Постанова

від 26.01.2022 по справі 520/8874/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 р.Справа № 520/8874/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. ,

за участю секретаря судового засідання Дуднєва М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Красноградської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2021, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 13.08.21 по справі № 520/8874/21

за позовом Головного управління ДПС у Харківській області

до Красноградської міської ради , Красноградської районної ради третя особа Красноградське житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство

про звернення стягнення податкового боргу на кошти органу місцевого самоврядування,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Красноградської міської ради, Красноградської районної ради, третя особа - Красноградське житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство, в якій просить суд звернути стягнення податкового боргу Красноградського житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства у розмірі 2268576,98 гривень на кошти Красноградської міської ради та Красноградської районної ради, що містяться на розрахункових рахунках, та кошти місцевих бюджетів.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 року адміністративний позов Головного управління ДПС у Харківській області задоволено. Звернуто стягнення податкового боргу Красноградського житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства у розмірі 2268576,98 гривень на кошти Красноградської міської ради та Красноградської районної ради, що містяться на розрахункових рахунках, та кошти місцевих бюджетів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Красноградська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 року та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що лише дотримання процедури досудових дій дає право контролюючому органу звернутися до суду з позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти органу місцевого самоврядування. Вказує, що позивачем не було надано доказів на підтвердження вжиття заходів для погашення податкового боргу платника, у тому числі щодо складення акта опису майна у податкову заставу або відсутності такого майна, що свідчить про порушення позивачем процедури, передбаченої ПК України. Стверджує, що позивачем також не вживалися заходи з примусового стягнення коштів з Красноградського житлового ремонтно - експлуатаційного підприємства та не направлялися відповідні повідомлення до виконавчої служби, про що свідчить відсутність доказів в матеріалах справи. Наголошує, що порядок стягнення податкового боргу з комунального підприємства, встановлений статтею 96 ПК України, є безумовним обов`язком, а не правом контролюючого органу у подібних правовідносинах.

Учасники справи не скористались правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

Красноградська міська рада та Красноградська районна рада подали до суду заяви про розгляд справи без участі представників відповідачів.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Красноградське житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство зареєстровано в якості суб`єкта господарювання - юридичної особи, перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і а громадських формувань з ідентифікаційним кодом 03355258.

Красноградське ЖРЕП має податковий борг з податку на додану вартість у загальній сумі 2 268 576,98 гривень, з яких: 1 224 068,00 гривень податкових зобов`язань, самостійно визначені платником податків; 154 160,34 гривень штрафних санкцій, визначених контролюючим органом; 890 348,64 гривень пені, нарахованих в порядку пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України.

Також судом встановлено, що позивач з метою стягнення вказаної суми боргу звертався з адміністративними позовами до Харківського окружного адміністративного суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 року по справі № 520/9241/2020 адміністративний позов Головного управління ДПС у Харківській області до Красноградського житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства про стягнення податкового боргу було задоволено. Стягнуто до бюджету України кошти у розмірі 1004771,51 грн. (один мільйон чотири тисячі сімсот сімдесят одна гривня 51 копійка) в рахунок погашення податкового боргу з Красноградського житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства з усіх відкритих розрахункових рахунків.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 року по справі № 520/11964/2020 позовну заяву Головного управління ДПС у Харківській області до Красноградського житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства про стягнення податкового боргу задоволено в повному обсязі. Стягнуто до бюджету кошти у розмірі 800834 (вісімсот тисяч вісімсот тридцять чотири) гривні 93 копійок у рахунок погашення податкового боргу з Красноградського житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства, з усіх відкритих розрахункових рахунків.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 року по справі № 520/15278/2020 адміністративний позов Головного управління ДПС у Харківській області до Красноградського житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства про стягнення податкового боргу задоволено. Стягнуто до бюджету України кошти у розмірі 462970 (чотириста шістдесят дві тисячі дев`ятсот сімдесят) гривень 54 коп. у рахунок погашення податкового боргу з Красноградського житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства, суму податкового боргу з усіх відкритих розрахункових рахунків.

Вказані рішення суду набрали законної сили, однак заборгованість Красноградським ЖРЕП сплачена не була, доказів зворотного суду надано не було.

11.12.2020 Головне управління ДПС у Харківській області листом №24748/9/20-40-13-06-16 звернулось до Красноградської районної ради та листом від 25.02.2021 № 3365/5/20-40-13-06-16 до Красноградської міської ради з поданнями про прийняття рішення, передбаченого п.96.1 ст.96 ПК України.

За результатами розгляду листів позивача жодного рішення, передбаченого ст. 96 ПК України, органами місцевого самоврядування прийнято не було. Доказів зворотного суду не надано.

Позивач, вважаючи, що наявні правові підстави для звернення стягнення податкового боргу Красноградського житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства на кошти Красноградської міської ради та Красноградської районної ради, що містяться на розрахункових рахунках, та кошти місцевих бюджетів, звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платники податків обтяжені обов`язком сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Не сплачені платником податків, у встановлений ПК України строк, суми узгоджених грошових зобов`язань (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) визнаються податковим боргом.

Відповідно до п.95.1 ст.95 ПК України на контролюючі органи покладено також обов`язок здійснювати за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 ст.95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п.95.3 ст.95 ПК України).

Судовим розглядом встановлено, що позивачем з метою виконання судових рішень контролюючим органом направлялися інкасові доручення до банківських установ, копії яких містяться в матеріалах справи, однак останні поверталися на адресу позивача без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках.

Правове регулювання погашення податкового боргу комунальних підприємств встановлене ст.96 ПК України.

Пунктом 96.1 ст.96 ПК України встановлено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

- виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради;

- затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу;

- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

- прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Згідно з п.96.2 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; виключення платника податків із переліку об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Положеннями пункту 96.3 ст.96 ПК України визначено, що відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Системний аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку, що обов`язок податкового органу звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу (органу місцевого самоврядування), в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно, виникає у разі отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог або не отримання відповіді, однак в будь-якому випадку за умови що сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, не покриває суму його податкового боргу або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

Передумовою звернення контролюючого органу до органу виконавчої влади в порядку статті 96 ПК України є вжиття ним заходів щодо виявлення майна боржника-комунального підприємства та встановлення неможливості внесення такого майна в податкову заставу внаслідок його відсутності.

Застосування процедури, передбаченої статтею 96 ПК України, є допустимим за умови неможливості стягнення податкового боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності платника податків, у порядку встановленому ст. 95 ПК України.

Як встановлено судом першої інстанції, контролюючим органом належним чином здійснено усі необхідні заходи, що передують зверненню стягнення податкового боргу на кошти Красноградської міської ради та Красноградської районної ради, в управлінні якого перебуває Красноградське житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство.

Передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу, сума податкового боргу в добровільному порядку ані Красноградським житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством, ані відповідачами у цій справі не сплачена.

Матеріалами справи підтверджено, що Головне управління ДПС у Харківській області листом від 11.12.2020 року №24748/9/20-40-13-06-16 звернулось до Красноградської районної ради та листом від 25.02.2021 № 3365/5/20-40-13-06-16 до Красноградської міської ради з поданнями про прийняття рішення, передбаченого п.96.1 ст.96 ПК України (т.1 а.с.186, 187, 189, 190).

Так, за результатом розгляду листа ГУ ДПС у Харківській області від 11.12.2020 року №24748/9/20-40-13-06-16, Красноградська районна рада листом від 19.02.2021 року №02-38/86 повідомила позивача про те, що виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу неможливо у зв`язку з відсутністю фінансових ресурсів районного бюджету. Постійна комісія районної ради рекомендувала директору Красноградське ЖРЕП провести заходи щодо вирішення питання реструктуризації існуючої заборгованості на термін, який фінансово не обтяжить підприємство (т.1 а.с.188).

Також, за результатом розгляду листа ГУ ДПС у Харківській області від 25.02.2021 № 3365/5/20-40-13-06-16, Красноградська міська рада листом від 25.03.2021 року №03-26/1406 надіслала позивачу копію рішення Красноградської міської ради від 18.03.2021 року Про звернення Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області , яким вирішено взяти до відома звернення ГУ ДПС у Харківській області стосовно погашення податкового боргу Красноградського ЖРЕП взяти та інформацію Красноградського ЖРЕП стосовно погашення податкового боргу перед ГУ ДПС у Харківській області. Контроль за виконанням рішення вирішено покласти на постійні комісії з питань фінансів, бюджету, планування соціально-економічного розвитку, інвестицій та міжнародного співробітництва, а також постійні комісії з питань комунальної власності, житлово-комунального господарства та благоустрою (т.1 а.с. 191, 192).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначені відповіді Красноградської районної ради та Красноградської міської ради не підпадають під жодний із варіантів рішень, зазначених в п. 96.1 ст. 96 ПК України, тому вважається презумпцією те, що орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, не прийняв ні одного з рішень, що визначені цією статтею. Доказів зворотного суду не надано.

З огляду на відсутність у Красноградського ЖРЕП власного майна, яке може бути внесено в податкову заставу та відчужено, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для звернення стягнення податкового боргу на кошти органів місцевого самоврядування, в управлінні яких перебуває Красноградське ЖРЕП.

При цьому, згідно зі ст.2 Бюджетного кодексу України (далі по тексту - БК України) бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду; витрати бюджету - це видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів.

Відповідно до ст.63 БК України місцевий бюджет, відповідно до цього Кодексу, містить надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.

Згідно зі ст. 91 БК України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки зокрема й на органи місцевого самоврядування.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що стягнення податкового боргу комунального підприємства повинно здійснюватись із співзасновників такого боржника, у зв`язку з чим стягнення боргу може здійснюватися і з розрахункових рахунків міської ради та районної ради, так і коштів місцевих бюджетів.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до пункту 1.3 Статуту Красноградського житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства, Красноградська районна рада та Красноградська міська рада є співзасновниками зазначеного підприємства і здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження підприємством від імені та в інтересах власників - територіальних громад міста, сіл та селищ Красноградського району (т.1 а.с. 220-224).

Цей факт також підтверджується відомостями, зазначеними у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об`єднань, який надано позивачем разом з позовом, у якому зокрема зазначено, що засновниками Красноградського ЖРЕП є Красноградська районна рада та Красноградська міська рада (т.1 а.с. 21-28).

В силу вищевикладеного, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги щодо звернення стягнення податкового боргу Красноградського житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства у розмірі 2 268 576,98 гривень на кошти Красноградської міської ради та Красноградської районної ради, що містяться на розрахункових рахунках, та кошти місцевих бюджетів.

Стосовно посилання відповідачів щодо намагання позивачем повторно стягнути суму боргу Красноградського ЖРЕП, то колегія суддів зазначає, що вказана заборгованість у розмірі 2 268 576,98 гривень з Красноградського ЖРЕП фактично стягнута не була, та оскільки позивач даним позовом просить саме звернути стягнення податкового боргу на кошти Красноградської міської ради та Красноградської районної ради, що містяться на розрахункових рахунках, та кошти місцевих бюджетів, що в свою чергу не є тотожнім, тому висновки відповідачів щодо повторного стягнення позивачем вказаного боргу є помилковими.

Доводи апеляційної скарги Красноградської міської ради про недотримання податковим органом алгоритму дій, визначеного податковим законодавством, що передує зверненню з подібним позовом до суду, спростовуються матеріалами справи. При цьому, повернення без виконання інкасових доручень є достатнім та належним доказом виконання позивачем вимог пункту 95.4 статті 95 ПК України щодо здійснення контролюючим органом стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

На підставі викладеного вище, колегія суддів вважає, що податковим органом дотримано вимоги статей 95, 96 ПК України, у зв`язку з чим погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, наведені обставини у своїй сукупності спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому не вимагають детальної відповіді або спростування.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 по справі № 520/8874/21 залишити без змін.

.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров Повний текст постанови складено 07.02.2022 року