Постанова

від 02.02.2022 по справі 155/717/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 155/717/21 Головуючий у 1 інстанції: Сметана В. М. Провадження № 22-ц/802/31/22 Категорія: 11 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2022 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

з участю:

секретаря судового засідання - Савчук О. В.,

позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника позивача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи на стороні відповідача ОСОБА_6 , Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нове життя 2019", про усунення перешкод у користуванні майновими правами, за апеляційною скаргою позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 04 жовтня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2021 року позивачі звернулися до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_7 . Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 04 січня 2021 року у справі №155/1251/20 визнано ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 такими, до яких перейшли у порядку спадкування за законом майнові права на будівництво гаража по АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_7 .

Позивачі зазначають, що на даний час вони не можуть належним чином реалізувати свої майнові права на будівництво гаража, оскільки земельна ділянка, на якій знаходиться незавершене будівництво, по АДРЕСА_1 , зайнята відповідачем ОСОБА_5 тимчасовою спорудою без їх згоди.

Враховуючи вищезазначене, позивачі просять усунути перешкоди у користуванні майновими правами на будівництво гаража по АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_5 прибрати тимчасову споруду, а також просять судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 04 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, позивачами ОСОБА_1 ,, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу, в якій вони покликаються на незаконність і необгрунтованість судового рішення, неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, та невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що позивачі не погоджуються з висновком суду про відсутність у справі доказів на підтвердження порушення їх прав. Зазначають, що отримавши у 2002 році дозвіл виконкому Горохівської міської ради на проведення будівництва гаража на прибудинковій території по АДРЕСА_1 , їх батько тим самим отримав право користування відповідною земельною ділянкою. Посилаючись на норми ст.391 ЦК України, вважають, що їх майнові права порушені відповідачем, оскільки саме на місці, де їх батьком розпочато будівництво фундаменту гаража, відповідач розмістив тимчасову споруду, тим самим перешкоджає реалізувати їх права на будівництво, а тому просили їх скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення - про задоволення позову.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення позивачів, їх представника, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі статтями 263- 265 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з того, що позивачами не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження заявлених позовних вимог щодо порушення їх прав, оскільки власником земельної ділянки по АДРЕСА_2 , при цьому ні позивачам, ні їх батькові відповідна ділянка не виділялась в установленому законом порядку.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується. Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає повною мірою.

Як вбачається з матеріалів справи, судовим рішенням від 04 січня 2021 року в цивільній справі №155/1251/20 визнано ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 такими, до яких перейшли у порядку спадкування за законом майнові права на будівництво гаража по АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.17-19).

З копії технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який виготовлено 05.03.2020 року та додано позивачами до позовної заяви, вбачається, що за вищевказаною адресою розташований об`єкт незавершеного будівництва, а саме частина фундаменту, відсоток готовності якого становить 5% (а.с.12-16).

Разом з тим, згідно з інформацією, яка зазначена у відомостях про земельну ділянку з кадастровим номером 0720810100:01:003:0534, площею 0,2548 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, (вид використання: будівництва і обслуговування багатоквартирного жилого будинку, господарських будівель і споруд), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вказана земельна ділянка належить юридичній особі Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку НОВЕ ЖИТТЯ 2019 , дата державної реєстрації 17 липня 2020 року (а.с.37).

В матеріалах справи №155/1251/20, провадження 2/155/794/20, наявна копія рішення виконавчого комітету Горохівської міської ради Горохівського району Волинської області від 30 серпня 2002 року, яким ОСОБА_7 , жителю АДРЕСА_3 , надано дозвіл на будівництво гаража на два бокси по АДРЕСА_1 (а.с.28).

Згідно зі ст.177 ЦК України об"єктами цивільних прав є речі, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.

Як визначено ст.179 ЦК України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов"язки.

Статтею 181 ЦК встановлено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об"єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

За ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Як вбачається з матеріалів даної справи, що не заперечується і позивачами, ними не було здійснено державної реєстрації права ні на об"єкт будівництва (як незавершений), ні на земельну ділянку, ні на певні майнові права.

За змістом статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Згідно з ч.1 ст.316 ЦК правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.(ч.1 ст.317 ЦК України).

Відповідно до ст. 331 ЦК право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна) якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації. право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання, тощо, які були використані в процесі будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа,зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об"єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об"єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також докумсентів, що містять опис об"єкта незавершеного будівництва.

Визначення терміну майнові права наведено зокрема в абзаці 3 частини другої статті 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні : майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Подаючи до суду даний позов, позивачі свої вимоги про усунення перешкод у користуванні ними правами на будівництво приміщення гаража на АДРЕСА_1 шляхом зобов"язання відповідача прибрати тимчасову споруду, що знаходиться за цією адресою, обгрунтовували, покликаючись на норми ст.ст.316, 317, 319, 321, 391 ЦК України. Позивачі вказували на те, що відповідач чинить їм перешкоди в реалізації їхніх майнових прав на будівництво гаража, яке ще розпочав їх покійний батько.

Як вбачається з матеріалів справи, з 2002 року по даний час будівництво фактично не здійснювалось ні батьком позивачів, ні ними самими після його смерті у 2012 році, оскільки з документів видно, що було лише зведено 5% фундаменту.

В судовому засіданні позивачі зазначали, що для будівельних робіт ними було здійснено лише доставку певних будівельних матеріалів до місця майбутнього будівництва.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Суд має встановити наявність в особи суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких особа звернулася до суду, адже на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Встановивши, що позивачі не є власниками ні земельної ділянки, ні майна, на якій воно розміщено, суд дійшов правильного висновку, що позивачам не належить і право на пред`явлення даного позову, так як вони зобов`язані довести порушення їхніх прав, надавши відповідні докази в обґрунтування заявлених вимог.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Позивачі на підтвердження своїх вимог не надали жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення їх прав чи охоронюваних законом інтересів.

Доводи апеляційної скарги, пов"язані із покликанням як на доказ на лист прокуратури Горохівського району від 17.02.2010 р. (а.с.40), колегія суддів не бере до уваги, оскільки, як пояснив у суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_2 , факт розпочинання самочинного будівництва гаража ОСОБА_5 мав місце у 2010 році, однак завдяки реагуванню прокуратури та органів контролю за використанням та охороною земель ним було припинено вказані дії, а тому це не стосується оскаржуваних у даному спорі дій відповідача.

Копія проекту забудови земельної ділянки, на який покликаються позивачі, також не містить чітких меж розміщення об`єкту незавершеного будівництва - гаража на земельній ділянці, що, як встановлено судом, належить на праві власності ОСББ "Нове життя 2019".

Також позивачами не було надано достатніх доказів на підтвердження виконання ними будівельних робіт по зведенню спірного гаража.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачі не довели порушення їхніх прав.

Із урахуванням зазначеного суд дійшов правильного висновку про те, що апелянти не набули права власності або права користування щодо земельної ділянки, на якій знаходиться незбудований гараж, а отже це право не може вважатись порушеним. Відсутність порушеного права є підставою для прийняття судом рішення про відмову у позові.

Вказаним обставинам надана належна оцінка судом, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції, зроблених за результатом належним чином оцінених доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367-369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Горохівського районного суду Волинської області від 04 жовтня 2021 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді