Постанова

від 18.01.2022 по справі 160/9589/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 січня 2022 року м. Дніпросправа № 160/9589/19 Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2020р. у справі №160/9589/19 за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізована монтажна компанія Механомонтаж до: про:Головного управління ДПС у Дніпропетровській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

02.10.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю Спеціалізована монтажна компанія Механомонтаж ( далі - ТОВ СМК Механомонтаж ) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. / а.с. 4-24 том 1/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.10.2019. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження у справі №160/9589/19 та справу призначено до судового розгляду / а.с. 2 том 1/.

Позивач, посилаючись у адміністративному позові, на те, що у період з 29.07.2019р. по 02.08.2019р. посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ СМК Механомонтаж з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість (далі - ПДВ) по взаємовідносинах з ТОВ Гонта за період з 01.10.2018р. по 30.10.2018р. та з 01.12.2018р. по 31.01.2019р., з ТОВ Плюсторг ЮА за період з 01.12.2018р. по 31.12.2018р., за результатами якої було складено акт від 09.08.2019р., у якому контролюючим органом зафіксовано зроблений ним у ході перевірки висновок щодо порушення підприємством п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до : - заниження суми ПДВ за період з жовтня 2018р. по січень 2019р. у загальному розмірі на 670796грн., - зменшення суми від`ємного значення з ПДВ на 2251754грн., через безпідставне віднесення сум ПДВ по господарським зобов`язанням з контрагентами-постачальниками товарів, робіт та послуг- ТОВ Гонта та ТОВ Плюсторг ЮА до складу податкового кредиту протягом перевіряємих періодів без фактичного здійснення господарських операції та на підставі цього акту відповідачем 09.09.2019р прийнято податкові повідомлення-рішення: - № 0026061419, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 670796 грн. та застосовано штрафні санкції 167699 грн.; - №0026051419, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 225174 грн.. Позивач вважає висновки відповідача за результатами проведеної перевірки та прийняті ним податкові повідомлення-рішення від 09.09.2019р. необгрунтованими та безпідставними, оскільки в ході перевірки працівникам відповідача були надані всі первинні бухгалтерські та податкові документи, договори та пояснення щодо взаємовідносин із вищезазначеними контрагентами, які підтверджують факт виконання сторонами своїх зобов`язань за укладеними договорами та подальше використання позивачем отриманих від цих контрагентів товарів, робіт та послуг у власній господарській діяльності, що дозволило позивачу формувати податковий кредит у перевіряємих періодах з урахуванням суми ПДВ по зобов`язанням із цими контрагентами, тому просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0026061419, №0026051419 від 09.09.2019р.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2020р. у справі № 160/9589/19 адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення № 0026061419, №0026051419 від 09.09.2019р. /а.с. 143-146 том 2/.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу /а.с. 156-160 том 2/, яка ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020р. у справі №160/9589/19 повернута заявнику апеляційної скарги / а.с. 171-172 том 2/.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, яке є правонаступником відповідача у цій справі подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 14.01.2020р. у справі № 160/9589/19 / а.с.176-181 том 2/, яка, разом із матеріалами справи №160/9589/19, надійшла до суду апеляційної інстанції 11.01.2020р. / а.с. 175-182 том 2/.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.01.2020р. у справі №160/9589/19 здійснено процесуальне правонаступництво та замінено відповідача - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, правонаступником - Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, заявнику апеляційної скарги поновлено строк на апеляційне оскарження та апеляційна скарга відповідача на рішення суду першої інстанції від 14.01.2020р. у цій справі залишена без руху та відповідачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків апеляційної скарги / а.с. 183 том 2/.

У межах встановленого судом строку зазначені у вищенаведеній ухвалі суду недоліки апеляційної скарги були усунуті / а.с. 185-186 том 2/ та ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2021р. у справі №160/9589/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 у справі №160/9589/19 /а.с. 188 том 2/, та справу призначено до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 14-00 годин 16.03.2021р. / а.с. 189 том 2/, про що судом у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та строки було повідомлено учасників справи /а.с. 190-194 том 2/.

Відповідач, посилаючись у апеляційній скарзі / а.с. 176-180 том 2/ на те, що суд першої інстанції під час розгляду справи зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у цій справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 14.01.2020р. у цій справі та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову у повному обсязі.

У судових засіданнях 16.03.2021р., 06.04.2021р. за клопотанням представника позивача розгляд цієї справи було відкладено на 15 годин 30 хвилин 06.04.2021р. та на 14-00 годин 08.06.2021р., про що судом повідомлено учасників справи та їх представників / а.с. 195-209 том 2/.

У судовому засіданні 08.06.2021р. у розгляді цієї справи, у зв`язку з необхідністю надання додаткових пояснень позивачем, оголошено перерву до 16 годин 30 хвилин 0.07.2021р., про що судом повідомлено учасників справи та їх представників / а.с. 214-217 том 2/.

06.07.2021р. судом апеляційної інстанції зареєстровано письмові пояснення позивача по суті позовних вимог / а.с. 218-222 том 2/, у яких також позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було повно з`ясовано усі обставини справи, які мали значення для її вирішення, та постановлено у справі рішення без порушень норм чинного матеріального та процесуального права, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 14.01.2020р. у цій справі залишити без змін.

У судовому засіданні 06.07.2021р. за клопотанням представника відповідача у розгляді цієї справи оголошено перерву до 11-00 годин 17.08.2021р. / а.с. 247-248 том 2/, про що судом було повідомлено учасників справи / а.с. 249,250 том 2/, також за клопотанням учасників справи судом у судовому засіданні 17.08.2021р. у розгляді цієї справи було оголошено перерву до 14-00 годин 26.10.2021р. / а.с. 30-31 том 3/, про що судом повідомлено учасників справи та їх представників / а.с. 32-33 том 3/.

У судовому засіданні 26.10.2021р. за клопотанням представника відповідача у справі оголошено перерву до 16 годин 30 хвилин 23.11.2021р. / а.с. 34-38 том 3/ та з аналогічних підстав у судовому засідання 23.11.2021р. було оголошено перерву у розгляді цієї справи до 15-00 годин 21.12.2021р. / а.с. 81 том 3/, про що судом були повідомлені учасники справи та їх представники / а.с. 82-85 том 3/.

У зв`язку з тим, що суддя Панченко О.М., яка входить до складу колегії суддів, що розглядає справу №160/9589/19 21.12.2021р. перебуває у відгулі, із застосуванням системи автоматизованого розподілу справ суду у цій справі здійснено заміну складу суду та визначено склад суду, що розглядає справу №160/9589/19 : головуючий суддя Коршун А.О. (доповідач), судді - Іванов С.М., Чередниченко В.Є. / а.с. 86-88 том 3/.

21.12.2021р. судом апеляційної інстанції зареєстровано додаткові письмові пояснення відповідача / а.с. 89-90 том 3/ та клопотання позивача про долучення до матеріалів справи копій документів / а.с. 96-107 том 3/ та 21.12.2021р. у розгляді справи оголошено перерву до 13-00 годин 18.01.2022р. з метою надання учасникам справи часу для ознайомлення з додатковими поясненнями та наданими суду документами, про що судом повідомлено учасників справи / а.с. 108-110 том 3/.

10.01.2022р. до суду апеляційної інстанції надійшли додаткові письмові пояснення відповідача / а.с. 111 том 3/.

Заслухавши у судовому засіданні 18.01.2022р.:

- представника відповідача, який підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі та додаткових письмових поясненнях / а.с. 176-180 том 2, а.с. 89-90,111 том 3/ та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції від 14.01.2020р. скасувати та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову через його необґрунтованість та безпідставність;

- представника позивача, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, підтримав доводи викладені у письмових поясненнях / а.с. 218-222 том 2/, і просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 14.01.2020р. у цій справі залишити без змін.

перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ СМК Механомонтаж , позивач у цій адміністративній справі, зареєстрований як юридична особа 01.11.2004р., ідентифікаційний код 33264651, підприємство є платником податків, у тому числі ПДВ, основним видом господарської діяльності підприємства є будівництво житлових та нежитлових будівель та з метою ведення такого виду господарської діяльності позивачем отримано відповідну ліцензію /а.с. 194,195-199,231-237 том 1/.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, та підтверджено судом апеляційної інстанції, що у період з період з 29.07.2019р. по 02.08.2019р. посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ СМК Механомонтаж з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість (далі - ПДВ) по взаємовідносинах з ТОВ Гонта за період з 01.10.2018р. по 30.10.2018р. та з 01.12.2018р. по 31.01.2019р., з ТОВ Плюсторг ЮА за період з 01.12.2018р. по 31.12.2018р., за результатами якої було складено акт від 09.08.2019р. (далі - акт перевірки), у якому контролюючим органом зафіксовано зроблений ним у ході перевірки висновок щодо порушення підприємством п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до : - заниження суми ПДВ за період з жовтня 2018р. по січень 2019р. у загальному розмірі на 670796грн., - зменшення суми від`ємного значення з ПДВ на 2251754грн.

З наданої суду ксерокопії вищезазначеного акту перевірки / а.с. 25-41 том 1/ вбачається, що висновок про порушення позивачем вимог ПК України зроблено з огляду на те, що податковим органом зроблено висновок про безпідставне віднесення сум ПДВ по господарським зобов`язанням з контрагентами-постачальниками товарів, робіт та послуг- ТОВ Гонта та ТОВ Плюсторг ЮА до складу податкового кредиту протягом перевіряємих періодів без фактичного здійснення господарських операції та відсутність підтвердження руху товару (робіт, послуг) по ланцюгу постачання.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем 09.09.2019р прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0026061419, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 670796 грн. та застосовано штрафні санкції 167699грн. / а.с. 50 том 1/;

- №0026051419, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 225174грн./ а.с. 52 том 1/,

і саме ці рішення відповідача є предметом оскарження у цій адміністративній справі.

Спірні відносини, що виникли між сторонами у цій справі , врегульовано положеннями Конституції України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон)

Так частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Господарська діяльність, відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положеннями п. 198.1 ст.198 цього ж Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом п.198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до п.198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За таких обставин необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Положеннями п. 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платники податків, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями абз. 5 ст. 1 Закону встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частиною 2 ст. 3 Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, і підставою для такого обліку, відповідно до ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, і такі документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, і з метою контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи, а ч. 2 ст. 9 Закону визначено обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Щодо господарських взаємовідносин позивача у справі з вищезазначеними контрагентами, які стали підставою для формування позивачем показників податкової звітності у відповідному звітному періоді, за який відповідачем у справі проведено перевірку та складено акт перевірки, на підставі якого прийнято спірні податкові-повідомлення рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, наступне.

Так під час розгляду цієї справи судом встановлено, що позивачем під час здійснення фінансового-господарської діяльності було укладено договори із ПрАТ Північний ГЗК (замовник) з виконання певних видів ремонтних робіт обладнання замовника (підрядник) / а.с. 222-231 том 2/ і з метою виконання своїх зобов`язань за цим договором позивачем було укладено певні господарські договори ТОВ Гонта , а саме.

Так позивачем у справі було укладено з ТОВ Гонта договір купівлі-продажу №2306/п від 22.06.2017 р. за яким позивачем у справі придбано прокат плоский з вуглецевої сталі оцинкованоаної з полімерним покриттям в рулонах 0,46 *1250D3005mapkaS28GD+Z140ІТ, також із цим контрагентом позивачем (замовник) укладено договір підряду № 03/17 від 01.03.2017р. на виконання підрядником - ТОВ Гонта робіт із ремонту (відновлення), наплавка деталей, складових частин, монтаж обладнання та/або виробів промислового призначення (надалі - устаткування). Найменування, обсяг та вартість робіт, термін виконання, умови передачі результатів виконаної роботи погоджуються сторонами у Специфікації (Додаток), яка є невід`ємною частиною цього Договору, при цьому виконання умов договору купівлі-продажу № 2306/п від 22.06.2017 р. підтверджується видатковою накладною № РН-0000025 від 12.10.2018р., рахунком-фактурою № СФ-0000045 від 12.10.2018р., товарно-транспортною накладною № 10/18 від 12.10.2018р., податковою накладною № 1 від 12.10.2018 р., а вартість отриманого товару сплачена позивачем у справі у безготівковій формі, фактвиконання робіт за договором підряду підтверджується специфікацією специфікацію № 6/18, згідно з якою визначено наступні найменування робіт: ремонт тихохідного вала у зборі (3 ступень) редуктора підйому ЕКГ-10; ремонт проміжного вала шестерні (2 ступень редуктора підйому ЕКГ-10; ремонт бистрохідного вала у зборі (1 ступень) редуктора підйому ЕКГ-10; ремонт барабана (правий) редуктора підйому ЕКГ-10; ремонт барабана (лівий) редуктора підйому ЕКГ-10; поточний ремонт редуктора хода правого ЕКГ-81; специфікацію № 7/18, згідно з якою визначено наступні найменування робіт: - поточний ремонт редуктора хода лівого ЕКГ-81; поточний ремонт редуктора хода ЕКГ-10 (лівий, правий)., специфікацію № 1/19, згідно з якою визначено наступні найменування робіт: -поточний ремонт тихохідної вал шестерні редуктора напору ЕКГ-10; поточний ремонт бистрохідної вал шестерні редуктора напору ЕКГ-10; поточний ремонт шестерні тихохідної редуктора хода ЕКГ-81; поточний ремонт вал шестерні проміжної редуктора хода ЕКг-81; поточний ремонт проміжної вал-шестерні редуктора хода ЕКГ-81; поточний ремонт шестерні тихохідної редуктора хода ЕКГ-81; поточний ремонт проміжної вал-шестерні редуктора хода ЕКГ-81; поточний ремонт шестерні тихохідної редуктора хода ЕКГ-81, а вартість виконаних підрядником робіт сплачена позивачем у безготівковій формі. При цьому позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу - відповідачу у справі, та суду під час судового розгляду даної адміністративної справи, усі первинні документи за цим договором, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, які у розумінні положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є належними первинними документами, які засвідчують факт виконання певних господарських операцій, і є підставою для ведення бухгалтерського обліку та формування фінансової звітності, та які, у свою чергу, також свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов`язань за цими договорами і використання отриманих позивачем товарів від цього контрагента у власній господарський діяльності під час виконання своїх зобов`язань перед ПрАТ Північний ГЗК на підставі вищезазначених господарських договорів, які були досліджені судом у судовому засіданні та долучені до матеріалів справи / а.с. 54-147 том 112-127 том 2; 94-113 том 9/.

Щодо підстав формування позивачем податкового кредиту по фінансово- господарським операціям з ТОВ Плюсторг ЮА , колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так під час розгляду цієї справи судом встановлено, що позивачем (підрядник) у справі укладено із ПАТ Арселор Міттал Кривий Ріг низку договорів щодо виконання ремонтних та відновлювальних робіт обладнання замовника та виконання монтажних робіт / .с. 3-102 том 2/ і з метою виконання своїх зобов`язань за цим договором позивачем було укладено певні господарські договори ТОВ Плюсторг ЮА , а саме.

Так між ТОВ СМК Механомонтаж (Замовник) та ТОВ Плюсторг ЮА (Виконавець) було укладено договір на виконання будівельно-монтажних робіт № 11 від 03.12.2018 р., та договір на виконання будівельно-монтажних робіт № 312 від 03.12.2018р., вид обсяг робіт, строк їх виконання визначені умовами цх договорів, і зазначено місцезнаходження об`єкта : м. Кривий Ріг, ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг , свої зобов`язання за цими договорами сторонами виконано у повному обсязі, контрагентом позивача виконані визначені умовами договорів роботи, позивачем сплачена їх вартість та використано отримані від цього контрагента у власній господарській діяльності, а саме під час виконання позивачем своїх зобов`язань в межах договорів укладений із ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг , при цьому позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу - відповідачу у справі, та суду під час судового розгляду даної адміністративної справи, усі первинні документи за цим договором, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, які у розумінні положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є належними первинними документами, які засвідчують факт виконання певних господарських операцій, і є підставою для ведення бухгалтерського обліку та формування фінансової звітності, та які, у свою чергу, також свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов`язань за цими договорами і використання отриманих позивачем товарів від цього контрагента у власній господарський діяльності, які були досліджені судом у судовому засіданні та долучені до матеріалів справи /а.с. 148-193 том 1, а.с. 239-246 том 2, а.с. 43-62 том 3/.

Приймаючи до уваги вищенаведене колегія суддів вважає, що під час розгляду справи факт надання послуг вищевказаними контрагентами на адресу позивача підтверджений належними доказами, які є первинними документами в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України , а тому є достатніми доказами для підтвердження реальності господарських операцій з надання послуг, які спричинили рух активів у процесі здійснення цих господарських операцій та зміни у власному капіталі позивача, а відповідачем у справі під час розгляду цієї справи не було надано суду будь-яких доказів порушень відображення господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку позивача та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань, з урахуванням того, що безпосередній контрагенти позивача, у якого було придбано відповідні послуги на момент укладення та виконання господарських зобов`язань з позивачем були зареєстровані як юридичні особи та платники податків, у тому числі ПДВ, та належним чином задекларували надання послуг позивачу.

Крім цього колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на складений відповідачем акт перевірки позивача викладені у цьому акті обставини щодо порушень позивачем податкового законодавства зроблені податковим органом лише на підставі аналізу зібраної податкової інформації щодо контрагентів позивача , але така інформація не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а підприємство не може автоматично бути визнано правопорушником лише на тій підставі, що податковим органом отримано податкову інформацію, у якій містяться висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись тощо, оскільки навіть наявність такої інформації не звільняє такий податковий орган від виконання покладеного на нього нормами закону обов`язку щодо самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону, і зібрана податкова інформація щодо контрагента певного суб`єкта господарювання, у даному випадку позивача у справі, не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Так, аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов`язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов`язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару (отриманні послуги) покупець зобов`язаний сплатити вартість товару (послуги) продавцю, до складу якої входить ПДВ, а продавець зобов`язаний внести цю суму ПДВ до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару (послуги) цього обов`язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на покупця товару (послуги), який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов`язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов`язкових платежів) у даному випадку, що свідчить про те, що несплата продавцем товару (послуги) ПДВ до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару (послуги).

Щодо висновків відповідача, які викладені у акті перевірки щодо неналежного оформлення первинних документів по господарським зобов`язанням позивача із вищезазначеними контрагентами протягом перевіряємого періоду, які ґрунтуються на наявній у податкового органу податковій інформації відносно контрагентів позивача по всьому ланцюгу постачання товару/ надання послуги, то з огляду на те, що такий висновок ґрунтується лише на наявній у відповідача податковій інформації щодо контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи, колегія суддів вважає, що контролюючий орган не навів достатніх обставин, які б вказували на безтоварність господарських операцій та намагання позивача маніпулювати податковою звітністю з метою незаконного формування податкового кредиту без фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом у постанові від 12.06.2018р. у справі № 802/1155/17-а відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Також необхідно зазначити, що висновок податкового органу стосовно відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди замовником/покупцем (позивачем у справі) , оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 30.01.2018р. у справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018р. у справі №826/7704/16.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з основним видом господарської діяльності позивача, колегія суддів робить висновок про те, що в результаті господарських операцій з ТОВ Гонта та ТОВ Плюсторг ЮА , у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, оскільки у даному випадку для позивача у справі визначальним є саме факт отримання від цих контрагентів товарів (робіт, послуг), перелік (кількість, якість, вартість) яких визначених умовами укладених господарських договорів, і подальше використання цих робіт, послуг та товарів у власній господарській діяльності, що знайшло своє підтвердження під час розгляду справи, а ці обставини у свою чергу свідчать про наявність в таких діях суб`єкта господарювання- позивача у справі, ділової мети одержання економічного ефекту у результаті господарської діяльності, і при цьому позивач не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості відслідковувати дотримання контрагентом вимог чинного законодавства України.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вищенаведена правова позиція стосовно розв`язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи БУЛВЕС АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З урахуванням вищезазначених фактичних обставин справи, які були встановлені судом під час розгляду даної справи та підтверджені належними письмовими доказами, колегія суддів вважає, що податковим органом зроблено безпідставний та необґрунтований висновок про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до : - заниження суми ПДВ за період з жовтня 2018р. по січень 2019р. у загальному розмірі на 670796грн., - зменшення суми від`ємного значення з ПДВ на 2251754грн. , тому колегія суддів вважає, що відповідач у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, під час прийняття податкових повідомлень-рішень № 0026061419, №0026051419 від 09.09.2019р. діяв не у спосіб встановлений чинним законодавством, що є підставою для скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень, тому суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо обґрунтованості заявлених позивачем у справі позовних вимог та постановив у справі обґрунтоване рішення про визнання протиправними та скасування таких рішень відповідача у справі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем вимог у цій справі, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 14.01.2020р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2020р. у справі №160/9589/19 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.

Повний текст виготовлено та підписано 03.02.2022р.

Головуючий - суддя А.О. Коршун

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов