Постанова

від 03.02.2022 по справі 640/26390/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/26390/19 Головуючий у І інстанції - Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Акціонерне товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень 16 вересня 2019 року № 0003654201, № 0003644201.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що Відповідачем неправомірно прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, позаяк висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій із переліченими в акті перевірки контрагентами не відповідають фактичним обставинам справи.

Також зауважено на необхідності дотримання принципу індивідуальної відповідальності, зміст якого у спірних правовідносинах полягає в тому, що право Позивача на віднесення до податкового кредиту наступного звітного періоду сплачених сум податку на додану вартість не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами (іншими суб`єктами господарювання).

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 16.09.2019 №0003654201.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 16.09.2019 №0003644201.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Офіс великих платників податків ДПС подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Офіс великих платників податків ДПС зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно, позаяк Позивачем не підтверджено реальність взаємовідносин із переліченими в акті перевірки контрагентами, тобто оформлення первинних документів без фактичного здійснення господарських операцій з боку цих контрагентів.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників Сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 24.07.2019 по 13.08.2019 Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача по декларації за травень 2019 року (реєстраційний номер 9130798654 від 19.06.2019) з урахуванням уточнюючих розрахунків з метою перевірки відповідності формування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, за результатами якої складено Акт перевірки № 2438/28-10-41-01/37243279 від 19.08.2019 р. (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення Позивачем, зокрема, вимог абз. 2 п. 187.1 ст. 187 п. 44.1 ст. 44, пп. 198.1, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 200.4 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 5 497 727 грн; 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на суму 9 326 227 грн.

На підставі Акта перевірки 16 вересня 2019 року Відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- № 0003654201, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2019 року у розмірі 9326227,00 грн., а також застосовано до Позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 4663113,50 грн.

- № 000364420, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 5494308,00 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи вказані податкові-повідомлення рішення протиправними, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що Позивачем надано усі належним чином оформлені первинні документи, якими, у сукупності із іншими наданими Позивачем та дослідженими судом доказами за переконанням суду, підтверджується реальність здійснення господарських операцій між Позивачем та із переліченими в акті перевірки контрагентами, у зв`язку з чим, суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість тверджень Відповідача щодо протиправного завищення Позивачем податкового кредиту за травень 2019 р. на загальну суму ПДВ 9326227,00 грн. та відповідно завищення суми заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України).

Як визначено пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 ПК України з урахуванням положень цього Кодексу.

У відповідності до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до ст. 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Наведені вище норми вказують на те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

При цьому фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Отже, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Аналіз вказаних положень свідчить про те, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. При цьому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем зроблено висновок про нереальність здійснення господарських операцій за участю АТ Державна продовольчо-зернова корпорація України та його контрагентів - ТОВ Тера-Профі , ТОВ Вітагро Інвест , ТОВ Агро Тенденції , ТОВ Олівін Групп , ТОВ Вега-СГ .

Оцінюючи такі доводи контролюючого органу, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Позивач здійснює такі види діяльності: код КВЕД 70.10 Діяльність головних управлінь (хед-офісів) (основний); код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; код КВЕД 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; код КВЕД 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; код КВЕД 47.30 Роздрібна торгівля пальним; код КВЕД 52.10 Складське господарство; код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Суд першої інстанції вірно вказав, що на час існування спірних правовідносин і Позивач і його контрагенти ТОВ Тера-Профі , ТОВ Вітагро Інвест , ТОВ Агро Тенденції , ТОВ Олівін Групп , ТОВ Вега-СГ володіли належним рівнем правосуб`єктності, протилежного Відповідачем не доведено, та встановив наступні обставини, які жодним чином не спростовано Відповідачем ні в суді першої інстанції ні в доводах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України (покупець) та ТОВ Тера-Профі (постачальник) укладено договори поставки № 18 від 23.04.2019 р. та № 187, № 188 від 26.04.2019 р. з додатками, відповідно до яких постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити зерно українського походження врожаю 2018 року.

На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій до матеріалів справи долучено: рахунок на оплату від 10.05.2019 № 811, видаткові накладні від 07.06.2019 № 1, № 2, від 14.06.2019 № 11; від 18.06.2019 № 13, квитанції № 000001149, від 14.06.2019, № 000001156 від 18.06.2019 на приймання до переробки давальницького насіння і розрахунку видачі належної продукції; товарно-транспортні накладні від 14.06.2019, складські квитанції на зерно від 07.06.2019 № 563, № 591; акт приймання-передачі зерна від 07.06.2019 № 1; картки аналізу зерна від 07.06.2019 № 1554, №61-пп.

Оплата поставленого товару по вищевказаним договорам підтверджується платіжними дорученнями: від 14.05.2019 № 4360, від 08.05.2019 № 4038, від 14.05.2019 № 4359.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в подальшому придбані товари реалізовано Позивачем наступним контрагентам: ТОВ Сармол та ТОВ Агропромінвест 08 , а також експортовано за зовнішньоекономічним контрактом № ЕХР110619-SFM від 11.06.2019 до Італії.

Також, 04.03.2019 між ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України (покупець) та ТОВ Вітагро Інвест (постачальник) укладено договір поставки № 83, згідно якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити зерно українського походження врожаю 2018 року.

На підтвердження здійснення вказаної господарської операції до матеріалів справи долучено: рахунки-фактури від 08.05.2019 № СФ-0000024, від 11.05.2019 № СФ-0000025; від 13.05.2019 № СФ-0000026, № СФ-0000027, № СФ-0000028, від 21.05.2019 № СФ-0000029, № СФ-0000030; видаткові накладні від 08.05.2019 № РН-0000032; від 11.05.2019 № РН-0000038; № РН-0000042, від 12.05.2019 № РН-0000043; № РН-0000044; № РН-0000045; від 20.05.2019 № РН-0000048; від 24.05.2019 № РН-0000054; залізничні накладні від 03.05.2019 № 44505816; від 04.05.2019 № 44517811; від 15.05.2019 № 44647154, товарно-транспортні накладні.

Оплата поставленого товару по вищевказаному договорі підтверджується платіжними дорученнями: від 06.03.2019 № 938815, № 938830, від 12.03.2019 № 938854, № 938855, від 19.03.2019 № 939379, № 939380, від 27.03.2019 № 939844, № 939845, від 28.03.2019 № 939869, № 939889, від 11.04.2019 № 940284, № 940285, від 16.04.2019 № 940316, від 18.04.2019 № 940466, № 940467, № 940522, від 19.04.2019 № 940587, № 940588, № 940589, від 24.04.2019 № 940738, № 940742, від 25.04.2019 № 940835, від 10.05.2019 № К941291, від 30.05.2019 № 941867.

В подальшому придбані товари експортовано Позивачем за зовнішньоекономічними контрактами від 29.05.2019 № EXP290519-FC, від 29.05.2019 № EXP290519-FC/2, від 30.05.2019 № EXP300519-FC, від 13.06.2019 № EXP130619-FC/2.

Крім того, між ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України (покупець) та ТОВ Агро Тенденції (постачальник) укладено договори поставки № КИР0128-С, № КИР0129-С від 30.01.2019, № КИР0130-С від 31.01.2019, № ЧРК0199-С від 04.02.2019, № ПОЛ0228-С від 05.02.2019, № ПОЛ0236-С від 07.02.2019, відповідно до яких постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити зерно українського походження врожаю 2018 року.

На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій до матеріалів справи долучено: рахунки на оплату від 03.02.2019 № 3, від 04.02.2019 № 4, від 06.02.2019 № 5, від 07.02.2019 № 6, 7, від 08.02.2019 № 9, 10, від 09.02.2019 № 11, 12, від 10.02.2019 № 13, № 14, від 11.02.2019 № 16, 17, від 12.02.2019 № 18, від 13.02.2019 № 25, від 14.02.2019 № 26, видаткові накладні від 03.02.2019 № 2, від 04.02.2019 № 3, від 06.02.2019 № 4, від 07.02.2019 № 5, № 6, № 7, від 08.02.2019 № 8, № 9, від 09.02.2019 № 10, № 11, від 10.02.2019 № 12, № 13, від 11.02.2019 № 14, № 15, № 16, від 12.02.2019 № 17, 19, від 13.02.2019 № 24, від 14.02.2019 № 25, складські квитанції на зерно від 07.02.2019 № 898, від 08.02.2019 № 903, від 11.02.2019 № 3436, № 9398, товарно-транспортні накладні.

Оплата поставленого товару по вищевказаним договорам підтверджується платіжними дорученнями: від 06.02.2019 № 912532, № 912533, № 912534, від 08.02.2019 № 912615, від 13.02.2019 № 912691, № 912692, від 19.02.2019 № 912893, № 912894, № 912900 від 20.02.2019 № 912924, № 912990, № 912992, № 912995, від 21.02.2019 № 913132, № 913133, № 913153, № 913171, від 26.02.2019 № 913211, № 913214.

В подальшому придбані товари експортовано Позивачем за зовнішньоекономічними контрактами від 25.07.2018 № ЕХР250718-FC; № ЕХР291118-FC від 29.11.2018; від 28.05.2019 № EXP270519-FC/2; від 29.05.2019 № EXP290519-FC/2.

14.05.2019 між ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України (покупець) та ТОВ Олівін Груп (постачальник) укладено договір постачання незернової сировини № 25/19, згідно якого постачальник зобов`язується поставити і передати покупцю у власність незернову сировину для виготовлення комбікормів, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору.

На підтвердження здійснення вказаної господарської операції до матеріалів справи долучено: видаткові накладні від 21.05.2019 № 342, № 343, від 28.05.2019 № 382, від 29.05.2019 № 392, від 31.05.2019 № 409, № 410, товарно-транспортні накладні від 21.05.2019 № 190, № 191, від 28.05.2019 № 230, від 29.05.2019 № 239, від 31.05.2019 № 255, № 256.

Оплата поставленого товару по вищевказаному договорі підтверджується платіжними дорученнями: від 23.05.2019 № 670, № 672, від 04.06.2019 № 705, № 709, від 06.06.2019 № 726, від 11.06.2019 № 734.

Вказаний товар Позивачем був реалізований ТОВ СК Восток , ПНВП Інтербізнес , ТОВ Текро , ТОВ Птахокомплекс Морозівка Агро , СТОВ Маяк , ТОВ Слов`янська хохлушка у вигляді комбікормів.

Господарські операції з ТОВ Вега-СГ (код ЄДРПОУ 42783679) підтверджуються укладеними договорами поставки від 30.01.2019 № ОДН0073-С, № ОДН0074-С з додатками, відповідно до яких постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити зерно українського походження врожаю 2018 року.

На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій до матеріалів справи долучено: рахунки на оплату від 31.01.2019 № 1, № 3, № 4, № 5, видаткові накладні від 31.01.2019 № 2, № 3, товарно-транспортні накладні від 30.01.2019 № 630724, № 630755, від 31.01.2019 № 630701, № 630703, № 630704, № 630705, № 630706, № 630707, № 630708, № 630828, № 630829,

Оплата поставленого товару по вищевказаним договорам підтверджується платіжними дорученнями: 07.02.2019 № 912607 та від 13.02.2019 № 912685.

Вказаний товар Позивачем був реалізований за зовнішньоекономічними контрактами від 31.10.2018 № ЕХРЗ11018-FC/1 та від 25.07.2019 № EXP250718-FC.

Всі вказані документи були надані до перевірки, про що зазначено в акті перевірки.

Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу Відповідача зазначено, що в Акті перевірки від 19.08.2019 № 24/28-10-41-01/372432779 Відповідач дійшов висновку про порушення Позивачем вимог податкового законодавства при декларуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, жодним чином не досліджуючи при цьому взаємовідносини між Позивачем та ПП АГРОЕКОКОНСАЛТ , ТОВ АГРОЧЕ ПЛЮС , ТОВ ТЕРА ПРОФІ та ТОВ ВІТАГРО ІНВЕСТ .

Проте, Відповідачем в Акті перевірки було досліджено взаємовідносини між Позивачем та ТОВ ТЕРА ПРОФІ , ТОВ ВІТАГРО ІНВЕСТ .

Щодо ПП АГРОЕКОКОНСАЛТ та ТОВ АГРОЧЕ ПЛЮС , то в Акті перевірки вказані контрагенти згадуються за звітний період - лютий та березень 2019 року, тоді як про порушення Позивачем вимог податкового законодавства при декларуванні податкового кредиту з податку на додану вартість у даних правовідносинах Відповідач дійшов висновку за звітний період - травень 2019 року.

Таким чином, колегія суддів дослідивши матеріали справи та встановлені судом першої інстанції відомості щодо операцій Позивача з його контрагентами, погоджується з доводами суду першої інстанції, та приходить до переконання щодо належного відображення останнім спірних операцій в бухгалтерському та податковому обліку.

Крім того, Відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності Позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру); недостатності у контрагента трудових та інших ресурсів, які були йому необхідні, однак відсутні.

Загалом, як встановлено судом першої інстанції в ході розгляду справи, позиція податкового органу про порушення Позивачем податкового законодавства ґрунтується на інформації, отриманій за результатами здійснення податкового контролю щодо його контрагентів та без будь-яких фактів фіксації порушення дійшов висновку про нереальність господарських операцій Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України із вищевказаними контрагентами.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Позивачем доведено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ Тера-Профі , ТОВ Вітагро Інвест , ТОВ Агро Тенденції , ТОВ Олівін Групп , ТОВ Вега-СГ та що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Окрім того, під час апеляційного розгляду справи колегія суддів вказує на недопустимості притягнення до відповідальності платника податків з огляду на наявність сумнівів щодо фіктивності контрагентів такого платника.

Висновки Відповідача ґрунтуються на податковій інформації щодо контрагентів Позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, також не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій.

Щодо доводів Відповідача в апеляційній скарзі на фіктивність господарських операцій по контрагентам ТОВ Тера-Профі та ТОВ Вітагро Інвест з посиланням на ухвалу Дніпровського районного суд міста Києва від 07.06.2019 у справі №755/11871/17, колегією суддів встановлено наступне.

В єдиному реєстрі судових рішень у вказаній справі оприлюднено 51 ухвалу від 07.06.2019.

Згідно вказаних ухвал, ротягом 2019 року на території Київського регіону невстановленими особами здійснено реєстрацію та придбання суб`єктів господарювання з окремими ознаками фіктивності з місячним оборотом до 600 тис. грн. з метою уникнення їх блокування в системв моніторингу критеріїв оцінки ризиків (СМКОР), а саме: ТОВ Вівілес груп (код ЄДРПОУ 42201581), ТОВ Твідум (код ЄДРПОУ 40513370), ТОВ Багбенал (код ЄДРПОУ 42200593), ТОВ Альпоам (код ЄДРПОУ 42200059), ТОВ Крітікал Строй (код ЄДРПОУ 42199295), ТОВ Вейстінг груп (код ЄДРПОУ 42199253), ТОВ Мак Ларен (код ЄДРПОУ 42191584), ТОВ Молдентрейден (код ЄДРПОУ 42183603), ТОВ Авентагруп (код ЄДРПОУ 42182276), ТОВ Мегалит ЛТД (код ЄДРПОУ 42167127), ТОВ Амаранд (код ЄДРПОУ 42167279), ТОВ Восток-трейдінг (код ЄДРПОУ 42166982), ТОВ Гудшоп (код ЄДРПОУ 41676689), ТОВ Інфо компані (код ЄДРПОУ 41691430), ТОВ Квестор компані (код ЄДРПОУ 41707817), ТОВ Еко-аск груп (код ЄДРПОУ 41707838), ТОВ Брок-фінанс груп (код ЄДРПОУ 42202611), ТОВ Ніко менеджмент (код ЄДРПОУ 42164414), ТОВ Ві-строймаркет (код ЄДРПОУ 41778377), ТОВ Трейд плейс (код ЄДРПОУ 42075707), ТОВ Рок-вінтер (код ЄДРПОУ 42063047), ТОВ Венера 2005 (код ЄДРПОУ 42055209), ТОВ Возанторс (код ЄДРПОУ 42054891), ТОВ Відень груп 2018 (код ЄДРПОУ 42054850), ТОВ Тарут-про (код ЄДРПОУ 41990469), ТОВ Папер клин (код ЄДРПОУ 41990495), ТОВ Брунотел (код ЄДРПОУ 41990563), ТОВ Джорджия фм (код ЄДРПОУ 42054760), ТОВ Монотрейд (код ЄДРПОУ 42053065), ТОВ Донсвіт (код ЄДРПОУ 41676461), ТОВ Стор групп (код ЄДРПОУ 41691577), ТОВ Волно-Вегас (код ЄДРПОУ 41706195), ТОВ ІК Інвест-авеню (код ЄДРПОУ 41778186), ТОВ Кренінгстар (код ЄДРПОУ 41784844).

Серед вказаного переліку відсутні ТОВ Тера-Профі та ТОВ Вітагро Інвест , посилання на останні значаться у зв`язку з тим, що деякі з вказаних Товариств є їх контрагентами з реалізації товарів сільськогосподарського призначення.

Також, обґрунтовуючи нереальність господарських операцій з ТОВ Вега-СГ , Відповідач посилається на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 квітня 2019 року у справі № 757/20399/19-к.

В вказаній ухвалі Печерського районного суду міста Києва зазначено, що у ході досудового слідства в кримінальному провадженню зібрано достатньо доказів та встановлені підстави, які свідчать що група осіб, використовуючи реквізити суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), зокрема ТОВ Вега-СГ (ЄДРПОУ 41876201), здійснюють діяльність по незаконному виведенню безготівкових коштів у тіньовий, тобто неконтрольований державою, обіг, що стало підставою для накладення арешту на його майно.

Проте, ухвалою Київського апеляційного суду від 18 липня 2019 року у вказаній справі, ухвала Печерського районного суду м. Києва від 23 квітня 2019 року у справі № 757/20399/19-к відносно ТОВ Вега-СГ скасована.

В частині тверджень Відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності у Позивача належної обачності при виборі контрагентів, колегія суддів зазначає, що Позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентами первинних документів. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих контрагентів, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24.01.2018 року у справі № 824/942/13, від 14.03.2018 року у справі № 803/1198/16.

Так, чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства чи походження товару під час його придбання, перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ до податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року у справі № К/9901/2558718.

Беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто Позивача, на формування податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальниками товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагентів та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий не доведе зворотне.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, колегія суддів зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв`язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

При цьому, довести правомірність своїх дій чи рішення відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

В даному випадку, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі № 817/149/17 та від 29.03.2018 року у справі № 813/2758/16.

В той же час, податковий орган не подав ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність Позивача як платника податків.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що Акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Судом першої інстанції правомірно не взято до уваги посилання Відповідача на податкову інформацію відносно контрагентів Позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між Позивачем та його контрагентами та не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, і з таким висновком погоджується і колегія суддів.

Первинні бухгалтерські та податкові документи, які складені з дотримання закону і не були визнані судами нікчемними, документально підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентами, що призвело до реальних змін майнового стану платника податків.

У взаємозв`язку з вищенаведеним, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У свою чергу, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність Позивача як платника податків.

При цьому, колегія суддів вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені Відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між Позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.ст. 73 - 76 КАС України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку та не знайшов порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово-господарських взаємовідносинах між Позивачем та його контрагентами, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16 вересня 2019 року № 0003654201, № 0003644201 є протиправними, з чим погоджується колегія суддів.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Офісу великих платників податків ДПС, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко

Повний текст складено 03.02.2022 року.