Постанова

від 04.02.2022 по справі 640/19902/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19902/19 Головуючий у 1 інстанції - Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (правонаступник Головного управління Державної податкової служби у м. Києві) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2021 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління проектами СМАРТ ФІНАНС до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ КУП СМАРТ ФІНАНС звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.07.2019 № 0478140301, винесене Головним управлінням ДФС у місті Києві.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2021 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (правонаступник Головного управління Державної податкової служби у м. Києві) звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 28.05.2019 Головним управлінням ДФС у місті Києві проведено документальну виїзну перевірку ТОВ КУП СМАРТ ФІНАНС з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, за результатами якої було складено акт № 209/1-26-15-14-03-01/370800448.

Відповідно до висновків вказаного акту, позивачем порушено вимоги підпункту 134.1. пункту 134.1 статті 134, підпункту 141.2.1 пункту 141.2 статті 141розділу ІІІ Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на суму 317 298,00 грн.

На підставі зазначеного, 03.07.2019 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0478140301 на суму 396 622,50 грн. з яких 317 298,00 грн. зобов`язання по сплаті податку на прибуток та 79 324, 50 грн. штрафні фінансові санкції.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням податкового органу позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що підстави для застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання відсутні.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що позивачем не відображено від`ємне значення фінансового результату від продажу або іншого відчуження цінних паперів, відображеного у складі фінансового результату до оподаткування податкового періоду а також те, що позивач повинен починати застосовувати коригування, починаючи з того податкового періоду у якому його річний дохід перевищив 20 мільйонів гривень, що останнім виконано не було.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній, на час виникнення спірних правовідносин), об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно п.п.140.4.2 п.140.4 ст.140 Податкового кодексу України до різниць, на які зменшується фінансовий результат до оподаткування, відноситься різниця у вигляді від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років.

Відповідно до п.п.141.2.1 п.141.2. ст.141 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму від`ємного фінансового результату від продажу або іншого відчуження цінних паперів, відображеного у складі фінансового результату до оподаткування звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

Згідно підпункту в п. 137.5 ст. 137 Податкового кодексу України річний податковий (звітний) період встановлюється для таких платників податку: платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), за попередній річний звітний (податковий) період, не перевищує 20 мільйонів гривень. При цьому до річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з п. 3 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 №73, фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених п.п. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, фінансова відповідальність платника податку можлива лише за умови доведення контролюючим органом факту порушення таким платником законодавства з питань оподаткування.

Як свідчать обставини справи, у січні 2016 року позивач прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на різниці при визначенні об`єкту оподаткування податку на прибуток підприємств на підставі того, що його річний дохід, визначений за правилами бухгалтерського обліку, за попередній - 2015 рік, не перевищив 20 мільйонів гривень, яке було оформлене наказом № 160112/1 від 12.01.2016 ( том 1 а.с. 110).

Про прийняте рішення позивач зазначив у податковій звітності з податку на прибуток підприємств за 2015 рік (том 1 а.с. 111-113).

Згідно даних квитанції № 2, податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2015 рік № 9275958354 була прийнята ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві 23.02.2016 (том 1 а.с. 113).

У зв`язку із прийнятим рішенням, при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток у 2016 році, позивачем не застосовувалось корегування фінансового результату на різниці, що виникли у цьому році, а саме: сума від`ємного фінансового результату від продажу або іншого відчуження цінних паперів (передбачена положеннями ст. 141 Податкового кодексу України) та сума розрахункової амортизації основних засобів або нематеріальних активів (передбачена ст. 138 Податкового кодексу України).

Розмір річного доходу позивача за 2016 рік також не перевищив 20 мільйонів гривень. Згідно даних квитанції № 2, податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2016 рік № 9268386391 була прийнята ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві 27.01.2017 (том 1 а.с. 118).

У наступному - 2017 році коригування фінансового результату на різниці позивачем також не застосовувалось, оскільки розмір річного доходу за попередній рік не перевищив 20 мільйонів гривень.

За результатами 2017 року дохід позивача склав 23 11 292 грн., що було зазначено у податковій декларації за 2017 рік № 11911657, яка відповідно до квитанції № 2 від 16.01.2018 прийнята податковим органом (том 1 а.с. 121).

Як наслідок, при визначенні об`єкту оподаткування податку на прибуток підприємств за перший квартал 2018 року, позивач застосував коригування фінансового результату до оподаткування на різниці.

Згідно даних квитанції № 2 податкова декларація з податку на прибуток підприємства за І квартал 2018 року № 31021435, була прийнята ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві 20.04.2018 (том 1 а.с. 122).

Проаналізувавши норми податкового законодавства, які регулюють спірні правовідносини колегія суддів зазначає, що застосування коригувань фінансового результату до оподаткування на різниці починається у тому податковому періоді, який є наступним за податковим періодом, у якому річний дохід перевищив 20 мільйонів гривень.

Отже, зважаючи на те, що у 2017 році обсяг річного доходу позивача перевищив 20 мільйонів гривень, останній обґрунтовано застосував коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці у 2018 році.

За таких обставин, доводи контролюючого органу про заниження різниці на які збільшується фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток, є необґрунтованими, як і твердження про обов`язок позивача коригувати фінансовий результат до оподаткування на усі різниці за безпосередньо 2017 рік, внаслідок перевищення доходу позивача за 2017 рік суми в 20 мільйонів гривень.

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з частковим порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (правонаступник Головного управління Державної податкової служби у м. Києві) залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2021 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.