Постанова

від 03.02.2022 по справі 160/8762/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 лютого 2022 року м. Дніпросправа № 160/8762/21 (суддя Кальник В.В., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 160/8762/21 за позовом Фермерського господарства «Агрофірма Чумак» до Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.04.2021 року, вимоги та рішення від 14.04.2021 року, -

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Агрофірма Чумак» 01 червня 2021 року звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області, згідно з яким, просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем 21.04.2021 року податкові повідомлення-рішення:

- №0053350721, яким до ФГ «Агрофірма Чумак» застосовано штрафні санкції за платежем з податку на прибуток на суму 1020 грн.;

- №0053040718, яким до ФГ «Агрофірма Чумак» застосовано штрафні санкції за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами на суму 1020 грн.;

- №0052260721, яким ФГ «Агрофірма Чумак» збільшено зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1393263,75 грн.;

- №0052280721, яким до ФГ «Агрофірма Чумак» застосовано штрафну санкцію відповідно до п.120-1.2 ст.120-1 Податкового кодексу України в сумі 555126,5 грн.;

- №0053350721, яким ФГ «Агрофірма Чумак» збільшено зобов`язання з податку на прибуток іноземних осіб на загальну суму 95677,50 грн.;

- №0053250718, яким ФГ «Агрофірма Чумак» збільшено зобов`язання з військового збору на суму 42016,92 грн.;

- №0053230718, яким ФГ «Агрофірма Чумак» збільшено зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 620464,42 грн. та

- визнати протиправною та скасувати вимогу від 14 квітня 2021 року №Ю-0051890718 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування всього на суму 53386,09 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення №0051880718 від 14 квітня 2021 року про застосування штрафних санкцій у зв`язку із донарахуванням зобов`язання з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 26693,05 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій позивача та інших порушень допущених позивачем, викладені в акті перевірки №800/04-36-04-21/33214752 від 01.03.2021 (далі - акт перевірки) на підставі якого було прийнято оскаржені рішення є безпідставними та необґрунтованими.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення, оскільки судом встановлено наявність обставин реальності спірних господарських операцій позивача та відсутності інших порушень податкового законодавства України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає про те, що позивачем під час проведення перевірки на запит № 4 від 10.02.2021 не було надано довідок щодо підтвердження статусу нерезидентів у контрагентів позивача, а отже позивач не скористався правом для застосування пониженої ставки податку відповідно до п.103.2 ст.103 ПК України. Наявність цих довідок відповідач не мав можливості об`єктивно врахувати.

Посилається на ненадання позивачем під час проведення перевірки: звіту про виплачені доходи та додатку 23 ПН до податкових декларацій з податку на прибуток; актів списання автомобілів та продаж автомобілів за вартістю значно нижчою ніж середня вартість по Україні на аналогічні авто; документів на підтвердження реальності спірних господарських операцій позивача щодо придбання товарів.

Наявності в діях позивача інших порушень перелічених в акті перевірки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем на підставі наказів ГУ ДФС (ДПС) у Дніпропетровській області від 27.11.2019 року №1446-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ФГ «Агрофірма Чумак» , від 11.12.2019 року №1606-п «Про перенесення термінів проведення документальної планової виїзної перевірки ФГ «Агрофірма Чумак» , наказу від 11.02.2021 року №525-п «Про продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки ФГ «Чумак» , було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача в частині дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного - за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 року.

Перевірка проводилась з 09.12.2019 по 22.02.2021 року, та за результатами такої перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області було складено акт №800/04-36-04-21/33214752 від 01.03.2021 року, яким встановлені порушення ФГ «Агрофірма Чумак» :

- п. 189.1, п. 189.9 ст. 189, п. 198.2, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі з - ПК України) від 02.12.10 №2755-VI, зі змінами та доповненнями ФГ «Агрофірма Чумак» занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, встановлено його заниження по загальній декларації на загальну суму 1278309 грн., в тому числі в періодах: січень 2017 року - 163698 грн., жовтень 2017 року - 495530 грн., листопад 2017 року - 141785 грн., січень 2018 року - 59315 грн., серпень 2018 року - 20008 грн., вересень 2018 року - 397973 грн.;

- п. 189.1, п. 189.9 ст. 189, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 ПК України від 02.12.10 №2755-VI, зі змінами та доповненнями ФГ «Агрофірма Чумак» занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 встановлено його заниження по скороченій декларації всього в сумі 422911 грн., в тому числі по періодах: лютий 2016 - 5897 грн., червень 2016 року - 125 грн., листопад 2016 року - 1720 грн., грудень 2016 року - 415169 грн. та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту (рядок 19 декларації) за грудень 2016 року по скороченій декларації на суму 456 грн.;

- п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість) на суму 10745,50 грн.;

- п.п. 141.4.2, п.п. 141.4.4 п. 141.4 ст. 141 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) під час виплати доходів нерезидентам, що призвело до заниження податку з доходів нерезидентів з джерелом їх походження з України на суму 76541, 86 грн.;

- п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 46.1, ст. 46, п. 103.9 ст. 103 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) в частині неподання до ГУ ДПС у Дніпропетровській області Розрахунків (звітів) податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано дохід джерелом їх походження з України (Додаток ПН до рядка 23 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) за 2017 рік, за 2018 рік;

- п. 167.1 ст. 167, абз. «е» пп.164.2.17, п. 164.2 ст. 164, пп. 165.1.35 п. 165.1 ст. 165, абз. «а» ст. 176 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) донараховано податку на доходи фізичних осіб у сумі 375950,62 грн.;

- п. 16.1 розд. XX підрозділ 10 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) донараховано військового збору у сумі 25 690,24 грн.;

- п. 1 ч. 2, ст. 6, п. 1, п.3 ч. 1 ст. 7 ЗУ від 08.07.2010 року №2464-VI «Про облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями), донараховано єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 53386,09 грн.;

- розд.3 п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку доходу, нарахованого (сплаченого ) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Мінфіну від 13.01.2015 року №4, в частині невідображення доходу у вигляді додаткового блага за ознакою доходу 126.

На підставі висновків зазначеного вище акта перевірки, ГУ ДПС в Дніпропетровській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.04.2021 року:

- №0053350721 форми «ПС» , яким до ФГ «Агрофірма Чумак» застосовано штрафні санкції за платежем з податку на прибуток на суму 1020 грн.;

- №0053040718 форми «ПС» , яким до ФГ «Агрофірма Чумак» застосовано штрафні санкції за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами на суму 1020 грн.;

- від №0052260721, форми «Р» , яким ФГ «Агрофірма Чумак» збільшено зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1393263,75 грн.;

- від №0052280721, форми «ПН» яким до ФГ «Агрофірма Чумак» застосовано штрафну санкцію відповідно до п. 120-1.2 ст.120-1 ПК України в сумі 555126,50 грн.;

- від №0053350721, форми «Д» , яким ФГ «Агрофірма Чумак» збільшено зобов`язання з податку на прибуток іноземних осіб на загальну суму 95677,50 грн.;

- від №0053250718, форми «Д» , яким ФГ «Агрофірма Чумак» збільшено зобов`язання з військового збору на суму 42016, 92 грн.;

- від №0053230718, форми «Д» , яким ФГ «Агрофірма Чумак» збільшено зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 620464,42 грн.;

Також податковим органом направлено ФГ «Агрофірма Чумак» вимогу від 14.04.2021 року №Ю-0051890718 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування всього на суму 53386,09 грн. та рішення від 14.04.2021 року №0051880718 про застосування штрафних санкцій у зв`язку з донарахуванням зобов`язання з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 26693,05 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленням-рішенням від 21.04.2021 року, вимогою та рішенням від 14.04.2021 року, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення, рішення та вимогу відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.

Підпунктом 141.4.1 п.141.4 ст.141 ПК України визначено, що фрахт та роялті вважаються доходом, отриманим нерезидентом із джерелом їх походження з України.

Відповідно до пп.141.4.2 п. 141.4 ст.141 ПК України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно з пп.141.4.4 п.141.4 ст.141 ПК України, сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків з джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому, базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту і особами, уповноваженими справляти податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником податку, а також суб`єктом спрощеного оподаткування.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29.06.2004 № 1906-IV, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Пунктом 3.2 ст. 3 ПК України встановлено, що якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

При цьому згідно з п. 103.2 ст. 103 ПК України, особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

За правилами п. 103.4 ст. 103 ПК України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Водночас, пунктом 103.5 ст. 103 ПК України визначено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

В силу вимог пункту 103.10 статті 103 ПК України, у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що платник податку має право застосувати звільнення (зменшення) від оподаткування при виплаті доходів нерезиденту, якщо: це передбачено положеннями чинного міжнародного договору України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати; якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, що підтверджується відповідною довідкою.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи перевіркою ФГ «Агрофірма Чумак» , проведеною відповідачем за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, встановлено здійснення позивачем виплат доходів нерезидентам із джерелом походження з України:

- компанії « WATEX Export Import GmbH» (Германія) згідно з договором на транспортно-експедиторські послуги від 10.06.2017 року №01UT-2017 у вигляді «фрахту» у сумі 2184,00 Євро (68 516,96 грн.) у третьому кварталі 2017 р.

Виконання умов договору підтверджується актом від 29.09.2017 року та платіжним дорученням №6 від 18.09.2017 року.

- ООО «Тутти фрутти лицензиар» (РФ) згідно з Ліцензійного договору від 28.07.2017 року №TF-L-01-280717 у вигляді «роялті» у сумі 18 285,16 дол. США (482872,31 грн.), в тому числі 10 000,00 дол.США (255727,20 грн.) у третьому кварталі 2017 р., 4285,16 дол. США (115574,22 грн.) у третьому кварталі 2018 р., 4000,00 дол. США (111 570,89 грн.) у четвертому кварталі 2018 р.

Виконання умов договору підтверджується актами наданих послуг №260 від 04.08.2017 року, №255 від 08.05.2018, №226 від 07.06.2018, №254 від 07.07.2018 року, №294 від 10.08.2018, №298 від 06.09.2018, №357 від 09.10.2018, №377 від 16.11.2018, №413 від 11.12.2018 та платіжними дорученнями від 17.08.2017 №4, 03.07.2018 №6, 03.07.2018 №7, 16.08.2018 №9, 28.08.2018 №10, 09.10.2018 №11, 30.11.2018 №12, 10.12.2018 №13, 27.12.2018 №14.

Разом з цим, згідно з матеріалами справи, у позивача були відсутні підстави для звільнення від оподаткування цих доходів із джерелом їх походження з України, оскільки на час проведення перевірки такі документи у позивача були відсутні, лише після її проведення, а саме під час розгляду справи в суді:

- на підтвердження статусу компанії « WATEX Export Import GmbH» (ИНН 37/579/30322) як податкового резидента Федеративної Республіки Германія - позивачем було надано сертифікат про резиденство від 15.07.2020 року, який наданий у відповідності до положень п. 1 ст. 7 Угоди між Україною та ФРН про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на дохід і майно (ратифікована ВРУ 22.11.1995 та набула чинності 04.10.1996 року);

- на підтвердження статусу ООО «Тутти фрутти лицензиар» (ИНН 7709485132) як податкового резидента Російської Федерації - надано документ №2-8-11/29654з від 09.04.2021 року, який наданий у відповідності до положень Угоди між Урядом України та Урядом РФ про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна та попередження ухилень від сплати податків від 08.02.1995 року (ратифіковано ВРУ 06.10.1995 року), що свідчить про наявність підстав для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України.

Отже, враховуючи те, що на час проведення перевірки позивачем зазначені документи перевіряючим особам, незважаючи на запит № 4 від 10.02.2021 року надано не було, а отже були відсутні, та жодних заперечень з цього приводу позивачем щодо акта перевірки заявлено не було, а вказані довідки було надано лише після проведення перевірки, а саме під час судового розгляду справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки від 01.03.2021 року, щодо заниження позивачем податку з доходів нерезидентів з джерелом їх походження з України на суму 76 541,86 грн. та правомірно застосування штрафних санкцій за неподання до ГУ ДПС у Дніпропетровській області розрахунків (звітів) податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано дохід джерелом їх походження з України, та відсутності підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.04.2021 року №0053350721 форми «Д» , яким позивачу збільшено зобов`язання з податку на прибуток іноземних осіб на загальну суму 95677,50 грн. та №0053350721 форми «ПС» , яким до позивача застосовано штрафні санкції за платежем з податку на прибуток на суму 1020 грн.

Щодо правомірності прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 21.04.2021 року №0052260721, форми «Р» , яким ФГ «Агрофірма Чумак» збільшено зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1393263,75 грн. та від 21.04.2021 року №0052280721, форми «ПН» , яким до ФГ «Агрофірма Чумак» застосовано штрафну санкцію відповідно до п.120-1.2 ст.120-1 ПК України в сумі 555126,50 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.14.1.9 п.14.1 ст.14 ПК України балансова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів - сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації.

Згідно з п.189.9 ст.189 ПК України, у разі, якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації. При цьому, віднесення операцій з ліквідації основних засобів має відношення до «постачання» тільки при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість, і не пов`язане із формуванням бази оподаткування податком на прибуток.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства, або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Положення аналогічного характеру містяться у п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України, яким передбачено, що ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника, вважається постачанням товарів, за винятком випадків, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

При цьому, документами, які підтверджують знищення, розібрання або перетворення основного засобу залежно від групи такого засобу, можуть бути акти на їх списання відповідної форми, а також висновки відповідної експертної комісії щодо неможливості використання в майбутньому цих засобів за первісним призначенням.

Згідно з Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року № 561 (далі - Методичні рекомендації № 561), об`єкт основних засобів перестає визнаватися активом (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, ліквідації, безоплатної передачі, остаточного псування або інших причин невідповідності критеріям визначення активом.

Відповідно до п.п. 41 та п.п. 43 Методичних рекомендацій № 561, для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія.

Така комісія здійснює безпосередній огляд об`єкта, що підлягає списанню; установлює причини невідповідності критеріям активу; визначає осіб, з вини яких сталося передчасне вибуття основних засобів з експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності; визначає можливість продажу (передачі) об`єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути отримані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, установлює їх кількість і вартість; складає і підписує акти на списання основних засобів.

Складені комісією акти на списання основних засобів відображаються в бухгалтерському обліку після їх затвердження (погодження) посадовою особою (керівним органом), уповноваженою згідно законодавства (статуту підприємства) приймати рішення щодо розпорядження (відчуження, ліквідації) об`єктів основних засобів.

В актах на списання рекомендовано наводити дані, що характеризують об`єкти основних засобів: рік виготовлення або будівництва об`єкта, дата його надходження на підприємство і початок експлуатації, первісна (переоцінена) вартість об`єкта, сума нарахованого зносу, передбачений і фактичний строк корисного використання, проведені ремонти, причини вибуття тощо. Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.

Типові форми актів встановлено наказом Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 352 «Про затвердження типових форм первинного обліку» .

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що ФГ «Агрофірма Чумак» уклало з ТОВ «БІЗОН-ІМПОРТ» договір купівлі-продажу від 10.05.2017 року №АД-015/2017, відповідно до умов якого (згідно з специфікацією №001), на підставі акта приймання-передачі від 20.06.2017 року було передано у власність ТОВ «БІЗОН-ІМПОРТ» навантажувач самохідний MANITOU модель MLT-X 735 120 T LSU (зворотня лінія гідравліки) (що був у використанні з 2014 р.в. сер.№933805) (т.2 а.с. 55-60).

Згідно з карткою рахунку 104 «Машини та обладнання» , собівартість нематеріальних активів (навантажувач самохідний MANITOU модель MLT-X 735 120 T LSU) становила 807105,33 грн. (ПДВ 161421 грн.).

Відповідно до податкової накладної від 21.06.2017 року №37 щодо навантажувача самохідного MANITOU модель MLT-X 735 120 T LSU, загальна сума коштів, що підлягали сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 796195,40 грн (у т.ч. ПДВ 159239, 08 грн).

В акті списання основних засобів від 21.06.2017 року №15, а саме - навантажувача самохідного MANITOU модель MLT-X 735 120 T LSU під заводським № 933805, на суму 796195,40 грн., та у висновку комісії (створеної згідно з наказом від 20.06.2017 р. №06-20/06/2017-ОЗ) за результатами безпосереднього огляду об`єкта, що підлягав списанню, зазначена причина списання та рішення щодо його подальшого продажу, а саме у зв`язку з надмірним використанням відбулось перенавантаження основних вузлів навантажувача, що призвело до частих ремонтів (т.2 а.с.78).

Проте, в цьому акті не зазначено в чому полягає надмірне використання цього об`єкта, яких саме основних вузлів навантажувача відбулось перенавантаження, коли та в чому полягали проведені ремонти, передбачений і фактичний строк корисного використання та неможливість використовувати цей об`єкт за призначенням, відсутність цих даних свідчить про формальний характер складеного документу та не підтвердження інформації викладеної у ньому.

Водночас, звертає увагу на себе те, що договір купівлі-продажу №АД-015/2017 навантажувача самохідного MANITOU модель MLT-X 735 120 T LSU на суму 955434,48 грн. укладеного 10.05.2017 року передбачає передачу у власність товару в робочому стані.

Між тим, акт списання складено пізніше, а саме 21.06.2017 р. Зазначені обставини свідчить про те, що продаж навантажувача самохідного відбувся не у зв`язку з наявністю акта списання та обставин зазначених в ньому.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що ФГ «Агрофірма Чумак» уклало з фізичною особою - ОСОБА_1 договір купівлі-продажу від 20.09.2017 року №4598/17/001591, відповідно до умов якого, позивачем було передано у власність ОСОБА_1 автомобіль марки LEXUS LX 450, рік випуску 2017, колір білий (тех. паспорт НОМЕР_1 ) (т.2 а.с.28-31).

Згідно з карткою рахунку 104 «Машини та обладнання» , собівартість нематеріальних активів (LEXUS LX 450) становила 2536148,50 грн (ПДВ 507230 грн). Згідно з податковою накладною від 20.09.2017 року №84 щодо автомобіля LEXUS LX 450, загальна сума коштів, що підлягали сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 250000 грн (у т.ч. ПДВ 41666,67 грн).

В матеріалах справи наявний акт списання основних засобів від 20.09.2017 року, а саме - автомобіля марки LEXUS LX 450, номер шасі НОМЕР_2 , на суму 2601177,50 грн., а також висновок комісії (створеної згідно з наказом від 20.09.2017 року №09-20/09/2017-ОЗ).

В акті списання основних засобів від 20.09.2017 року, зазначена причина списання та рішення щодо його подальшого продажу, а саме у зв`язку з надмірним використанням автомобіля та навантаженням в господарстві відбулося перенавантаження основних вузлів, що призвело до технічної непрацездатності техніки без можливості ремонту (т.2 а.с.34-35).

Проте, в цьому акті не зазначено в чому полягає надмірне використання цього об`єкта, яких саме основних вузлів автомобіля відбулось перенавантаження, в чому полягає технічна непрацездатність, коли та в чому полягають проведені ремонти, передбачений і фактичний строк корисного використання та неможливість використовувати цей об`єкт за призначенням, відсутність цих даних свідчить про формальний характер складеного документу та не підтвердження інформації викладеної у ньому.

Крім того, звертає увагу на себе те, що п. 3.3. договору купівлі-продажу автомобіля марки LEXUS LX 450, рік випуску 2017, колір білий (тех. паспорт НОМЕР_1 ) укладеного 20.09.2017 року передбачає передачу автомобіля у задовільному та придатному для його подальшого використання для призначення стані, що протирічить даним зазначеним в акті списання від цієї ж дати та обставинам зазначеним в ньому щодо технічної непрацездатності техніки без можливості ремонту .

При цьому, суд враховує також те, що відповідно до п.7.3. договору №70А/17 від 10.04.2017 року вказаний автомобіль, під час продажу (пробіг 15200 км (т.2 а.с.28)), перебував на гарантійному обслуговуванні (т.2 а.с.13-19). Між тим позивач щодо його гарантійного ремонту автомобіля до продавця не звертався, докази цього до матеріалів справи не долучені.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 24.10.2017 року №2410/17/00001, укладеного між ФГ «Агрофірма Чумак» та ОСОБА_2 , останньому було передано у власність згідно з умовами зазначеного договору автомобіль марки LEXUS RX 200T, рік випуску 2016, колір сірий (тех. паспорт НОМЕР_3 ).

Згідно з карткою рахунку 104 «Машини та обладнання» , собівартість нематеріальних активів (LEXUS RX 200T ) становила 1402225 грн (ПДВ 280445 грн). Згідно з податковою накладною від 25.10.2017 року №124 щодо автомобіля LEXUS RX 200T, загальна сума коштів, що підлягали сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 150000 грн (у т.ч. ПДВ 25000 грн).

В матеріалах справи наявний акт списання основних засобів від 25.10.2017, а саме - автомобіля марки LEXUS RX 200T, номер шасі НОМЕР_4 , на суму 1529700 грн., а також висновок комісії (створеної згідно з наказом від 20.09.2017 року №09-20/09/2017-ОЗ).

В акті списання основних засобів від 25.10.2017 року, зазначена причина списання та рішення щодо його подальшого продажу, а саме у зв`язку з надмірним використанням автомобіля та навантаженням в господарстві відбулося перенавантаження основних вузлів, що призвело до технічної непрацездатності техніки без можливості ремонту (т.1 а.с.248-249).

Проте, в цьому акті не зазначено в чому полягає надмірне використання цього об`єкта, яких саме основних вузлів автомобіля відбулось перенавантаження, в чому полягає технічна непрацездатність, коли та в чому полягають проведені ремонти, передбачений і фактичний строк корисного використання та неможливість використовувати цей об`єкт за призначенням, відсутність цих даних свідчить про формальний характер складеного документу та не підтвердження інформації викладеної у ньому.

Крім того, звертає увагу на себе те, що п. 3.3. договору купівлі-продажу автомобіля марки LEXUS RX 200T, рік випуску 2016, колір сірий (тех. паспорт НОМЕР_3 ) укладеного 24.10.2017 року передбачає передачу автомобіля у задовільному та придатному для його подальшого використання для призначення стані, що протирічить даним зазначеним в акті списання від цієї ж дати та обставинам зазначеним в ньому щодо технічної непрацездатності техніки без можливості ремонту .

При цьому, суд враховує також те, що відповідно до п.7.3. договору №197А/16 від 17.11.2016 року вказаний автомобіль, під час продажу (пробіг 26767 км (т.1 а.с.242)), перебував на гарантійному обслуговуванні (т.1 а.с.227-230). Між тим позивач щодо його гарантійного ремонту до продавця не звертався, докази цього до матеріалів справи не долучені.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 12.09.2018 №12/09/18, укладеного між ФГ «Агрофірма Чумак» та ОСОБА_3 , останньому було передано у власність згідно з умовами зазначеного договору автомобіль марки LEXUS GX 460, рік випуску 2018, реєстраційний номер НОМЕР_5 . Згідно з карткою рахунку 104 «Машини та обладнання» , собівартість нематеріальних активів (LEXUS GX 460), становила 2060317,27 грн (ПДВ 412063 грн). Згідно з податковою накладною від 19.09.2018 року №132 щодо автомобіля LEXUS GX 460, загальна сума коштів, що підлягали сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 150000 грн (у т.ч. ПДВ 25000 грн).

В матеріалах справи міститься акт списання основних засобів від 12.09.2018 №2, а саме - автомобіля марки LEXUS GX 460, на суму 2247618,82 грн, а також висновок комісії (створеної згідно з наказом від 10.09.2018 №09-10/09/2018-ОЗ), за результатами безпосереднього огляду об`єкта, що підлягав списанню, в якому зазначена причина списання та рішення щодо подальшого продажу.

В акті списання основних засобів від 12.09.2018 року, зазначена причина списання та рішення щодо його подальшого продажу, а саме у зв`язку з надмірним використанням автомобіля та навантаженням в господарстві відбулося перенавантаження основних вузлів, що призвело до технічної непрацездатності техніки без можливості ремонту (т.1 а.с.211-212).

Проте, в цьому акті не зазначено в чому полягає надмірне використання цього об`єкта, яких саме основних вузлів автомобіля відбулось перенавантаження, в чому полягає технічна непрацездатність, коли та в чому полягають проведені ремонти, передбачений і фактичний строк корисного використання та неможливість використовувати цей об`єкт за призначенням, відсутність цих даних свідчить про формальний характер складеного документу та не підтвердження інформації викладеної у ньому.

При цьому, суд враховує також те, що відповідно до п.7.3. договору №234А/17 від 08.12.2017 року вказаний автомобіль, під час продажу, перебував на гарантійному обслуговуванні (т.1 а.с.195-199). Між тим позивач щодо його гарантійного ремонту до продавця не звертався, докази цього до матеріалів справи не долучені.

Враховуючи зазначені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність дій відповідачів щодо нарахування податкових зобов`язань з ПДВ по вищенаведеним операціям позивача, оскільки актами списання основних засобів та висновками комісій, що склала такі акти, не підтверджується неможливість використання позивачем перелічених основних засобів за призначенням, а тому позивачу обґрунтовано збільшено зобов`язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції.

Щодо висновків контролюючого органу в частині формування податкового кредиту Фермерським господарством «Агрофірма Чумак» зв`язку з не підтвердженням реальності господарських операцій із контрагентами ТОВ «Вігол Агро» , ТОВ «Будкан» , ТОВ «Хорекатекс» , ПП «Агро-Днепр» , суд виходить з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового Кодексу України (далі - ПК). Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначенні господарські операції пов`язані не з фактом підписання договорів, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (далі - ПК).

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, позивач у письмовій формі уклав із контрагентами ТОВ «Вігол Агро» , ТОВ «Будкан» , ТОВ «Хорекатекс» , ПП «Агро-Днепр» господарські договори.

Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач у письмовій формі уклав з ТОВ «Вігол Агро» (код ЄДРПОУ 38514768) договір поставки зерна №27122016 від 27.12.2016 року. Відповідно до умов п.п. 2.2. якого, поставка вважається здійсненою в момент передачі товару на зерновому складі та видачі покупцеві видаткової накладної.

На підтвердження виконання умов договору складено видаткові накладні №143 від 28.12.2016, №144 від 28.12.2016, №1 від 19.01.2017 та здійснено позивачем оплату товару, що підтверджується банківською випискою за період з 01.03.2015 по 14.04.2021 року.

ТОВ Вігол Агро виписано податкові накладні №29 від 28.12.2016, №30 від 28.12.2016, №6 від 19.01.2017.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що перевезення товару здійснювалось власним транспортним засобом ФГ «Агрофірма Чумак» , копії свідоцтва про реєстрацію яких наявні в матеріалах справи.

Також актами списання №СпТ-00027 від 01.02.2017, №СпТ-00026 від 28.02.2017 року, №СпТ-06434 від 31.03.2017, №СпТ-06463 від 30.04.2017, №СпТ-06502 від 31.05.2017, №СпТ-06537 від 30.06.2017 підтверджується використання позивачем придбаного за договором №27122016 від 27.12.2016 товару (ячменю, кукурудзи), в якості корму для худоби.

Проте, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з умовами зазначеного договору поставки зерна №27122016 від 27.12.2016 року ТОВ Вігол Агро є покупцем, а Фермерське господарство Агрофірма Чумак постачальником зерна (т.4 а.с. 184, 185).

Відповідно до п.1.1 цього договору постачальник у визначений сторонами строк передає Покупцеві у власність зерно (товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його.

Отже, за умовами цього договору Фермерське господарство Агрофірма Чумак є продавцем товару та повинно було передати у власність покупця ТОВ Вігол Агро зерно, а не навпаки, як це зазначено у видаткових накладних та встановив суд першої інстанції.

Крім того, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що мають місце обставини перевезення товару від ТОВ Вігол Агро до позивача яке здійснювалось власними транспортними засобами ФГ «Агрофірма Чумак» , що підтверджується копіями свідоцтв про їх реєстрацію наявними в матеріалах справи, оскільки такі документи підтверджують лише фактичну наявність транспортних засобів у позивача, а не здійснення транспортування товару. Товарно-транспортні накладні, супровідні документи, акти приймання-передачі, довіреності або інші документи на підтвердження отримання та транспортування зерна від контрагента до позивача під час перевірки, та суду під час розгляду справи надано не було.

Також, позивачем не надано жодних документів про зберігання зерна (відповідно до видаткових накладних - ячменя -232 т, кукурудзи -375,438 т) на зерновому складі, складських свідоцтв з відмітками про перехід права власності на нього як це передбачено Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах , затвердженою 13.10.2008 року наказом Міністерства аграрної політики України №661, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 18.11.2008 за №1111/15802.

Враховуючи викладене, доводи позивача про реальне придбання зерна у ТОВ Вігол Агро є безпідставними, тому що це протирічить умовам договору, укладеного між позивачем та ТОВ Вігол Агро , а первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та виписані контрагентом, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують придбання товарів, оскільки відсутній факт формування їх як ресурсу контрольованого у результаті реального придбання їх у ТОВ Вігол Агро , а тому віднесення відображених сум ПДВ за зазначеною господарською операцією до податкового кредиту є безпідставним.

Використання позивачем зерна (ячменю, кукурудзи), в якості корму для худоби не свідчить про те, що його було придбано саме у ТОВ Вігол Агро .

Отже на думку колегії суддів зазначені обставини свідчить про оформлення документообігу по нереальним господарським операціям для мінімізації сплати податкових зобов`язань.

Щодо інших досліджених господарських операцій позивача слід зазначити наступне.

Відповідно до договору поставки будівельних матеріалів №54/16 від 26.12.2016, укладеного між ТОВ «Будкан» (код ЄДРПОУ 39685475) та ФГ «Агрофірма Чумак» , специфікації №1 до договору №54/16 від 26.12.2016, позивачу було передано товар (плита перекриття ПК 90-15-8, арматура 8 (12н) 12 м), на загальну суму 752789, 64 грн (в т.ч. ПДВ 150557,90 грн).

На підтвердження передачі товару ФГ «Агрофірма Чумак» та його оплати надано: видаткові накладні №БК-0000760 від 26.12.2016, товарно-транспортні накладні №127/12 від 26.12.2016, №128/12 від 26.12.2016, №129/12 від 26.12.2016, №130/12 від 26.12.2016 року, №131/12 від 27.12.2016 року, №132/12 від 27.12.2016, №133/12 від 27.12.2016, банківську виписку за 27.12.2016 року та платіжне доручення №1348 від 27.12.2016 року.

Продавцем виписано податкову накладну №23 від 26.12.2016 року.

Згідно з договором поставки ФГ «Агрофірма Чумак» придбало у ТОВ «Хорекатекс» (код ЄДРПОУ 37877623) спецодяг на загальну суму 28140 грн (в т.ч. ПДВ 4690 грн).

На підтвердження передачі товару - спецодягу (згідно з номенклатурою товарів: комплект поварської форми, сорочки поварські, штани, ковпак, фартук кітель, жилет, сорочка класична, фартух спідниця, сорочка кухаря, жилет, сорочка класична) у власність позивача, надано: журнал-ордер по бухгалтерському рахунку 631, який підтверджує відсутність кредиторської/дебіторської заборгованості, рахунки б/н від 08.11.2016, від 25.07.2017, накладні №46 від 01.12.2016, №68 від 01.10.2017.

Продавцем виписано податкову накладну №1 від 09.11.2016, №11 від 25.07.2017, №5 від 17.10.2017.

Транспортування придбаного спецодягу здійснювалось транспортними засобами позивача, що підтверджується подорожніми листами №994451 від 09.11.2016, №994802 від 25.07.2017, №994840 від 17.10.2017. Використання спецодягу позивачем для власних потреб підтверджується відомостями обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв по цеху «тваринництва» №91116, за жовтень 2016 року, №68 за липень 2017 року.

Згідно з договором поставки №05022015 від 06.02.2015 року укладеного між ПП «АГРО-ДНЕПР» (код ЄДРПОУ 36572849) та ФГ «Агрофірма Чумак» , у власність позивача було передано запчастини для сільськогосподарської техніки (граблини, пружини Вил рич, Стійки Вил рич, Лапи Культиватора, болти з гайками) на загальну суму 59347,67 грн (в т.ч. ПДВ 9891,28 грн). На підтвердження передачі товару та його оплати надано: журнал обліку по рахунку 631, що свідчить про відсутність кредиторської/дебіторської заборгованості, видаткові накладні №РН-0000003 від 16.02.2016, №РН-0000004 від 16.02.2016, №РН-0000012 від 01.03.2016, №РН-000019 від 11.05.2017, банківські виписки за період з 01.03.2015-14.04.2021, платіжні доручення №524 від 11.05.2017, №29 від 14.03.2016, №96 від 09.02.2016, №51 від 22.01.2016, №1137 від 23.11.2015.

Продавцем виписано податкові накладні №2 від 22.01.2016, №4 від 09.02.2016, №1 від 01.03.2016, №2 від 11.05.2017,

Перевезення товару позивачем підтверджується подорожніми листами №994419 від 16.02.2016, №994451 від 01.03.2016, №994419 від 16.02.2016, №994451 від 01.03.2016, №994483 від 11.05.2017. Використання запчастин у власній господарській діяльності позивача підтверджується актами списання №СпТ-00087 від 27.05.2016, №СпТ-06495 від 31.05.2017, №СпТ-00024 від 29.02.2016.

Отже, дослідивши зміст господарських договорів, укладених позивачем із контрагентами ТОВ «Будкан» , ТОВ «Хорекатекс» , ПП «Агро-Днепр» та первинні документи, що складені на підставі таких договорів, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для визнання таких господарських операцій нереальними, зокрема з огляду на їх належне документальне підтвердження та економічну доцільність.

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності з ТОВ «Будкан» , ТОВ «Хорекатекс» , ПП «Агро-Днепр» пов`язується податковим органом з обставинами діяльності цих контрагентів, які на думку податкового органу неналежним чином здійснюють свою діяльність, що є неприпустимим як за законодавством України так і за міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України та від 22.01.2009 Булвес АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань… Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже, виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 21.04.2021 року №0052260721, форми «Р» , яким ФГ «Агрофірма Чумак» збільшено зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1393263,75 грн. в частині збільшення зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму в розмірі 159688 грн за господарським операціями позивача з ТОВ «Будкан» , ТОВ «Хорекатекс» , ПП «Агро-Днепр» є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. В інший частині зазначене податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

Щодо порушень, встановлених під час перевірки ФГ «Агрофірма Чумак» в частині повноти нарахування, утримання та сплати підприємством до бюджету податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів на користь платників податків - фізичних осіб, а також порушень р. 3 п. 3 Порядку заповнення, подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку» (форма 1-ДФ, затв. Наказом Мінфіну від 13.01.2015 №4) та невідображення доходу у вигляді додаткового блага від отриманих путівок на відпочинок за ознакою доходу « 126» та виплат фізичним особам-підприємцям за ознакою « 157» , судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини.

Так у період 2017-2018 роки ФГ «Агрофірма Чумак» було придбано путівки на відпочинок для працівників та родичів працівників підприємства, а саме у ТОВ «Світ Мандрів Плюс» (код ЄДРПОУ 40996082):

- на ім`я ОСОБА_4 , що підтверджується випискою банку від 19.12.2017 року, платіжним дорученням №103 від 19.12.2017, рахунком фактурою №4232 від 18.12.2017 року на суму 19152 грн.;

- на ім`я ОСОБА_5 , що підтверджується випискою банку від 19.12.2017 року, платіжним дорученням №100 від 19.12.2017, рахунком фактурою №4233 від 18.12.2017 року на суму 19152 грн.;

- на ім`я ОСОБА_6 , що підтверджується випискою банку від 19.12.2017 року, платіжним дорученням №99 від 19.12.2017, рахунком фактурою №4235 від 18.12.2017 року на суму 12996 грн.;

- на ім`я ОСОБА_7 , що підтверджується випискою банку від 19.12.2017 року, платіжним дорученням №98 від 19.12.2017, рахунком фактурою №4234 від 18.12.2017 року на суму 32256 грн.;

- на ім`я ОСОБА_2 , що підтверджується випискою банку від 19.12.2017 року, платіжним дорученням №97 від 19.12.2017, рахунком фактурою №4232 від 16.12.2017 року на суму 58245 грн.;

- на ім`я ОСОБА_3 , що підтверджується випискою банку від 19.12.2017 року, платіжним дорученням №196 від 19.12.2017, рахунком фактурою №4233 від 16.12.2017 року на суму 58245 грн.

Відповідно до банківської виписки від 02.08.2017, платіжного доручення №886 від 02.08.2017, рахунку №4742/2671 від 31.07.2017, позивачем була придбана послуга бронювання номеру у ФОП ОСОБА_8 , на суму 78925 грн. При цьому, згідно з поясненнями, наданими головним бухгалтером ФГ «Агрофірма Чумак» на запит №5 від 15.02.2021 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області, бронювання номеру було здійснено ОСОБА_3 .

Банківською випискою від 04.08.2017 підтверджується придбання ОСОБА_3 туристичних послуг у ФОП ОСОБА_9 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6 ) на загальну суму 347350,72 грн.

Банківськими виписками від 20.03.2018, від 29.03. 2018, від 22.08.2018, від 23.08.2018 та платіжними дорученнями №342 від 20.03.2018, №384 від 29.03.2018, №847 від 22.08.2018, №853 від 23.08.2018 підтверджується придбання ОСОБА_3 туристичних турів у ФОП ОСОБА_10 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_7 ) на загальну суму 1086359,40 грн.

Відповідно до пп.165.1.35 п.165.1 статті 165 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи:

- вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування, у тому числі на реабілітацію осіб з інвалідністю, на території України платника податку та/або його дітей віком до 18 років, які надаються йому безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) професійною спілкою, до якої зараховуються профспілкові внески платника податку - члена такої професійної спілки, створеної відповідно до законодавства України, або за рахунок коштів відповідного фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, вартість путівок на відпочинок, придбаних роботодавцем - платником податку оподатковуються на загальних підставах.

Проте, позивач, який не є платником податку на прибуток, не включив до складу загального місячного оподаткованого доходу вартості зазначених путівок та не здійснив оподаткування їх вартості.

Згідно з абз. г пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподаткованого доходу включається дохід, отриманий платником податків як додаткове благо у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовується відповідно до закону за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом ІV цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами цього Кодексу).

Отже, враховуючи те, що отримання путівки на відпочинок не є виконанням службових обов`язків та не підпадає під дію КЗпП, колегія суддів погоджується з висновками контролюючого органі відносно того, що така сума доходу є додатковим благом платника податку та оподатковується податком на доходи фізичних осіб на підставі абз е пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164, пп.165.1.35 п.165.1 ст. 165 ПК України.

Відповідно до пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий агент зобов`язаний, зокрема нарахувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом ІV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Наявність в матеріалах справи доказів на підтвердження того, що фізичними особами: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було включено суми вартості путівок до декларацій про майновий стан та доходи за поточний рік (за 2017, 2018 роки), та сплачено ПДФО відповідно до квитанцій №32 від 31.05.2021 року, №42 від 31.05.2021 року, №39 від 31.05.2021 року, №36 від 31.05.2021 року, №34 від 31.05.2021 року, №30 від 31.05.2021 року не спростовує наявність цього порушення допущеного саме позивачем.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками контролюючого органу про порушення позивачем пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, абз е пп.16.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.170.9 ст.170 ПК України, а саме заниження місячного оподаткованого доходу, в результаті чого ФГ Агрофірма Чумак не нарахувало, не утримало та не сплатило до бюджету податок на доходи фізичних осіб з вартості придбаних путівок на відпочинок та правомірністю дій відповідача щодо донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб у сумі 375950,62 грн.

Щодо донарахування податковим органом позивачу єдиного соціального внеску, суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є - роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 частини 1 статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом (частина 1 статті 5 Закону №2464).

База нарахування єдиного внеску встановлена статтею 7 Закону №2464 й відповідно до пункту 1 частини 1 цієї статті єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

В той же час, перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України (частина 7 статті 7 Закону №2464).

Таким чином, суми безоплатно отриманих путівок на відпочинок, включаються до бази нарахування ЄСВ. При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач є податковим агентом з податку з доходів фізичних осіб з оплати вартості путівок.

Згідно з пунктами 1 та 2 частини 2 статті 6 Закону №2464, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а також вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Таким чином, зазначене свідчить про те, що позивач свій обов`язок щодо включення до бази нарахування єдиним внеском суми вартості придбаних путівок на загальну суму 1588504,12 грн, не виконав. В наслідок чого не нараховано та не сплачено єдиного внеску на загальну суму 53386,09 грн.

Щодо встановлених порушень відповідачем в частині повноти нарахування та сплати військового збору ФГ «Агрофірма Чумак» за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, суд першої інстанції правильно встановив, що донарахування військового збору в розмірі 25 690,24 грн. відбулось в результаті порушень встановлених в частині повноти нарахування, утримання та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, тобто військовий збір донараховано на суми вартості путівок на відпочинок, що придбавались позивачем.

Таким чином, враховуючи те, що згідно з п.171.2. ст. 172 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні тобто в цьому випадку позивач. Колегія суддів дійшла висновку про те, що внаслідок не включення позивачем вартості безоплатно отриманих путівок на відпочинок, придбаних для працівників, позивачем безпідставно не сплачено військовий збір у сумі 25690,24 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.04.2021 року № Ю-0051890718 та рішення від 14.04.2021 року № 0051880718 про застосування штрафних санкцій, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, підстави для скасування цієї вимоги та рішення відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що виходячи із аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в їх сукупності, позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №0052260721 в частині якою ФГ «Агрофірма Чумак» збільшено зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 159688 грн.

В інший частині позов задоволенню не підлягає.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови, якою позов слід задовольнити частково.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 160/8762/21 скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати прийняте 21.04.2021 року Головним управлінням ДПС України у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення №0052260721 в частині якою ФГ «Агрофірма Чумак» збільшено зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 159688 грн.

У задоволені позову в іншій частині вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 03 лютого 2022 року.

Повне судове рішення складено 08 лютого 2022 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко