Постанова

від 09.02.2022 по справі 320/3218/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3218/21 Суддя першої інстанції: Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Бужак Н.П., Губської Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київського міського будинку дитини ім. М.М. Городецького на прийняте у порядку спрощеного провадження рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Київського міського будинку дитини ім. М.М. Городецького про застосування заходів реагування, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2021 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (далі - Позивач, ГУ ДСНС у Київській області) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київського міського будинку дитини ім. М.М. Городецького (далі - Відповідач, Будинок дитини) про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівель та споруд Київського міського будинку дитини ім. М.М. Городецького (ЄДРПОУ 22206086) за адресою: Київська обл., смт. Ворзель, вул. Кленова, 35, шляхом зобов`язання Відповідача повністю зупинити експлуатацію (роботу) будівлі та споруди об`єкту до повного усунення порушень, зазначених в акті від 10.02.2021 №19.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2011 позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що виявлені у ході перевірки порушення вимог чинного законодавства становлять небезпеку для життя та здоров`я людей, а на момент розгляду справи не було надано доказів їх усунення. Окремо суд підкреслив, що забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки покладено на суб`єкта господарювання незалежно від того, чи є він власником або користувачем об`єкта. Крім іншого, суд вказав, що захід реагування має тимчасовий характер і спонукає особу якнайшвидше усунути виявлені у ході перевірки порушення.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. Свою позицію обґрунтовує тим, судом не враховано, що поняття загрози для життя і здоров`я людей є оціночним, а виявлені у ході перевірки порушення не належать до таких, що мають своїм наслідком вжиття заходів реагування. Крім того, наголошує, що більшість з виявлених у ході перевірки порушень усувається Будинком дитини, однак строк виконання робіт перенесено через запровадження карантинних обмежень. Звертає увагу, що зупинення експлуатації будівель Будинку дитини створює непропорційне втручання у права дітей, які у ньому перебувають. Також підкреслює, що у справах №320/7295/21 та №320/7715/21 з аналогічними позовними вимогами Головному управлінню ДСНС у Київській області було відмовлено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2021 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 16.12.2021.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДСНС у Київській області просить відмовити в її задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що виявлені у ході перевірки порушення безумовно свідчать про існування загрози життю і здоров`ю людей. Наголошує, що будь-яких доказів усунення виявлених у ході перевірки порушень Будинком дитини не надано та останнє не зверталося із заявою про проведення повторної перевірки.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2022 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, працівниками Ірпінського міського відділу ГУ ДСНС у Київській області на підставі наказу ГУ ДСНС у Київській області від 29.01.2021 №111 (а.с. 19-21) та посвідчення на проведення заходу державного нагляду (контролю) від 29.01.2021 №747 (а.с. 22) проведено позапланову перевірку Будинку дитини щодо дотримання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, висновки якої зафіксовані в акті від 10.02.2021 №19 (а.с. 24-31), який отримано в.о. головного лікаря Федоровою В.І. 10.02.2021 та підписано у цей же день без зауважень (а.с. 31).

Так, із змісту акту перевірки вбачається, що у ході її проведення було встановлено порушення Будинком дитини таких норм:

І. Адміністративна будівля:

1) пункт 1.2 глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки України (далі - ППБУ) - приміщення першого поверху, мансардного поверху не обладнано автоматичною пожежною сигналізацією відповідно до п. 4.1 дод. А табл .А. ДБН В.2.5- 56:2014;

2) пункти 1.2, 1.4 глави 1 розділу V ППБУ - приміщення не обладнано системою оповіщення про пожежу відповідно до дод Б, табл. Б1 ДБН В.2.6- 56:2014;

3) пункт 2.16 глави 2 розділу III ППБУ - на вікнах приміщень встановлено глухі грати;

4) пункт 2.37 глави 2 розділу III ППБУ - на шляху евакуації по коридору влаштовано поріг;

5) пункт 2.27 глави 2 розділу III ППБУ - двері другого евакуаційного виходу з адміністративної будівлі тримаються зачиненими на ключ, без можливості зачинення їх лише на внутрішні запори;

6) пункт 1.16 глави 1 розділу IV ППБУ - електрощити, групові електрощити в коридорі, приміщенні приймальні не оснащені схемами підключення електроспоживачів із зазначенням відомостей номінального струму апарата захисту;

7) пункт 3.10 глави 3 розділу V ППБУ - переносні вогнегасники у приміщеннях не розміщено шляхом навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника чи на підставках, що надійно закріплені до підлоги;

8) абзац перший пункту 2.5 глави 2 розділу III ППБУ - дерев`яні елементи горищних покриттів будівлі (крокви, лати) не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності;

9) пункт 1.21 глави 1 розділу IV ППБУ - не проведено роботи по захисту будівлі від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів;

10) пункт 2.26 глави 2 розділу III ППБУ - не виконано другий евакуаційний вихід з мансардного поверху адміністративної будівлі безпосередньо на зовні відповідно до п. 7.2.4 ДБН В.1.1-7:2016;

ІІ. Будівля соціально-медичної реабілітації:

11) пункт 1.18, розділ IV ППБУ - струмопровідні дроти силової електромережі прокладено відкритим способом по горючих конструктивних елементах будівлі;

12) пункт 1.2 глави 1 розділу V ППБУ - приміщення не обладнано автоматичною пожежною сигналізацією відповідно до п. 8.1 дод. А табл .А. ДБН В.2.5- 56:2014;

13) пункти 1.2, 1.4 глави 1 розділу V ППБУ - приміщення не обладнано системою оповіщення про пожежу відповідно до Дод Б, табл. Б1 ДБН В.2.6- 56:2014;

14) пункт 2.37 глави 2 розділу III ППБУ - на шляхах евакуації по коридору встановлено меблі, що зменшують нормативну ширину проходу шляхів евакуації;

15) пункт 2.27 глави 2 розділу III ППБУ - двері другого евакуаційного виходу з будівлі тримаються зачиненими на ключ, без можливості зачинення їх лише на внутрішні запори;

16) пункт 2.12 глави 2 розділу ІІІ ППБУ - горище будівлі захаращено сторонніми предметами та використовується як складська дільниця;

17) абзац перший пункту 2.5 глави 2 розділу ІІІ ППБУ - дерев`яні елементи горищних покриттів будівлі (крокви, лати) не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності;

18) пункт 1.21 глави 1 розділу IV ППБУ - не проведено роботи по захисту будівлі від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів;

ІІІ. Котельня:

19) пункт 22 розділу II ППБУ - газову котельню розміщено в приміщенні, прибудованому до будівлі соціально- медичної реабілітації, що є порушенням п. 4.9 ДБН В 2.5-77:2014 Котельні ;

20) глава 1 пункти 1.1, 1.3 розділу IV ППБУ - в приміщенні газової котельні електромережа не виконана у вибухозахищеному виконанні відповідно до класу зони по ПУЕ та НПАОП 40.1-1.32-01, що є порушенням п. 16.22 ДБН В 2.5-77:2014 Котельні ;

IV. Будівля господарчого призначення (складські дільниці, гаражі):

21) абзац перший пункту 2.9 глави 2 розділу III ППБУ - для приміщень господарчого призначення не визначено категорію щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки відповідно до вимог ДСТУ Б В.1.1-36:2016 Визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою , а також клас зони згідно з Правилами будови електроустановок. Електрообладнан ня спеціальних установок (далі-НПАОП 40.1-1.32- 01);

22) пункт 1.2 глави 1 розділу V ППБУ - приміщення будівлі не обладнано системою протипожежного захисту (система пожежної сигналізації), відповідно до ДБН В.2.5-56:2014;

23) пункти 1.2, 1.4 глави 1 розділу V ППБУ - приміщення не обладнано системою оповіщення про пожежу відповідно до Дод Б, табл. Б1 ДБН В.2.6- 56:2014;

24) пункт 1.18, Розділ IV ППБУ - лампи освітлення встановлені в побутовому приміщенні експлуатуються шляхом підвішування безпосередньо на струмопровідні дроти;

25) пункт 1.17 глави 1 розділу IV ППБУ - в побутовому приміщенні електророзетку встановлено на горючій основі;

26) абзац перший пункту 2.5 глави 2 розділу III ППБУ - дерев`яні елементи горищних покриттів будівлі (крокви, лати) не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності;

27) пункт 1.21 глави 1 розділу IV ППБУ - не проведено роботи по захисту будівлі від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів;

V. Утримання території:

28) пункт 3.11 глави 3 розділу V ППБУ - пожежні щити № 6,7 на території не в повній мірі укомплектовані вогнегасниками - 3 шт., ящиком з піском - 1 шт., покривалом з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повстю, розміром 2 х 2 м - 1 шт., гаком - 2 шт., лопатою - 2 шт., ломом - 1 шт., сокирою - 2 шт.;

29) пункт 1.4 глави 1 розділу III ППБУ - в протипожежних розривах між будівлями господарчого призначення , здійснюється складування горючих матеріалів;

VI. Організаційні заходи з питань техногенної безпеки:

30) пункт 8 частини першої статті 20 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) - посадовими особами не пройдено навчання з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної безпеки;

31) пункт 2 частини першої статті 20 КЦЗ України - працівників закладу не забезпечено засобами індивідуального захисту органів дихання відповідно до п.1, п/п 1.2; п. 2 додатку до Постанови 1200 від 19.08.2002;

32) пункт 1 1 статті 20 КЦЗ Україин - не проведено об`єктові тренування і навчання з питань цивільного захисту;

33) пункт 3 наказу МВС України від 05.11.2018 № 879 ПТБ - не проведено ідентифікацію об`єкта господарської діяльності.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 1, 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , ст. ст. 2, 51, 55, 64, 66, 67, 68, 70 Кодексу цивільного захисту України, а також ряду підзаконних актів, прийшов до висновку, що матеріалами справи не спростовуються доводи Позивача про наявність порушень законодавства про техногенну та пожежну безпеку, що становлять небезпеку для життя та здоров`я людей, належних і допустимих доказів їх усунення матеріали справи не містять, а відтак позовні вимоги про застосування заходів реагування є обґрунтованими.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон) виключно законами встановлюються вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності.

Згідно ч. 7 ст. 7 Закону на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

При цьому колегією суддів враховується, що аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що за рішенням адміністративного суду, ухваленим за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування, допускається виключно повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг.

Як вірно встановив суд першої інстанції, ГУ ДСНС у Київській області просить суд застосувати заходи реагування, які пов`язані з повним або частковим зупиненням надання послуг, що охоплюється нормативним регулюванням вказаного Закону.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 64 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Приписи ч. 1 ст. 65 КЦЗ України визначають, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) з питань, які визначені частиною першою статті 64 цього Кодексу щодо: центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, інших державних органів та органів місцевого самоврядування; суб`єктів господарювання; аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону (стаття 66 КЦЗ України).

Згідно ч. 1 ст. 67 Кодексу цивільного захисту до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 68 КЦЗ України закріплено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Таким чином, наведені норми закону дають право Позивачу звертатися до суду з позовом про повне або часткове зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання.

При цьому частиною 2 статті 70 КЦЗ України закріплено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Наведеними вище нормами ст. ст. 68, 70 Кодексу цивільного захисту України прямо передбачено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

На переконання судової колегії, виявлені у ході перевірки Будинку дитини порушення, зокрема, необладнання приміщень автоматичною пожежною сигналізацією, а також системою оповіщення про пожежу, встановлення на вікнах приміщень глухих грат, незабезпечення оброблення дерев`яних елементів горищних покриттів будівлі (крокви, лати) засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності, непроведення робіт по захисту будівлі від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, розміщення газової котельні в приміщенні, прибудованому до будівлі соціально- медичної реабілітації, виконання у газовій котельні електромережі не у вибухозахищений спосіб, дійсно створювали загрозу життю та здоров`ю людей, на чому вірно наголошував суд першої інстанції.

Посилання Апелянта на те, що виявлені у ході перевірки порушення активно усуваються, що, на його переконання, підтверджується наданими до суду першої інстанції копіями: технічного паспорту; рахунку-фактури №СВ-00000115 від 07.04.2021; договору №04/04/21 від 01.04.2021; додатку №1 до договору №04/04/21 від 01.04.2021; договору №01-04-21/ВО від 02.04.2021; договору про надання послуг №0401/1 від 02.04.2021; технічного звіту від 01.04.2021, а також до суду апеляційної інстанції - копіями: договору від 06.04.2021 №24ПР, додаткової угоди до нього від 15.07.2021 №2, договору на виконання проєктних робіт від 20.07.2021 №21-07-20, дефектних актів від 20.07.2021 форми №8, завдання на проектування від 20.07.2021, судовою колегією оцінюється критично, оскільки будь-яких документів, які б підтверджували факт виконання передбачених указаними договорами робіт, Будинком дитини не надано.

Судовою колегією враховується, що згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 19.05.2020 у справі № 420/5156/18, під час прийняття судового рішення мають бути враховані не лише обставини і підстави, які спонукали Позивача як суб`єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але і ті, які існують на час ухвалення судового рішення. У протилежному випадку застосування заходів реагування, як виключного заходу, в судовому порядку поширюватиметься на всіх суб`єктів господарювання, відносно яких проведено перевірку і встановлено порушення, які за оцінкою спеціально уповноваженого органу, створюють реальну загрозу життю та/або здоров`ю людей. Втім, за своїм змістом і суттю застосування такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров`ю людей (ч. 5 ст. 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності ), у зв`язку з чим його застосування після усунення виявлених порушень втрачає той сенс, який законодавством покладений як основа і правова підстава його застосування.

Разом з тим, як було зазначено вище, ні на момент розгляду справи судом першої інстанції, ні на час здійснення перегляду оскаржуваного рішення апеляційним судом доказів того, що виявлені у ході перевірки порушення були усунуті, Відповідачем не надано.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.06.2019 у справі № 2240/2768/18, поняття загроза життю та здоров`ю людини є оціночним поняттям, яке лежить у сфері захисту населення, території, майна функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на посадових осіб центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, які мають право звертатися до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування з підстав, передбачених ст. 70 КЦЗ України.

Такий захід реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту - не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Наведений правовий висновок відображено у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 810/2400/18.

У контексті наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити, що не обладнання будівель і споруд Будинку дитини системою протипожежного захисту, системою оповіщення про пожежу, а також невиконання вогнезахисного обробляння дерев`яних конструкцій крівлі будівель і непроведення робіт із захисту будівель від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, є суттєвими порушенням, які безумовно становлять загрозу для безпеки життя і здоров`я людей, що неодноразово підкреслювалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.10.2020 у справі №815/6378/17, від 28.10.2020 у справі №560/639/19, від 22.10.2020 у справі №820/5232/17.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження усунення порушень, зазначених в акті перевірки від 10.02.2021 №19, то колегія суддів приходить до висновку, що на момент розгляду цієї справи судом першої інстанції та перегляду рішення у ній в апеляційному порядку порушення, виявлені Позивачем під час позапланової перевірки і зафіксовані у згаданому акті, усунуті не були, що виключає наявність підстав для скасування заходів реагування.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 29.10.2020 у справі №815/6378/17.

Відтак, враховуючи, що акт перевірки та викладені в ньому факти та висновки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом під час проведення перевірки порушення, обов`язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, Відповідач у разі усунення недоліків у повному обсязі, виявлених управлінням ДСНС, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, не позбавлений можливості звернутися до органу державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення господарської діяльності відповідних об`єктів Позивача.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.06.2021 у справі №640/16673/19.

Твердження Апелянта про те, що застосованими заходами реагування порушується право дітей на утримання та отримання медико-соціальної реабілітації, виховання, судовою колегією оцінюється критично, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 68 КЦЗ України за шкоду, заподіяну юридичним та фізичним особам внаслідок правомірного застосування санкцій, центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, та його посадові особи відповідальності не несуть.

Відтак законодавець передбачив можливість завдання правомірним застосування санкцій центральним органом виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, шкоди юридичним та фізичним особам, що, на думку колегії суддів, повністю відповідає приписам ч. 1 ст. 3 Конституції України, згідно якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

З огляду на викладене посилання Апелянта на можливі негативні наслідки у позбавлення права дітей на отримання допомоги є виправданими у розрізі того, що експлуатація згаданих приміщень Будинку дитини до усунення виявлених у ході перевірки порушень становить небезпеку для життя та здоров`я людей.

Судом апеляційної інстанції також відхиляються і доводи Апелянта про те, що усунення усіх виявлених у ході перевірки порушень неможливе через обмеження фінансування, оскільки в силу вже згаданих вище положень ч. 1 ст. 3 Основного Закону саме людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а відтак тимчасове обмеження експлуатації певного приміщення до приведення його у відповідність до вимог чинного законодавства у сфері техногенної і пожежної безпеки є виправданим заходом реагування, а певні незручності, пов`язані з такими обмеженнями, є засобом спонукання забезпечення якомога швидшого фінансування витрат, необхідних для усунення таких порушень та відновлення діяльності закладу.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що застосування заходу реагування у вигляді зупинення експлуатації приміщень є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

З приводу твердження Будинку дитини про те, що судом не було враховано факт звернення ГУ ДСНС у Київській області з аналогічними позовами, за наслідками розгляду яких рішеннями Київського окружного адміністративного суду було відмовлено (справи №320/7295/21 та №320/7715/21), судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

У згаданих справах ГУ ДСНС у Київській області просило вжити заходи реагування щодо будівель і приміщень Будинку дитини за адресами: Київська область, смт. Ворзель, вул. Кленова, буд. 38 (справа №320/7295/21), і Київська область, смт. Ворзель, вул. Кленова, буд. 30 (справа №320/7715/21). Натомість, предметом спору у цій справі є вжиття заходів реагування щодо будівель і споруд Будинку дитини за адресою: Київська область, смт. Ворзель, вул. Кленова, буд. 35 , що свідчить про необґрунтованість твердження Апелянта про те, що Позивач вже звертався до суду із тотожними позовами.

Крім іншого, колегія суддів звертає увагу, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2022 у справі №320/7295/21 було скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 та прийнято нове, яким задоволено позов ГУ ДСНС у Київській області і застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівель: корпусу №5 (спальний корпус) кухні, пральні, котельні Київського міського будинку дитини ім. М.М. Городецького (код ЄДРПОУ 22206086) за адресою: Київська область, смт. Ворзель, вул. Кленова, буд. 38, шляхом зобов`язання Київського міського будинку дитини ім. М.М. Городецького повністю зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень, зазначених в акті від 18.03.2021 №96.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Київського міського будинку дитини ім. М.М. Городецького - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді Н.П. Бужак

Л.В. Губська

Повний текст постанови складено та підписано 09 лютого 2022 року.