Постанова

від 09.02.2022 по справі 640/15826/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/15826/20 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Костюк Л.О., Єгорова Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сьома Вершина до Київської митниці Державної митної служби про визнання протиправною та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сьома Вершина звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Державної митної служби України, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці ДМС про коригування митної вартості товарів UA100020/2020/000036/2 від 03.06.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100020/2020/00306; зобов`язати відповідача надати до органу казначейської служби України висновок про повернення сум надмірно сплачених платежів.

Позов мотивовано тим, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки всі документи, які передбачені законодавством, та які підтверджують митну вартість товару, надані Товариством вчасно та в повному обсязі, а посилання митного органу на розбіжності не відповідають дійсності.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Київська митниця Держмитслужби звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 07.07.2021 та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що судом першої інстанції не надано оцінки усім наявним у справі доказам, не враховано, що під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товару встановлено, що документи, подані до митного оформлення містять неповну та/або недостовірну інформацію про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів та відсутність у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме:

- копія декларації країни відправлення містить посилання на інший товаро-транспортний документ, що не стосується даної поставки, вартість партії не відповідає заявленій фактурній вартості;

- наданий висновок №609/20 не містить інформації про дослідження ринку аналогічної продукції, детального посилання на інтернет джерела або інші джерела, які досліджувалися при визначенні вартості ідентичного та подібного товару, у зв`язку з чим таку інформацію неможливо перевірити та підтвердити;

- прайс-лист наданий тільки на 121 позицію товару, які стосуються митного оформлення та вказані у інвойсі, а не на всю продукцію виробника та не містить всього переліку товарів, які пропонуються до продажу.

Від ТОВ Сьома Вершина надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому висловлено незгоду з мотивами апелянта, підтримано позицію, що надавалася суду першої інстанції, апеляційну скаргу позивач просить залишити без задоволення.

Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року відкрито провадження за апеляційною скаргою Київської митниці Держмитслужби, призначено справу до розгляду у письмовому провадженні з 31 грудня 2021 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "Сьома Вершина", як Покупцем та компанією SMART ENVIRONMENT TECHNOLOGIES Sp. z o.o., як Продавцем укладено Договір поставки від 03.01.2020 №SET-07/1, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у зумовлені строки покупцеві товар та документи, що відносяться до нього, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити продавцю за нього обумовлену грошову суму.

Пунктом 2.2 передбачено, що відправником товару за цим договором може бути третя особа, що не є стороною даного Договору. В будь-якому випадку вантажовідправник вказується у Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.3 опис товару, який поставляється, його загальна кількість, строки, ціна та умови поставки визначаються Сторонами у відповідних Специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору поставки від 03.01.2020 №SET-07/1 умови поставки (відповідно до Incoterms 2010) вказуються у Специфікації, яка є невід`ємною частиною до цього Договору. Якщо товар поставляється на умовах CPT (відповідно до Incoterms 2010), такий товар вважається поставленим після митного оформлення.

09 квітня 2020 року, між сторонами укладено Специфікацію №10378 до Договору поставки у від 03.01.2020 №SET-07/1, відповідно до якої сторонами узгоджено найменування, кількість та вартість товару та визначено, що поставка товару здійснюється на умовах CFR CHORNOMORSK.

02 червня 2020 року ТОВ "Сьома Вершина" до контролюючого органу подана електрона митна декларація ІМ 40 ДЕ №UA100020/2020/027589, в якій заявлена митна вартість за резервним методом.

Як зазначено позивачем, резервний метод обраний Товариством у зв`язку із отриманням усної консультації із Митним органом.

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем надано копії наступних документів: зовнішньоекономічний контракт (договір на поставку) від 03.01.2020 №SET-07/1; Специфікацію від 09.04.2020 №10378 до Договору поставки у від 03.01.2020 №SET-07/1; рахунок-фактуру (інвойс) від 28.05.2020 №10378, пакінг-лист від 28.05.2020 №10378, прайс-лист від 08.04.2020, коносамент №WMS20032616, експертного висновку №609/20 від 02.06.2020, експертної декларації із перекладом, калькуляції, тощо.

У зв`язку з виникненням сумнівів у правильності визначення митної вартості в результаті виявлених розбіжностей, які були зазначені в електронному повідомленні за даною ЕМД позивачу запропоновано надати документи згідно переліку та, за бажанням інші документи.

Листом від 10.06.2020 №10378/М/1 позивач повідомив митний орган, що разом з митною декларацією Товариством для підтвердження митної вартості товару було подано повний пакет документів, необхідних згідно чинного законодавства України для прийняття рішення про митне оформлення товару, зокрема: контракт, специфікація, інвойс, пакувальний лист, коносамент, прайс-лист, експортну декларацію з перекладом, висновок експерта, тощо. Зазначено, що, митну декларацію було заповнено у відповідності до вищенаведених документів, що не містять будь-яких розбіжностей у вартості товару, а тому визначено митну вартість у відповідності до вимог законодавства, з огляду на що, вимоги щодо надання додаткових документів є безпідставними.

10 червня 2020 року Київською митницею ДМС України прийнято рішення №UA100020/2020/000036/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100020/2020/00306.

Так, Київською митницею ДМС у графі 33 рішення про коригування митної вартості Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості зазначено, що у митного органу наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Митна вартість імпортованих товарів, заявлених від 02.06.2020 ЕМД UA 100020/2020/027589 не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) з наступних причин (наявні розбіжності в документах та надані документи не містять всіх відомостей щодо ціни товару): копія декларації країни відправлення містить посилання на інший товаро-транспортний документ №20200409, що не стосується даної поставки. Вартість партії товару, що зазначена в копії декларації країни відправлення 40952,50 USD також не відповідає заявленій фактурній вартості 41252,50 USD; наданий висновок №609/20 не містить дослідження ринку аналогічної продукції, детального посилання на інтернет джерела або інші джерела, які досліджувались при визначенні вартості ідентичного та подібного товару таким чином дану інформацію не є можливим перевірити та підтвердити. Також, зазначено, що на момент здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару за митною декларацією від 02.06.2020 №ЕМД UA100020/2020/027589 спрацювала система управління ризиками щодо контролю за правильністю визначення митної вартості товару. Згідно з ч.3 ст. 53 Кодексу декларант або уповноважена ним особа надає прайс-листи виробника товару. Декларантом надано прайс-лист не від безпосереднього виробника товару HEBEI TIANYAN TECHNOLOGYCO.LTD , а від посередника -фірми Smart Environment Technologies (Польща).

ТОВ "Сьома Вершина" подало нову вантажну митну декларацію ВМД №100020/2020/028515 з наданням фінансових гарантій, відповідно до глави 45 Митного кодексу України, при цьому товар випущено у вільний обіг з митною вартістю визначеною декларантом та сплати різниці суми платежів, обчислених митним органом відповідно до прийнятого рішення про коригування митної вартості.

Незгода з висновками та рішенням відповідача зумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції від 07 липня 2021 року, судова колегія виходить з такого.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України (далі МК України), Податкового кодексу України (далі - ПК України) та інших законів України з питань оподаткування.

Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі - МК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини першої статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч. ч. 1, 2 ст. 51 МК України).

Так частинами першою-третьою статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою, другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58- 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин першої-третьої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. ч. 5, 6 ст. 53 МК України).

Згідно із частинами першою-третьою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявлено. декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин першої, другої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (ч. 12 ст. 264 МК України).

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

таттею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

При цьому, вказаний метод не підлягає застосуванню, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Зі змісту наявних у матеріалах справи документів вбачається, що відповідачем сформовано висновок про неможливість визначення митної вартості товарів за поданими документами.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач визначив митну вартість товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну.

На підтвердження оплати товару за зовнішньоекономічним договором Товариством надано платіжне доручення №138 від 12.06.2020 року.

Водночас, позивачем зауважено, що платіжне доручення не скеровано на запит Київської митниці ДМС України у зв`язку із умовами оплати, відповідно до договору поставки (пункт 5.5 Договору та п. 8 Специфікації).

Стосовно доводів митного органу, що копія декларації країни відправлення містить посилання на інший товаро-транспортний документ №20200409, що не стосується даної поставки, а вартість партії товару, що зазначена в копії декларації країни відправлення 40 952,50 USD, не відповідає заявленій фактурній вартості 41 252,50 USD, то як вбачається з наявних матеріалів експортна декларація складена від HEBEI TIANYUAN TECHNOLOGY CO.,LTD на пред`явника (to order).

Також, митним органом зауважено, що декларантом надано прайс-лист не від безпосереднього виробника товару HEBEI TIANYUAN TECHNOLOGY CO.,LTD. (Китай), а від посередника - фірми Smart Environment Technologies (Польща). Проте, як зазначає сам апелянт, законодавчі норми, які б встановлювали зміст, форму та порядок заповнення прайс-листа, відсутні. Разом з тим, згідно з загальносвітовою практикою прайс-лист має містити відомості, з яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів. Суть прайс-листа - комерційна пропозиція продавця (перелік товарів, послуг і ціни на них, тощо) необмеженій кількості потенційних покупців. Також, прайс-лист компанії Smart Environment Technologies наданий тільки на 121 позицію товару, які стосуються митного оформлення та вказані у інвойсі, а не на всю продукцію виробниката не містить всього переліку товарів, які пропонуються для продажу продавцем. Відтак, даний прайс-лист не може розглядатись у якості підтвердження заявленої митної вартості та являє собою форму комерційної пропозиції даному покупцю.

Водночас, до переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Проте, положення цієї статті передбачають можливість надання на підтвердження митної вартості товарів не лише прайс-лист виробника, а й інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, до яких, зокрема можна й віднести прайс-лист продавця товару.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Отже, оскільки прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Окрім іншого апелянт стверджує, що висновок № 609/20 не містить дослідження ринку аналогічної продукції, детального посилання на інтернет джерела або інші джерела, які досліджувались при визначенні вартості ідентичного та подібного товару, у зв`язку з чим дану інформацію неможливо перевірити та підтвердити.

Разом з тим, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 у справі N805/2713/16-а.

Отже, визначені відповідачем причини не перешкоджають митному органу перевірити митну вартість імпортованого товару на підставі наданих позивачем документів. При цьому ані суду першої, ані апеляційної інстанцій не надано доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Виходячи з такого, колегія суддів погоджується з тим, що висновок відповідача про встановлення розбіжностей у поданих позивачем документів, які не містять даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, як на підставу для здійснення коригування заявленої позивачем митної вартості товарів, є необґрунтованим та безпідставним, а наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару.

Надані ТОВ "Сьома Вершина" документи для проведення митного оформлення підтверджують заявлену митну вартість товарів, а ті розбіжності, які стали підставою для прийняття спірного рішення не впливають на рівень заявленої митної вартості.

Відтак, правильними є висновки суду першої інстанції про те, що відповідач у даному випадку безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів UA100020/2020/000036/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100020/2020/00306.

У сукупності наведеного судова колегія зазначає, що відповідачем не доведено того, що позивач подав для митного оформлення товару недостатню та таку, що викликає сумнів у її достовірності, інформацію, а окрім того, витребувано документи без зазначення обставин, які ці документи мають підтвердити, що свідчить про наявність ознак протиправності в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до статті 54 МК України у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За підсумками розгляду колегія суддів не знаходить правових підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції від 07.07.2021 з обставин, наведених відповідачем в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2021 року у справі №640/15826/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина

Судді Н.М. Єгорова

Л.О. Костюк