Рішення

від 30.06.2010 по справі 16/013-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                              тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22-"30" червня 2010 р.                                                                     Справа № 16/013-10    

      Господарський  суд  Київської  області   у  складі   судді  Христенко  О.О.  розглянув

позов    Баришівського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Лехнівської сільської ради, с. Лехнівка, Баришівського району

до       Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Недра, Баришівського району

про        розірвання договору оренди та стягнення 19 139,51 грн.

за участю представників сторін:

від прокуратури –Яценков О.В., посвідчення № 29 від 22.03.2010 р., прокурор,

                                 Манжай М.С., посвідчення № 173 від 16.09.2008 р., помічник

                                 прокурора;

від позивача –       Жунь О.В. довіреність від 18.06.2010 р., представник;

від відповідача –  ОСОБА_5, довіреність від 20.05.2010 р., представник

Суть спору:

Баришівський міжрайонний прокурор Київської області в інтересах держави в особі Лехнівської сільської ради, с. Лехнівка, Баришівського району звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою № 1052вих від 22.04.2010 р. (вх. № суду 1869 від 26.04.2010 р.) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Недра, Баришівський район про стягнення заборгованості по сплаті за оренду нежилого приміщення в сумі 19 139,51 грн. за період з 01.01.2007 р. по 01.04.2010 р. та розірвання договору оренди нежилого приміщення № 25 від 01.01.2004 р., укладеного між сторонами.

                 Відповідно до ухвали від 30.04.2010 р. порушено провадження у справі № 16/013-10 та призначено її розгляд на 25.05.2010 р. о 10 год. 00 хв.

Прокурор та представник позивача просять суд задовольнити позовні вимоги, оскільки вважають, що вони обґрунтовані та підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні 25.05.2010 р. надав клопотання про залучення до матеріалів справи документів, що підтверджують часткову оплату орендних платежів та про витребовування у позивача доказів.

Розгляд справи було відкладено на 08.06.2010 р. на 11 год. 10 хв.

Відповідачем через канцелярію суду (вх. № суду 6497 від 08.06.2010 р.) було надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов визнає частково, а саме: 8 036,00 грн. заборгованості по орендній платі (за 2006 рік –1 068,00 грн., за 2007 рік –2 560,00 грн., за 2008 рік –136,00 грн., за 2009 рік –4 272,00 грн.), 1 318,20 грн. інфляційних, 3 % річних в сумі 221,56 грн. та штраф у сумі 235,60 грн. Щодо решти грошових сум та розірвання договору оренди відповідач позов не визнає з підстав, викладених у відзиві.

Також через канцелярію суду (вх. № 6498 від 08.06.2010 р.) відповідачем було подано клопотання про застосування строків позовної давності при вирішенні питання щодо стягнення неустойки, штрафу, пені.

Також відповідачем через канцелярію суду (вх. № 6496 від 08.06.2010 р.) надано заяву про прийняття рішення не стягувати з відповідача штрафні санкції  у вигляді неустойки, штрафу, пені.        

Для витребування додаткових доказів від позивача розгляд справи було відкладено  на 22.06.2010 р. на 12 год. 00 хв.

В судовому засіданні 22.06.2010 р. представником відповідача надано клопотання про застосування строків позовної давності при вирішення питання про стягнення заборгованості по орендній платі та додано докази часткової оплати заборгованості по оренді.

В судовому засіданні 22.06.2009 р. відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 30.06.2010 р. 10 год. 30 хв.

В судовому засіданні 30.06 2010 р. прокурор надав заяву про зміну позовних вимог, в якій зазначив, що сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 19 139,51 грн. (така ж сума зазначена й у позовній заяві) і складається з: 10 460,00 грн. заборгованості по орендній платі, 7 277,00 грн. інфляційних, 1 401,82 грн. пені (період за який стягується заборгованість залишився той же самий, що і зазначений у позовній заяві).

В судовому засіданні 30.06.2010 р. представником відповідача надано клопотання про залучення до матеріалів справи доказів сплати за оренду в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та відповідача, господарський суд          

встановив:

Громаді села Лехнівка Баришівський район на праві комунальної власності належить нежитлова будівля (готель-їдальня), яка знаходиться за адресою: Київська область, Баришівський район, с. Лехнівка, б. Леніна, 14в, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.

Між Лехнівською сільською радою („Орендодавець”) та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 („Орендар”) укладено Договір № 25 від 01.01.2004 р. оренди нежилого приміщення (надалі –Договір), згідно якого орендодавцеь передає, а орендар приймає у тимчасове користування нежиле приміщення в будинку «Готель-їдальня»по бульвару Леніна, 14в загальною площею 100 кв.м., приміщення передається орендарю для здійснення торгівельного обслуговування населення.

Згідно п. 2.1 Договору, щомісячна орендна плата за користування приміщенням складає 3,56 грн. за 1 квадратний метр, включаючи ПДВ. Термін внесення орендної плати не пізніше 25 числа поточного місяця (п. 2.3 Договору).

Договір діє з 01.01.2004 р. по 01.01.2014 р. (п. 6.1 Договору).

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Акт приймання-передачі приміщення від орендодавця орендарю не складався та не підписувався сторонами. Однак, факт передачі приміщення в оренду від позивача відповідачу сторонами не спростовується, підтверджується ними та тим, що відповідач користується приміщенням та частково здійснює оплату за оренду.

Згідно ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Як зазначено прокурором у позовній заяві (із врахуванням заяви про зміну позовних вимог від 29.06.2010 р.), заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі за період з 01.01.2007 р. по 22.04.2010 р. складає 10 460,00 грн.

Відповідач у відзиві визнає заборгованість по орендній платі у сумі 8 036,00 грн.

Під час розгляду справи відповідачем надано докази сплати заборгованості по орендній платі, а саме: копії квитанції № 19 від 21.05.2010 р. на суму 2 500,00 грн., квитанції № 32 від 21.06.2010 р. (меморіального ордеру № 032 від 21.06.2010 р. ПАТ «Індекс Банк») на суму 2 560,00 грн., квитанції № 33 від 21.06.2010 р. (меморіального ордеру № 033 ПАТ «Індекс Банк») на суму 136,00 грн. та листа від 22.06.2010 р. ПАТ «Індекс-банк»в м. Березань про виправлення помилки в призначенні платежу, квитанції № 11001/з62 від 29.06.2010 р. на суму 1 068,00 грн., квитанції № 11001/з63 від 29.06.2010 р. на суму 4 272,00 грн., а всього на суму 10 536,00 грн. (всі платежі здійснено після направлення позовної заяви до суду та порушення провадження у справі).

Враховуючи викладене, на момент винесення судом рішення щодо стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 10 460,00 грн. предмет спору відсутній, тому суд припиняє провадження у справі в частині стягнення 10 460,00 грн. заборгованості по орендній платі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Прокурор (із врахуванням заяви про зміну позовних вимог від 29.06.2010 р.) просить стягнути з відповідача індексацію (інфляційні) у сумі 7 277,00 грн. Відповідно розрахунку заборгованості відповідача, наданого позивачем, індексація (інфляційні) нараховані з 01.01.2006 р. по 01.05.2010 р.

Відповідач у відзиві визнає інфляційні нарахування у сумі 1 318,20 грн. за період з 01.01.2008 р. по 22.04.2010 р.

У Договорі оренди нежилого приміщення від 01.01.2004 р. встановлений щомісячний розмір орендної плати та не передбачено збільшення її розміру на наступний місяць на індекс інфляції за попередній місяць та здійснення цього наростаючим підсумком (так, згідно розрахунку, наданого позивачем, орендна плата за березень 2010 р. з інфляційними складає 674,65 грн., хоча Договором передбачено 356,00 грн. на місяць).  

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 267 ЦК України відповідачем надано клопотання про застосування позовної давності від 08.06.2010 р. та від 22.06.2010 р.

Враховуючи клопотання відповідача та норми ЦК України суд застосовує позовну давність в три роки до стягнення інфляційних та зазначає, що інфляційні підлягають стягненню за період з 22.04.2007 р. по 22.04.2010 р. (ця дата визначена прокурором у позові з врахуванням розрахунку позивача при зазначені періоду за який виникла заборгованість по орендній платі) в сумі 3 364,50 грн. (розрахунок зроблений судом).  

Прокурор (із врахуванням заяви про зміну позовних вимог від 29.06.2010 р.) просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 401,82 грн. Відповідно розрахунку заборгованості відповідача, наданого позивачем, пеня нарахована з червня 2008 р. по березень 2010 р. (включно).

Відповідач у відзиві визнає штраф у сумі 235,60 грн. за шість місяців та у зазначених вище клопотаннях просить застосувати скорочену позовну давність для стягнення штрафу.

Згідно п. 4.2 Договору оренди, у випадку не внесення в строк орендної плати орендодавець має право вимагати, а орендар зобов‘язаний в безспірному порядку сплатити штраф у розмірі 1% від суми простроченого за кожний день прострочки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов‘язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Хоча сторони у Договорі оренди зазначили про сплату штрафу за не внесення в строк орендної плат орендарем, за своєю правовою природою зазначена у Договорі неустойка є пенею (за несвоєчасне виконання грошового зобов‘язання  та обчислюється за кожен день прострочення виконання).

Cтаттею 3 Закону України від 22.11.1996 р. “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

      Господарський суд дійшов висновку, що стягненню підлягає пеня з урахуванням норм Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ЦК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).    

Відповідно до ст. 267 ЦК України відповідачем надано клопотання про застосування позовної давності від 08.06.2010 р. та від 22.06.2010 р. при стягненні штрафу (пені).

Враховуючи викладене до стягнення підлягає пеня за шість місяців з урахуванням скороченої позовної давності в розмірі 235,60 грн. (розрахунок суду).

У позовній заяві прокурор просить розірвати Договір оренди нежилого приміщення від 01.01.2004 р., укладеного між позивачем та відповідачем, на підставі того, що відповідач не сплачує орендну плату.

Відповідно до п. 6.3 Договору оренди, Договір може бути припинений при умовах ненадходження орендних платежів на рахунок орендодавця на протязі двох місяців.  

Згідно ч. 1 ст. 291 Господарського кодексу України, одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку встановленому ст. 188 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідач, порушуючи умови Договору оренди, не сплачував орендну плату у встановлені Договором строки. Зазначене не спростовано та підтверджене відповідачем у його відзиві та доданому до нього розрахунку. Так,  відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що за ним утворилась заборгованість по орендній платі у сумі 8 036,00 грн.: за 2006 рік –1 068,00 грн., за 2007 рік –2 560,00 грн., за 2008 рік –136,00 грн., за 2009 рік – 4 272,00 грн.(тобто за 2009 рік відповідачем не здійснено жодної сплати за оренду нежилого приміщення).

Позивач звернувся до відповідача із листом № 139 від 04.07.2006 р. (про направлення свідчить копія квитанції № 216 від 05.07.2006 р. та опис вкладення) із повідомленням про розірвання Договору оренди у зв‘язку із систематичною заборгованістю по орендній платі.

Відповідач не надав доказів того, що він надав відповідь на зазначений лист та свої заперечення.

Несплата відповідачем орендних платежів більше року є істотним порушенням умов Договору оренди, і внаслідок цього Лехнівська сільська рада позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні Договору оренди, а саме відбувається недоотримання платежів та невиконання місцевого бюджету Лехнівськї сільської ради, що в свою чергу приводить до погіршення фінансування витрат на соціальні потреби територіальної громади села Лехнівка.   

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або спорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, Лехнівська сільська рада (або прокурор в інтересах держави в особі Лехнівської сільської ради) не позбавлені права звернення до суду за захистом своїх прав та з вимогою щодо розірвання Договору оренди у суді.

Відповідач стверджує, що відремонтував дах орендованого приміщення і що зазначені платежі за ремонт повинні бути зараховані в платежі за оренду. Однак зазначене документального не обґрунтовано: відсутні докази, що відповідач повідомляв позивача про проведений ремонт даху, що сторони  письмово погодили зарахування витрат на ремонт в рахунок сплати орендних платежів.    

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог частково: 3 364,50 грн. інфляційних, 235,60 грн. пені та розірвання Договору оренди нежилого приміщення від 01.01.2004 р., укладеного між сторонами.

Заява відповідача від 08.06.2010 р. про застосування судом ст. 83 ГПК України та не стягнення з відповідача штрафних санкцій, судом не задовольняється з наступних підстав.

Пунктом 3 ст.83 ГПК України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов‘язання.

Зробивши перерахунок та застосувавши скорочену позовну давність, суд і так стягує суму меншу, ніж вимагає прокурор та позивач. Посилання відповідача на те, що ним здійснюється сплата за навчання дитини і у зв‘язку із цим виникло скрутне фінансове становище судом не приймаються, оскільки договір № 451-юр від 16.07.2004 р. (копія якого надана відповідачем) укладався ОСОБА_6, а не відповідачем ОСОБА_1, період навчання зазначено з 01.09.2004 р. по 30.06.2008 р., а заборгованість по орендній платі не сплачувалась і у 2009 році, і у січні-квітні 2010 р.       

Витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог і з врахуванням того, що заборгованість по орендній платі було сплачено після направлення позовної заяви до суду та порушення провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.           Позов задовольнити частково.

2.           Розірвати договір оренди нежилого приміщення № 25 від 01.01.2004 р., укладений між Лехнівською сільською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

3.           Припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 10 460,00 грн.

4.           Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1 на користь Лехнівської сільської ради Баришівського району Київської області, що знаходиться за адресою: 07532, Київська область, Баришівський район, с. Лехнівка, вул. Леніна, 14а, ідент. код 04362852, р/р 35424006001661 УДК в Київській області, МФО 821018 3 364 (три тисячі триста шістдесят чотири) грн. 50 коп. інфляційних, 235 (двісті тридцять п‘ять) грн. 60 коп. пені, 225 (двісті двадцять п‘ять) грн. 60 коп. державного мита та 173 (сто сімдесят три) грн. 37 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.           В решті позову відмовити.

6.           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

       Суддя                                                                                                  О.О.Христенко