Постанова

від 08.02.2022 по справі 240/2150/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/2150/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна

Суддя-доповідач - Сушко О.О.

08 лютого 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Чорнокнижник О.В.,

представника позивача: Мамедова А.В.

представника відповідача: Зеленової Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Сервіс Альянс" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення №0009040701 від 19.01.2021, яким завищено розмір від`ємного значення суму податку на додану вартість (далі - ПДВ) 1 655 760,00 грн. та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 0 грн.; визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0009070701 від 19.01.2021,яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 4 016 446,00 грн. з яких: 3 213 157,00 грн. за податковим зобов`язанням та 803 289,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні просила задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що Головним управлінням ДПС у Житомирській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності ТОВ "Трейд Сервіс Альянс".

За результатами перевірки складено акт № 3/06-30-07-01/40868692 від 04.01.2021 у якому контролюючий орган дійшов висновку про допущення ТОВ "Трейд Сервіс Альянс" наступних порушень:

-п.п. 14.1.36, 14.1.231 п.14.1 ст. 14, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (далі-ПК України), оскільки платником завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 1 655 760 грн. (рядок 21 Декларації за жовтень 2020р.) та заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, яке сплачується до державного бюджету (показник рядка 18 Декларації) в :умі 3 213 157 грн., в тому числі по періодах:

-серпень 2020 року - 790 096 грн.;

-вересень 2020 року - 634 402 грн.;

-жовтень 2020 року - 1 788 659 грн.

-п. 201.1 та п.201.10 ст. 201 ПК України щодо не складання та не реєстрації за операціями неповного декларування податкових зобов`язань податкових накладних у Єдиному реєстрі додаткових накладних в кількості 3 шт. на загальну суму ПДВ 4 868 917,00 грн., в тому числі по періодах:

-серпень 2020 року - 906 017 грн.;

-вересень 2020 року - 1 297 126 грн.;

-жовтень 2020 року - 2 665 774 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДПС у Житомирській області винесено податкові повідомлення-рішення від 19.01.2021, №0009040701 яким зменшено розмір від`ємного значення суму податку на додану вартість (далі - ПДВ) 1 655 760,00 грн. та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 0 грн. та № 0009070701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 4 016 446,00 грн. з яких: 3 213 157,00 грн. за податковим зобов`язанням та 803 289,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позиція ГУ ДПС України в Житомирській області ґрунтувалась на тому, що відповідно до договору фінансового лізингу від 17.07.2020 № 7210/07/20-Г та від 17.07.2020 ТОВ "Трейд Сервіс Альянс" було придбано автомобілі BMW X5, xDrive40i, 2998, B 2020, НОМЕР_1 , WBACR610809D85548, 11126122 та BMW X5, xDrive40i, 2998, B 2020, НОМЕР_2 , WBACR610109E05865, 16726127 для використання у своїй господарській діяльності. Однак, вони на думку контролюючого органу, не використовуються підприємством у своїй господарській діяльності, оскільки не використовуються для доставок товаро-матеріальних цінностей від постачальників та покупцям, кількість постачальників обмежена 2 СГД, кількість покупців становить 8 СГД, жодного нового договору з постачальниками або покупцями укладено до не було. Крім того, не надано документів на підтвердження місця зберігання та експлуатацію автомобіля, оренду паркомісць ( на період вихідних та святкових днів, неробочого часу).

Також, підставою до висновку, викладеного у акті стала позиція контролюючого органу щодо того, що при проведенні аналізу цін, встановлено, що ціни реалізації кави та забілювачів контрагентам-покупцям значно вищі, ніж контрагенту ТОВ "Трейд Сервіс". Разом з тим, відповідач посилається на порушення умов договору позивача з вказаним контрагентом щодо строку оплати за реалізований товар. Контролюючий орган вказує, що витрати за весь обсяг реалізованого товару було понесено позивачем, а обсяг реалізації, які є об`єктом оподаткування ПДВ, отримано не у повному обсязі.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, згідно з пунктом 14.1.231 статті 14 ПК України розумна економічна (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

В силу пункту 14.1.36. статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, то пов`язана з виробництвом (виготовленням) та або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійна та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користі, першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За змістом пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Так, згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як передбачено пунктом 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підпунктом б пункту 200.4 статті 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, зокрема, необхідно встановити зв`язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, як то договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства , а первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення .

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За правилами п.п. 2.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (із змінами i доповненнями), первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Відповідно п.п. 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (із змінами i доповненнями), первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо".

Факт придбання ТОВ "Трейд Сервіс Альянс транспортних засобів та їх використання товариством у господарській діяльності підтверджується, зокрема, наявними у матеріалах справи протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Трейд Сервіс Альянс" №04/2020 від 10.07.2020 про придбання у лізинг, двох автомобілів BMW; договором фінансового лізингу №7209/07/20-Г від 17.07.2020; актом прийому-передачі предмету лізингу від 09.10.2020; договором фінансового лізингу №7210/07/20-Г від 17.07.2020, актом прийому-передачі предмету лізингу від 30.10.2020; наказами про введення в експлуатацію автомобілів №89/1 від 20.10.2020 та №95 від 30.10.2020; актами введення в експлуатацію основних засобів від 20.10.2020 та 30.10.2020; відомостями про автомобілі; відомостями по амортизації щодо обох автомобілів; інвентарними картами обліку основних засобів; подорожніми листами службових легкових автомобілів.

Згідно частини другої статті 1 Закону України Про фінансовий лізинг за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

В силу частини першої статті 2 Закону України Про фінансовий лізинг , відносини, по виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом так абзацом першим частиною другої статті 806 ЦК України встановлено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 главою 58 ЦК України та законом.

Так, згідно пункту 1 частини другої статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов`язаний прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору, а стаття 800 ЦК України, також визначає, що наймач самостійно здійснює використання ТЗ у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу.

В контексті законів України "Про автомобільний транспорт" та "Про дорожній рух" товариство необмежене у виборі місця зберігання (в спеціально відведедених місцях) ТЗ та у графіку такого зберігання, а також у виборі методу утримання ТЗ та їхнього технічного обслуговування і у виборі суб`єктів господарювання, які надають такі послуги.

Тобто, товариство самостійно визначає мету використання ТЗ у своїй діяльності відповідно до умов договору фінансового лізингу та їх місце зберігання і методи їхнього утримання.

Не надання доказів використання транспортних засобів для доставок товаро-матеріальних цінностей від постачальників та покупцям та не надання документів на підтвердження місця зберігання та експлуатацію автомобіля, оренду паркомісць ( на період вихідних та святкових днів, неробочого часу) не може свідчити про невикористання підприємством придбаних транспортних засобів у своїй господарській діяльності.

Щодо посилання контролюючого органу на те, що при проведенні аналізу цін позивача, встановлено, що ціни реалізації кави та забілювачів контрагентам-покупцям значно вищі, ніж контрагенту ТОВ "Трейд Сервіс", порушення умов договору позивача з вказаним контрагентом щодо строку оплати за реалізований товар. Контролюючий орган вказує, що витрати за весь обсяг реалізованого товару було понесено позивачем, а обсяг реалізації, які є об`єктом оподаткування ПДВ, отримано не у повному обсязі суд зазначає наступне.

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини першої статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (частина перша статті 632 ЦК України).

За правилами частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення" визначено, що суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 11 вказаного Закону вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Така ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.

Згідно статті 6 Господарського кодексу України (далі - ГК України) одним із загальних принципів господарювання в Україні є, зокрема, заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

При цьому, є обґрунтованими доводи позивача щодо того, що податковий орган не наділений правом трактувати виконання зобов`язань сторонами договору, здійснивши це за межами своїх повноважень.

Відтак, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Враховуючи встановлені обставини, у податкового органу відсутні правові підстави для винесення ГУ ДПС у Житомирській області від 19.01.2021 №0009040701 та № 0009070701 і донарахування відповідних грошових зобов`язань.

Щодо клопотання представника позивача про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 59435,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, понесених позивачем у ході апеляційного розгляду даної справи, колегія суддів зазначає наступне.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин першої та сьомої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно частини дев`ятої статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат на правову допомогу у сумі 59435,00 грн, понесених позивачем у ході розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції, представником позивача надано до суду наступні документи:

- Додаткова угода до договору про надання професійної правничої допомоги (правових послуг) №б/н від 08.01.2021;

- ордер адвоката Мамедова А.В.;

- рахунок-фактура №29/12/21 від 29.12.2021;

- платіжне доручення № 1626 від 13.01.2022, згідно якого позивач сплатив адвокатському бюро "Андрія Мамедова" за адвокатські послуги згідно рахунку №29/12/21 від 29.12.2021 59435,00 грн.

Сума 59435,00 грн включає у себе наступну професійну правничу допомогу: складення та подання відзиву на апеляційну скаргу; представництво інтересів товариства в суді апеляційної інстанції.

Представник відповідача під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу, оскільки вказана сума судових витрат є неспівмірною зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом витраченим адвокатом на надання цих послуг, обсягом наданих з послуг та виконаних робіт.

Оцінивши обставини цієї справи та надані представником позивача докази у їх сукупності, апеляційний суд, беручи до уваги заперечення відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу та враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку, що визначена адвокатом сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, за результатами розгляду справи не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час апеляційного розгляду даної справи, до 5000 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Ю. Тютюнника, 7, код ЄДРПОУ ВП 44096781) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Сервіс Альянс" (10003, м. Житомир, вул. Комерційна, 5, код ЄДРПОУ 40868692) судові витрати на професійну правничу допомогу за подання апеляційної скарги в сумі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 10 лютого 2022 року.

Головуючий Сушко О.О. Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.