Постанова

від 09.02.2022 по справі 330/2078/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 лютого 2022 року м. Дніпросправа № 330/2078/21(2-а/330/27/2021)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Ліненко А.О.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 05 жовтня 2021 року (головуючий суддя - Федорець С.В.) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Якимівського районного суду Запорізької області із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - Відповідач), в якому просив суд:

визнати протиправною та скасувати постанову №354-ДК/0276По/08/011-21, винесену 13.08.2021 головним спеціалістом відділу державного контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Кардашовою Мариною Георгіївною про накладення адміністративного стягнення в сумі 340,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на те, що вказана постанова винесена з порушенням чинного законодавства, зокрема норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки матеріали справи не містять доказів наявності в діях Позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53 КУпАП. З огляду на обставини викладені у позовній заяві просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 05 жовтня 2021 року у справі №330/2078/21(2-а/330/27/2021) адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задоволено (а.с. 55-56).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема, тим, що суд першої інстанції належним чином не дослідив обставин того, що зміна одного виду угідь на інший без розроблення відповідної документації із землеустрою не допускається, а тому державними інспекторами зміна виду угідь землекористувачами (землевласниками) самостійно правильно кваліфікується як нецільове використання земельної ділянки.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проси суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

09 лютого 2022 року в судовому засіданні представник Відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник Позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, кожного окремо, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 11 серпня 2021 року щодо Позивача як посадової особи СФГ Агріс складено протокол про адміністративне правопорушення від 11 серпня 2021 року №354-ДК/0105П/07/01/-21 за яким установлено, що відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки від 23.07.2021 року №354-ДК/349/АП/09/01/-21 встановлено, що земельна ділянка площею 60,8834 га з кадастровим номером 2320355100:04:001:0049, яка розташована на території Якимівської ОТГ Мелітопольського району Запорізької області використовується СФГ Агріс в особі керівника ОСОБА_1 відповідно до договору суборенди земельних часток (паїв) №2 від 04.11.2019, землі сільськогосподарського призначення, форма власності - комунальна, цільове призначення - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вид угідь - сіножаті, не за цільовим призначенням, земельна ділянка піддається сільськогосподарській обробці, засіяна сільськогосподарською культурою - ріпаком, що є порушенням п. ґ ст. 211 Земельного кодексу України та ст . 53 КУпАП (а.с. 7).

На підставі протоколу від 11 серпня 2021 року №354-ДК/0105П/07/01/-21 Відповідач виніс постанову від 13 серпня 2021 року №354-ДК/0276По/08/01/-21, якою СФГ Агріс в особі керівника ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Правомірність винесеного суб`єктом владних повноважень рішення у формі постанови від 13 серпня 2021 року №354-ДК/0276По/08/01/-21 є предметом судового розгляду в даній справі.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Позивачем змінено не цільове використання земельної ділянки, а вид угідь, відповідно в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 53 КУпАП передбачено відповідальність за використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об`єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень.

Відповідно до п. ґ ч. 1 ст. 211. Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, зокрема як невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зі змісту спірної постанови випливає, що підставою для притягнення особи до відповідальності слугувало те, що Позивач використовував земельну ділянку з кадастровим номером 2320355100:04:001:0049 не за цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до п. 1.4 Розділу І Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 №548 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 р. за № 1011/18306, КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Розділом ІІ Класифікації видів цільового призначення земель передбачено, зокрема:

КВЦПЗ Розділ Секція А 01 - Землі сільськогосподарського призначення (Землі сільськогосподарського призначення (землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей; землі, надані для діяльності у сфері надання послуг у сільському господарстві, та інше)

Підрозділ 01.01 - Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як встановлено з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, СФГ Агріс на підставі договору суборенди земельних часток (паїв) №2 від 04.11.2019 використовує земельну ділянку площею 60,8834 га з кадастровим номером 2320355100:04:001:0049, яка розташована на території Якимівської ОТГ Мелітопольського району Запорізької області, основне цільове призначення якої землі сільськогосподарського призначення, форма власності - комунальна, цільове призначення - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вид угідь - сіножаті.

Однак, при використанні вказаної земельної ділянки підприємство змінило вид угідь без розроблення відповідної документації з сіножатей на ріллю, засіюючи спірну земельну ділянку ріпаком, що також не заперечується учасниками справи.

Із зазначеного слідує, що СФГ Агріс використовує земельну ділянку з кадастровим номером 2320355100:04:001:0049 за цільовим призначенням (основне цільове призначення якої землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), проте не за видом угідь, передбаченим документацією на спірну земельну ділянку, а саме: замість сіножатей використовує як ріллю.

Разом з цим, Відповідач притягнув посадову особу СФГ Агріс до адміністративної відповідальності за ст. 53 КУпАП, яка передбачає відповідальність, зокрема, за використання земель не за цільовим призначенням.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки статтею 53 КУпАП не передбачено відповідальності за використання земельної ділянки зі зміненим видом угідь, тому у діях Позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 53 КУпАП.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 05 жовтня 2021 року скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 05 жовтня 2021 року у справі №330/2078/21(2-а/330/27/2021) - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та, відповідно до ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційному оскарженню не підлягає.

В повному обсязі постанова складена 09 лютого 2022 року.

Головуючий - суддя В.В. Мельник

суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов