Рішення

від 20.01.2022 по справі 369/3231/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/3231/21

Провадження № 2/369/988/22

РІШЕННЯ

Іменем України

20.01.2022 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Волчко А.Я.,

при секретарі - Миголь А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дмитрівської об`єднаної територіальної громади, третя особа: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Гончар Тетяна Миколаївна про встановлення факту що має юридичне значення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з вищевказаною заявою, мотивуючи її тим що, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дядько позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 28.10.2020 року, виданим виконавчим комітетом Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки загальною площею 4.5855 га, кадастровий номер 3222488200:00:003:7700, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Шпитьківська сільська рада, цільове призначення якої для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, та належала померлому на праві власності. Це підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3220241762020 від 02.09.202.

За життя ОСОБА_2 залишив заповіт, посвідчений нотаріально секретарем виконкому Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_3 22.11.1997р.

Відповідно до вказаного заповіту, все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалось ОСОБА_2 заповідав своєму племіннику ОСОБА_1 .

На день смерті ОСОБА_2 , позивач постійно проживав разом з ним в АДРЕСА_1 , і підтверджується довідкою №1094 від 09.11.2020 виданою виконавчим комітетом Шпитьківської сільської ради.

До нотаріальної контори позивач не звертався, оскільки вважав він фактично прийняв спадщину, проживаючи разом зі спадкодавцем на день смерті, а оформлювати її відповідно до чинного законодавства не було потреби і коштів.

Крім того, в період з 17.09.2015 по 22.04.2016 позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності суверенітету та територіальної цілісності України. Це підтверджується довідкою за вих.№735 від 22.04.2016р.

В листопаді 2020р. ОСОБА_1 звернувсь до приватного нотаріуса Києво- Святошинського районного нотаріального округу Гончар Т.М., де 24.11.2020р. за вих.№222/02-31 отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Тому позивач просив суд встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Позивач подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності вимоги позову підтримав.

Відповідач та третя особа про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали спарив та зібрані в ній письмові докази, приходить до висновку що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дядько позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 28.10.2020 року, виданим виконавчим комітетом Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

За своє життя ОСОБА_2 склав заповіт від 22 листопада 1997 року посвідчений секретарем виконкому Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за реєстровим № 84, за яким ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробив заповітне розпорядження: все його майно де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що він за законом матиме право заповів своєму племіннику ОСОБА_1 .

Позивач звернувся до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Гончар Т.М., з приводу оформлення спадкових прав на земельну ділянку, площею 4,5855 (чотири цілих п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять десятитисячних) гектара, кадастровий номер - 3222488200:00:003:7700, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво- Святошинський район, Шпитьківська с/рада, цільове призначення якої - для ведення особистого підсобного господарства, яка належала його померлому дядьку - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та який до дня смерті постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно постанови приватного нотаріуса Гончар Т.М. від 24.11.2020 року відмовлено ОСОБА_1 , 1972 року народження який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, площею 4,5855 (чотири цілих п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять десятитисячних) гектара, кадастровий номер - 3222488200:00:003:7700, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Шпитьківська с/рада, цільове призначення якої-для ведення особистого підсобного господарства, яка належала його померлому дядьку - ОСОБА_2 , який до дня смерті постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку із пропущенням спадкоємцем строку для прийняття спадщини.

В даній постанові зазначено що на день подачі заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно передбачений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини спадкоємцем пропущено.

Відповідно до довідки Личанської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 515 від 10.11.2020, заявник - ОСОБА_1 , з 30 травня 1992 року по 31 січня 2018 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , в той час, як спадкодавець ОСОБА_2 на день смерті постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку із пропущенням спадкоємцем строку для прийняття спадщини видати свідоцтво про право на спадщину на зазначене в цій заяві нерухоме майно не представляється можливим.

Згідно довідки № 1064 від 30.10.2020 року виданої Шпитьківською сільською радою зазначено дана довідка видана ОСОБА_1 04,05.1972 року народження про те, що він проживав в АДРЕСА_1 з 1986 року по 31.12.2018 року. З 24.04.2019 року по даний час проживає і зареєстрований в АДРЕСА_2 .

У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України ).

Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

За змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Так, відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2, 3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.

Акт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з п. п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до довідки Шпитьківської сільської ради від 30.10.2020 року №1064, підтверджується встановлення факту прийняття позивачем спадщини після смерті померлого.

Таким чином суд вважає доведеним той факт, що позивач на час смерті ОСОБА_2 проживав разом з ним за адресою АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Згідно частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та таким, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно та керуючись ст. ст. 4 , 5 , 12 , 76-82 , 141 , 258-259 , 263-265 , 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Дмитрівської об`єднаної територіальної громади, третя особа: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Гончар Тетяна Миколаївна про встановлення факту що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області або безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення,має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А.Я. Волчко