоби.

Частиною 2 статті 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Відповідно до п. а ч. 3 ст. 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За приписами статті 34 ЗК України, громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Відповідно до частини 1 статті 186 ЗК України, схема землеустрою і техніко-економічне обґрунтування використання та охорони земель району затверджуються районною радою.

Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель села, селища, міста, території територіальної громади затверджуються відповідною сільською, селищною, міською радою.

Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць підлягають стратегічній екологічній оцінці.

Схема землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов`язкового) відселення.

Таким чином, відповідно до вимог ЗК України, земельні ділянки, призначені для сінокосіння та випасання худоби можуть бути переданні громадянам виключно на умовах користування (в оренду).

Так, позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, у власність.

Рішенням Межиріцької сільської ради за №258-6/VIIІ від 30.03.2021 "Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 " вирішено відмовити позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,5000 га для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03) за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади, в особі Межиріцької сільської ради, у зв`язку з тим, що ліквідатор СВК Межиріч на час розгляду клопотання позивача вчиняв дії, спрямовані на пошук майна СВК Межиріч , його інвентаризацію, оцінку та включення до ліквідаційної маси майна СВК Межиріч , яке розташоване на земельній ділянці комунальної власності Межиріцької ОТГ в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, площею 2,2245 га, кадастровий номер 1223584500:01:001:1137, що становить значний суспільний інтерес для всієї Межиріцької ОТГ в особі Межиріцької сільської ради, а також невідповідністю схем землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць.

Вищенаведені доводи суд не приймає до уваги, оскільки діяльність ліквідатора СВК Межиріч немає жодного стосунку щодо розгляду клопотання позивача й не є правовою підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність.

Окрім того, суд зазначає, що згідно із статтею 186 ЗК України, схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць підлягають стратегічній екологічній оцінці.

При цьому, схема землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ, на яку посилається відповідач в оскарженому рішенні відсутня.

У цій справі відповідачем не надано суду належних доказів, що у достатній мірі свідчили б про невідповідність наданої позивачем разом з його клопотанням схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ.

Відсутність належного мотивування підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою свідчить про невідповідність спірного рішення вимогам частини 2 статті 2 КАС України.

За таких обставин, зважаючи на те, що відповідач належним чином не мотивував рішення про відмову у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість оскарженого рішення, у зв`язку з чим таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно іншої позовної вимоги про зобов`язання відповідача у місячний строк прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1,50 га, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 1223582300:01:001:1237, яка розташована за межами населеного пункту на території Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом справ.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 КАС України.

Таким чином адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Отже, вищевказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню.

Належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 15.01.2021 (вх. №128) про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (провулок Виконкомівський, буд.1, с.Межиріч, Павлоградський район, Дніпропетровська область, 51473; код ЄДРПОУ 04338948) гр. ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В силу частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір на загальну суму 908, 00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією за №25628 від 26.07.2021.

Суд звертає увагу на те, що позов задоволено частково, відтак, суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 454, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Стосовно понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно з ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу;

Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частинами 4, 5 статті 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на отримання правової допомоги до матеріалів справи позивачем надано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №0930 від 06.04.2000, ордер серії АЕ №1083200 від 26.07.2021, договір про надання правової допомоги №07/07-1 від 07.07.2021 з додатком №1 до цього договору, акт приймання-передачі наданих послуг від 09.12.2021, звіт про виконання договору від 09.12.2021.

Згідно з п. 1.1 Договору про надання правової допомоги №07/07-1 від 07.07.2021 (далі - Договір), укладений між ОСОБА_1 (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням Бірюк, Мігульов і партнери (Об`єднання), в порядку та на умовах, визначених цим Договором та за відповідним дорученням Клієнта, Об`єднання зобов`язується надати Клієнту правову допомогу щодо захисту інтересів і прав останнього у будь яких органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях всіх форм власності та підпорядкування, в тому числі представлення його в органах судової влади усіх юрисдикцій та інстанцій, в органах прокуратури, а також третейських (арбітражних) судах (надалі іменуються Послуги ), а Клієнт зобов`язується оплатити вартість наданих йому Об`єднанням послуг (надалі іменується Гонорар ) та інші витрати, фактично понесені Об`єднанням для виконання цього Договору.

Сума винагороди (гонорару) Об`єднання складається з суми вартості послуг, що надаються ним Клієнту за цим Договором. Вартість послуг Об`єднання за цим Договором, обумовлюється та узгоджується Сторонами під час його укладання, з урахуванням орієнтованої вартості (тарифу) послуг, зазначених у Додатку №1 до цього Договору. При визначенні розміру винагороди (гонорару) Сторонами враховується складність дорученої Об`єднанню справи, фінансовий стан Клієнта, а також інші істотні обставини (п. 4.2 Договору).

Згідно зі звітом про виконання Договору, адвокатом були надані наступні послуги:

- підготовка та подання позовної заяви до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення Межиріцької сільської ради від 30.03.2021 №258-6/VIII ( Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо приватизації земельної ділянки комунальної власності з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району гр. ОСОБА_1 ), тривалістю - 2 години (адвокат), вартість послуги - 2600, 00 грн. (20 % - п. 28 Додатку №1 до Договору);

- представництво інтересів Клієнта в судових засіданнях в Дніпропетровському окружному адміністративному суді при розгляді справи №160/12640/21 (07.09.2021, 05.10.2021, 23.11.2021, 30.11.2021, 07.12.2021), тривалістю - 6 судоднів (адвокат), вартість послуги - 7500, 00 грн. (п. 32 Додатку №1 до Договору).

Згідно із ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, суд зазначає, що питання застосування частини 7 статті 139 КАС України щодо доведеності розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу також неодноразово було предметом дослідження у Верховному Суді, в тому числі відповідно до згаданих вище постанов, а також відповідно до постанов від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 05.03.2021 у справі №200/10801/19-а, від 16.03.2021 у справі №520/12065/19, постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, в яких сформульовано правовий висновок, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Враховуючи надані до суду докази, складність справи, надані адвокатом послуги, час, витрачений адвокатом на надання таких послуг, їх обсяг та предмет позову, позицію відповідача щодо присудження означених витрат, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 72, 77, 241, 243-246, 257 КАС України суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Межиріцької сільської ради (пров. Виконкомівська, 1, с.Межиріч, Павлоградський район, Дніпропетровська область, 51473; код ЄДРПОУ 04338948) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Межиріцької сільської ради №258-6/VIII від 30.03.2021 Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади, в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 .

Зобов`язати повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 15.01.2021 (вх. №128) про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (провулок Виконкомівський, буд.1, с.Межиріч, Павлоградський район, Дніпропетровська область, 51473; код ЄДРПОУ 04338948) гр. ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Межиріцької сільської ради (код ЄДРПОУ 04338948) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Повний текст рішення суду складено 09.12.2021.

Суддя О.В. Царікова