Рішення

від 11.02.2022 по справі 755/4869/21

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/4869/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2022 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду м.Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Згідно заявлених вимог, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) аліменти на свою користь на утримання сина ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини заробітку (доходу) платника аліментів, починаючи від дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 11 квітня 2017 року між сторонами укладено шлюб у м.Каїр, Арабська Республіка Єгипет. ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_5 . Позивач зазначає, що сторони спільного господарства не ведуть, з січня 2018 року відповідач проживає окремо. Відповідач ухиляється від утримання сина, матеріальної допомоги не надає, інших дітей на утримані не має. Позивач вважає, що є всі підстави для стягнення аліментів на утримання сина.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 березня 2021 року відкрито провадження в даній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

27 травня 2021 року позивачем отримано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Копію вказаної ухвали суду з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачем отримано не було, конверт разом з копією ухвали суду про відкриття провадження та додатками повернувся до суду з відміткою поштового відділення за закінченням терміну зберігання .

15 вересня 2021 року на адресу відповідача повторно було направлено копію ухвали суду про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви та доданими до неї документами, які на час ухвалення даного рішення відповідачем також не отримані та конверт разом з документами повернувся до суду із відміткою поштового відділення за закінченням терм зберігання .

Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідач не скористався своїм правом та не направив до суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.

Позивачем до суду додаткових заяв, пояснень також подано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені нею обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що між сторонами 11 квітня 2017 року, згідно до законів шаріата, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено офіційний шлюбний контракт, зареєстрований у відділі реєстрації громадянського стану у м.Каїрі, номер громадянської реєстрації №2573 (а.с. 3-4, 5-6)

Сторони мають малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У своїй позовній заяві позивач стверджує, що відповідач проживає окремо та ухиляється від утримання сина, матеріальної допомоги не надає, інших дітей на утримані не має. Дані обставини не спростовані відповідачем.

Згідно наявних в матеріалах справи довідок, позивач з дитиною фактично проживають за однією адресою. (а.с.10, 14)

Статтею 8 Закону України Про охорону дитинства визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

За змістом ст. 18 Конвенції Про захист прав дитини , суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України Про охорону дитинства на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частиною 1 ст. 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як роз`яснено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за №3 Про застування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів , за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 р. №606-XIV Про виконавче провадження він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Суд звертає увагу на неналежне виконання відповідачем батьківського обов`язку по утриманню дитини та перекладення всього тягаря батьківського обов`язку по її утриманню на позивача.

За таких обставин, з урахуванням положень ст. 182, 183 СК України, суд, враховуючи як матеріальне становище позивача, яка утримує та проживає з дитиною, так і матеріальне становище відповідача, який матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, доказів неспроможності надання такої допомоги за станом здоров`я суду не надано, вважає, що розмір аліментів який буде стягуватись на утримання дитини повинен бути встановлений у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати звернення з даним позовом до суду і до досягнення дитиною повноліття. При визначенні розміру аліментів, суд виходить із засад розумності та справедливості, враховує можливість відповідача надавати допомогу в зазначеному розмірі, якої буде достатньо, з урахуванням утримання дитини з боку позивача, для забезпечення належного матеріального утримання дитини та її гармонійного розвитку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про присудження аліментів з відповідача, починаючи з 15 березня 2021 року.

Крім того, суд роз`яснює сторонам у справі, що згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн, від сплати якого при зверненні до суду позивач була звільнена.

На підставі викладеного, статтями 7, 180, 181, 182, 183 Сімейного кодексу України, Закону України Про охорону дитинства , ст.ст. 2, 10, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 15 березня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття (тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 ).

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) в дохід держави судовий збір в сумі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: