Постанова

від 08.02.2022 по справі 440/3701/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 р.Справа № 440/3701/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Мухортової Н.Д.,

представника відповідача - Солопа І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 (головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна) по справі № 440/3701/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання"

до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Полтавській області щодо нездійснення перерахунку суми штрафних санкцій, застосованих до ТОВ "Кременчукгаз-постачання" згідно з податковим повідомленням-рішенням від 27.12.2018 №0017195112, відповідно до пункту 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок суми штрафних санкцій, застосованих до позивача згідно з податковим повідомленням-рішенням від 27.12.2018 №0017195112 та надіслати (вручити) ТОВ "Кременчукгаз-постачання" нове податкове повідомлення-рішення, відповідно до пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

В обґрунтування позову зазначило, що податкове повідомлення-рішення від 27.12.2018 № 0017195112, знаходилось в процедурі судового оскарження з 22.04.2019 до 11.02.2021, визначена ним сума штрафу сплачена не була, а отже враховуючи дату набрання чинності Закону № 466 від 16.01.2020 "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавству", згідно пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України є неузгодженим тому повинно було бути відкликаним, а відповідний штраф перерахований. Проте, таких дій податковим органом не зроблено, що слугувало підставою звернення до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Полтавській області щодо нездійснення перерахунку суми штрафу, застосованого згідно з податковим повідомленням - рішенням Головного управління ДФС у Полтавській області від 27.12.2018 №0017195112, відповідно до пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Зобов`язано Головне управління ДПС у Полтавській області здійснити перерахунок суми штрафу, застосованого до ТОВ "Кременчукгаз-постачання" згідно з податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у Полтавській області від 27.12.2018 №0017195112, відповідно до пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Головне управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач), не погодившись із рішенням суду в частині задоволення позову, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного висновку, просило скасувати рішення суду в цій частині та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що податкове повідомлення-рішення від 27.12.2018 №0017195112 за наслідками судового оскарження визнано правомірним.

Під час перебування справи в суді касаційної інстанції, змінилося законодавство, зокрема прийнято Закон № 466 , яким Податковий кодекс доповнено пунктом 73 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення", проте Верховний Суд у справі № 440/1395/19, надаючи оцінку ППР від 27.12.2018 не зазначив підстав для застосування до позивача положень цього закону, а тому контролюючим органом правомірно не здійснено перерахунок суми штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 27.12.2018 №0017195112.

Зазначає також, що у випадку наявності підстав для застосування положень Закону № 466 Верховний Суд направив би справу на новий розгляд, проте у справі № 440/1395/19 визнав оскаржуване податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим.

Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправомірно зобов`язано відповідача здійснити перерахунок суми штрафних санкцій, застосованих до позивача згідно з податковим повідомленням-рішенням від 27.12.2018, оскільки таке зобов`язання є втручанням в дискреційні повноваження відповідача.

Позивач не надав відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не прибув, просив розгляд справи здійснювати без його участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ГУ ДФС у Полтавській області податковим повідомленням-рішення №0017195112 від 27.12.2018 до ТОВ "Кременчукгаз-постачання" застосовано штраф у сумі 6 987 752,07 грн за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201 та згідно зі статтею 120-1 ПК України (а.с. 12).

Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в судовому порядку, за наслідками розгляду якого рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 у справі № 440/1395/19 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 27.12.2018 №0017195112.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2019 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, ТОВ "Кременчукгаз-постачання" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 10.12.2019 зупинено дію постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2019 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 11.02.2021 касаційну скаргу ТОВ "Кременчукгаз-постачання" залишено без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2019 - без змін.

22.02.2021, 30.03.2021 позивач звертався до податкового органу із заявами, в яких просив здійснити перерахунок розміру штрафної санкції, що визначена за результатами камеральної перевірки від 28.11.2018 у відповідності до пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України та надіслати нове податкове повідомлення - рішення на адресу товариства (а.с.28-29, 31-32).

23.03.2021 відповідач листом повідомив ТОВ Кременчукгаз-постачання , що постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2019 у справі № 440/1395/19 набрала законної сили до набрання чинності пунктом 73 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, а отже підстави для прийняття нового податкового повідомлення - рішення відсутні (а.с. 35-36).

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не перерахунку суми штрафу протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час набрання чинності пунктом 73 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині зменшення розміру штрафів за порушення платниками ПДВ граничного строку для реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, податкове повідомлення - рішення від 27.12.2018 було неузгодженим, оскільки тривала процедура судового оскарження і зобов`язання за цим податковим повідомленням-рішенням не було сплачено, внаслідок чого, позивач має право на перерахунок штрафних санкцій.

Враховуючи оскарження відповідачем судового рішення першої інстанції фактично лише в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, слід зазначити наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Пунктом 120-1.1 ст. 120-1 ПК України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою ) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Законом України від 16 січня 2020 року №466-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (далі - Закон №466-ІХ ), який набрав чинності 23 травня 2020 року, змінено статтю 120-1 ПК України та викладено пункт 120-1.1 вказаної статті у такій редакції: "Порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу…".

Крім того, Законом №466-ІХ доповнено підрозділ 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України пунктом 73.

Відповідно до змісту пункту 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення", в редакції Закону №466-ІХ, штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", застосовуються в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень.

Штрафи, застосовані через відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", застосовуються в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Пізніше Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців" від 14 липня 2020 року №786-IX (далі - Закон №786-IX; який набрав чинності 8 серпня 2020 року) у підрозділі 2 у пункті 73 ПК України в абзацах першому і другому після слів та цифр "відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу" доповнено словами "та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної", а слова і цифри "до 31 грудня 2019 року" замінено словами "до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", строк сплати грошових зобов`язань за якими не настав або"; в абзаці першому цифри і слова " 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень" замінено цифрами і словами " 1 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 510 гривень"; в абзаці другому цифри і слова " 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень" замінено цифрами і словами " 2,5 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1700 гривень".

З аналізу наведених норм вбачається, що таким чином законодавець мав на меті не лише уточнити й розширити перелік випадків, за яких платник податків звільняється від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, а й убезпечити платників податків від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними положеннями пункту 120-1.2 статті 120 ПК України, у випадках та за умов, наведених у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПК України.

Тобто законодавець передбачив ретроспективну дію положень пункту 73, підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України в частині порядку застосування штрафів за порушення платниками податку на додану вартість порядку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, визначеними таким пунктом, яка проявляється в тому, що такі положення поширюють свою дію на всі штрафні санкції, нараховані платникам податків протягом періоду з 01 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом № 466-ІХ, у разі, якщо відповідні податкові повідомлення-рішення перебувають у процедурі адміністративного або судового оскарження (без обмеження інстанційності судового розгляду) та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності цим Законом.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 09 червня 2021 року по справі № 620/2436/19 такий підхід законодавця загалом відповідає принципу доброго врядування і належної адміністрації в світлі практики ЄСПЛ.

У вказаному рішенні Верховним Судом також наголошено, що Законом № 466-ІХ чітко закріплено, що пункт 73 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПК України підлягає застосуванню до штрафів нарахованих платникам податків протягом періоду з 01 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві за наведених у цій же нормі умов. У такий спосіб законодавцем, який виявив певні недоліки (непропорційність) у механізмі відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної, що не надається покупцю товарів, звільнив від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними нормами податкового законодавства, за наведених у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПК України умов.

У рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 Конституційний Суд України дійшов висновку, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Зворотна дія нормативно-правового акта у часі (ex post facto) - це дія нового нормативно - правового акта на факти та відносини, що мали місце до набуття ним чинності.

Судом встановлено, що штраф ТОВ " Кременцукгаз-постачання" за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних нарахований згідно податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області №0017195112 від 27.12.2018 , яке за наслідками судового оскарження, є чинним та не скасоване.

Проте, під час оскарження вказаного ППР в касаційному порядку ухвалою Верховного Суду від 10.12.2019 зупинено дію постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2019 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Положеннями п. 56.18 ст.56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, за загальним правилом, відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України узгодженими, у випадку звернення платника податків до суду, вважаються грошові зобов`язання з дня набрання рішенням законної сили.

Таким чином, з 10.12.2019 дія постанови суду апеляційної інстанції була зупинена, процедура оскарження податкового повідомлення-рішення продовжена та з цього часу останнє вважалось неузгодженим у розумінні ст. 56 ПК України.

В подальшому, постановою Верховного Суду від 11.02.2021 касаційну скаргу ТОВ "Кременчукгаз-постачання" залишено без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2019 - без змін.

Таким чином, саме з 11.02.2021 податкове повідомлення-рішення є узгодженим та підлягало сплаті.

Натомість, Закон № 466-ІХ набрав чинності 23 травня 2020 року, тобто в період, коли податкове повідомлення-рішення від 27.12.2018 №0017195112 було неузгодженим з огляду на процедуру судового оскарження та зобов`язання за цим податковим повідомленням-рішенням не було сплачено.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що в Законі № 466-ІХ (пункт 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України) виділено окремі категорії грошових зобов`язань, які підлягають відкликанню як неузгоджені, водночас запроваджено інший, відмінний від загального, підхід, за яким для цілей цієї норми під неузгодженими грошовими зобов`язаннями розуміються ті, по яких відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві".

Законодавцем для цілей пункту 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України закріплено відмінне від загального (пункт 56.18 статті 56 ПК України) розуміння неузгодженого грошового зобов`язання, а саме - для цілей цієї норми грошове зобов`язання є неузгодженим протягом всієї процедури судового оскарження (без обмеження в суді якої інстанції знаходиться спір) за умови, що грошове зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві".

Враховуючи, що на час набрання чинності Законом № 466-ІХ, податкове повідомлення-рішення від 27.12.2018 було неузгодженим та не сплаченим, суд першої інстанції вірно зазначив щодо поширення норм пункту 73 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПК України на спірні правовідносини у цій справі.

З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач, не здійснивши перерахунок суми штрафу згідно з податковим повідомленням - рішенням від 27.12.2018, відповідно до пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України діяв не в межах та не у спосіб, встановлений податковим законодавством, отже наявні підстави для задоволення позову.

Доводи апелянта щодо не врахування Верховним Судом під час розгляду справи № 440/1395/19 та наданню оцінки ППР від 27.12.2018 змін в законодавстві, зокрема пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (2020), колегія суддів вважає такими, що не свідчать про правомірність дій податкового органу, оскільки судом касаційної інстанції надавалась оцінка спірним правовідносинам та судовим рішення із застосуванням законодавства, що діяло на час їх ухвалення..

Доводи апелянта про втручання суду у його дискреційні повноваження колегія суддів вважає помилковими, оскільки повноваження державних органів не являються дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Так, колегія суддів не заперечує, що право на зменшення та перерахунок штрафних санкцій на підставі пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України належить виключно податковому органу, на якого закон покладає обов`язок скласти та направити нове податкове повідомлення-рішення.

Суд в межах своєї компетенції може лише встановити правомірність/неправомірність донарахування відповідних штрафних санкцій та наявність/відсутність підстав для поширення наведеної вище ретроспективної правої норми на спірні правовідносини, однак не може підміняти собою уповноважений орган та самостійно зменшувати суму донарахувань.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не здійснено розрахунку суми штрафних санкцій з урахуванням пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України та не зобов`язано контролюючий орган прийняти нове податкове повідомлення-рішення, натомість зобов`язано виконати свій законодавчо закріплений обов`язок щодо такого перерахунку, що не є його дискреційними повноваженнями.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 по справі № 440/3701/21 в частині задоволення позову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 11.02.2022 року