Постанова

від 02.02.2022 по справі 640/8578/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8578/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,

секретаря Строяновської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Колос ЛТД до Головного управління Державної податкової служби в місті Києві про визнання протиправними та скасування рішення та податкового повідомлення-рішення , за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Колос ЛТД на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2021 року,-

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Колос ЛТД (надалі - позивач, ТОВ Колос ЛТД ) звернулося у суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби в місті Києві (надалі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування рішення та податкового повідомлення-рішення .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2019 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Постановою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року зазначені судові рішення скасовано в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень від 14 лютого 2019 року №01662615140106, №0000431406, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 15 лютого 2019 року №0002764208; справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 14 лютого 2019 року № 01662615140106. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду в частині відмови в задоволенні позову, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що контролюючому органу було надано довідки, які підтверджують факт резидентства Республіки Кіпр компаніями DRGN LIMITED та COAM INVESTMENS LIMITED , а додана до листа Державної фіскальної служби України відповідь компетентного органу Республіки Кіпр не може бути визнана належним та допустимим доказом, оскільки не містить жодних захисних засобів, що могли б засвідчити автентичність документа, а саме: печатку Міністерства або відповідного відомства, апостиль або інший вид легалізації документів.

Указує на те, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження позиції щодо того, що фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є бенефіціарними отримувачами доходу в розумінні Податкового кодексу України, з метою застосування звільнення від сплати податку. Наголошує, що відповідачем не вказано причину виникнення від`ємного значення показника Сальдо розрахунків за платежем єдиного соціального внеску, так як від`ємне значення виникло на підставі неправомірного списання відповідачем суми 34132,76 грн з особового рахунку позивача - суми, неузгодженої внаслідок судового оскарження, яка була пізніше визнана судом неправомірною та скасована повністю.

У поясненнях по справі відповідач наголошує, що апелянтом не зазначено, у чому саме полягає порушення норм процесуального та матеріального права, що свідчить про її необґрунтованість та відсутність підстав для задоволення. Наголошує, що рішення суду першої інстанції прийнято з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

Як установлено судом, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі наказу від 16 листопада 2018 року №17001, проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Колос ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, валютного - за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2011 по 30 вересня 2018 року, за результатами якої складено акт від 21 січня 2019 року №24/26-15-14-01-06/25266354 (далі - акт перевірки), яким зафіксовано наступні порушення:

- підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.2 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 139142,00 грн.;

- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за березень, липень 2017 року;

- пунктів 8, 9, 10, 11 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , пункту 4 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України в частині несвоєчасної сплати єдиного внеску за травень, червень, липень, серпень, вересень 2017 року;

- підпункту 141.4.1 та підпункту 141.4.2 пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено неутримання та несплату податку з доходу нерезидентів у сумі 2 294 717,64 грн., а саме: заниження податку з доходу нерезидента DRGN LIMITED (Кіпр) на суму 875598,17 грн., та заниження податку з доходу нерезидента COAM INVESTMENS LIMITED (Кіпр) на суму 1419119,47 грн.

Указані висновки акту перевірки ґрунтуються на такому:

- позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за результатами придбання у філії Автомобільний центр Київ Публічного акціонерного товариства Українська Автомобільна Корпорація товару, в той час коли податкова накладна за цими операціями не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних цим суб`єктом;

- позивач не забезпечив своєчасної сплати єдиного соціального внеску;

- позивач безпідставно застосував переваги угоди про звільнення від оподаткування за результатами виплати процентів резидентам Республіки Кіпр DRGN LIMITED та COAM INVESTMENS LIMITED, які не вважаються кінцевими бенефіціарними власниками таких доходів.

14 лютого 2019 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 01662615140106, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 173 928,00 грн,

- № 00431406, на підставі якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання у розмірі 2868398,00 грн. (за основним платежем 2 294 718,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 573680,00 грн.).

15 лютого 2019 року контролюючим органом прийнято рішення №0002764208 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, згідно з яким до позивача застосовано штраф у розмірі 11702,91 грн. та пеню в розмірі 785,35 грн. за період з 21 червня 2017 року по 5 грудня 2017 року.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган діяв відповідно до норм чинного законодавства, підстави для скасування рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску, скасування податкового повідомлення-рішення щодо заниження податку з доходу нерезидента із джерелом походження в Україні відсутні.

Щодо вимог позивача про скасування рішення контролюючого органу про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 15 лютого 2019 року №0002764208, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункта 2 частини 11 статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Частиною 11 статті 25 цього Закону передбачено, що нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Отже, передумовою застосування штрафних санкцій та пені є несвоєчасна сплата єдиного внеску.

Так, перевіркою щодо сплати сум єдиного внеску (авансових платежів) одночасно з виплатою сум заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок та за даними картки особового рахунку платника (за кодом платежу 71010000) АІС Податковий блок , встановлено, що позивачем несвоєчасно сплачено єдиний внесок у періоді, що перевірявся, а саме з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року.

Інформацією з автоматизованої інформаційної системи Податковий блок підтверджується, що заборгованість за травень 2017 року становить 8906,85 грн., граничний термін сплати 20 червня 2017 року, а фактично сплачено 05 липня 2017 року; за червень 2017 року заборгованість у сумі 4145,16 грн. з граничним терміном сплати 20 липня 2017 року фактично сплачено 01 серпня 2017 року; за липень 2017 року заборгованість у розмірі 8000,29 грн. з граничним терміном сплати 21 серпня 2017 року фактично сплачена 05 вересня 2017 року; за серпень 2017 року заборгованість у розмірі 10459,26 грн. з граничним терміном сплати 20 вересня 2017 року фактично сплачена 05 жовтня 2017 року; за вересень 2017 року заборгованість у сумі 14550,90 грн. з граничним терміном сплати 20 жовтня 2017 року фактично сплачена 03 листопада 2017 року.

Недоїмка (заборгованість) зі сплати єдиного внеску виникла починаючи з червня 2017 року в розмірі 8906,85 грн, а усі наступні внесені платежі позивача були автоматично перераховані на рахунки Держказначейства.

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з АІС Податковий блок позивачем 20 червня 2017 року нараховано ЄСВ в сумі 80575,53 грн, з яких за рахунок переплати погашень 71668,68 грн, заборгованість 8906,85 грн (т.2 а.с. 18-19).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що посилання позивача на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2018 року в справі №826/5648/17, яким задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю Колос ЛТД до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 03 березня 2017 року №0009761406, від 04 травня 2017 року №0119501406, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03 березня 2017 року №Ю0207140303 на суму 34123,76 грн., рішення про застосування штрафних санкцій від 03 березня 2017 року №02071140303, як на доказ відсутності заборгованості з ЄСВ є необгрунтованими, оскільки не підтверджують вчасності сплати позивачем ЄСВ з урахуванням граничних термінів за кожен місяць.

Таким чином, є правильним висновок місцевого суду, що при прийнятті рішення від 15 лютого 2019 року №0002764208 відповідач діяв в межах та на підставах чинного законодавства, а тому оскаржувані рішення прийнято обґрунтовано.

Щодо вимог позивача про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2019 року № 0006431406, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до підпункту 3.2 пункту 3 Податкового кодексу України, якщо міжнародним договором, згоду на обов`язковість якого надано Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачено цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

За вимогами Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, яка підписана 8 листопада 2012 року та набула чинності 7 серпня 2013 року, доходи у вигляді процентів за позиками передбачені статтею 11 Проценти , в якій зазначено, що проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі, якщо такий резидент є особою - фактичним власником таких процентів.

Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотків від загальної суми процентів. Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав за взаємною домовленістю.

Згідно з пунктами 103.1, 103.2 статті 103 Податкового кодексу України, застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Пунктом 103.3 статті 103 Податкового кодексу України визначено, що бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Відповідно до пункту 103.4 статті 103 Податкового кодексу України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 ст. 103 цього Кодексу).

У силу норм пункту 103.10 статті 103 Податкового кодексу України, у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті, доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

З акту перевірки вбачається, що позивачем до перевірки надано сертифікати податкового резидента, видані компетентним органом - Міністерством фінансів Республіки Кіпр, які підтверджують, що компанії DRGN LIMITED та СОАМ INVESTMENS LIMITED (Кіпр) є резидентами в розумінні договору про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Республікою Кіпр за 2016, 2017 та 2018 роки.

Згідно із статтею 11 Конвенції та статтею 103 Податкового кодексу України головною умовою для застосування пониженої ставки податку на прибуток іноземних юридичних осіб при виплаті доходу нерезидентам є їх статус бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу.

Судова колегія звертає увагу на те, що основою для розробки більшості міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування є Модельна конвенція про уникнення подвійного оподаткування (далі - Модельна конвенція), яка відома як Типова конвенція Організації економічного співробітництва та розвитку (далі - ОЕСР) щодо податків на доходи і капітал. Модельна податкова конвенція ОЕСР позиціонується як джерело уніфікованих рішень щодо найбільш поширених питань, які виникають у сфері міжнародного оподаткування та усунення подвійного оподаткування.

Так, відповідно до пункту 9 Коментарів до Модельної конвенції ОЕСР до статті 11, вимогу щодо бенефіціарного власника додано до пункту другого статті 11 для того, щоб роз`яснити значення слів і сплачуються резиденту , які використовуються в пункті 1. Зрозумілим є той факт, що країна джерела не зобов`язана поступатись у праві оподатковувати проценти на тій лише підставі, що проценти були сплачені саме резиденту Держави, з якою укладено міжнародний договір. Термін "фактичний власник доходу" використовується не у вузькому технічному сенсі, а розуміється в контексті та світлі завдань і цілей Конвенції, включаючи уникнення подвійного оподаткування, попередження випадків ухилення від сплати податків та уникнення оподаткування.

Пільга або звільнення від оподаткування по будь-якому із видів доходу, що надається державою, з якої походить дохід, резиденту іншої договірної держави з метою уникнення повністю або частково подвійного оподаткування, яке може виникнути у зв`язку із повторним оподаткуванням такого доходу державою резидентства. Коли цей вид доходу отримує резидент договірної держави, що діє як агент чи номінальний отримувач, надання державою, з якої походить дохід, такої пільги або звільнення виключно на підставі статусу безпосереднього отримувача доходу як резидента іншої Договірної Держави буде суперечити цілям та завданням Конвенції. Безпосередній отримувач в цій ситуації кваліфікуватиметься як резидент, однак цей статус не призводить до потенційного подвійного оподаткування, оскільки отримувач не розглядається як власник доходу для цілей оподаткування в державі резиденства. Надання державою, з якої походить дохід, пільги або звільнення від оподаткування також буде суперечити цілям та завданням Конвенції, якщо резидент договірної держави, не використовуючи такі інструменти, як агентування або номінальної власності, буде діяти як проміжна ланка для іншої особи, котра фактично отримує вигоду від відповідного доходу. Проміжна ланка не може розглядатися як фактичний власник, якщо навіть за свого формального статусу власника, на практиці вона має досить вузькі повноваження щодо такого доходу, що надає можливість її розглядати як просту довірену особу, або управляючу особу, що діє від імені зацікавлених осіб (пункт 10 Коментарів до статті 11).

Отже, Угоди про уникнення подвійного оподаткування не можуть застосовуватися до ситуацій, коли відповідні відносини між резидентом на нерезидентом не пов`язані з фактичним веденням господарської діяльності, а дії учасників цих відносин спрямовані лише на створення зручного (пільгового) податкового режиму. Пільги за міжнародними угодами щодо уникнення подвійного оподаткування повинні відноситися лише до податкового резидента, який є дійсним одержувачем доходу.

Застосування податкових преференцій визнається неправомірним, коли сукупність угод (операцій) дозволяє зробити висновок про те, що основною їхньою метою були виведення доходу з-під оподаткування і формальне здійснення операцій з метою використання переваг за міжнародною угодою.

Результатом такої оцінки може стати перекваліфікація виплати з відповідною зміною режиму оподаткування, а також кваліфікація сукупності угод із застосуванням норм національного законодавства по виведеному з-під оподаткування доходу.

У випадках, які наводяться в Коментарях, безпосередній отримувач процентів не вважається бенефіціарним власником, оскільки право отримувача вільно розпоряджатись такими процентами обмежено в силу наявності договірних або інших юридичних обов`язків передати отриманий платіж іншій особі. Такий обов`язок зазвичай випливає з юридичних документів, однак також може з`ясовуватись на підставі фактів та обставин, які вказують, що по суті отримувач процентів не має право вільно розпоряджатись такими процентами.

За загальним правилом, ознаками, які можуть указувати на те, що особа-нерезидент не є кінцевим бенефіціарним власником доходу у вигляді процентів, є, зокрема:

1) відсутність фактичного самостійного здійснення господарської діяльності особою нерезидентом, яка зареєстрована в Державі, з якою Україною укладений договір про уникнення подвійного оподаткування, на відповідній території;

2) характер грошових потоків свідчить про наявність юридичних та фактичних обов`язків, щодо подальшого перерахування отримуваних процентів особо-нерезидентом третій особі та відсутність у особи-нерезидента можливості самостійного прийняття рішення щодо долі отримуваного доходу та контролю щодо отримуваного доходу;

3) мінімальний часовий інтервал між: укладенням договору (видачею позики) між резидентом та особою-нерезидентом, з Державною якого укладено договір про уникнення подвійного оподаткування, а також договору (видачею позики) між останнім та третьою особою; отриманням доходу особою-нерезидентом, з Державною якого укладено договір про уникнення подвійного оподаткування, і виплатою грошових коштів третій особі;

4) відсутність диференційованих, що розрізняються умов договорів, правових документів, на підставі яких особа-нерезидент отримує дохід і в подальшому перераховує кошти;

5) вчинення дзеркальних, тобто ідентичних операцій між резидентом та особою-нерезидентом, що зареєстрована в державі, з якою укладено договір про уникнення подвійного оподаткування, та між останнім і третьою особою;

6) фактичні ризики, пов`язані із наданням позики резиденту, несе третя особа, а не особа-нерезидент.

Таким чином, право на застосування зменшеної ставки податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, виникає за умови одночасного виконання таких вимог: нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України; нерезидентом надано довідку (або її нотаріально засвідчену копію), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України; нерезидент є бенефіціарним власником доходу.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд в постанові від 14 серпня 2018 року в справі №817/1045/17.

Для визначення особи як фактичного отримувача доходу, така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але повинна бути і особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу.

Тобто, коли отримувач процентів має право отримувати вигоду та визначати подальшу економічну долю доходу і не пов`язаний договірними або юридичними зобов`язаннями щодо перерахування такого доходу іншій особі, отримувач є бенефіціарним власником доходу.

Передбачені міжнародними договорами пільги зі сплати податку не можуть бути застосовані у випадку, коли нерезидент діє як проміжна ланка в інтересах іншої особи, яка фактично отримує вигоду від доходу. Зокрема, не можуть бути застосовані пільгові ставки податку у випадку, коли дохід (у рамках угоди або серії угод) з джерелом його походження з України виплачується таким чином, що нерезидент (проміжна ланка, яка має вузькі, обмежені повноваження у відношенні доходу), який претендує на отримання пільгової ставки податку з доходів у вигляді роялті, дивідендів, процентів, виплачує весь дохід (його більшу частину) іншому нерезиденту, який би не міг застосувати пільгову ставку у разі, коли б такий дохід виплачувався останньому.

У момент виплати доходу достатньою підставою для застосування зниженої ставки податку є наявність довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України і така довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України. При цьому, чинним законодавством не встановлено форми документу, що підтверджує статус контрагента як бенефіціарного власника доходу, та який повинна мати особа на момент проведення виплати.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом:

- основним видом діяльності компанії DRGN LIMITED є володіння непублічними інвестиціями та будь-яка інша діяльність, пов`язана з доходом у вигляді відсотків;

- DRGN LIMITED укладено кредитний договір від 24 квітня 2008 року з ТОВ КОЛОС ЛТД (Позичальник). Також компанією DRGN LIMITED укладено Договір щодо суборендованої кредитної лінії від 10 липня 2008 року з компанією Danbridge (Кредитор), компанія зареєстрована на Британських Віргінських Островах . Відповідно до згаданого договору компанія DRGN LIMITED уповноважена отримувати кошти від Danbridge для направлення їх на адресу ТОВ КОЛОС ЛТД у відповідності з кредитним договором № 3 від 24 квітня 2008 року. Також у Договорі щодо суборендованої кредитної лінії від 10 липня 2008 року передбачено, що сума, яка підлягає поверненню компанією DRGN LIMITED компанії Danbridge , співпадає з сумою, відшкодованою ТОВ Колос ЛТД компанії DRGN LIMITED , включаючи отримані відсотки;

- власником банківського рахунку № НОМЕР_2 в UniCredit, Republic, IBAN: НОМЕР_1 , SWIFT code: BACXCZPP є компанія DRGN LIMITED ;

- DRGN LIMITED направляла відсотки, отримані від ТОВ Колос ЛТД , на адресу компанії Danbridge згідно з Договором щодо суборендованої кредитної лінії від 10 липня 2008 року.

Наведені обставини свідчать, що компанія DRGN LIMITED не показувала у своїй звітності дохід у вигляді відсотків з джерелом походження з України.

Оскільки у компанії DRGN LIMITED відсутній дохід у вигляді відсотків з джерелом походження в Україні, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що DRGN LIMITED не є бенефіціарним власником згаданого вище доходу у вигляді відсотків з джерелом походження з України.

Так, згідно із структурою власності компанії СОАМ INVESTMENS LIMITED (Кіпр), отриманої від кредитора, власником 100% статутного капіталу СОАМ INVESTMENS LIMITED (Кіпр) є JF NOMINEE SERVICES LIMITED (Кіпр). Своєю чергою власниками по 50% статутного капіталу JF NOMINEE SERVICES LIMITED (Кіпр) є ТОВ Дайнемік Баланс ( DynamicOU , Естонія) та ТОВ Голдерус ( Golderus OU , Естонія).

Поряд з тим, власником 100% статутного капіталу ТОВ Дайнемік Баланс ( Dynamic Balance OU , Естонія) є ОСОБА_1 (громадянин України) і власником 100% статутного капіталу ТОВ Голдерус ( Golderus OU , Естонія) є ОСОБА_2 (громадянин України).

Таким чином, кінцевими бенефіціарними власниками компанії СОАМ INVESTMENS LIMITED (Кіпр) є ОСОБА_1 (Громадянин України) та ОСОБА_2 .

У той же час позивач стверджує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками дивідендів розподілених компанією СОАМ INVESTMENS LIMITED (Кіпр), однак кошти, отримані цією ж компанією, є власністю самої компанії.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача про те, що СОАМ INVESTMENS LIMITED (Кіпр) не є бенефіціарним власником згаданого вище доходу у вигляді відсотків з джерелом походження з України, є обґрунтованими, відтак підстави для задоволення вимоги позивача про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2019 року № 0006431406 відсутні.

Колегією суддів ураховується, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 33, 34, 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Колос ЛТД залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2021 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді О.Є. Пилипенко

Л.Т. Черпіцька

(Повний текст постанови складений 07 лютого 2022 року.)