Постанова

від 09.02.2022 по справі 320/270/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/270/21 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, треті особи: Приватне сільськогосподарське підприємство "Преселенське-К", Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Пульс" про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, у якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.05.2020 № 5074240-5505-1016 ГУ ДПС у Київській області.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.05.2020 № 5074240-5505-1016 винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження на 09.02.2022.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером: 3222286000:02:010:0017, загальною площею 0,9159 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до Договору оренди земельної ділянки №б/н від 16.07.2013, земельна ділянка з кадастровим номером: 3222286000:02:010:0017, загальною площею 0,9159 га, що належить позивачу на праві власності передається у строкове платне користування (оренда) ТОВ Агро Пульс .

Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки №б/н від 16.07.2013, позивач передав, а орендар прийняв у строкове платне користування вказану земельну ділянку з метою провадження господарської діяльності.

Відповідно до умов зазначеного Договору, сплата всіх податків та зборів, що випливають з даного договору проводиться орендарем у встановленому законодавством порядку.

У подальшому, 01.05.2018 між Орендарем та ПСП Переселенське-К (Землекористувачем) був укладений Договір про співпрацю № 02/18, предметом якого є співпраця Сторін в процесі здійснення господарської діяльності, визначена у розділі 2 цього Договору.

Вказаний договір діє до 31.12.2020. Строк дії договору може бути продовжено за взаємною згодою сторін.

Згідно з п. 2.1.4. Договору про співпрацю, Орендар надав можливість Землекористувачу безперешкодно та на власний розсуд обробляти земельні ділянки, які належать Орендарю на праві користування (оренди) з правом засіву, вирощування та збору на них сільськогосподарських культур. Усі вирощені культури та зібрані на умовах цього Договору продукція є власністю Землекористувача, який вправі розпоряджатися ними на власний розсуд з метою отримання прибутку.

За умовами вищевказаного Договору, користувачем земельної ділянки, в податковому періоді, що вказаний в податковому повідомленні-рішенні, є Землекористувач.

Надалі, у зв`язку з тим, що в адміністративних межах Переселенської сільської ради Кагарлицького району з 2018 року за позивачем обліковується земельна ділянка з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (земельна частка-пай) площею 0, 9159 га, Головним управлінням ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 08.05.2020 № 5074240-5505-1016 за 2020 рік, яким визначено податкове зобов`язання по сплаті земельного податку з фізичних осіб в сумі 243,00 грн.

Вважаючи, що вказане рішення контролюючого органу винесене безпідставно, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що ПСП Переселенське-К , як фактичним землекористувачем, сплачено податок за користування земельною ділянкою, що підтверджується платіжним дорученням № 6560 від 22.04.2020. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, винесене по відношенню до позивача підлягає скасуванню, оскільки податкове зобов`язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" повинен сплачувати суб`єкт відповідних податкових правовідносин, у даному випадку - ПСП Переселенське-К , як землекористувачем.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк, ПСП Переселенське-К , не є належним у розумінні ПК України землекористувачем, адже договірні зобов`язання між позивачем та вказаним суб`єктом господарювання не оформлені у встановленому ст. 126 ЗК України порядку. Тому, оскільки саме за позивачем обліковується земельна ділянка з цільовим призначенням площею 0,9159 га, правомірно було визначено податкове зобов`язання по сплаті земельного податку з фізичних осіб.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до норм п. 36.1, 36.2 ст. 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

За приписами п. 36.4 ст.36 ПК України, виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Відповідно до п. 37.1, 37.2 ст. 37 ПК України, підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку (п. 38.1, п. 38.2 ст. 38 ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

У силу змісту пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України, землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з нормами ст. 269 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Підпунктом 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України, встановлено, що об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні .

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що відповідно до Договору оренди земельної ділянки №б/н від 16.07.2013, земельна ділянка з кадастровим номером: 3222286000:02:010:0017, загальною площею 0,9159 га, що належить позивачу на праві власності, передана у строкове платне користування (оренда) ТОВ Агро Пульс .

Водночас, ПСП Переселенське-К отримало земельну ділянку позивача у користування відповідно до Договору про співпрацю № 02/18 від 01.05.2018, який був укладений між ПСП Переселенське-К та ТОВ Агро Пульс . За умовами вищевказаного договору, користувачем земельної ділянки є Землекористувач - ПСП Переселенське-К , яке на належній правовій підставі користується земельною ділянкою позивача та відповідно до ст. 269 ПК відображає останню у податковій декларації платника єдиного податку четвертої групи та сплачує податок (дане підтверджується доказами, які наявні в матеріалах справи) .

При цьому, посилання апелянта на те, що ПСП Переселенське-К , не є належним у розумінні ПК України землекористувачем, адже договірні зобов`язання між позивачем та вказаним суб`єктом господарювання не оформлені у встановленому ст. 126 ЗК України порядку, на переконання колегії суддів, у даному випадку, не є визначальним, адже предметом розгляду даного спору, не є перевірка договірних зобов`язань позивача з орендарем та особою, якій орендар на підставі договору про співпрацю передав земельну ділянку у користування, при цьому, що вказана плата за землю, не може бути сплачена за одну і туж земельну ділянку двічі за один і той же період.

Також, ПК України не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки. Будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження виробника сільськогосподарської продукції. Обов`язок зі сплати земельного податку виникає у особи в силу фактичного використання земельної ділянки, незалежно від дотримання такою особою вимог земельного та цивільного законодавства щодо порядку оформлення права землекористувача та підстав набуття права користування.

Слід врахувати, що ПСП Переселенське-К , як землекористувачем, було сплачено податок за користування земельною ділянкою, що підтверджується платіжним дорученням № 6560 від 22.04.2020.

Таким чином, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, винесене по відношенню до позивача підлягає скасуванню, оскільки податкове зобов`язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" повинен сплачувати суб`єкт відповідних податкових правовідносин, у даному випадку - ПСП Переселенське-К , як фактичним землекористувачем. Договірні відносини між позивачем та третіми особами не є предметом даного спору.

Тож, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення .

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко