Постанова

від 13.01.2022 по справі 826/21823/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/21823/15 Суддя першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Чаку Є.В. та Черпіцької Л.Т.,

за участю секретаря - Ворони Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю третьої особи - Обслуговуючого кооперативу ЖБК ЖИЛ-КА-БУД , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з адміністративним позовом, у якому просили:

- визнати протиправними дії Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо реєстрації Декларації про готовність об`єкта до експлуатації № КВ 143151180706 Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 ;

- скасувати реєстрацію Декларації про готовність об`єкта до експлуатації № КВ 143151180706 Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2016 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

У свою чергу постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року було частково задоволено апеляційну скаргу позивачів, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2016 року та ухвалено нову постанову про задоволення адміністративного позову.

Разом з тим постановою Верховного Суду від 02 листопада 2021 року касаційну скаргу ОК ЖБК ЖИЛ-КА-БУД було задоволено, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду суду необхідно повно і всебічно з`ясувати обставини у справі, зокрема перевірити доводи ОК ЖБК ЖИЛ-КА-БУД щодо наявності зареєстрованого права власності на спірні об`єкти нерухомого майна, а також проаналізувати чи могли оскаржувані дії та рішення відповідача порушувати права позивачів.

Позивачі, з урахуванням постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року, надали додаткові письмові пояснення, доводи та міркування, в яких зазначили, що забудовником порушено безпечні відстані між будинками, не дотримано вимог щодо максимально дозволеної поверховості та типу забудови. Позивачі наголошують на тому, що високий будинок закриває сонячні промені, створює затінення для садибних будинків, що зменшує інсоляцію та збільшує вологість.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також просять врахувати, що власник земельної ділянки не вправі використовувати її не за цільовим призначенням або з порушенням екологічних вимог. Також просять звернути увагу на те, що адміністративний позов було подано ще до моменту реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна.

Також позивачі вказують на відмінність у фактичних обставинах справ, у межах яких Верховним Судом були сформульовані висновки щодо впливу факту реєстрації права власності на можливість скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Ухвалою суду 02 грудня 2021 року, що занесена до протоколу судового засідання та окремим документом не викладалася, було уточнено склад учасників судового процесу, а саме: замінено відповідача у справі з Державної архітектурно-будівельної інспекції України на її процесуального правонаступника у спірних правовідносинах - Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а також виключено зі складу третіх осіб Обслуговуючий кооператив ЖБК Осінній , як такий, що припинений як юридична особа та втратив статус замовника будівництва (права замовника були передані Обслуговуючому кооперативу ЖБК ЖИЛ-КА-БУД ).

Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що не здійснював заходів державного архітектурно-будівельного контролю за адресою: АДРЕСА_1 та наголосив на тому, що не є правонаступником Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

До суду надійшли письмові клопотання позивачів про витребування доказів від Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), однак під час судового засідання позивачі не підтримали раніше заявлені клопотання, що стало підставою для залишення їх без розгляду ухвалою суду від 13 січня 2022 року, яка занесена до протоколу судового засідання і окремим документом не викладалася.

Під час судового засідання позивач ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2 - Крилов С.А. підтримали апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити з підстав, викладених в ній, а також у додаткових письмових поясненнях.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги та просила суд відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його скасування відсутні.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте явку свого представника у судове засідання не забезпечив та про причини неявки суду не повідомив. За таких обставин колегія суддів, керуючись ч. 2 ст. 313 КАС України, вирішила розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та представників ОСОБА_2 і Обслуговуючого кооперативу ЖБК ЖИЛ-КА-БУД , перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, додаткових письмових пояснень, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково та змінити постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2016 року в частині підстав для відмови у задоволення позову, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Судом встановлено та сторонами справи не заперечується, що рішенням Київської міської ради Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд від 27 жовтня 2005 року № 356/3817 земельна ділянка площею 0,10 га по АДРЕСА_1 передана ОСОБА_3 у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Згідно з державним актом про право власності на земельну ділянку площа земельної ділянки за вказаною адресою, яка передана у власність ОСОБА_3 , становить 0,1003 га.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27 листопада 2012 року ОСОБА_3 продано земельну ділянку площею 0,1003 га по АДРЕСА_1 Обслуговуючому кооперативу ЖБК Осінній .

Рішенням Київської міської ради від 16 березня 2006 року № 245/3336 земельна ділянка площею 0,08 га по АДРЕСА_2 передана у приватну власність ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

На підставі договору оренди земельної ділянки від 01 липня 2014 року ОСОБА_4 було передано в короткострокову оренду земельну ділянку площею 0,0800 га по АДРЕСА_2 Обслуговуючому кооперативу ЖБК Осінній .

Інспекцією ДАБК у м. Києві 05 квітня 2013 року за № KB 083130950422 зареєстровано Декларацію про початок виконання будівельних робіт Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 за кодом 1122.1 (будинок масової забудови).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2014 року, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2015 року у справі № 826/14575/14 за адміністративним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було визнано протиправною і скасовано реєстрацію Декларації про початок виконання будівельних робіт Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 від 05 квітня 2013 року № KB 083130950422, а також реєстрацію змін даних у зареєстрованій декларації від 02 липня 2014 року № ІУ 103141830530.

Наказом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві від 20 січня 2015 року № 25 Д на виконання вказаних судових рішень було скасовано реєстрацію Декларації про початок виконання будівельних робіт від 05 квітня 2013 року № КВ 083130950422 Будівництво житлового будинку; АДРЕСА_1 (із змінами).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2015 року виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2014 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2015 року у справі № 826/14575/14 було зупинено. У подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 листопада 2016 року зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанції було залишено без змін.

Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві 28 квітня 2015 року було зареєстровано Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 за № КВ 143151180706.

Згідно з вказаною Декларацією житловий будинок складається з 49 квартир загальною площею 2172,0 м 2 та житловою площею 1030,2 м 2 .

Відповідно до свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 18 листопада 2015 року СТВ 194185, СТВ 194990, СТВ 195898 право власності на квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 належить фізичним особам ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Не погоджуючись з діями Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві щодо реєстрації Декларації про готовність об`єкта до експлуатації № КВ 43151180706 Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вересні 2015 року звернулися до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що станом на час реєстрації Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 28 квітня 2015 року № КВ 143151180706 реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт від 05 квітня 2013 року за № KB 083130950422 та повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації від 02 липня 2014 року за № КВ 103141830530 не були скасовані. Відповідачем не було встановлено обставин, визначених законодавством такими, що є підставою для повернення декларації про готовність об`єкта до експлуатації без реєстрації. У зв`язку з цим суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що при реєстрації Декларації про готовність об`єкта до експлуатації № КВ 143151180706 Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 відповідач діяв відповідно до норм законодавства.

Вимоги позивачів про скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2016 року та прийняття нового судового рішення про задоволення адміністративного позову ґрунтуються на тому, що до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації внесені недостовірні дані щодо проектувальника і особи, яка здійснювала авторський нагляд, а земельна ділянка використовується всупереч встановленому цільовому призначенню. Також позивачі наголошують на тому, що на час реєстрації вказаної декларації наказом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві від 20 лютого 2015 року № 25 Д було скасовано реєстрацію Декларації про початок виконання будівельних робіт від 05 квітня 2013 року № КВ 083130950422 (зі змінами). Позивачі просять врахувати, що будівництво багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 здійснювалося на підставі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, виданих для проектування і будівництва індивідуального житлового будинку садибного типу.

Першочергово колегія суддів вважає необхідним визначитись із тим, чи є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тими особами, які наділені правом вимагати скасування реєстрації Декларації про готовність об`єкта до експлуатації № КВ 143151180706. На необхідності з`ясування вказаної обставини наголосив також Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року, якою направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо наявності у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права на звернення до суду із цим позовом, колегія суддів враховує підхід Верховного Суду до вирішення питання щодо матеріально-правової заінтересованості позивача як обов`язкової передумови для захисту порушених прав, викладений у постанові від 20 лютого 2019 року № 522/3665/17. У цій постанові Верховний Суд зазначив, що заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача; заінтересованість повинна мати об`єктивну основу; позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

Згідно з преамбулою, Закон України Про регулювання містобудівної діяльності спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Одним із принципів планування і забудова територій, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону, є взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій.

ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_2 , а ОСОБА_2 - по АДРЕСА_6 . На вказаних земельних ділянках побудовані житлові будинки садибного типу, які перебувають у приватній власності позивачів. Зазначені обставити не заперечуються учасниками справи.

Позивачі вважають, що здійснюючи будівництво багатоповерхового багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , замовник порушив детальний план забудови мікрорайону, де розміщені садибні будинки. Позивачі зазначають, що будучи добросовісними забудовниками та інвесторами у свої земельні ділянки, вкладаючи власні ресурси в будівництво садибних будинків, розраховували жити в приватному секторі та в безпечних умовах. Також наголошують на тому, що такі очікування ґрунтувалися на Законі України Про регулювання містобудівної діяльності , який є обов`язковим для всіх учасників суспільних відносин.

Доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо порушення їхніх прав у спірних правовідносинах, у тому числі на безпечні умови проживання, ґрунтуються на тому, що забудовником не було дотримано вимог державних будівельних норм щодо міжбудинкового інтервалу між житловим будинком по АДРЕСА_1 та садибними будинками, що належать їм на праві приватної власності і є їхнім місцем проживання.

Під час апеляційного розгляду справи колегія суддів виходить з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належать до кола осіб, які можуть звертатися до суду з позовними вимогами щодо перевірки наявність підстав для реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта будівництва Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 . В ході розгляду такого спору підлягають перевірці, зокрема, доводи позивачів щодо порушення міжбудинкового інтервалу між об`єктом будівництва та належними їм житловими будинками садибного типу, як передумови для надання судового захисту.

Також колегія суддів враховує, що наявність в ОСОБА_1 та ОСОБА_2 матеріально-правової заінтересованості у перевірці законності забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 була перевірена судами у межах справи № 826/14575/14.

Як раніше зазначалося, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2014 року, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 листопада 2016 року було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнано протиправною і скасовано реєстрацію Декларації про початок виконання будівельних робіт Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 від 05 квітня 2013 року № KB 083130950422, а також реєстрацію змін даних у зареєстрованій декларації від 02 липня 2014 року № ІУ 103141830530.

Отже, в цілому погоджуючись з тим, що повідомлені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обставини можуть свідчити про порушення їхніх прав та інтересів під час виконання Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві своїх владних управлінських функцій по відношенню до об`єкта будівництва Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 , колегія суддів вважає необхідним пересвідчитись в тому, що обраний позивачами спосіб захисту таких прав та інтересів є ефективним, а також чи можуть права й інтереси позивачів бути захищені в інший спосіб у рамках цього спору з урахуванням наявного складу учасників справи.

Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд наголосив на тому, що у відзиві на апеляційну скаргу Обслуговуючий кооператив ЖБК ЖИЛ-КА-БУД посилався на наявність зареєстрованого права власності на спірні об`єкти нерухомого майна. Верховний Суд наголосив, що реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації є актом одноразового застосування; з моменту реєстрації права власності на новостворений об`єкт містобудування декларація про готовність об`єкта до експлуатації вичерпує свою дію, а її скасування становить втручання у володіння майном.

У зв`язку з цим суд касаційної інстанції вказав, що під час нового апеляційного розгляду належить перевірити доводи Обслуговуючого кооперативу ЖБК ЖИЛ-КА-БУД щодо наявності зареєстрованого права власності на спірні об`єкти нерухомого майна, а також проаналізувати чи могли оскаржувані дії та рішення відповідача порушувати права позивачів.

Як раніше зазначалося, 18 листопада 2015 року право власності на частину квартир у житловому будинку по АДРЕСА_1 була зареєстрована на праві приватної власності за фізичними особами.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 9 ст. 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I-III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою, у тому числі, для оформлення права власності на нього.

За правилами ст. 26 вказаного Закону завершальним етапом будівництва об`єкту містобудування є реєстрація права власності на такий об`єкт.

Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна) та його прийняття до експлуатації, якщо це передбачено законом, а якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, воно виникає з моменту державної реєстрації.

Вирішуючи спори щодо скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, Верховний Суд сформулював такі правові висновки:

- після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання;

- за наявності чинного свідоцтва про право власності на новозбудований (реконструйований) об`єкт будівництва, скасування декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об`єкта не тягне за собою настання будь-яких правових наслідків.

Такі правові висновки викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 826/2123/18.

Позивачі заперечують проти наявності підстав для врахування вказаних правових висновків під час розгляду і вирішення цього спору, посилаючись на те, що вони були зроблені в рамках судових справ, де фактичні обставини та склад учасників суттєво відрізняються.

Колегія суддів враховує такі доводи позивачів і погоджується з тим, що відповідна правова позиція була сформовано під час розгляду справ за позовними заявами замовників будівництва про визнання протиправними наказів органів державного архітектурно-будівельного контролю про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатацію. Окрім раніше зазначених висновків, Верховний Суд під час розгляду таких справ вказував також на те, що заходи, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт, тобто щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва. Видача наказу про скасування реєстрації відповідних декларацій демонструє формальне виконання відповідачем своїх функцій, оскільки вона не спрямована на досягнення поставленої мети, а саме: забезпечення дотримання суб`єктом містобудівної діяльності правил благоустрою.

Водночас колегія суддів не погоджується із доводами позивачів про те, що різний суб`єктний склад та відмінність у фактичних обставинах справи і передумовах виникнення спору, робить висновки Верховного Суду такими, що не можуть бути враховані під час вирішення цього спору.

Вирішальним для вирішення цього спору, як і для вирішення спорів за позовами забудовників щодо оскарження відповідних наказів, є те чи призводить скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації до правових наслідків та чи призводять такі наслідки до досягнення поставлених цілей: у випадку прийняття наказів - до усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а у випадку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - також до поновлення прав, які позивачі вважають порушеними.

Колегія суддів наголошує на тому, що скасування реєстрації Декларації про готовність об`єкта до експлуатації № КВ 143151180706 Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 , за умови проведення державної реєстрації права власності навіть на окремі квартири в цьому будинку, не створить правових наслідків, на досягнення яких спрямований адміністративний позов та не призведе до поновлення прав та інтересів позивач, з метою захисту яких вони звернулися до суду.

Завершення розгляду цього спору по суті заявлених вимог, навіть у разі встановлення підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, саме по собі не призведе до припинення права власності на квартири у вказаному житловому будинку, не створить правових наслідків у вигляді покладення на забудовника обов`язку знести такий будинок чи здійснити його перебудову (у тому числі, з метою дотримання міжбудинкового інтервалу до будинків позивачів).

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить відмовити з тих підстав, за встановлених фактичних обставин справи, факт реєстрації Декларації про готовність об`єкта до експлуатації № КВ 143151180706 Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 не є тієї обставиною, яка має безпосередній впливав на їхні права та інтереси. На час ухвалення рішення судом першої інстанції, визнання протиправною та скасування реєстрації такої декларації вже не могло розглядатися судом як ефективний спосіб захисту прав та інтересів, які позивачі вважали порушеними.

З огляду на раніше зазначені правові висновки Верховного Суду про те, що заходи державного архітектурно-будівельного контролю можуть здійснюватися лише в процесі будівництва (на стадії виконання підготовчих та будівельних робіт), колегія суддів також не встановила інших шляхів для захисту прав та інтересів позивачів (які, за їхнім твердженням, були порушені) у межах спору з органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Під час судового засідання позивачі наголосили на тому, що відмова у задоволенні цього адміністративного позову створить небезпечний прецедент і може призвести до будівництва й інших будинків з порушенням вимог щодо цільового призначення земельної ділянки та без застосування санкцій до забудовника.

У постанові Верховного Суду України від 15 грудня 2015 року у справі № 800/206/15 зроблено висновок про те, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Наведена норма права вказує на те, що фізична особа може звернутися до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень лише в тому випадку, якщо такі дії безпосередньо впливають на її права, свободи та інтереси у сфері публічно-правових відносин, а не для цілей створення правового прецеденту з метою недопущення порушення своїх прав цим суб`єктом владних повноважень у майбутньому в разі можливого настання певних обставин.

Тобто, особа наділена правом оскаржити до суду не будь-які дії суб`єкта владних повноважень, які, на її думку, були вчинені з порушенням вимог закону, а лише ті, що мають безпосереднє відношення до особи, яка подала адміністративний позов та оскарження яких може призвести до ефективного захисту прав та інтересів такої особи.

Також колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, зазначену в постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17, відповідно до якої з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.

Враховуючи, що навіть рішення про задоволення позовних вимог, заявлених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не призведе до поновлення їхніх прав та інтересів, на захист яких спрямовано позов, колегія суддів не перевіряє правомірність дій органу державного архітектурно-будівельного контролю, які є предметом оскарження.

Стосовно доводів Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про те, що він не є належним відповідачем у справі, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що визнання його правонаступником прав та обов`язків Державної архітектурно-будівельної інстанції України у розумінні цивільного законодавства не є обов`язковою умовою вирішення питання щодо процесуального правонаступництва у справі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що реєстрації Декларації про готовність об`єкта до експлуатації № КВ 143151180706 Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 було здійснено Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві. Саме вказаний орган був визначений позивачами в адміністративному позові як відповідач.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2015 року, що занесена до журналу судового засідання та окремим документом не викладалася, відповідача у справі було замінено на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2020 року № 218 Державну архітектурно-будівельну інспекцію України було ліквідовано.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 671 установлено, що органи державного архітектурно-будівельного контролю є правонаступниками прав та обов`язків Державної архітектурно-будівельної інспекції щодо здійснення повноважень відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Відповідно до листа Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07 жовтня 2021 року до нього перейшли повноваження щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю стосовно об`єктів з незначним (СС1) та середнім (СС2) класами наслідків (відповідальності) на території м. Києва.

Згідно з декларацією про готовність об`єкта до експлуатації № КВ 143151180706 Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 категорія складності об`єкта - ІІІ, що відповідає середньому (СС2) класу наслідків (відповідальності).

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що функції держави не зникають із ліквідацією суб`єкта владних повноважень (крім випадку повної відмови держави від виконання певних функцій, що потребуватиме відповідних змін у законодавстві), а тому, у будь-якому випадку, враховуючи принцип безперервності влади, має бути вирішено питання про функціональне правонаступництво.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що Державну архітектурно-будівельну інспекцію України належить замінити на її процесуального правонаступника у спірних правовідносинах - Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить відмовити, проте з інших підстав, ніж були зазначені судом першої інстанції.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково та змінити постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2016 року в частині підстав для відмови у задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 242, 238, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2016 року - змінити, зазначивши, що підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є обставини, викладені в мотивувальній частині цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Є.В. Чаку

Л.Т. Черпіцька

Постанова складена у повному обсязі 07 лютого 2022 року.