Ухвала

від 04.02.2022 по справі 600/6499/21-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

04 лютого 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/6499/21-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому порядку) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Буковина-Інвест-Буд» , про визнання протиправними та скасування рішення.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить:

визнати незаконним та скасувати рішення Чернівецької міської ради № 372/8 від 17.05.2005;

визнати незаконним та скасувати рішення Чернівецької міської ради п. 35 додатку №4 до рішення 3 сесії міської ради V скликання № 49 від 30.06.2006;

визнати незаконним та скасувати підпункт 28.1.2. п. 28 рішення Чернівецької міської ради №1411 від 04.09.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржуваними рішеннями порушено його право на користування частиною земельної ділянки, якою він користувався довгі роки.

Зокрема, позивач зазначає, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , користується прибудинковою земельною ділянкою, закріпленою за цим будинком рішенням виконкому Чернівецької міської ради депутатів трудящих №44 від 14.01.1954, на якій розміщені надвірні допоміжні споруди та вбиральня.

Вказана земельна ділянка на підставі оскаржуваних рішень виділена та передана в оренду ТОВ Буковина-Інвест-Буд для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків.

Позивач також наголошував, що п.2.1 рішення Чернівецької міської ради № 372/8 від 17.05.2005 передбачено знести житлові будинки АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 та надати квартири мешканцям згiдно зi складом їх сімей, тоді як він жодних квартир ані від Чернівецької міської ради, ані від забудовника не отримував.

Посилаючись на положення земельного та цивільного законодавство, позивач вважає, що оскаржувані рішення позбавили його та всіх співмешканців на законне отримання та оформлення земельної ділянки прибудинкової території.

З огляду на наведене, позивач просив позов задовольнити в повному обсязі та скасувати оскаржувані рішення.

Чернівецька міська рада (далі - відповідач) подала до суду відзив на позовну заяву, в якому, серед іншого, просила закрити провадження у справі, оскільки спір не носить характеру публічно-правового та не підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Зокрема, відповідач зазначав, що зважаючи на обставини, які склались в даному випадку, iснує спір щодо наявності права у Чернівецької міської ради щодо розпорядження землями територіальної громади, тому у даній справі має місце спір, який необхідно розглядати в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою суду від 30.11.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Буковина-Інвест-Буд» .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Буковина-Інвест-Буд» (далі - третя особа) подало до суду заяву про закриття провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування заяви третя особа зазначала, що спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування рішень, які на думку позивача, порушують право на належне йому майно, тому у позивача виникла необхідність захисту його цивільних (майнових) прав, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Третя особа посилалася на те, що відповідачем прийняті оскаржувані рішення стосовно третьої особи - ТОВ Буковина-Інвест-Буд . При цьому, позивач не звертався до відповідач з заявами щодо прийняття таких рішень, а оскаржуючи такі рішення фактично заперечує права третьої особи ТОВ Буковина-Інвест-Буд на користування земельною ділянкою на умовах оренди та будівництво на ній житлових багатоквартирних будинків, що в причинному зв`язку є перешкодою у користуванні та розпорядженні належним позивачу майном.

Зважаючи на наведене, на думку третьої особи, спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок здійснення третьою особою ТОВ Буковина-Інвест-Буд будівництва, яке на думку позивача, порушує його право як власника житлового будинку і користувача земельної ділянки, за захистом якого він звернувся до суду.

Беручи до уваги наведене, третя особа вважає, що даний спiр не належить до юрисдикції адміністративних судів, тому провадження у справі підлягає закриттю.

Представником позивача подано до суду письмові пояснення з приводу поданих відповідачем та третьою особою заяв про закриття провадження у справі, в яких висловив позицію щодо необхідності прийняття судом правильного та справедливого рішення за наслідками їх розгляду.

З`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставі своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне. ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.07.2018.

Рішенням виконкому Чернівецької міської Ради депутатів трудящих від 14.01.1954 № 44 Про наслідки обміру земель будівельного кварталу № 365 м. Чернівці за будинковолодінням АДРЕСА_3 було зареєстровано 2037 кв. м. земельної ділянки.

На підтвердження наведеної обставини, позивач подав до суду викопіювання з інвентарної справи на земельну ділянку, яка містить штамп із посиланням на рішення виконкому Чернівецької міської Ради депутатів трудящих від 14.01.1954 № 44.

Рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 17.05.2005 № 372/8 визначено ТОВ Буковина-Інвест-Буд iнвестором та замовником виконання робіт з проектування та будівництва інженерних мереж до житлового кварталу, обмеженого вулицями Сторожинецькою, Рівненською, Червоноармійською та проспектом Незалежності. Цим же рішенням передбачено, знести житлові будинки АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 та надати квартири мешканцям згідно із складом їх сімей.

Рішення Чернівецька міська рада від 07.07.2005 № 764 Про погодження місць розташування об`єктів містобудування, надання дозволу забудовникам на підготовку матеріалів попереднього погодження, складання проектів відведення земельних ділянок, внесення змін та відміну раніше прийнятих рішень дозволено ТОВ "Буковина-Інвест-Буд" погодити місце розташування об`єкта містобудування та надати дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження, складання проекту відведення земельної ділянки на проспекті Незалежності 116, під будівництво житлового будинку в оренду терміном на три роки, площею 1,7 га.

Рішення Чернівецької міської ради від 30.06.2006 № 49 затверджено ТОВ "Буковина-Інвест-Буд" проект відведення земельної ділянки (ділянка № НОМЕР_1 площею 1,4609 га та ділянка № НОМЕР_2 площею 0,3816 га) за адресою АДРЕСА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та надано в оренду терміном до 15.11.2008.

З матеріалів справи видно, що на підставі рішення Чернівецької міської ради від 30.06.2006 № 49, між відповідачем та ТОВ "Буковина-Інвест-Буд" укладено договір оренди землі від 28.09.2006, на умовах якого третя особа прийняла в строкове платне користування земельну ділянку № 1 площею 1,4609 га за адресою проспект Незалежності, 116, м. Чернівці для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, терміном до 29.12.2014 (з урахуванням укладених додаткових договорів).

Рішенням Чернівецької міської ради від 28.04.2014 № 1184 погоджено ТОВ Буковина Інвест-Буд проект поділу орендованої земельної ділянки за адресою АДРЕСА_4 , площею 1,4609 га (кадастровий номер 7310136300:25:003:0064) на 4 земельні ділянки: № 1 площею 0,9979 га (кадастровий номер 7310136300:25:003:1038), № 2 площею 0,2182 (кадастровий номер 7310136300:25:003:1037), № 3 площею 0,1605 га (кадастровий номер 7310136300:25:003:1036), № 4 площею 0,0843 га (кадастровий номер 7310136300:25:003:1035) для будівництва багатоквартирних житлових будинків з приміщеннями громадського призначення, об`єктами соцкультпобуту тa підземним паркінгом.

Цим же рішенням надано ТОВ Буковина-Інвест-Буд земельну ділянку за адресою проспект Незалежності, 116, площею 0,9979 (кадастровий номер 7310136300:25:003:1038), в оренду терміном на 5 років, для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових буди з приміщеннями громадського призначення, об`єктами соцкультпобуту та підземним паркінгом.

На підставі рішення Чернівецької міської ради від 28.04.2014 № 1184, між відповідачем та ТОВ "Буковина-Інвест-Буд" укладено договір оренди землі № 8944 від 27.05.2014, на умовах якого третя особа прийняла в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,9979 га (кадастровий номер 7310136300:25:003:1038) за адресою проспект Незалежності, 116, м. Чернівці для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з приміщеннями господарського призначення, об`єктами соцкультпобуду та підземним паркінгом, терміном до 27.05.2019.

24.02.2018 рішенням Чернівецької міської ради № 1155 надано ТОВ Буковина-Інвест-Буд дозвіл на подiл орендованої земельної ділянки за адресою проспект Незалежності, 116, площею 0,9979 га (кадастровий номер 7310136300:25:003:1038) для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з приміщеннями громадського призначення, об`єктами соцкультпобуту та підземним паркінгом код 02.0, на 5 земельних ділянок: № 1 - орієнтовною площею 0,4940 га; № 2 - орієнтовною площею 0,1828 га; № 3 - орієнтовною площею 0,0923 га; № 4 - орієнтовною площею 0,0148 га; № 5 - орієнтовною площею 0,2140 га.

Пунктом 28 рішенням Чернівецької міської ради від 04.09.2018 № 1411 Про розгляд звернень юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців щодо надання земельних ділянок в оренду, поновлення договорів оренди землі, затвердження проектів їх відведення та визнання такими, що втратили чинність, окремих пунктів рішень з цих питань погоджено ТОВ Буковина-Інвест-Буд поділ орендованої земельної ділянки за адресою проспект Незалежності, 116, площею 0,9979 га (кадастровий номер 7310136300:25:003:1038) для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з приміщеннями громадського призначення, об`єктами соцкультпобуту та підземним паркінгом код 02,03 на 5 (п`ять) земельних ділянок: № 1 - площею 0,4940 га (кадастровий номепр7310136300:25:003:1079); № 2 - площею 0,1828 га (кадастровий номер 7310136300:25:003:1078); № 3 - площею 0,0923 га (кадастровий номер 7310136300:25:003:1077); № 4 - площею 0,0148 га (кадастровий номер 7310136300:25:003:1076); № 5 - площею 0,2140 га (кадастровий номер 7310136300:25:003:1075).

Підпунктом 28.1.2 п. 28 рішенням Чернівецької міської ради від 04.09.2018 № 1411 надано товариству з обмеженою відповідальністю Буковина-Інвест-Буд земельну ділянку за адресою проспект Незалежності, 116, площею 0,4940 га (кадастровий номер 7310136300:25:003:1079) та 0,0923 га (кадастровий номер 7310136300:25:003:1077) в оренду терміном на 5 (п`ять) років для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку код 02.03 (для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з приміщеннями громадського призначення, об`єктами соцкультпобуту та підземним паркінгом).

Цим же рішенням земельну ділянку площею 0,1828 га надано в постійне користування ОСББ Проспект Незалежності, 116-В ; земельну ділянку площею 0,0148 га зараховано до земель запасу, а земельну ділянку площею 0,2140 га зарахована до земель загального користування.

На підставі рішення Чернівецької міської ради від 04.09.2018 № 1411, між відповідачем та ТОВ "Буковина-Інвест-Буд" укладено договори оренди землі № 10950 від 17.10.2018 та № 10951 від 17.10.2018, на умовах якого третя особа прийняла в строкове платне користування земельні ділянки площею, відповідно 0,4940 га та 0,0923 га, за адресою проспект Незалежності, 116, м. Чернівці для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків з приміщеннями господарського призначення, об`єктами соцкультпобуду та підземним паркінгом, терміном до 17.10.2023.

У позовній заяві позивач стверджує, що з відповіді Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради від 11.05.2021 йому стало відомо, що у Чернівецькій міській раді відсутня згода всіх співвласників і користувачів початкових земельних ділянок для об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 7310136300:25:003:1038.

В той же час позивач зазначав, що згідно відповіді Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин від 09.06.2021, його квартира у будинку АДРЕСА_3 , знаходиться на території земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:25:003:1079 на підставі прийнятих міською радою оскаржуваних рішень, землевпорядної та містобудівної документації. Крім того, частина його земельної ділянки належить ТОВ "Буковина-Інвест-Буд".

У позові позивач стверджує, що оскаржуваними рішеннями порушено його право користуватися частиною земельної ділянки, якою він користувався довгі роки. При цьому, на думку позивача, його право порушується таким чином: відповідачем самовільно захоплено земельну ділянку, якою він та члени його сім`ї користувалися все життя, а тепер користуюся як один із співмешканців будинку; створені перешкоди в користуванні, як земельною ділянкою, так і квартирою та надвірними будівлями і спорудами; створені перешкоди в обслуговуванні квартири та входу до квартири, оскільки він повинен користуватись та ходити по земельній ділянці, яку самовільно і незаконно приватизував відповідач, яка перебуває в його користуванні; його надвірні споруди та будівлі (сарай та вбиральня) знаходяться на земельній ділянці, яку приватизував відповідач та передав в оренду забудовнику, хоча їх будували на земельній ділянці, якою все життя користувалися мешканці їхнього будинку.

Посилаючись на положення земельного та цивільного законодавство, позивач вважає, що оскаржувані рішення позбавили його та всіх співмешканців на законне отримання та оформлення прибудинкової території.

Крім того, позивач вважає, що відповідач незаконно заволодів частиною земельної ділянки, яка була та є у користуванні його домогосподарства.

З огляду на наведене, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, суд вважає, що наявні підстави для закриття провадження у справи, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), яка з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до положень п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України під терміном публічно-правовий спір необхідно розуміти спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 813/6286/15.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 685/1346/15-а.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 157/496/14.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного Кодексу України (далі - ЗК України).

Частиною 1 ст. 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, в т.ч.: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом (ст. 40 ЗК України).

Згідно ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частиною 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначені ст. 116 ЗК України, а порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами - ст. 118 цього ж Кодексу.

Водночас, ст. 42 ЗК України встановлено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку.

У відповідності до ст. 382 Цивільного кодексу України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Виникнення спірних правовідносин у даній справі зумовлене, на думку суду, незгодою позивача з оскаржуваними рішеннями відповідача, якими, в порушення вимог ст. 42 Земельного кодексу України та ст. 382 Цивільного кодексу України, відповідач безпідставно позбавив позивача і всіх співмешканців багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 на законне отримання та оформлення права на земельну ділянку прибудинкової території.

Згідно позиції позивача, оскаржуваними рішеннями порушено його право користуватися частиною земельної ділянки, якою він користувався довгі роки. При цьому, на думку позивача його право порушується таким чином: відповідачем самовільно захоплено земельну ділянку, якою він та члени його сім`ї користувалися все життя, а тепер користуюся як один із співмешканців будинку; створені перешкоди в користуванні, як земельною ділянкою, так і квартирою та надвірними будівлями і спорудами; створені перешкоди в обслуговуванні квартири та входу до квартири, оскільки він повинен користуватись та ходити по земельній ділянці, яку самовільно і незаконно приватизував відповідач, яка перебуває в його користуванні; його надвірні споруди та будівлі (сарай та вбиральня) знаходяться на земельній ділянці, яку приватизував відповідач та передав в оренду забудовнику, хоча їх будували на земельній ділянці, якою все життя користувалися мешканці їхнього будинку.

З огляду на наведене, судом встановлено наявність у позивача цивільного інтересу в отриманні та оформленні права спільної сумісної власності на спірну земельну ділянку прибудинкової території.

Із змісту позову також видно, що позивачем оскаржуються прийняті відповідачем рішення, які стосуються третьої особи - ТОВ Буковина-Інвест-Буд . При цьому, оскаржуючи рішення відповідача, позивач фактично заперечує право третьої особи ТОВ Буковина-Інвест-Буд на користування спірною земельною ділянкою на умовах оренди та будівництво на ній житлових багатоквартирних будинків, що в причинному зв`язку є перешкодою у користуванні та розпорядженні належним позивачу майном. Таким чином, спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок здійснення третьою особою ТОВ Буковина-Інвест-Буд будівництва, яке на думку позивача, порушує його право як власника житлового будинку і користувача земельної ділянки, за захистом якого він звернувся до суду, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Отже, в даному випадку існує спір про право цивільне, що виключає можливість розгляду даного спору за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на те, що захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно - правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника, суд приходить до висновку, що даний спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

При цьому, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на вищезазначені обставини справи, суд приходить до висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю.

Частиною 1 ст. 239 КАС України встановлено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Частиною 1 та 2 ст. 2 ЦК України передбачено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Враховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад учасників справи, суд роз`яснює позивачу право на звернення з цим позовом в порядку цивільного судочинства.

За змістом ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 6 ст. 143 КАС України у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

Крім цього, згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Зважаючи на закриття провадження у справі, в зв`язку з неналежністю розгляду справи за правилами адміністративного судочинства, сплачений позивачем судовий збір може бути повернутий в разі звернення з відповідним клопотанням.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 19, 143, 238, 239, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Буковина-Інвест-Буд» , про визнання протиправними та скасування рішення, - закрити.

Згідно ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя В.К. Левицький