Постанова

від 27.01.2022 по справі 640/22753/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/22753/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Шевченко Н.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Степанюка А.Г.;

за участю секретаря: Несін К.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Телекомплекс - Глущенко Інни Олексіївни на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року (розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Телекомплекс до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2019 року, Товариство з обмеженою відповідальністю Телекомплекс (далі - позивач, ТОВ Телекомплекс ) звернулось до Окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення форма Р №3302615147, №3312615147 від 31.07.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства, є необґрунтованими та безпідставними, а прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Телекомплекс , код за ЄДРПОУ 32909524 з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ ЖИТЛОБУДМОНТАЖ (код 39140922) за червень 2016, за липень 2016, за серпень 2016 - показників декларацій з податку на додану вартість та за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт від 04.07.2019 №137/26-15-14-07-02-10/32909524.

Відповідно до висновків, зазначених в акті №137/26-15-14-07-02-10/32909524, перевіркою ТОВ Телекомплекс встановлені порушення: 1. п. 44.1, п.44.2 ст.44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст.134, Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 342 841, 00 грн, в тому числі за 2016 на суму 342 841,00 грн; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 380 934, 00 грн, в тому числі: за червень 2016 року на суму 49 995 грн, за липень 2016 року на суму 249 837 грн, за серпень 2016 року на суму 81 102 грн.

На підставі акту перевірки від 04.07.2019 №137/26-15-14-07-02-10/32909524 Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення: №3302615147 від 31.07.2019, яким підприємству було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 428 551,00 грн, в тому числі за основним платежем 342 841,00 грн і штрафними санкціями - 85 710,00 грн; №3312615147 від 31.07.2019, яким підприємству було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість суму 413 674,00 грн, в тому числі за основним платежем - 330 939,00 грн і штрафними санкціями - 82 735,00 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до підпунктів а , б пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування (податком на прибуток підприємств) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України.

Так, згідно з положеннями пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Згідно із частиною другою статті 3 Закону №996 бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 4 Закону №996 передбачено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема (але не виключно):

- повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

- нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

- превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

- інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

У частині першій та другій статті 9 Закону №996 зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Водночас порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 (далі - Положення №88).

За вимогами п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 Положення №88 передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2.4 Положення №88).

Відповідно до п.2.5 Положення №88 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Згідно із п.2.13 Положення №88 керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера або особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов`язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, акти, рахунки, звіти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення бухгалтерського, а також податкового обліків навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

За змістом підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми, первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Фактичною підставою для проведення позивачу зазначених вище донарахувань став висновок контролюючого органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат за результатом господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ Житлобудмонтаж , з огляду на відсутність належних доказів фактичного виконання контрагентом умов договорів.

З матеріалів справи встановлено, що між підприємствами ТОВ Житлобудмонтаж (код 39140922, попередня назва ТОВ Будівельна компанія Альтор ), в особі директора ОСОБА_1, що діє на підставі статуту, надалі підрядник, та ТОВ Телекомплекс , в особі директора Оніщенка С.М., що діє на підставі статуту, надалі замовник, було укладено договори на виконання робіт від 01.06.2016 № С-1НО, від 04.07.2016 № С-1ІЛАН, від 12.07.2016 № С-1БРСМ та від 06.06.2016 № С-БУК2.

Предметами договорів є будівельно - монтажні роботи по Винесенню кабельних магістралей в телефонну каналізацію на об`єкті: Будівництво АЗК та АГЗП в межах Дмитрівської с/р, Києво- Святошинського р- ну, Київської обл. , будівельно-монтажні роботи по Будівництву волоконно- оптичної лінії зв`язку м. Київ вул. Генерала Наумова, 33, с. Романівка, вул. Поповича - смт. Коцюбинське, вул. Лісова, 20 , роботи по перенесенню кабелів зв`язку за межі будівництва АЗС в Броварському районі с. Калинівка (поворот на Пухівку), будівельно - монтажні роботи по винесенню кабелів зв`язку з п`ятна забудови на АЗС АЗК по Житомирському шосе, 19 км вздовж а/д М-06 Київ-Чоп км 20+230 (праворуч) та 20+145 (ліворуч) .

На виконання умов договорів ТОВ Житлобудмонтаж були виписані акти приймання виконаних будівельних робіт.

Згідно регістрів синтетичного, аналітичного та бухгалтерського обліку ТОВ Телекомплекс вартість за отримані послуги по контрагенту ТОВ Житлобудмонтаж були віднесені підприємством ТОВ Телекомплекс , до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за 2016 рік та включено до складу податкового кредиту за відповідні періоди.

Акти приймання виконаних будівельних робіт ТОВ Житлобудмонтаж підписані від імені директора ОСОБА_1 .

У рахунок оплати, ТОВ Телекомплекс перераховано грошові кошти в повному обсязі.

Контролюючим органом під час перевірки по контрагенту ТОВ Житлобудмонтаж встановлено наступне: засновником, головним бухгалтером та директором є одна особа; в період взаємовідносин засновником та директором була ОСОБА_1 ; остання декларація з ПДВ подана за липень 2016 року; підприємством не подано декларацію з податку на прибуток підприємств за 2016 рік; за даними фінансового звіту на 30.06.2016 на підприємстві відсутні основні засоби; підприємством не подано фінансовий звіти за 2016 рік, у зв`язку з чим неможливо встановити наявність на підприємстві основних засобів; податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, форма 1-ДФ за липень-серпень 2016 не подавались, в рамках кримінального провадження № 32016100060000134 від 08.11.2016 допитано директора, головного бухгалтера та засновника ТОВ Житлобудмонтаж (код 39140922) громадянку ОСОБА_1 , яка повідомила, що ніякого відношення до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства не має, первинні документи не підписувала та нікого не уповноважувала, де знаходиться підприємство та чим займається не знає, відповідно до чого дану інформацію внесено до АІС СФП від 24.01.2018 № 286/10-36-21-07; згідно ЄРПН не встановлено придбання послуг, що в подальшому реалізовувалися на ТОВ Телекомплекс .

За висновком відповідача ТОВ Житлобудмонтаж не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, оскільки на підприємстві відсутні основні засоби та кваліфікований персонал, а також неможливо встановити хто підписував первинні документи підприємства та фінансову звітність.

Враховуючи вищенаведене, перевіркою взаємовідносин ТОВ Телекомплекс з ТОВ Житлобудмонтаж (код 39140922) встановлено: невідповідність змісту операцій, зафіксованих у документах, реальним обставинам стосовно неможливості виконання вищенаведеними постачальниками оформлених господарських операцій у зв`язку з відсутністю необхідних умов для здійснення господарських операцій (відсутність основних фондів, транспортних засобів, виробничих потужностей, виробничих запасів) та достатньої кількості трудових ресурсів); короткотривалий період здійснення господарської діяльності підприємств постачальників, невідповідність документально відображеної номенклатури робіт, поставлених на адресу ТОВ Телекомплекс номенклатурі послуг, отриманих його постачальниками ( розрив ланцюга постачання), що ставить під сумнів можливість ведення фінансово-господарської діяльності на підприємствах та свідчить лише про документальне оформлення операцій з придбання та виконання робіт; враховуючи викладене, первинні документи ТОВ Телекомплекс щодо отримання робіт від ТОВ Житлобудмонтаж (код 39140922) не опосередковувалися реальним рухом активів між ТОВ Телекомплекс та наведеним контрагентом-постачальником.

За сукупністю вищевикладених матеріалів, перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій між ТОВ Телекомплекс та вищезазначеним суб`єктом господарювання. Перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Позивачем під час розгляду справи зауважено, що будівельно-монтажних робіт були використані ТОВ Телекомплекс при виконанні підрядних робіт за договором на виконання підрядних робіт № 05-10/15 від 05.10.2015, укладеним між ТОВ Буклія (Замовник) та ТОВ Телекомплекс (підрядник).

Так, відповідно до п. 1.1., 2.2. договору № 05-10/15 предметом є виконання комплексу будівельно-монтажних робіт по будівництву телефонної каналізації та винесенню кабелів зв`язку з п`ятна забудови на АЗС АЗК по Житомирському шосе, 19 км вздовж а/д М-06 Київ-Чоп км 20+230 (праворуч) та 20+145 (ліворуч) .

Конкретний перелік робіт із зазначенням їх вартості, що надається замовнику, вартість запасних частин та матеріалів, що використовуються підрядником при виконанні робіт за договором, зазначається у локальному кошторисі, що є невід`ємною частиною договору (додаток № 2).

Згідно з п.4.4. договору № 05-10/15 підрядник має право залучати третіх осіб для виконання робіт на умовах субпідряду.

На виконання умов договору № 05-10/15 ТОВ Телекомплекс виконані, а ТОВ Буклія прийняті будівельні роботи на загальну суму 1857557,58 грн, що підтверджується наступними документами: акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2016 року (форма № КБ- 2в) від 01.08.2016 на суму 1857557,58 грн; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2016 року (форма № КБ-3) від 01.08.2016 року; комплект виконавчої документації титул: Винесення лінійно-кабельних споруд вздовж автомобільної дороги М-06 Київ - Чоп з плями забудови АЗК по Житомирському шосе, 19 км у Святошинському районі м. Києва (ліворуч) (Будівництво кабельної каналізації); комплект виконавчої документації титул: Винесення лінійно-кабельних споруд вздовж автомобільної дороги М-06 Київ - Чоп з плями забудови АЗК по Житомирському шосе, 19 км у Святошинському районі м. Києва (ліворуч) (Переключення кабелів зв`язку).

Дослідивши надані документи, суд не ставить під сумнів виконання робіт на підставі договору № 05-10/15 ТОВ Телекомплекс , однак доцільність залучення ТОВ Житлобудмонтаж не наведено, як і не надано жодних належних доказів, які б підтверджували реальність виконання робіт саме спірним контрагентом.

Водночас, як зазначалось вище судом, на спростування позиції відповідача щодо безтоварності операцій між ТОВ Телекомплек та його контрагентом, не надано жодних доказів на підставі яких можна встановити технічну можливість виконання господарських операцій із урахуванням фактичних ресурсів виконавця (наявність виробничих потужностей, персоналу тощо) та фактичного змісту операції.

Беручи до уваги зазначене, суд бере до уваги посилання податкового органу про те, що вказане у своїй сукупності свідчить про неможливість відстеження ланцюга постачання до виконавця послуг і дає підстави стверджувати про відсутність реального, фактичного здійснення операцій щодо виконання послуг на адресу ТОВ Телекомплекс від ТОВ Житлобудмонтаж .

Згідно з ЄРПН не встановлено придбання послуг, що в подальшому реалізовано на ТОВ Телекомплекс , що додатково свідчить про відсутність у спірного контрагента можливості здійснювати фінансово-господарську діяльність, оскільки на підприємстві відсутні основні засоби та кваліфікований персонал.

Окрім цього, колегія суддів приймає до уваги як належний доказ протокол допиту свідка від 10.06.2017, засновника, директора (головного бухгалтера) TOB Житлобудмонтаж (TOB Будівельна компанія Альтор (код 39140922)) гр. ОСОБА_1 , які були відібрані в рамках кримінального провадження № 32016100060000134 від 08.11.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 Кримінального Кодексу України, зі змісту якого вбачається, що директор ТОВ Житлобудмонтаж реєструвала підприємство на своє ім`я за грошову винагороду, до фінансово-господарської діяльності підприємства вона не має відношення, декларацій на прибуток, накладних з ПДВ, наказів про призначення, інших документів та податкову звітність не складала, не підписувала, не подавала та нікому цього не доручала. Бухгалтерські документи, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки - фактури, платіжні доручення та податковий облік вона не вела та нікому цього не доручала, хто цим займається та займався та у кого на даний час знаходяться печатки підприємства їй не відомо, чим займається підприємство та де знаходиться їй не відомо, статутний фонд не складала та не формувала, жодних договорів, контрактів та інших первинних документів від імені TOB Житлобудмонтаж , як посадова особа не складала, ніяких товарно- матеріальних цінностей не придбавала та не реалізовувала.

До матеріалів адміністративної справи відповідачем надано суду копію протоколу допиту свідка - ОСОБА_1 .

Отже, фактично у Житлобудмонтаж встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання та матеріалів для здійснення основного виду діяльності, а також відсутні затрати на оренду офісних та складських приміщень, оплату комунальних послуг, оплату послуг телефонного зв`язку, оплату послуг за користування мережею Інтернет, оплату логістичних послуг та інших витрат, необхідних для ведення фінансово - господарської діяльності суб`єкта господарювання, що не було спростовано позивачем і під час розгляду справи.

У постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року по справі №804/1053/17 та Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11, від 01 грудня 2015 року № 21-1661а15, від 02 грудня 2015 року № 21-3849а15 зазначено, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Колегія суддів бере до уваги також правову позицію Верховну суду, викладену у постанові від 16.01.2018 №2а-7-75/12/2670, що всі первинні документи контрагента є неналежними, якщо вони підписані особою, яка значилась як засновник та директор товариства, проте фактично ніякого відношення до вказаного підприємства не мала, фінансово-господарською діяльністю не займалася, адміністративно - розпорядчі функції керівника підприємства не виконувала.

Отже, первинні документи, які стали підставою для формування даних податкового обліку та виписані контрагентами, не можуть в даному випадку вважатись належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеній у постанові від 26.06.2018 у справі № 816/1422/17, платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової доброчесності контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової надійності такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не було надано будь - яких доказів, які б свідчили про виявлену ним належну обачність й обережність при виборі контрагентів, що в сукупності з встановленими обставинами справи та з урахуванням характеру спірних правовідносин, які склались у цій справі, також свідчить про обґрунтованість тверджень контролюючого органу про безпідставність формування податкового обліку позивача за господарськими операціями з ТОВ Житлобудмонтаж .

При цьому, відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на врахування цих витрат. Це відповідає самому змісту вищенаведених норм ПК України, які надають платнику податку право зменшити податкові зобов`язання на суму податку, сплаченого ним у зв`язку з придбанням товарів (послуг) при здійсненні господарської діяльності. Встановлення законодавцем податкових преференцій має на меті стимулювання ділової активності учасників торгівельного обороту, що, в свою чергу, презюмує здійснення господарських операцій, що є об`єктом оподаткування, з метою досягнення економічного ефекту (ділової мети), а не тільки з метою отримання податкової вигоди. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку суми податкового кредиту.

Завідома для платника податків відсутність розумної економічної причини щодо певних витрат при здійсненні господарської операції, як правило, виключає підстави для збільшення у податковому обліку витрат та/або податкового кредиту, оскільки таке у більшості своїй свідчить про відсутність ділової мети у такої господарської операції як притаманної риси господарської діяльності.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі 2а-10440/10/2670 про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

З огляду на зазначене, ТОВ Телекомплекс взяло на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірних контрагентів, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагентів є ризиком самого платника, а тому, саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 21 січня 2020 року у справі № 826/6170/16.

Такі обставини як наявність кримінального провадження та заперечення керівників контрагентів позивача щодо участі у створенні та господарській діяльності товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, а тому, виписані від імені таких постачальників податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів та послуг, не могли бути не враховані судом під час розгляду справи, оскільки, статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту є безпідставним.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що досліджені в процесі розгляду справи первинні документи не підтверджують фактичне придбання позивачем у контрагента послуг та свідчать про безтоварність проведених операцій.

Колегія суддів зауважує, що за спірними операціями позивача з указаним контрагентом лише оформлялися окремі первинні документи без фактичного виконання обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів.

На переконання суду, наведене в сукупності свідчить про неправомірні намагання позивача мінімізувати податкове навантаження, шляхом документального оформлення здійснення господарських операції з контрагентом без реального руху активів.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та прийнятими у повній відповідності до чинного законодавства України.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Телекомплекс - Глущенко Інни Олексіївни - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак

А.Г. Степанюк