Рішення

від 16.12.2021 по справі 357/10408/21

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/10408/21

Провадження 2/357/4312/21

Категорія 17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя - Цукуров В. П. ,

секретар судового засідання - Чайка О.В., ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Біла Церква Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Український факторинговий центр про захист прав споживачів та визнання недійсним договору позики, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 20.04.2017 року між нею та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Український факторинговий центр було укладено договір позики № БФ9-200412, відповідно до умов якого позивач отримала позику у розмірі 500,00 грн. зі сплатою 225 грн. за користування нею. Строк позики - 30 (тридцять календарних днів). Позикодавець надає Позичальникові грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності та поворотності. Напрямки використання позики: на будь-які законні цілі.

Вона вважає, що при укладанні вищевказаного договору порушені її права як споживача, згідно з нормами Закону України Про захист прав споживачів , Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , Закону України Про захист персональних даних , у зв`язку з чим, нею у досудовому порядку неодноразово направлялись листи про припинення порушень з боку відповідача, проте, такі вимоги були залишені без задоволення, а тому вона змушена була звернутись до суду.

Порушення своїх споживчих прав вбачає в порушення Відповідачем норм встановлених ч.2 ст. 12 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг та ч.2 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів .

Перед укладенням договору позикодавець зобов`язаний був повідомити споживача у письмовій формі про обставини, зазначені в ч.2 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів . У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Позивач вважає, що при оформленні договору було порушено її права, як споживача, через невиконання імперативних вимог закону щодо надання повної, своєчасної та достовірної інформації про послугу, що є предметом договору. Позивач не була ознайомлена з умовами кредитування та ризиками, що передбачено ч. 2 ст. 12 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг та ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів , їй не було надано паспорт кредиту. Позивач не була ознайомлена з умовами кредитування, її підпис про таке ознайомлення відсутній. На сайті відповідача також відсутні такі умови. Сторони не досягнули в належній формі згоди з усіх істотних його умов. Правила надання грошових коштів у вигляді позики їй також не надавались. Також позивач вважає несправедливими умови щодо нарахування штрафу та пені.

Посилаючись на вищенаведені приписи норм матеріального права України, позивач просила визнати недійсним договір позики №БФ9-200412 від 20.04.2017 року, звільнити її від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» , справу розглянути без її участі.

Ухвалою суду від 10 вересня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У визначений судом строк представником відповідача відзив на позовну заяву не поданий.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Позивач в судові засідання не з`явилась, у позові зазначила про розгляд справи у її відсутності. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 29). Згоди на заочний розгляд справи не надала.

В судові засідання представник відповідача жодного разу не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи вважається повідомленим належним чином (а.с. 21, 23, 25, 27, 28). Будь-яких заяв або клопотань на адресу суду не направив.

Суд визнав можливим провести розгляд справи та ухвалити рішення на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши усі обставини, суд приходить до висновку про те, що в задоволенні позову необхідно відмовити, виходячи з наступного.

20.04.2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ Фінансова компанія Український факторинговий центр було укладено договір позики № БФ9-200412, відповідно до умов якого позивач отримала позику у розмірі 500,00 грн. зі сплатою 225 грн. за користування нею.

Строк позики - 30 (тридцять календарних днів). Позикодавець надає Позичальникові грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності і поворотності. Напрямки використання позики: на будь-які законні цілі (а.с. 8).

При цьому, посилання позивача, як на підставу задоволення позову на невиконанням відповідачем вимог Закону України Про захист прав споживачів , Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг та Закону України Про споживче кредитування не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.

Спірний договір позики підписаний особисто позивачем ОСОБА_1 . Факт підписання договору позивачем не оспорюється.

Між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, про що свідчать підписи обох сторін у договорі. Договором також чітко визначені зобов`язання сторін.

Зокрема, у пункті 11.5.2 договору вказано, що позичальник повністю розуміє та вважає справедливими щодо себе усі умови договору, свої права та обов`язки за договором і погоджується з ними.

У той же час, за правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Положеннями ч.1, ч.3 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Судом становлено, що позивач була повідомлена про умови кредитування відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів , про що свідчить її підпис на спірному договорі.

Особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України Про захист прав споживачів .

Відповідно до вимог ст. ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України Про захист прав споживачів (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Незалежно від предмета й підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України Про захист прав споживачів .

В частині 4 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів зазначено, що договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві.

Умови укладеного між позивачем та відповідачем договору позики були погоджені сторонами у встановленому законом порядку і позичальник проти них не заперечувала, що підтверджується її підписом в договорі, який був укладений у двох примірниках, по одному для кожної сторони. Судом встановлено, що позивач отримала свій примірник договору, так як надала суду копію цього договору, засвідчену нею особисто на відповідність оригіналу.

Зазначені обставини свідчать про те, що договір є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України. Зокрема, у договорі передбачені всі істотні умови такого виду договорів відповідно до вимог законодавства. У ньому зазначена сума позики, дата її видачі, плата за користування нею, умови повернення тощо. Позичальник була ознайомлена з умовами позики, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У свою чергу, ст.80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалась позивач, як на підставу своїх вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених позивачем позовних вимог, з урахуванням обраного ним способу захисту права, на підставі поданих доказів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору у разі залишення позову без задоволення судовий збір компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Український факторинговий центр про захист прав споживачів та визнання недійсним договору позики - відмовити.

Судові витрати у справі віднести на рахунок держави.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 : РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Український факторинговий центр : ЄДРПОУ: 37194604, адреса: вулиця Шолом Алейхема, буд.18, оф.6 м. Київ, 02156.

Повне судове рішення складено 22.12.2021 року.

СуддяВ. П. Цукуров