Постанова

від 02.02.2022 по справі 440/3538/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2022 р. Справа № 440/3538/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Чалого І.С. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Юсіфової Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2021, суддя Н.Ю. Алєксєєва, по справі № 440/3538/21

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Галина"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство Галина звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 16.10.2020 № 0000330903.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 16.10.2020 № 0000330903.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог посилався на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначив, що податковим органом проведено фактичну перевірку СФГ Галина із дотриманням порядку, встановленого Податковим кодексом України, за наявності законних підстав її проведення. Стосовно суті виявленого порушення апелянт зазначив, що отримане позивачем пальне зберігалось в місцях, на які не отримано відповідну ліцензію на право зберігання пального, оскільки не могло бути відвантажене в повному обсязі до паливних баків наявних у товариства транспортних засобів.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги, вважала рішення суду першої інстанції таким, що підлягає скасуванню із прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засідання проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вважала рішення суду першої інстанції таким, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Головного управління ДПС у Полтавській області 17.09.2020 проведена фактична перевірка СФГ Галина за місцем фактичного провадження діяльності за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Микільське, вул. Червоноармійська, 82А, за період з 01.01.2020 по дату закінчення перевірки.

За результатами якої складено акт про результати фактичної перевірки від 25.09.2020 № 162/16-31-32-01/24567757, яким зафіксовано, утому числі, порушення позивачем положень ч. 1 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , з огляду на встановлений факт зберігання позивачем пального без отримання відповідної ліцензії.

В подальшому, на підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.10.2020 № 0000330903, яким до СФГ Галина застосовано штрафні санкції у розмірі 500000,00 грн. на підставі абз. 8 ч. 2 ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального від 19.12.1995 № 481/95ВР.

Не погодившись із рішенням відповідача позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із відсутності у позивача обов`язку в отриманні ліцензії, оскільки пальне використовується ним виключно для потреб власного споживання та зберігається у паливних баках транспортних засобів, які не являються акцизними складами.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надано право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.п. 75.1.3 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Положеннями п.п. 21.1.1, 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України визначено, що посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Глава 8 розділу ІІ Податкового кодексу України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення.

При цьому приписи Податкового кодексу України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Відповідно до п. 80.5 ст. 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 80.1. ст. 80 Податкового кодексу України передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

На підставі викладеного колегія суддів зазначає, що лише дотримання контролюючими органами встановлених умов та порядку прийняття рішень про проведення перевірок, у тому числі фактичних, може бути належною підставою наказу про проведення перевірки.

Із матеріалів справи встановлено, що 17.09.2020 до початку проведення перевірки уповноваженій особі позивача - головному бухгалтеру СФГ Галина Луговій Г.В., було пред`явлено службове посвідчення працівників податкового органу та направлення на перевірки № 1450, № 1451 від 15.09.2020, та вручено копію наказу про проведення фактичної перевірки від 15.09.2020 № 1488, про що наявний особистий підпис вказаної особи на копіях направлень.

За наслідками проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області складено акт від 25.09.2020 № 162/16-31-32-01/24567757, від підписання якого уповноважена особа позивача відмовилась, про що складено акт відмови від підписання акту перевірки 25.09.2020 № 1459/16-31-32-а/24567757.

За наведених обставин колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача стосовно проведення відповідачем фактичної перевірки з порушенням положень ст. ст. 80, 81 Податкового кодексу України

Стосовно посилань на відсутність у наказі про призначення перевірки посилань на конкретні підстави для проведення перевірки колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надано право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

При цьому, у наказі про проведення фактичної перевірки обов`язково мають зазначатись підстави для проведення перевірки.

Колегія суддів, дослідивши наказ Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області від 15.09.2020 № 1488 про проведення фактичної перевірки позивача, зазначає, що останній видано на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, п. 82.3 ст. 80 Податкового кодексу України, ст. 16 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального від 19.12.1995 № 481/95ВР, за місцем фактичного провадження діяльності за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Микільське, вул. Червоноармійська буд. 82А за період з 01.01.2020 по дату закінчення перевірки, з 17.09.2020 тривалістю 10 діб.

Отже, правовою підставою для проведення перевірки є підпунк 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80).

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80).

Отже, зі змісту положень п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України встановлено, що зазначена норма передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами - лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

При цьому, враховуючи положення п.п. 19-1.1.4, 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України, якими визначено функції контролюючих органів, у тому числі щодо здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, колегія суддів доходить висновку про наявність у відповідача підстав для призначення проведення фактичної перевірки СФГ Галина .

Щодо суті виявленого під час перевірки порушення, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 № 481/95ВР визначено, що:

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Статтею 15 Закону № 481 визначено, що зберігання пального здійснюється суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії. Річна плата за ліцензії на право зберігання пального встановлена у розмірі 780 гривень. Суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону № 481 за зберігання пального без наявності ліцензії до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів в сумі 500000 гривень.

Положеннями Закону № 481 передбачено, що ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто - та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Також суб`єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Інших виключень щодо отримання суб`єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону № 481 не містять.

Таким чином, у розумінні Закону № 481 суб`єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях.

Відповідно до п.п. 14.1.16 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої (п.п. г п.п. 14.1.16 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).

Так, за змістом акту перевірки СФГ Галина 18.05.2020 відповідно до договору поставки № 126/С від 15.05.2019, укладеного з ТОВ Євростандарт-Автогаз придбано 10540 л. дизельного палива, а 02.09.2020 згідно з договором поставки №213/НБК/С від 14.07.2020, укладеним з ТОВ Нафтобізнес Контракт , придбано 5600 л. дизельного палива, що підтверджується акцизними накладними № 5093 від 18.05.2020, № 7680 від 02.09.2020, видатковими накладними № 4468 від 18.05.2020, № 5258 від 02.09.2020.

За висновками податкового органу придбане пальне зберігалось позивачем у місцях, на які не отримано відповідну ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), оскільки не могло бути відвантажене в повному обсязі до паливних баків наявних транспортних засобів.

У ході судового розгляду встановлено, що придбане пальне СФГ Галина використовувалось для власних потреб господарства, на підтвердження чого позивачем надано акти на списання дизельного палива, від 20.05.2020 у кількості 10540 л., від 15.09.2020 у кількості 2000 л.

Отже, невикористаним залишився обсяг дизельного палива у кількості 3600 л., що не заперечується сторонами та відображено у акті на списання палива від 15.09.2020, складеного СФГ Галина , та у акті перевірки від 25.09.2020 № 162/16-31-32-01/24567757.

Також, встановлено, що СФГ Галина 19.10.2020 отримано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 16240414202001415 загальною місткістю резервуарів 10000 л.

Втім, до моменту отримання ліцензії на право зберігання пального для потреб власного споживання чи промислової переробки позивач здійснював зберігання пального за без наявності ліцензії на право зберігання пального.

Позивач, заперечуючи проти висновків податкового органу щодо порушення ним ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", зазначив, що залишки придбаного пального зберігались СФГ Галина безпосередньо у паливних баках транспортних засобів, як власних, так і отриманих на підставі договору позивачки.

Так, відповідно до даних позивача, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, на балансі СФГ Галина перебували наступні транспортні засоби:

- трактор колісний ZЕТОR РRОХІМА РLUS 110 з об`ємом баку 140 л,

- трактор колісний ХТЗ-17021 з об`ємом баку 420 л,

- трактор колісний Т-150 К з об`ємом баку 375 л,

- екскаватор АТЕК-999Е-1 з об`ємом баку 120 л,

- трактор колісний БЕЛАРУС -892 з об`ємом баку 137 л,

- трактор колісний Е-16 МГ з об`ємом баку 40 л,

- КАМАЗ 55102 з об`ємом баку 250 л,

- трактор колісний САSЕ IN РUМА 210 з об`ємом двигуна 412 л,

- VОLКSWАGЕN ТОUARЕG з об`ємом двигуна 90 л,

- КАМАЗ 55102 з об`ємом двигуна 250 л,

- VОLКSWАGЕN ТОURAN з об`ємом двигуна 70 л.

Загальний обсяг паливних баків зазначених транспортних засобів становить 2304 л.

Крім того, відповідно до договору позички від 01.01.2020, укладеного з ФГ Скарб , у 2020 у користуванні СФГ Галина перебували транспортні засоби:

- трактор колісний БЕЛАРУС -1221.2 з об`ємом баку 143 л,

- комбайн зернозбиральний СБАА8 МЕСА- 370 з об`ємом баку 450 л,

- ГАЗ 4301 з об`ємом баку 100 л.

Обсяг паливних баків вказаних транспортних засобів - 693 л.

Натомість залишки придбаного СФГ Галина пального станом на 17.09.2020 складали 3600 л., що на 603 л. перевищує загальний обсяг паливних баків, у яких за твердженням позивача зберігалось пальне, що становив 2997 л.

Позивач, надаючи пояснення щодо встановленої різниці обсягів пального та наявних у підприємства ємностей у вигляді паливних баків відповідних транспортних засобів, зазначив, що залишки дизельного пального СФГ Галина зберігало, у тому числі, у паливному баку бензовозу - заправнику ГАЗ - 52 із об`ємом баку 8,7 т.

Так, відповідно до наданої позивачем довідки № 21 від 03.08.2021 на балансі СФГ Галина з 20.10.2004 по 25.12.2020 знаходився автомобіль ГАЗ - 52 (заправник), що отриманий у власність згідно акту переданого позивачу майна згідно з договорами купівлі-продажу сертифіката члена колишнього КСП ім. Шевченка від 20.10.2004.

Одночасно, позивач звертав увагу на те, що ГАЗ-52 не є бензовозом, а заявлений обсяг паливного баку пояснив проведеним переобладнанням конструкції даного транспортного засобу, внаслідок чого об`єм баку збільшено до 8,7 т.

Досліджуючи зазначені позивачем обставини судом апеляційної інстанції у ході розгляду справи у СФГ Галина було витребувано докази проведення переобладнання даного транспортного засобу.

Втім, СФГ Галина на запит суду відповіді не надано, доказів переобладнання транспортного засобу ГАЗ-52, внаслідок яких об`єм паливного баку даного автомобіля було збільшено до 8,7 т. також не надано.

Більш того, у відзиві на апеляційну скаргу представником позивача зазначено, що технічні документи на автомобіль - ГАЗ-52 у СФГ Галина не збереглись, а на підтвердження технічних характеристик останнього позивач посилається да дані з інтернет-сайту Вікіпедія.

Таким чином, колегія суддів вважає недоведеним твердження позивача, що транспортний засіб ГАЗ - 52 має об`єм пального баку 8,7 т.

При цьому, колегія суддів не заперечує посилання позивача на те, що зберігання пального могло здійснюватись підприємством у ємності, що є частиною автомобіля ГАЗ - 52, однак не знаходить підстав вважати, що така ємність є саме паливним баком даного автомобіля, що передбачений технічною конструкцією даного транспортного засобу та відповідає його характеристикам, визначеним нормативно-технічною документацією на такий транспортний засіб.

Крім того, відповідно до пояснень представника позивача автомобіль - ГАЗ-52 знаходиться на балансі господарства та був отриманий підприємством від колишніх членів КСП ім. Шевченка згідно з акту переданого майна відповідно до договору купівлі-продажу сертифіката члена колишнього КСП ім. Шевченка від 20.10.2004.

Відповідно до ч. 1 ст. 328, ч. 4 ст. 334 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Згідно зі ст. 34 Закону України Про дорожній рух (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) реєстрація транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, а порядок установлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 передбачено обов`язок власників транспортних засобів та осіб, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представників, зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом 10 діб після придбання, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Отже, сам по собі акт про передачу транспортного засобу від одного власника до іншого без реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу у вищезазначеному порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця.

Подібний правовий висновок сформований Верховним Судом у постанові від 30.10.2019 у справі № 683/2694/16-ц.

У ході судового розгляду представник СФГ "Галина" вказав, що перереєстрація транспортного засобу не здійснювалась, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу за позивачем відповідним реєстраційним органом не видавалось.

Враховуючи викладене, та беручи до уваги вказані позивачем обставини, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що спірний транспортний засіб перебував у власності позивача, оскільки перехід права власності не був оформлений у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що у спірних правовідносинах позивачем не доведено факту зберігання залишків придбаного для потреб власного споживання пального у паливних баках транспортних засобів як ємностей для зберігання, які у розумінні п.п. г) п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України не є акцизними складами, що виключає обов`язок суб`єкта господарювання на отримання ліцензій на зберігання пального.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеним встановлений проведеною відповідачем перевіркою факт зберігання позивачем без наявності відповідної ліцензії на право зберігання пального, що є порушенням ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального від 19.12.1995 № 481/95ВР.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 16.10.2020 № 0000330903 Головне управління ДПС у Полтавській області діяло в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, внаслідок чого податковим органом прийнято обґрунтоване рішення.

Посилання позивача на необхідність врахування принципу справедливості покарання та співвідношення його зі ступенем тяжкості порушення колегією суддів не приймаються з огляду на наступне.

Відповідальність за порушення вимог ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , а саме зберігання пального без наявності ліцензії, визначена абз. 8 ч. 2 ст. 17 зазначеного Закону та передбачає застосування до суб`єктів господарювання фінансової санкції у вигляді штрафу в сумі 500000 грн.

Отже, за вказане порушення вимог даного закону чинним законодавством визначена санкція, яка встановлює точний розмір передбаченого покарання, з огляду на що за умови доведеного факту вчинення особою порушення вимог ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального не передбачає застосування більш м`якого виду відповідальності чи звільнення від нього з підстав, на які посилається позивач.

Суд першої інстанції зазначеного вище не врахував та дійшов помилкового висновку щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє обґрунтоване підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - задовольнити

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 по справі № 440/3538/21 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Селянського (фермерського) господарства "Галина" - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді І.С. Чалий В.В. Катунов Постанова складена в повному обсязі 11.02.22.