Постанова

від 28.01.2022 по справі 640/6158/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6158/20 Головуючий у 1 інстанції - Добрянська Я.І. Суддя-доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного підприємства Інстал-Сервіс на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2021 у справі за адміністративним позовом приватного підприємства Інстал-Сервіс до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ПП Інстал-Сервіс звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 26.12.2019 № 00005270502 про донарахування податку на прибуток в сумі 47 505, 00 грн. та штрафних санкцій в сумі 11 876, 00 грн., а всього - 59 381, 00 грн. і № 00005280502 про донарахування податку на додану вартість в сумі 43 986, 00 грн. та штрафних санкцій в сумі 21 993, 00 грн., всього - 65 979, 00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ПП Інстал-Сервіс звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 19.11.2019 № 3499 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП Інстал-Сервіс .

За результатом проведеної перевірки складено акт від 28.11.2019 № 191/26-15-05-02-03/35975233 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства Інстал-Сервіс у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 44.1, п. 44.2 ст.44, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, із змінами і доповненнями, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 11, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 47 505, 00 грн., в т.ч. за 2018р. у сумі 47 505, 00 грн.;

- п. 44.1 ст.44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, із змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 43 986, 00 грн. в т.ч. за березень 2018 року - 23 229, 00 грн.; липень 2018 року - 12 848, 00 грн. листопад 2018 року - 7 909, 00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 26.12.2019:

- № 00005270502, яким за порушення п. 44.1, п. 44.2 ст.44, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, із змінами і доповненнями, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 11, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 47 505, 00 грн. (11 876, 00 грн. штрафні санкції).

- № 00005280502, яким за порушення п. 44.1 ст.44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 4 451, 00 грн.;

- № 00004510502, яким за порушення п. 44.1 ст.44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 43 986, 00 грн. (21 993, 00 грн. штрафні санкції).

Позивач, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення необґрунтованими та такими, що порушують його законні права та інтереси, звернувся з даним позовом до суду першої інстанції.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що податкові повідомлення-рішення 26.12.2019 № 00005270502 та № 00005280502 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки формування податкового кредиту за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до норм підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункті 201.1 статті 201 ПК України.

Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм пункту 44.1 і пункту 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Закон України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 27 червня 2017 року у справі № 808/1062/14, від 14 березня 2017 року у справі № 826/757/13-а та в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року № К/9901/5042/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у перевіряємий період мав взаємовідносини з ТОВ Рутгер Інвест (код 41629399), ТОВ Кларіті Форм (код 41609828), ТОВ Венчур Груп (код 41615653).

Так, 22.03.2018 між ПП Інстал-Сервіс (далі - покупець) та ТОВ Рутгер Інвест (далі - постачальник) укладено договір поставки № 58, за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах передбачених цим договором поставити покупцю товар, а саме: автоаксесуари, автохімію, додаткове обладнання та інші допоміжні частини та матеріали для дорожніх транспортних засобів, далі товар в асортименті кількості та за цінами, згідно з видатковими накладними на кожну партію товару, а покупець зобов`язаний прийняти і оплатити поставлений товар в порядку та строки, передбачені даним договором (а.с. 63).

На підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов`язань за зазначеним договором поставки позивач, зокрема, надав специфікацію № 1 до вказаного договору, видаткову накладну № 100 від 23.03.2018, рахунок на оплату замовлення № 98 від 23.03.2018 (а.с. 65, 66, 75).

22.11.2018 між ПП Інстал-Сервіс (далі - покупець) та ТОВ Венчур Груп (далі - продавець) укладено договір поставки б/н за умовами якого продавець приймає на себе зобов`язання продати, а покупець прийняти і сплатити непродовольчу продукцію, переважно автомобільного призначення (далі по тексту - товар ).

На підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов`язань за зазначеним договором поставки позивач, зокрема, надав видаткову накладну № 121 від 22.11.2018, рахунок на оплату замовлення № РФ-0121 від 22.11.2018 (а.с. 70, 73).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Кларіті Форм , то матеріали справи свідчать про те, що договір по взаємовідносинах ПП Інстал-Сервіс із ТОВ Кларіті Форм складався в усній формі.

На підтвердження взаємовідносин із вказаним контрагентом позивачем надано копії таких документів: видаткову накладну № 1618 від 16.07.2018, рахунок на оплату замовлення № 1607 від 16.07.2018 (а.с. 71, 74).

Первинні документи зі сторони ТОВ Венчур Груп , ТОВ Рутгер Інвест та ТОВ Кларіті Форм підписані Завгороднім М.В.

Також, в матеріалах справи наявні витяги з Єдиного реєстру податкових накладних № 20864 від 06.11.2019, № 22227 від 02.12.2019, № 22226 від 02.12.2019 (а.с. 99-101).

При цьому, документів, що підтверджують проведення ПП Інстал-Сервіс розрахунку з вказаними контрагентами за партію поставленого товару або здійснення підприємством відображення в бухгалтерському обліку кредиторської заборгованості перед названими постачальниками позивач не подав.

Крім того, документальних доказів висування контрагентами письмових претензій на адресу позивача у зв`язку з несплатою вартості поставленої партії товарів, позивач також не подав.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що в розумінні норм пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 ПК України отримання платником товарів від контрагента без висування останнім вимоги щодо компенсації вартості таких товарів (тобто, безоплатно отримані товари), не є підставою для нарахування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи не є такими, що доводять фактичне здійснення господарської операції між ПП Інстал-Сервіс та його контрагентами - ТОВ Рутгер Інвест , ТОВ Кларіті Форм , ТОВ Венчур Груп , що зафіксовані у вказаних вище податкових накладних.

Колегія суддів зауважує, що наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Формальна наявність договору, видаткових накладних, рахунків на оплату тощо, за встановлених у справі обставин, не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема, податкові накладні, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.05.2020 у справі № 823/1538/16 (адміністративне провадження № К/9901/37781/18).

Також, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постановах від 07.11.2019 у справі № 440/422/19 та від 20.12.2019 у справі № 826/16776/18 зазначив, що наявність у платника податку первинних документів, які не мають дефекту форми, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів. Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.

Матеріали справи свідчать про те, що співробітниками оперативного управління ДПІ у Печерському районі ТУ ДФС у м. Києві 26.06.2018 відібрано пояснення у громадянина ОСОБА_1 , в ході якого останній повідомив про свою непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Рутеер Інвест (код 41629399), ТОВ Кларіті Форм (код 41609828), ТОВ Венчур Груп (код 41615653).

Колегія суддів зазначає, що згідно правового висновку Верховного суду України, податкові накладні, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами.

Відтак, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення конкретних фактичних обставин справи, врахувавши ненадання усіх документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують здійснення такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх виконання, відсутність у контрагента матеріально-технічної можливості здійснювати обумовлені домовленістю із позивачем зобов`язання, у сукупності із виявленими фактами фіктивної діяльності контрагента, суд приходить до висновку про те, що надані позивачем документи не підтверджують надання послуг на користь позивача, що унеможливлює розцінювати їх як належні, достатні та достовірні докази придбання позивачем обумовленими господарськими договорами товарів, робіт (послуг).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є нормативно та документально обґрунтованими.

При цьому, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову. Також, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , §58, рішення від 10.02.2010).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства Інстал-Сервіс залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2021- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.