Постанова

від 21.10.2021 по справі 340/143/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 340/143/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.03.2021 (суддя Дегтярьова С.В.) за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рышення, зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и В:

У січні 2021 року представник позивачів звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 24 червня 2020 року №679 «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» в частині відмови ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у видачі дозволів на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства; зобов`язати Приютівську селищну раду Олександрійського району Кіровоградської області надати ОСОБА_2 , ОСОБА_1 дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться на території Протопівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3520386200:02:002:2001 та перебувають в користуванні ТОВ «Агроцентр-Плюс» , ТОВ «Новоселівка-Агро» .

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.03.2021 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду обгрунтоване тим, що земельна ділянка за рахунок якої позивачі просили відвести їм земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства має цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства і відноситься до земель сільськогосподарського призначення. Тому зміна цільового призначення земельних ділянок не потребується, оскільки за основним цільовим призначенням землі для особистого селянського господарства та для сінокосіння і випасання худоби відносяться до однієї категорії земель - землі сільськогосподарського призначення, які передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, а сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Суд зазначив , що в даному випадку має місце формування земельних ділянок шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки, яка перебуває у користуванні, без зміни її цільового призначення, а тому такі дії повинні бути здійснені за технічною документацією із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Не погодившись з рішенням суду, представник позивачів звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що частиною 7 статті 118 ЗК України визначено, що підставою відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, Земельним кодексом України визначено, що обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

При цьому, перелік підстав для відмови у наданні дозволу за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, у разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що представником ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подано до Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області клопотання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 22.05.2020 р. про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо виділення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтовною площею 2,0 га, які знаходяться на території Протопівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3520386200:02:002:2001 та перебувають в користуванні ТОВ «Агроцентр-Плюс» , ТОВ «Новоселівка-Агро» . До клопотань додано копії паспортів, ідентифікаційних кодів, посвідчень учасників бойових дій, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельних ділянок, погодження землекористувачів (письмова згода) ТОВ «Агроцентр-Плюс» та ТОВ «Новоселівка-Агро» .

Рішенням двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 24.06.2020 р. №679 позивачам відмовлено у наданні дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею по 2,0 га в зв`язку з тим, що земельні ділянки заявники бажають отримати у власність з сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 3520386200:02:002:2001 (цільове призначення 01.01. - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), шляхом їх відведення, що не передбачено положеннями Земельного кодексу України та Закону України «Про землеустрій» .

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України (далі ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Згідно з пунктом б частини першої статті 81 ЗК громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Положеннями ч. 1 ст. 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 ЗК України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до ч.ч.6, 7 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, земельні ділянки, яку позивачі бажали отримати у власність для ведення особистого селянського господарства знаходяться в межах вже сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 3520386200:02:002:2001, загальною площею 50,0001 га, що перебуває в користуванні ТОВ Агроцентр - Плюс , ТОВ Новоселівка - Агро .

Крім того, судом встановлено, що єдиним суб`єктом, який володіє правомочністю користуватися земельною ділянкою, виділеною власником (органом місцевого самоврядування) для створення фермерського господарства, є саме таке фермерське господарство як суб`єкт господарювання.

Чинні правові норми Земельного кодексу України не передбачають права громадянина України використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення фермерського господарства, без створення такого фермерського господарства та його реєстрації. Тому земля, надана в користування громадянину України для створення фермерського господарства, вважається такою, яка передана у користування всьому фермерському господарству. Але при цьому, власник землі залишається незмінним - держава або територіальні громади. Фермерське господарство не має в цьому випадку документу, який засвідчував би державну реєстрацію права на землю (права постійного користування) на відміну від громадянина, який отримав земельну ділянку у користування та зареєстрував належним чином такий правочин. Отже, члени фермерських господарств, у тому числі засновник (який отримав земельну ділянку у користування для створення такого фермерського господарства), можуть отримати безоплатно у приватну власність земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) із земель державної та комунальної власності у порядку, передбаченому ЗК України, та лише після припинення права власності чи користування такими земельними ділянками у визначеному законом порядку.

Крім того, відповідно статті 79-1 ЗК України встановлено, що 2. Формування земельних ділянок здійснюється:…шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;… .

3. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

4. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

5. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

6. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок .

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки спірні земельні ділянки входять до складу вже сформованої земельної ділянки з присвоєнням їй кадастрового номеру, що перебуває в користуванні товариств, в зв`язку з чим спірне рішення відповідача є правомірним, прийнятим в межах наданих повноважень та відповідає вимогам чинного законодавства.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки відповідач згідно ч.2 ст. 77 КАС України довів правомірність свого рішення і доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 315,316,321,322,325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.03.2021 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова