Постанова

від 03.02.2022 по справі 160/13422/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 лютого 2022 року м. Дніпросправа № 160/13422/21

головуючий суддя І інстанції - Голобутовський Р.З.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційні скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 року в адміністративній справі №160/13422/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРІ УКРАЇНА" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю"КАРІ УКРАЇНА" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України (відповідач-2), в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка виразилась у ненаданні до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та повернення надміру сплачених сум податків, висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю КАРІ УКРАЇНА суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 30 076 582,00 грн. з Державного бюджету України;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області підготувати та подати до Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю КАРІ УКРАЇНА суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 30 076 582,00 грн. з Державного бюджету України;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КАРІ УКРАЇНА суму надмірно сплаченого податку на додану вартысть у розмірі 30076582.00 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРІ УКРАЇНА" було задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка виразилась у ненаданні до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та повернення надміру сплачених сум податків, висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю КАРІ УКРАЇНА суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 30076582,00 грн. з Державного бюджету України.

Зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області підготувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю КАРІ УКРАЇНА суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 30076582,00 грн. з Державного бюджету України.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КАРІ УКРАЇНА суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 30076582,00 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відновлення переплати в ІКП по скасованому за судовим рішенням податковому повідомленню-рішенню від 10.02.2014 року № 0000372201 на зменшення від`ємного значення з ПДВ можливе на підставі поданого позивачем уточнюючого розрахунку, який останнім не подавався. Зауважено, що кошти повинні бути повернені виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, також не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що прийняте судом рішення на користь позивача призведе до значних втрат Державного бюджету України.

Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРІ УКРАЇНА" було подано відзив на апеляційні скарги, в якому, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останнє просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники відповідачів в судовому засіданні просили задовольнити вимоги апеляційних скарг на підставах, що в них зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував відносно задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Заслухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, 10.02.2014 року Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ КАРІ УКРАЇНА з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.08.2013 р., за наслідками якої прийнято податкове повідомлення-рішення №0000372201 від 10.02.2014 року, яким ТОВ КАРРІ УКРАЇНА зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 31540381,00 грн. за серпень 2013 року.

17.04.2014 року ТОВ КАРІ УКРАЇНА звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Гловного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.02.2014 року №0000372201 (форма "В4"), винесене Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі акту №433/10/04-36-10-08-09 від; 24.01.2014 року, відповідно до якого зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 31540381,00 грн., згідно декларації за серпень 2013 року (реєстраційний номер №9058545787 від 19.09.2013 року).

В силу положень пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент звернення ТОВ КАРІ УКРАЇНА до суду з вказаним позовом) грошове зобов`язання, визначене податковим повідомленням-рішенням від 10.02.2014 року №0000372201 (форма "В4") вважалося неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2014 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000372201 від 10.02.2014 року в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1463799,00 грн. В решті позовних вимог на суму 30076582,00 грн. відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2015 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2014 року в адміністративній справі №804/5544/14, позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000372201 від 10.02.2014 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.04.2017 року скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2015 року, адміністративну справу №804/5544/14 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 року у справі №804/5544/14, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2014 року - залишено без змін.

Відповідно до вимог ст.56 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент набрання ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017р. у справі №804/5544/14 законної сили) податкове повідомлення-рішення №0000372201 від 10.02.2014 року вважалось узгодженим в сумі 30076582,00 грн., а тому в податковій декларації з ПДВ сума зменшеного від`ємного значення з ПДВ, мала відображатися в звітному (податковому) періоді, в якому відбулось узгодження такого податкового повідомлення-рішення.

Платіжним дорученням №18026 від 15.06.2017 року ТОВ КАРІ УКРАЇНА сплатило зі свого поточного рахунку в АТ КБ ПРИВАТБАНК на рахунок Казначейства України грошовими коштами грошові зобов`язання, визначені податковим повідомленням-рішенням від 10.02.2014 року №0000372201 у сумі 30076582,00 грн. на виконання ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 року у справі №804/5544/14.

Згідно до податкової декларації з ПДВ за період, що передував узгодженню спірного податкового повідомлення-рішення рядок 18 мав позитивне значення, а тому позивачем у податковій декларації з ПДВ за травень 2017 року, яку було подано 16.06.2017 року (тобто на наступний день після сплати узгодженого грошового зобов`язання згідно платіжного доручення №18026 від 15.06.2017 року), в рядку 16.3 Збільшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу та у рядку 18 Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету - було відображено суму узгодженого ППР №0000372201 від 10.02.2014 року.

Грошові кошти в сумі 30076582,00 грн. було списано з рахунку позивача та зараховано до Державного бюджету України, що відповідачем-1 не заперечується.

Відповідна сума відображена в IKП підприємства 23.06.2017 року з кодом сплати 242 (Зараховано 23.06.2017 [35 648 867] Надходження до бюджету коштів з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ Платіжне доручення №11460365 від 23.06.2017 року).

Постановою Верховного Суду від 13.06.2019 року касаційну скаргу ТОВ КАРІ УКРАЇНА задоволено частково. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 року скасовано та направлено справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відтак, у зв`язку із скасуванням Верховним Судом ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 року, станом на 13.06.2019 року у позивача виникла переплата з ПДВ в сумі 30076582,00 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 року у справі №804/5544/14, залишеним в силі постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020 року - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000372201 від 10.02.2014 року в частині зменшення ТОВ КАРІ УКРАЇНА розміру від`ємного значення ПДВ в сумі 30076582,00 грн. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 року у справі №804/5544/14 набрало законної сили 23.06.2020 року.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Про хронологію та підстави виникнення переплати, позивач запитами вих.№01-13/11/20 від 13.11.2020 року, вих.№01-18/02/21 від 18.02.2021 року повідомляв Головне управління ДПС у Дніпропетровській області та просив внести відповідні зміни до інтегрованої картки платника ТОВ КАРІ УКРАЇНА по податку на додану вартість.

Листом вих.№9468/6/04-36-07-03/37989494 від 11.03.2021 року відповідачем-1 відмовлено позивачу у відображенні суми переплати та повідомлено, що умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення згідно ст.43 Податкового кодексу України.

Не погодившись з вказаними доводами відповідача, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено своє право на повернення надміру сплаченого грошового зобов`язання з податку на додану вартість та дотримано передбачений Податковим кодексом України порядок і строк звернення до податкового органу із відповідною заявою. Разом із тим, відповідачем-1 не було вжито дій щодо підготовки та подання до органу казначейської служби висновку щодо повернення позивачу спірних сум надміру сплаченого грошового зобов`язання.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 43.1 статті 43 Податкового кодексу України встановлено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У відповідності до пункту 43.4-1 статті 43 Податкового кодексу України у разі повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.

Положеннями пункту 200-1.5 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов`язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Як вбачається з матеріалів справи, кошти за податковим повідомленням-рішенням від 10.02.2014 року №0000372201 були сплачені з поточного рахунку ТОВ КАРІ УКРАЇНА в АТ КБ ПРИВАТБАНК № НОМЕР_1 , відповідно до платіжного доручення №18026 від 15.06.2017 року.

Відтак грошові зобов`язання за узгодженим податковим повідомленням-рішенням були сплачені до Державного бюджету з поточного розрахункового рахунку позивача в банку.

Що стосується посилань відповідача на те, що відновлення переплати в ІКП по скасованому за судовим рішенням податковому повідомленню-рішенню від 10.02.2014 року № 0000372201 на зменшення від`ємного значення з ПДВ можливе на підставі поданого позивачем уточнюючого розрахунку, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України (у редакції станом на 13.06.2019 року) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Згідно п. 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України, платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 50.3 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Отже, приписи чинного законодавства не покладають на платника податків обов`язку подавати уточнюючий розрахунок при виникненні суми надмірної сплати з ПДВ, у зв`язку із скасуванням податкового повідомлення-рішення, на підставі якого позивачем сплачено з поточного рахунку в банку грошові кошти до Державного бюджету України.

Натомість, Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422 (далі - Порядок №422), який був чинний станом на дату виникнення переплати, визначено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу (пункт 1 Розділу II Порядку №422).

Тобто, інтегрована картка є документом, який знаходиться в оперативному стані і відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету, а тому не зазначення у ньому сум надмірної сплати грошових коштів у сумі 30076582,00 грн. порушує права позивача, оскільки не відображає суму надмірної сплати грошових зобов`язань.

Згідно з положеннями пункту 5 та пункту 6 розділу І Порядку № 422, контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

У разі встановлення, що перекручення (викривлення) показників допущене у результаті умисних дій працівників органів ДФС, такі працівники притягуються до відповідальності у встановленому законодавством порядку.

За даними оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску ДФС та її територіальними органами формується звітність про нарахування та надходження податків, зборів, єдиного внеску, надходження митних та інших платежів до бюджетів, податковий борг, недоїмку зі сплати єдиного внеску, відшкодування податку на додану вартість, результати контрольно-перевірочної роботи, розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), надміру сплачені податки, збори, єдиний внесок тощо.

Первинними документами, на підставі яких вносяться первинні показники до інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, є: ухвала суду про відкриття провадження; ухвала про забезпечення позову; ухвала суду про відкриття апеляційного провадження; ухвала суду про відкриття касаційного провадження; ухвала суду касаційної інстанції про зупинення виконання рішення; рішення суду, прийняте по суті, що набрало законної сили (перша інстанція, апеляційна чи касаційна інстанція, Верховний Суд України) (п. 2 Розділу VII Порядку №422).

Наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5 (далі - Порядок №5) затверджено порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на який посилається відповідач у своєму відзиві на позовну заяву застосуванню не підлягає, оскільки станом на момент виникнення у позивача надмірної сплати ПДВ діяв Порядок №422.

В цей же час, Порядком № 5 визначені ті ж самі положення щодо ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як і Порядком № 422

Відтак, встановивши відсутність у ТОВ КАРІ УКРАЇНА за даними інтегрованих карток чи інформаційної системи надміру сплаченої суми 30076582,00 грн., відповідач, до функцій якого за приписами статей 19-1, 41 Податкового кодексу України віднесено здійснення адміністрування податків, зборів, платежів, ухилився від з`ясування обставин щодо встановлення об`єктивних причин відсутності в інтегрованих картках позивача та інформаційній системі даних щодо надміру сплаченої суми.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.03.2019 року у справі №808/661/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Колегія суддів апеляційного суду погоджуєтья з висновками суду першої інстанції, що наведені відповідачем обставини не змінюють фактичного статусу перерахованих позивачем грошових коштів в сумі 30076582,00 грн., як надміру сплачених коштів і не позбавляють відповідача як податковий орган, на обліку в якому на даний час знаходиться позивач як платник податків, від з`ясування причин неузгодженості даних такого платника з даними інтегрованих карток чи інформаційної системи, ведення яких відноситься до сфери діяльності органів ДПС.

Однак, невиконання податковим вимог розділу VІ Відображення в ІКП сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, розстрочення (відстрочення) зобов`язань (боргів), а також списання податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску та розділу VII Перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 квітня 2016 року №422 (чинного на час виникнення надмірної сплати), не може слугувати підставою для відмови позивачу у задоволенні його заяви про повернення надмірно сплачених сум податку на додану вартість, враховуючи обставини фактичної відсутності податкового боргу, а отже такі дії є протиправними.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції відносно правомірності стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КАРІ УКРАЇНА суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 30076582.00 грн.

При цьому, зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що судом першої інстанції також було визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка мала прояв у ненаданні до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та повернення надміру сплачених сум податків, висновку про повернення товариству з обмеженою відповідальністю КАРІ УКРАЇНА суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 30 076 582,00 грн. з Державного бюджету України та зобов`язано податковий орган вчинити такі дії.

Однак, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Ураховуючи наведене та з огляду на те, що такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що самостійним, достатнім та ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через орган казначейства на його користь заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 12.02.2019 року у справі № 826/7380/15, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку відносно необхідності часткового задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка виразилась у ненаданні до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та повернення надміру сплачених сум податків, висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю КАРІ УКРАЇНА суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 30076582,00 грн. з Державного бюджету України та зобов`язання Головне управління ДПС у Дніпропетровській області підготувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю КАРІ УКРАЇНА суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 30076582,00 грн. з Державного бюджету України та в цій частині прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області- задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 року в адміністративній справі №160/13422/21 - скасувати в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка виразилась у ненаданні до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та повернення надміру сплачених сум податків, висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю КАРІ Україна суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 30076582,00 грн. з Державного бюджету України та зобов`язання Головне управління ДПС у Дніпропетровській області підготувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю КАРІ УКРАЇНА суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 30076582,00 грн. з Державного бюджету України та в цій частині прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 року в адміністративній справі №160/13422/21 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко

суддя В.Є. Чередниченко