Рішення

від 13.01.2022 по справі 160/24072/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року Справа № 160/24072/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В. при секретарі судового засіданняФедуркіній А.В. за участі: представника позивача представника відповідачів Войтенко К.В., Єфіменко О.П., Бабій О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр "Раївський" (вул. Токова, 2а, село Веселе (Раївська с/р), Синельниківський район, Дніпропетровська область, 34359005; код ЄДРПОУ 34359005) до головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17А, м.Дніпро, 49600; код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агроцентр "Раївський" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення головного Управління ДПС у Дніпропетровській області № 0184090705 від 22.11.2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, зазначаючи, що ТОВ Агроцентр Раївський , оскільки головне управління ДПС у Дніпропетровській області під час проведення перевірки ТОВ Агроцентр Раївський були порушені норми п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, у зв`язку з чим перевірка позивача була проведена всупереч дії установленого на період дії карантину мораторію.

Крім того, з урахуванням наданих до перевірки первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мсти такого руху у межах подарської діяльності підприємства, та принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно з яким негативні наслідки можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи, та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, на думку позивача, неправомірно зроблено висновок пор завищення податкового кредиту та в подальшому неправомірно винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, тому висновки відповідача про порушення податкового законодавства є протиправними, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року відкрито за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 23 грудня 2021 року 11-00 год.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року закрито підготовче засідання, розгляд справи по суті у судовому засіданні призначено на 13 січня 2022 року о 11:00 год.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року на адресу суду від відповідача 28 грудня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві, відповідач просить відмовити в задоволенні позову. В обгрунтування правової позиції зазначено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській мас право на проведення перевірки з 17.05.2021 року, адже оскаржувані накази на проведення планової перевірки були винесені на підставі підпунктів 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 ПК України, де зазначено, що проведення документальної позапланової виїзної перевірки (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Стосовно взаємовідносин позивача з контрагентами відповідач зазначив, що сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єктів господарювання, задіяних в ланцюгу, свідчить про те, що метою їх функціонування є створення виключено документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди.

На думку відповідача, за результатами перевірки неможливо підтвердити реальність фінансово- господарських взаємовідносин ТОВ АГРОЦЕНТР РАЇВСЬКИЙ (код за ЄДРПОУ 34359005) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ЗАВОД БІОДОБРИВ "ТРИВКО" (код ЄДРПОУ 31370953) за період з 01.09.2020 по 30.11.2020, з ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "СТЕПОВА" (код ЄДРПОУ 32241921) за період з 01.09.2020 по 30.09.2020, з ТОВ "АМПЕР-ГРУП" (код ЄДРПОУ 40752759) за період з 01.09.2020 по 30.09.2020 в частині придбання товару добавка органічна код УКТЗЕД 3101000000, добавка органічна (ТУ У 20.1-31370953-002) код УКТЗЕД 3105209000, тому позивачем допущено порушення норм податкового законодавства, що призвело до заниження податку на додану вартість.

30 грудня 2021 року представником позивача надано до суду відповідь на відзив, яка обґрунтована тим, що господарські операції підтверджені належним чином оформленими первинними та бухгалтерськими документами, які підтверджують понесені позивачем витрати та вказують на реальну зміну його майнового стану.

Проте, позиція контролюючого органу базується на тому, що під час перевірки не підтверджено факт придбання у зв`язку з неможливістю встановити походження товару, наявності кримінальних проваджень, де фігурує ТОВ Завод біодобрив Тривко припущення щодо порушення ТОВ Завод біодобрив Тривко Закону України Про пестициди і агрохімікати , на підставі якої було зроблено висновок, про нереальність господарських операцій з метою отримання податкової вигоди.

Твердження контролюючого органу стосовно відсутності сертифікатів є помилковими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки під час перевірки надало контролюючому органу сертифікат якості виробника ТОВ Завод біодобрив Тривко , сертифікат відповідності технічним умовам, технічні умови ТУ У 20.1-31370953-002:2017 зі змінами, погоджені Мінекономрозвитку України ДП Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації. Також, добавка органічна не потребує обов`язкової сертифікації. Крім того, сертифікати якості не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції. Відсутність таких сертифікатів не може свідчити про відсутність господарської операції. Договором на поставку товару передбачено, що якість товару повинна відповідати чинним нормам ГОСТ і ТУУ, проте умови договору не містять вимоги щодо надання сертифікату якості.

11 січня 2022 року представником відповідача надано до суду заперечення на відповідь на відзив, де останнім підтримана позиція, викладена в відзиві на позов.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ТОВ Агроцентр Раївський є юридичною особою, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 07.06.2006, номер запису: 12161020000000212.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності ТОВ Агроцентр Раївський є:

- 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний);

- 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур;

- 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві;

- 01.63 Після урожайна діяльність;

- 01.64 Оброблення насіння для відтворення;

- 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів;

- 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин;

- 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

Позивач є сільськогосподарським підприємством-товаровиробником, платником єдиного податку четвертої групи, що займається виробництвом (вирощуванням) переробкою, реалізацією сільськогосподарської продукції та продукції її переробки на земельних ділянках сільськогосподарського призначення на території Синельниківського району Дніпропетровської області.

На підставі направлень від 22.09.2021 року, виданих головним управлінням ДПС у Дніпроптеровській області, та на підставі наказу головного управління ДПС у Дніпроптеровській області від 22.09.2021 року № 4444-п Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Агроцентр Раївський (код ЄДРПОУ 34359005) виданого відповідно до п.19 1.1, ст. 191, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2, п. 75.1, ст. 75, п.п. 78.1.4 п. 78.1ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 року № 89 Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок , проведено документальну позапланову виїзна перевірку ТОВ Агроцентр Раївський з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Завод Біодобрив Тривко (код ЄДРПОУ 31370953) за період з 01.09.2020 року по 30.11.2020 року, з ТОВ Торговий дім Степова (код ЄДРПОУ 32241921) за період з 01.09.2020 по 30.09.2020 , з ТОВ Ампер-груп (код ЄДРПОУ 40752759) за період з 01.09.2020 по 30.09.2020 року.

Копію наказу від 22.09.2021р. № 4444-п вручено під підпис 22.09.2021 головному бухгалтеру ТОВ Агроцентр Раївський Турчевій Галині Юріївні.

З направленнями на перевірку від 22.09.2021 №4921 ознайомлено під підпис 22.09.2021 року головного бухгалтера ТОВ Агроцентр Раївський Турчеву Галину Юріївну.

З направленнями на перевірку від 27.09.2021 №5004 ознайомлено під підпис 27.09.2021 року головного бухгалтера ТОВ Агроцентр Раївський Турчеву Галину Юріївну.

Перевірку проведено з відома генерального директора ТОВ Агроцентр Раївський Рисіна Артура Леонідовича.

За результатами перевірки складено акт від 05.10.2021 року № 3438/04-36-07-05/34359005 про результати перевірки ТОВ Агроцентр Раївський , в якому встановлено наступні порушення:

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 11314 407грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень 2020р. на суму 3 272 793грн„ за жовтень 2020р. на суму 2 498 651грн., за листопад 2020р. на суму 4 768 573грн., за грудень 2020р. на суму 774 390грн. (ряд. 18 Декларації).

Не погодившись з вищевказаним актом перевірки, ТОВ Агроцентр Раївський подало заперечення, за результатами розгляду яких 16.11.2021 року отримало відповідь, що висновок акту документальної позапланової виїзної перевірки від 05.10.2020 року № 51310/04-36-07-20/30155244 є правомірним та таким, що відповідає чинному законодавству.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.11.2021 року № 0184090705 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 16 971 060,50 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Судом встановлено, що в ході перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області були, зокрема, досліджені господарські операції за договором поставки № 3009-1 від 30.09.2020 року між ТОВ Агроцентр Раївський та ТОВ Завод біодобрив Тривко .

Відповідно до умов вказаного договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим оговором, згідно узгодженої cторонами специфікації поставити добавку органічну (Технічні яови: ТУ У 20.1-31370953-002:2017), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його і умовах даного договору (п. 1.1. Договору).

Товар поставляється в кількості та в асортименті згідно з специфікацієюї, яка узгоджується та підписується сторонами, та є невід`ємною частиною цього договору, в якій вказується найменування товару, ціна за одиницю продукції, загальна вартість, кількість товару (п. 1.4. договору).

Кількість та асортимент товару вказуються у специфікації до цього договору та видаткових окладних на поставку товару відповідно до умов даного договору (п. 4.1 Договору).

Поставка товару здійснюється постачальником протягом 30 календарних днів від дати підписання специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 4.3. Договору).

Поставка товару може здійснюватися як на умовах DDP - склад покупця так і на умовах LXW - склад постачальника (п. 4.4 Договору).

В межах даного договору специфікацією № 1 від 30.08.2020 року сторонами було погоджено поставку добавки органічної (ТУ У 20.1-31370953-002:2017) у кількості 92,7 куб.м, на загальну суму 33 372 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 5 532 000,00 грн. Поставка товару здійснюється на умовах DDP - склад покупця.

В межах даного договору специфікацією № 2 від 30.10.2020 року сторонами було погоджено поставку добавки органічної (ТУ У 20.1-31370953-002:2017) у кількості 39,97 куб.м, на анальну суму 14 389 200,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 398 200,00 грн. Поставка товару здійснюється на умовах DDP - склад покупця.

В межах даного договору специфікацією № 3 від 23.11.2020 року сторонами було погоджено поставку добавки органічної (ТУ У 20.1-31370953-002:2017) у кількості 24,0 куб.м, на загальну суму 8 640 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 1 440 000,00 грн. Поставка товару здійснюється на умовах DDP - склад покупця.

З урахуванням погодженого товару ТОВ Завод біодобрив Тривко здійснило поставку добавки органічної (ТУ У 20.1-31370953-002:2017), що підтверджується видатковими накладними: № 142 від 30.09.2020 року, № 150 від 30.09.2020 року, № 151 від 30.09.2020 року, № 152 від 30.09.2020 року, № 185 від 30.10.2020 року, № 186 від 30.10.2020 року, № 244 від 25.11.2020 року, № 245 від 27.11.2020 року, № 246 від 30.11.2020 року. Для підтвердження якості товару було передано сертифікат якості добавки органічної (ТУ У 20.1-31370953-002:2017), сертифікатом відповідності технічним умовам, технічними умовами ТУ У 20.1-31370953-002:2017 зі змінами, погоджені Мінекономрозвитку України ДП Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації .

Розрахунки між сторонами проведені, що підтверджується банківською випискою. Господарська операція з придбання товару відображена у книзі складського обліку, по бухгалтерському рахунку 631, отримання товару оприбутковано у картонці рахунку 208.

На виконання вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України на всі поставлені товари були виписані та зареєстровані податкові накладні, а отже, відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України такі податкові є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Після придбання товару його було передано для зберігання ТОВ Завод біодобрив Тривко на підставі договору № 3009-1-ЗБ від 30.09.2020 року (склад за адресою Запорізька область, с. Приморське, вул. Східна, буд. 188) та підтверджується актом прийому-передачі товару на зберігання № 1 від 30.09.2020 року, № 1/1 від 30.09.2020 року, № 2 від 30.10.2020 року, № 3 від 23.11.2020 року, № 4 від 25.11.2020 року, № 5 від 27.11.2020 року, № 6 від 30.11.2020 року.

Повернення товару зі зберігання оформлено наступними документами: актом прийому- передачі товару зі зберігання № 11 від 22.12.2020 року, № 10 від 18.12.2020 року, № 9 від 25.11.2020 року, № 8 від 24.11.2020 року, № 7/1 від 23.11.2020 року, № 7 від 20.11.2020 року, № 6 Ш 03.11.2020 року, № 5 від 02.11.2020 року, № 4 від 28.10.2020 року, № 3 від 27.10.2020 року, № 2 від 26.10.2020 року, № 1 від 23.10.2020 року.

Транспортування здійснювалось відповідно до умов договору автотранспортом та власними силами ТОВ Завод біодобрив Тривко відповідно до товарно-транспортних накладних № 11 від 22.12.2020 року, № 10 від 18.12.2020 року, № 9 від 25.11.2020 року, № 8 від 1- 11.2020 року, №7/1 від 23.11.2020 року, №7 від 20.11.2020 року, № 6 від 03.11.2020 року, № 5 від 02.11.2020 року, № 4 від 28.10.2020 року, № 3 від 27.10.2020 року, № 2 від 26.10.2020 року, № 1 від 23.10.2020 року.

До моменту внесення добавка органічна зберігалась на складі ТОВ Науково-виробнича агрокорпорація Степова за договором зберігання № ХР25-10 від 25.10.2020 року, що підтверджується актом надання послуг № 401 від 31.12.2020 року, № 364 від 30.11.2020 року, № 358 від 30.11.2020 року, № 332 від 31.10.2020 року.

Факт безпосереднього використання добавки органічної у сільськогосподарській діяльності підтверджується актами про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин: № 149 за листопад 2020 року, № 150 за листопад 2020 року, X" .51 за листопад 2020 року, № 152 за листопад 2020 року, № 153 за грудень 2020 року, № 146 за листопад 2020 року, № 147 за листопад 2020 року, № 148 за листопад 2020 року.

Внесення добавки органічної здійснювало ТОВ Степова-Агромех за договором № 01122018-002 від 01.12.2018 щодо надання сільськогосподарських послуг та підтверджується актами наданих послуг № 358 від 31.12.2020 року, № 334 від 30.11.2020 року з детальним описом технологічних операцій по кожному акту.

Отже, на думку позивача, спірні господарські операції підтверджені належним чином оформленими первинними та бухгалтерськими документами, які підтверджують понесені позивачем витрати та вказують на реальну зміну його майнового стану.

Позивач не погоджується з твердженнями податкового органу про відсутність сертифікатів, оскільки під час перевірки надало контролюючому органу сертифікат якості виробника ТОВ Завод біодобрив Тривко , сертифікат відповідності технічним умовам, технічні умови ТУ У 20.1-31370953-002:2017 зі змінами, погоджені Мінекономрозвитку України ДП Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації. Також, добавка органічна не потребує обов`язкової сертифікації.

Також, в ході перевірки головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області досліджені господарські відносини між ТОВ Агроцентр Раївський та ТОВ АМПЕР-ГРУП за договором поставки № 2209-2020-А1 від 22.09.2020 року, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - добавку органічну (п. 1.1. договору).

Передача товару від постачальника покупцеві здійснюється за видатковою накладною на одержання товару, скріплена підписом та печаткою обох сторін (п. 3.3 договору).

Постачання здійснюється автотранспортом постачальника (п. 3.5 договору).

В межах даного договору специфікацією № 1 від 22.09.2020 року сторонами було погоджено поставку добавки органічної (ТУ У 20.1-31370953-002:2017) у кількості 15 850,00 літрів на загальну суму 5 721 850,00 грн., в тому числі ПДВ - 953 641,67 грн.

З урахуванням погодженого товару, ТОВ АМПЕР-ГРУП здійснило поставку добавки органічної (виробник - ТОВ Завод біодобрив Тривко , ТУ У 20.1-31370953-002:2017), що підтверджується видатковою накладною № 2409-1 від 24.09.2020 року. Для підтвердження якості було передано сертифікат якості добавки органічної (ТУ У 20.1-31370953-002:2017), сертифікатом відповідності технічним умовам, технічними умовами ТУ У 20.1-31370953-002:2017 зі змінами погоджені Мінекономрозвитку України ДП Харківський регіональний науково-виробничого центр стандартизації, метрології та сертифікації .

Господарська операція з придбання товару відображена у книзі складського обліку, по бухгалтерському рахунку 631, отримання товару оприбутковано у карточці рахунку 208.

Також, під час перевірки податковим органом досліджено господарські операції між ТОВ Агроцентр Раіївський та ТОВ Торговий дім Степова № ТД010720-1У від 01.07.2020 року, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець прийняти мінеральні добрива, органічну добавку, найменування, асортимент, кількість та вартість яких базується у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору (п.1.1 договору).

З урахуванням погодженого товару ТОВ Торговий дім Степова здійснило поставку добавки органічної (виробник - ТОВ Завод біодобрив Тривко , ТУ У 20.1-31370953-002:2017), що підтверджується видатковими накладними № ТД-010920-00003 від 01.09.2020 року, № ТД-11920-00003 від 11.09.2020 року, № ТД-210920-00003 від 21.09.2020 року, № ТД-010920-00008 21.09.2020 року, № ТД-280920-00001 від 28.09.2020 року, № ТД-280920-00003 від 28.09.2020 року, № ТД-290920-00001 від 29.09.2020 року, № ТД-300920-00002 від 30.09.2020 року, № ТД- 1220-00003 від 16.12.2020 року, № ТД-171220-00002 від 17.12.2020 року, № ТД-181220-00002 від 18.12.2020 року.

Для підтвердження якості товару було передано сертифікат якості добавки органічної (ТУ 20.1-31370953-002:2017), сертифікатом відповідності технічним умовам, технічними умовами ТУ У 20.1-31370953-002:2017 зі змінами, погоджені Мінекономрозвитку України ДП Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації .

Господарська операція з придбання товару відображена у книзі складського обліку, по бухгалтерському рахунку 631, отримання товару оприбутковано у картонці рахунку 208.

На виконання вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України, на всі поставлені товари були виписані та зареєстровані податкові накладні, а отже відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України такі податкові є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Після придбання товару його було передано для зберігання ТОВ Торговий дім Степова на підставі договору відповідального зберігання № СА010120-4 ВЗ від 01.01.2020 року та утверджується актом прийому-передачі від 30.09.2020 року.

Факт безпосереднього використання добавки органічної у сільськогосподарській діяльності підтверджується актами про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин: № 149 за листопад 2020 року, № 150 за листопад 2020 року, № 51 за листопад 2020 року, № 152 за листопад 2020 року, № 153 за грудень 2020 року, № 146 за листопад 2020 року, № 147 за листопад 2020 року, № 148 за листопад 2020 року.

Внесення добавки органічної здійснювало ТОВ Степова-Агромех за договором № 01122018-002 від 01.12.2018 щодо надання сільськогосподарських послуг та підтверджується актами наданих послуг № 358 від 31.12.2020 року, № 334 від 30.11.2020 року з детальним описом технологічних операцій по кожному акту.

Позиція контролюючого органу базується на тому, що під час перевірки не -підтверджено джерело походження товару, наявності кримінальних проваджень, де фігурує виробник товару - ТОВ Завод біодобрив Тривко припущення щодо порушення ТОВ Завод біодобрив Тривко Закону України Про пестициди і агрохімікати , на підставі якої було зроблено висновок, про нереальність господарських операцій з метою отримання податкової вигоди.

ТОВ Завод біодобрив Тривко є виробником товару, що підтверджується сертифікатом якості, сертифікатом відповідності технічним умовам, технічні умови ТУ У 20.1-31370953-002:2017 зі змінами, погоджені Мінекономрозвитку України ДП Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації .

24 червня 2020 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області було прийнято рішення № 52985 про невідповідність платника податку на додану вартість ТОВ Завод біодобрив Тривко критеріям ризиковості, проте, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року у справі № 160/3219/20 (набрало законної сили 24.09.2020 року) зобов`язано головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити ТОВ ЗАВОД БІОДОБРИВ ТРИВКО переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Під час прийняття рішення та в межах судової справи № 160/3219/20 досліджено фінансово-господарську діяльність контрагента вартість ТОВ Завод біодобрив Тривко та зроблено висновок про здійснення господарських операцій з дотриманням норм податкового законодавства належного оформлення первинними та бухгалтерськими документами.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, дослідження фінансово-господарської діяльності контрагента позивача (ТОВ Завод біодобрив Тривко ) не підлягає дослідженню у даній справі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, поясненням третьої особи, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Стосовно правомірності призначення та проведення перевірки податковим органом, судом встановлено наступне.

Згідно з п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними упідпунктах54.3.1 - 54.3.6пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Як зазначено у пп.14.1.152 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, погашення податкового боргу це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

У п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України зазначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати. Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Суд звертає увагу, що правове значення у контексті застосування п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України має саме факт вчинення відповідного порушення (як доконаної дії), складом, якого, в даному випадку, є порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість. Обставини, щодо періоду вчинення правопорушення мають значення для визначення розміру нарахованих штрафних санкцій, а не у цілях встановлення застосовності вказаної норми закону у правовій кваліфікації такого правопорушення, як триваючого.

Водночас, суд бере до уваги висновок Конституційного Суд України, висловлений у рішенні від 09.02.1999 справа №1-7/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), де Суд дійшов висновку: « …. положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте, надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.» .

Пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України містить чітку вказівку на темпоральний критерій застосування з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Відповідно до п.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:

документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:

обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;

обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

З метою реалізації вимог пункту 4 розділу II Прикінцеві положення Закону № 909-ІХ, 03 лютого 2021 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 89 Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки (далі постанова КМ України № 89), якою визначено скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб: тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 р. № 568-ІХ); документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Судом встановлено, що накази на проведення планової перевірки позивача були винесені на підставі підпунктів 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 ПК України.

Отже, постановою КМ України № 89 контролюючому органу надано право на проведення документальних перевірок під час дії мораторію за умови дотриманням ним вимог пункту 77.4 статті 77 ПК України.

Постанова КМ України № 89 є чинною, доказів скасування або визнання її нечинною до суду не надано.

Таким чином, суд не встановив при призначенні документальної планової перевірки ТОВ Агроцентр Раївський порушень вимог Податкового кодексу України відповідачем, тому твердження позивача про неправомірність призначення та проведення перевірки не приймаються судом до уваги.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню по суті, з огляду на твердження перевіряючих щодо відсутності підтвердження реального здійснення господарської операції позивача з ТОВ Завод біодобрив Тривко , ТОВ Ампер-груп , ТОВ Торговий дім Степова , суд зазначає наступне.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 ст.135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Водночас, в силу приписів п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст.44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та отримання послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За змістом приписів абз.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз.2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного Закону та п.2.4 Положення первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак, не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операцією, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

Згідно зі ст.1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність .

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, хоч і первинний документ наявний, у податковому та бухгалтерському обліку вони не можуть відображатися.

З аналізу наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Отже, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Як вбачається зі справи спірні господарські операції підтверджені договорами , а саме:

- договором поставки № 3009-1 від 30.09.2020 року укладеного між ТОВ Агроцентр Раївський та ТОВ Завод біодобрив Тривко ;

- договором поставки № 2209-2020-А1 від 22.09.2020 року укладеного між ТОВ Агроцентр Раївський та ТОВ Ампер-груп ;

- договором поставки № ТД010720-1У від 01.07.2020 року укладеного між ТОВ Агроцентр Раївський та ТОВ Торговий дім Степова .

На переконання суду зазначені обставини та належним чином оформлені документи вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, зокрема, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Матеріалами справи підтверджено, що в результаті господарських операцій з вищевказаними контрагентами у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між ТОВ Завод біодобрив Тривко , ТОВ Ампер-груп , ТОВ Торговий дім Степова .

Стосовно посилань відповідача, в обґрунтування порушень податкового законодавства на включення ТОВ Завод біодобрив Тривко до переліку ризикових згіно з п. 8 Критеріїв ризиковості , на аналіз інформаційних баз даних податкової звітності та Єдиного реєстру податкових накладних підприємств-постачальників товарів, задіяних у ланцюгу постачання, то з цього приводу слід зазначити, що жодна норма законодавства не встановлює обов`язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов`язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування. Тобто, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Аналогічний правовий висновок містяться в постановах Верховного Суду від 27.05.2021 року у справі №820/6980/14 та від 12.03.2019 року у справі №804/9057/13-а.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того суд зазначає, що рішення ЄСПЛ Булвес АД проти Болгарії як на звичну практику країн Європейського Союзу в питанні відповідальності платників податку за податкові делікти посилається на два рішення Суду Європейського союзу: об`єднане рішення (консультативний висновок) Суду ЄС від 12 січня 2006 року в справі Optigen Ltd (C354/03), Fulcrum Electronics Ltd (C355/03) and Bond House Systems Ltd (C484/03) v Commissioners of Customs Ц Excise і об`єднане рішення Суду ЄС від 6 липня 2006 року в справі Axel Kittel v. Belgian State, (C439/04) і Belgian State v. Recolta Recycling (SPRL, C440/04) (ECR 2006, page I0616).

Крім того, слід акцентувати увагу на тому, що висновки акту перевірки ґрунтуються виключно на податковій інформації відносно контрагента ТОВ Завод біодобрив Тривко , а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Суд звертає увагу, що принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України. Так, відповідно до статті 47 Податкового кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

У відповідності до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічну правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24.01.2018 року у справі №824/942/13, від 14.03.2018 року у справі №803/1198/16.

Позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.04.2020 року у справі №818/940/17, від 07.04.2020 року у справі №820/2665/16.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобовязаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару. Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України на всі поставлені товари були виписані та зареєстровані накладні , а отже відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України такі податкові накладні є для покупця таких товарі/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд зазначає, що, відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У контексті обставин, що розглядається, належних та достатніх підстав, з яких було встановлено порушення платником податків декларування даних фінансового результату у перевіряємому періоді, не вставнолено, що свідчить про неналежність доказів, на які посилаються посадові особі ДФС, що здійснювали перевірку, та про невідповідність доказової бази критеріям допустимості, достатності та достовірності доказів.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою використання їх в господарській діяльності.

Документи, які надані позивачем, суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання послуг у контрагентів, використання їх у власній господарській діяльності, та настання змін в майновому стані платника податків.

За таких обставин, підстави для не включення сум податку на додану вартість по таких податкових накладних до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Таким чином, суд вважає, що наявність первинних документів та факту реальності є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що виключає наявність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

В акті перевірки відповідачем не наведено жодних зауважень, що первинні документи, надані до перевірки, не відповідають приписам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Таким чином, висновки відповідача про неправомірнічиненн господарської сть включення позивачем до складу податкового кредиту з сум податку на додану вартість по господарських операціях з відповідними контрагентом суперечать чинному законодавству та не відповідають фактичним обставинам.

Стосовно посилань відповідача на наявність інформації про порушення кримінальних проваджень щодо ТОВ Завод Біодобрив Тривко , то суд не приймає ці твердження до уваги, оскільки обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку суду в кримінальному провадженні, ухвалі про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанові суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Так, кримінальне правопорушення, передбачене статтею 205-1 Кримінального кодексу України, передбачає відповідальність за підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців, що не є тотожним із фіктивним підприємництвом.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.12.2020 року по справі № 160/2758/19, що враховується судом, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України" (рішення від 09.01.2007 року (заява № 803/02), вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Посадовими особами контролюючого органу в акті перевірки зазначено, що згідно з аналізом баз даних ДПС та податкової звітності по контрагентам встановлено невідповідність придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) вищезазначеними контрагентами-постачальниками.

Суд зазначає, що висновки про не підтвердження господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами зроблені відповідачем лише на підставі баз даних АІС Податковий блок та Єдиного реєстру податкових накладних.

Жодних зауважень до складання первинної документації та/або відсутності чи недостатності поданих позивачем документів, акт перевірки не містить.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, в тому числі і отримана з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Наведена правова позиція узгоджується з викладеною у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 року у справі №340/422/19.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані, саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 18.12.2018 року по справі № 816/1118/17, від 15.01.2019 року по справі №809/2918/13-а.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 31.07.2018 року у справі №817/1339/17 (адміністративне провадження №К/9901/49539/18).

Що стосується посилань податкового органу на відомості інформаційних баз даних, як джерела інформації, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні ст.ст. 73-76 КАС України.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.11.2019 року по справі № 826/11629/16.

Відповідачем не спростовано факт наявності у ТОВ Агроцентр Раївський податкових накладних, які належним чином оформлені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також те, що за даними накладними сплачено постачальникам у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані усі декларації, як це узгоджується з положеннями Податкового кодексу України ті, відповідно, свідчать про наявність у позивача права на включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість.

В даному випадку, контролюючим органом не доведено недобросовісність платника податку ТОВ Агроцентр Раївський у взаємовідносинах з ТОВ Завод біодобрив Тривко , ТОВ Ампер-груп , ТОВ Торговий дім Степова

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно зазначених контрагентів позивача, які б набрали законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом до суду не надано, а, отже, сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №809/1139/17 (адміністративне провадження №К/9901/40809/18), в постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №808/2360/17 (адміністративне провадження №К/9901/47560/18).

Судом не встановлено наявності жодного рішення суду стосовно посадових осіб позивача або його контрагентів: ТОВ Завод біодобрив Тривко , ТОВ Ампер-груп , ТОВ Торговий дім Степова за обвинуваченням за вчинення дій, спрямованих на порушення податкового законодавства.

Слід зауважити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них роботи та послуги, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Такий висновок узгоджується із позицією колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові по справі №К/9901/1349/17.

Стосовно долучення до матеріалів справи протоколу допиту свідка ОСОБА_1 , то, викладені у ньому свідчення в межах кримінального повадження № 12020040000000265, не можуть бути прийнятими судом до уваги при розгляді даної адміністративної справи, оскільки протоколи допиту свідків, отримані на стадії досудового розслідування, можуть бути визначені, як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінального провадження в суді.

Наведене вище доводить, що контролюючим органом всупереч вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента позивача трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів купівлі - продажу, виконання робіт, укладених позивачем з контрагентами, як не було надано і доказів про наявність фактів, які встановлені судами, однак не враховані під час прийняття рішень, та свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що зазначені господарські операції з контрагентами ТОВ Завод біодобрив Тривко , ТОВ Ампер-груп , ТОВ Торговий дім Степова здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вказаними контрагентами, суд робить висновок про необхідність скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 22.11.2021 року № 0184090705.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 22700,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 6435 від 29.11.2021 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 22700,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст.ст. 139, 241 - 246, 255, 295 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр "Раївський" (вул. Токова, 2а, село Веселе (Раївська с/р), Синельниківський район, Дніпропетровська область, 34359005; код ЄДРПОУ 34359005) до головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17А, м.Дніпро, 49600; код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 0184090705 від 22.11.2021 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр "Раївський" (вул. Токова, 2а, село Веселе (Раївська с/р), Синельниківський район, Дніпропетровська область, 34359005; код ЄДРПОУ 34359005) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17А, м.Дніпро, 49600; код ЄДРПОУ 44118658) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 22700,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 24 січня 2022 року.

Суддя С.В. Ніколайчук