Постанова

від 08.02.2022 по справі 725/4115/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2022 року м. Чернівці

Справа № 725/4115/20

Провадження №22-ц/822/52/22

Провадження №22-ц/822/53/22

Чернівецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Литвинюк І.М.,

суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б.,

секретар - Собчук І.Ю.,

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі - ОСОБА_3 , Житлово-будівельний кооператив Буковинський, 25 ,

третя особа - Чернівецька міська рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діють ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 29 вересня 2021 року та апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діють ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , на додаткове рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 09 листопада 2021 року, головуючий у І-й інстанції - Вольська-Тонієвич О.В.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , Житлово-будівельного кооперативу Буковинський, 25 , третя особа - Чернівецька міська рада, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зобов`язання відповідачів привести незаконне будівництво у відповідність до норм закону.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що є власниками земельної ділянки по АДРЕСА_1 . На вказаній земельній ділянці знаходиться будинок, який побудований в 2012 року.

Зазначали, що навесні 2020 року на сусідній земельній ділянці, що знаходиться по АДРЕСА_2 , відповідачами було розпочате будівництво багатоквартирного житлового будинку з порушенням державних будівельних норм та правил - у безпосередній близькості від їхнього житлового будинку, а саме, менше трьох метрів від виступаючої частини новобудови до стіни їх будинку. Тому вони відразу звернулися до відповідачів з вимогою припинити незаконне будівництво, яке порушує їх права, на що відповідачі повідомили, що у них наявні всі необхідні для будівництва документи та дозволи, а тому не будуть припиняти будівництва.

Вказували на те, що для можливості встановлення порушень норм ДБН з боку відповідачів при здійсненні будівництва багатоквартирного будинку, ними було замовлено експертний висновок у галузі будівництва.

У ході проведення експертного дослідження встановлено, що відповідачами при здійсненні будівництва порушено ДБН та Державні санітарні норми. Зокрема експертом встановлено, що фактична відстань від стіни новобудови відповідача до межі їхньої земельної ділянки складає 1,24 м, а за планувальними вимогами ДБН повинно бути не менше 15 м.; фактична відстань від стіни новобудови до стіни їх будинку становить 3 м., а має становити не менше висоти будинку, що зводиться; згідно з вимогами ДБН відстань між будинками має становити 8 м, а фактично становить 3м; при будівництві багатоповерхового будинку погіршено освітлення їхнього будинку та аераційного режиму (провітрювання їхнього будинку).

Отже, істотні порушення будівельних норм негативно впливають на їх власність - житловий будинок, який весь день перебуває в затемненні від новобудови, що вже є вищою за їх будинок; стіни їхнього будинку не провітрюються належним чином, у зв`язку із чим всередині відчувається сирість після опадів; на територію їх подвір`я систематично потрапляє будівельне сміття, що загрожує їхньому життю та здоров`ю.

Посилалися на те, що головний архітектор м. Чернівці затвердив таке будівництво із вимогою про дотримання мінімальної відстані від існуючих будівель в розмірі 8 метрів. Однак всупереч таким вимогам відповідачі розпочали будівництво за три метри від їхнього будинку та звели вже три поверхи. При цьому балкони вказаного будинку виступають на територію їхньої (позивачів) земельної ділянки.

Оскільки наведені вище порушення будівельних норм і правил, протипожежних та санітарних норм несуть в собі потенційну загрозу їх життю та здоров`ю, а також їхньому майну, вони вимушені були звернутися до суду з позовом про приведення будівництва відповідно до вимог будівельних норм і правил, проектної документації, містобудівних умов і обмежень для проектування об`єкта будівництва.

З урахуванням уточнених позовних вимог, просили усунути перешкоди у користуванні власністю, житловим будинком по АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання відповідачів - власників земельної ділянки за адресою по АДРЕСА_2 за кадастровим номером 73101136600:31:001:1029, привести будівництво багатоквартирного житлового будинку у відповідність до вимог Державних будівельних норм і правил України Б.2.2-12:2019, Містобудівних умов і обмежень для проектування зазначеного об`єкту будівництва багатоповерхового будинку, згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 29 вересня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 09 листопада 2021 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто судові витрати у розмірі 15 000 грн. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто судові витрати у розмірі 25 801 грн.

На рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 29 вересня 2021 року представники позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, просять його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Зазначають, що в матеріалах справи є належні докази того, що відповідачами по справі при будівництві спірного житлового будинку було порушено норми ДБН та містобудівні вимоги. Відзив на позовну заяву та висновок експерта №14/20 від 30 листопада 2020 року за результатами проведення судової експертизи є недопустимими доказами у справі. Суд не дав оцінки наданим додатковим поясненням з приводу заперечень у прийнятті як доказу у справі висновку судової експертизи ОСОБА_6 . Висновок експерта щодо відповідності відстані між будівлями сторін викликає сумнів, оскільки судовий експерт зробив такий висновок всупереч п.6.1.22., примітка 2 ДБН Б.2.2.-12.2019. Отже, визначення судовим експертом відсутності порушень при будівництві житлового будинку по АДРЕСА_2 , є незаконним. В рішенні суду відсутні мотиви відхилення висновку комісії Чернівецької міської ради від 25 листопада 2020 року. При постановленні рішення суд порушив принцип змагальності сторін. Представниками позивачів клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи в суді заявлялося двічі, однак судом відмовлено в його задоволенні.

Також представниками позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подано апеляційну скаргу на додаткове рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 09 листопада 2021 року, в якій вони просять скасувати додаткове рішення суду та постановити нове рішення, яким задовольнити їх клопотання про покладання судових витрат на відповідача ОСОБА_3 , а в разі відмови в клопотанні - зменшити розмір судових витрат, оскільки сума послуг за правову допомогу не є співмірною із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Зазначають, що клопотання про покладання судових витрат на відповідача та зменшення судових витрат подано від імені обох позивачів. Оскільки даний спір виник з вини відповідача ОСОБА_3 , суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю незалежно від результатів вирішення спору. Розмір витрат є непропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для цієї сторони, оскільки результат вирішення справи не міг вплинути на репутацію відповідача і ця справа не викликала публічний інтерес.

На апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 подав відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Також на апеляційну скаргу представник відповідача ОК ЖБК Буковинський , 25 - Гінінгер А.З. подав відзив, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, є безпідставними.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви, доводів апеляційних скарг та відзиву, судова колегія вважає, що апеляційна скарга на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 29 вересня 2021 року задоволенню не підлягає, а апеляційну скаргу на додаткове рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 09 листопада 2021 року слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не довели належними й допустимими доказами, що будівництвом спірного будинку порушено їхні права, як власників будинковолодіння по АДРЕСА_1 , зокрема, що таке будівництво загрожує пошкодженням та руйнації їх будинку внаслідок обмеження доступу сонячного світла до нього, створення загроз у випадку пожежі, а також внаслідок попадання на їх подвір`я будівельного сміття, оскільки вказані обставини повністю спростовуються висновком судової будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи №14/20 від 30 листопада 2020 року. Позивачами не конкретизовано позовних вимог саме в частині способу усунення перешкод у користуванні їх будинковолодінням. Так, у прохальній частині позову позивачі просять суд зобов`язати відповідачів привести будівництво багатоквартирного житлового будинку у відповідність до вимог ДБН згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи, не зазначаючи при цьому у який саме спосіб.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством не передбачено солідарне стягнення судових витрат з позивачів, суд вважає за можливе зменшити їх розмір в частині стягнення таких витрат з ОСОБА_1 та стягнути з неї 17 000 грн. При цьому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати у розмірі 25 801 грн, оскільки клопотання про зменшення судових витрат в його інтересах заявлено не було.

Частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак додаткове рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 09 листопада 2021 року зазначеним вимогам не повністю відповідає.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 , та розташованого на ній житлового будинку.

Земельна ділянка по АДРЕСА_2 , яка відноситься до земель житлової і громадської забудови, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться по сусідству з будинковолодінням позивача, належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3 .

На вказаній земельній ділянці, згідно з розробленим проектом, розпочате будівництво багатоквартирного житлового будинку.

Також встановлено, що позивач ОСОБА_2 неодноразово звертався до уповноважених органів з відповідними зверненнями щодо проведення перевірки відповідності дотримання протипожежних та санітарних норм (відстаней) між будинком по АДРЕСА_1 та об`єктом будівництва по АДРЕСА_2 .

Листом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради від 19 червня 2020 року №К-123/18-01/11, адресованим ОСОБА_2 , зазначено, що за результатами розгляду вказаного звернення позивача було повідомлено, що право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути припинене відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: подання замовником заяви про припинення права, набутого на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт, отримання відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником, на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

З висновку експерта №14/20 від 30 листопада 2021 року, складеного судовим експертом Гайдою Б.Я., вбачається, що існуюче розташування огорожі (межі) між земельними ділянками по АДРЕСА_2 та про АДРЕСА_1 (колишня АДРЕСА_3 не відповідає межі між земельними ділянками з кадастровими номерами 7310136600:31:001:0081 та 7310136600:31:001:1029 та зміщено в бік земельної ділянки по АДРЕСА_2 на 0,68-1,45 м. Для усунення зазначеної невідповідності, огорожу між земельними ділянками по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 необхідно змістити в північно-західному напрямку в сторону земельної ділянки по АДРЕСА_1 та влаштувати її згідно схеми, відображеної в таблиці №1 (додаток до висновку експертизи), в місці проходження земельної ділянки кадастровий номер 7310136600:31:001:1029 (позначеної червоним кольором).

Розміщення житлового будинку про АДРЕСА_1 не відповідало вимогам п.3.25* ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень, оскільки відстань від нього до межі сусідньої земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 , становить 0,72-0,83, що є менше 1 м, необхідного для обслуговування.

Ступінь вогнестійкості будинку, розташованого по АДРЕСА_1 - ІІ. Існуючі відстані між незавершеним будівництвом багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 та житловим будинком по АДРЕСА_1 , відповідають вимогам ДБН.

За змістом статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Цивільне законодавство України визначає, що одним із способів захисту права власності є негаторний позов.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), серед способів захисту речових прав цивільне законодавства виокремлює усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Захист речового права шляхом пред`явлення позову про усунення перешкод у користуванні житловим будинком (негаторного позову) є можливим носієм речового права і передбачає доведення позивачем наступних обставин: 1) належність позивачу речового права, з приводу захисту якого він звертається до суду; 2) порушення цього права, його невизнання чи оспорювання; 3) вчинення цих дій саме відповідачем.

Отже, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивачі посилалися на те, що відповідачами при зведенні багатоповерхового будинку по АДРЕСА_2 , порушені будівельні норми і правила, протипожежні та санітарні норми, що несе в собі потенційну загрозу їх життю та здоров`ю, а також їхньому майну.

Відповідно до статті 9 Закону України Про архітектурну діяльність будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

Статтею 27 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил з огляду на положення законів України Про основи містобудування , Про архітектурну діяльність , Про регулювання містобудівної діяльності , постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини, тощо.

У разі порушення відповідачами Закону України Про архітектурну діяльність та Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , до суду має право звернутися відповідний орган архітектурно-будівельного контролю.

У постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року в справі № 6-1721цс16 зроблено висновок, що право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування і інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 цього Кодексу) .

У постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року в справі № 6-137цс14 зроблено висновок, що правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від встановленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

З огляду на викладене, право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування і інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, а також у разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права.

Аналогічні висновки щодо належного позивача у справах за позовами про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості містяться в постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 458/1173/14-ц (провадження № 61-13282св18), від 20 грудня 2019 року в справі № 640/13906/17 (провадження № 61-2086св19), від 11 серпня 2020 року в справі № 296/5460/17 (провадження № 61-801св20).

Розглядаючи позови про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості відповідно до вимог статті 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та положень частини сьомої статті 376 ЦК України, суди мають встановлювати чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об`єкта та чи відмовляється ця особа від такої перебудови.

Однак, в матеріалах справи відсутній припис про усунення порушень при здійсненні будівництва багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 .

Доводи апеляційної скарги стосовно порушення судом першої інстанції принципу змагальності сторін не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Висновок експерта не є належним та допустимим доказом, якщо у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і що він підготовлений для подання до суду.

Відповідне положення міститься у постанові Великої Палати від 18 грудня 2019 року № 522/1029/18.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що наданий позивачами до позову висновок експертного дослідження №181Д-09/20, складений судовим експертом Попроцьким С.С., не є належним доказом, оскільки у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Цивільно-процесуальний закон детально регламентує строки подання доказів, що, об`єктивно, мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування. Зокрема, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частина друга статті 83 ЦПК України), а відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Тобто закріплення нормами ЦПК України строку на подання доказів дозволяє вже на початку судового провадження визначитися із тактикою та стратегією ведення процесу, спрогнозувати поведінку свого процесуального опонента, визначитися із фактами, які не потребують доказування тощо.

Відповідно до частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За таких обставин, позивачі на власний розсуд розпорядилися своїми процесуальними правами щодо визначення із тактикою та стратегією ведення процесу, зокрема подання відповідних доказів, а у разі не можливості їх подання звернутися до суду з відповідним клопотанням у строки, визначені нормами цивільно-процесуального законодавства, що в даному випадку позивачами та їх представниками дотримано не було.

Відповідно до частини 5 статті 102 ЦПК України суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

За таких обставин, сторона позивача не була позбавлена можливості заявити клопотання про допит експерта ОСОБА_6 щодо складеного ним висновку, однак із зазначеним клопотанням до суду першої інстанції не звертались.

За правилами статей 12 , 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 76 ЦПК України визнає доказами будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачі не довели належними й допустимими доказами, що будівництвом спірного будинку порушено їхні права, як власників будинковолодіння по АДРЕСА_1 , зокрема, що таке будівництво загрожує пошкодженням та руйнації їх будинку внаслідок обмеження доступу сонячного світла до нього, створення загроз у випадку пожежі, а також внаслідок попадання на їх подвір`я будівельного сміття, оскільки вказані обставини повністю спростовуються висновком наведеної вище судової будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи №14/20 від 30.11.2020.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 29 вересня 2021 року містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до положень частини 1, пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).

З матеріалів справи вбачається, що адвокатом Бабічуком Д.Д. на підтвердження наданих послуг відповідачу ОСОБА_3 та їх оплату надано суду договір про надання правової допомоги №62-10/2020 від 28 жовтня 2020 року, угоду про узгодження розміру гонорару від 20 жовтня 2020 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги, акт про надання правової допомоги та квитанції про оплату послуг адвоката з надання професійної правничої допомоги.

Як вбачається з акту про надання правової допомоги від 04 жовтня 2021 року, адвокатом Бабічуком Д.Д. надано ОСОБА_3 правничу допомогу (надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, аналіз поданих клієнтом документів, підготовка (складання) відзиву, заяв, клопотань, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, підготовка до судового розгляду, представництво у суді, тощо). Вартість наданої правничої допомоги становить 34 602,75грн.

Факт сплати ОСОБА_3 вказаних послуг адвокату Бабічуку Д.Д. підтверджується квитанціями про оплату послуг адвоката від 28 жовтня 2020 року та 04 жовтня 2021 року.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_3 поніс витрати на проведення судової будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи у розмірі 17 000 грн, що підтверджується актом №14/20 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та квитанцією від 30 листопада 2020 року.

З матеріалів справи вбачається, що представниками позивачів подано клопотання про зменшення судових витрат.

Однак, судом першої інстанції не враховано, що клопотання про зменшення судових витрат подано представниками від імені обох позивачів, а тому судом першої інстанції помилково застосовано зменшення розміру судових витрат лише щодо ОСОБА_1 ..

З огляду на викладене, з урахуванням висловлених заперечень з боку сторони позивача, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000 грн, який є співмірним із складністю даної справи, відповідатиме як критерію реальності понесення адвокатських витрат, так і критерію розумної необхідності таких витрат.

Витрати, понесені відповідачем ОСОБА_8 на проведення судової будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи у розмірі 17 000 грн підлягають стягненню з позивачів у повному розмірі, оскільки зазначені витрати здійснені у зв`язку із залученням стороною експерта. Позивачами не подано доказів, що зазначені витрати не є співмірними зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Враховуючи наведене, додаткове рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 09 листопада 2021 року ухвалено з порушенням норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу на вказане додаткове рішення задовольнити частково, додаткове рішення суду першої інстанції змінити, визначивши суму, яка підлягає стягненню в рахунок відшкодування судових витрат, в розмірі по 14 000 грн з кожного.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діють ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 29 вересня 2021 року залишити без задоволення.

Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 29 вересня 2021 року залишити без змін.

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діють ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , на додаткове рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 09 листопада 2021 року задовольнити частково.

Додаткове рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 09 листопада 2021 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі по 14 000 (чотирнадцять тисяч) гривень з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 11 лютого 2022 року.

Головуючий І.М. Литвинюк

Судді: Н.К. Височанська

І.Б. Перепелюк