Рішення

від 03.02.2022 по справі 509/1101/20

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/1101/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2022 року смт. Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: Панасенка Є.М.

за участю секретаря судового засідання Степанової Н.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

представника відповідачів ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 509/1101/20 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю, виділ 1/2 частки із спадкового майна та визнання права власності на половину майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Лиманської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_15, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2020 року, представник позивачки звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області, із вищевказаною позовною заявою, в якій просив суд встановити факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу з 30.10.2017 року до дня його смерті, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки у спільному майні подружжя, а саме: автомобіль марки Ford Transit , д/н НОМЕР_1 , рік випуску 2003, колір - білий, номер двигуна НОМЕР_2 , тип кузова - фургон-малотонажний, дата реєстрації 26.09.2014 р., автомобіль марки Mercedes-Benz 609D , д/н НОМЕР_3 , рік випуску 1991, колір - білий, тип кузова - фургон-спеціалізований, дата реєстрації, 06.04.2019 р., причіп, д/н НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 , рік випуску 2015, колір-сірий, дата реєстрації 09.06.2015 р., тип кузова ПР-Д/П човнів - спеціалізований, причіп, д/н НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7 , рік випуску 2017, колір - сірий, дата реєстрації 06.10.2018 р., тип кузова ПР-Д/П човнів - спеціалізований, гараж за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний № 21095186, гараж за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний № 21095475, земельна ділянка, площею 0,0813 га, за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий № 5123755100:01:003:1320, земельна ділянка площею 0,447 га, за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий № 5123781700:01:002:0624, земельна ділянка площею 0,2071 га за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий № 5123781700:02:001:0114, риболовне судно БСК-843 , бортовий реєстраційний № НОМЕР_19, дата реєстрації 07.03.2017 р., судно Бот , бортовий реєстраційний № НОМЕР_20, дата реєстрації 13.09.2013 р., будинок за адресою: АДРЕСА_5 .

Ухвалою суду від 10.03.2020 року провадження по справі відкрито, призначено підготовче засідання. За заявою позивача вжито заходи забезпечення позову, а саме накладено арешт із забороною вчиняти будь - які дії щодо користування та розпорядження 1/2 частиною майна, а саме: автомобіль марки Ford Transit , д/н НОМЕР_1 , рік випуску 2003, колір - білий, номер двигуна НОМЕР_2 , тип кузова - фургон-малотонажний, дата реєстрації 26.09.2014 р., автомобіль марки Mercedes-Benz 609D , д/н НОМЕР_3 , рік випуску 1991, колір - білий, тип кузова - фургон-спеціалізований, дата реєстрації, 06.04.2019 р., причіп, д/н НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 , рік випуску 2015, колір-сірий, дата реєстрації 09.06.2015 р., тип кузова ПР-Д/П човнів - спеціалізований, причіп, д/н НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7 , рік випуску 2017, колір - сірий, дата реєстрації 06.10.2018 р., тип кузова ПР-Д/П човнів - спеціалізований, гараж за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний № 21095186, гараж за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний № 21095475, земельна ділянка, площею 0,0813 га, за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий № 5123755100:01:003:1320, земельна ділянка площею 0,447 га, за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий № 5123781700:01:002:0624, земльна ділянка площею 0,2071 га за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий № 5123781700:02:001:0114, риболовне судно БСК-843 , бортовий реєстраційний № НОМЕР_19, дата реєстрації 07.03.2017 р., судно Бот , бортовий реєстраційний № НОМЕР_20, дата реєстрації 13.09.2013 р., будинок за адресою: АДРЕСА_5 .

З урахуванням уточненої позовної заяви від 07.04.2020 року, в обґрунтування позову зазначила, що 18.11.1995 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було укладено шлюб. За час шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який має діагноз дитячий аутизм, та інвалідність п/г А , що підтверджується медичним висновком №114 від 28.08.2015 року. З урахуванням стану здоров`я їх сина ОСОБА_10 , останній не може мешкати в комунальній квартирі, та не може мешкати в одній кімнаті з членами своєї родини, що підтверджується медичним висновком від 28.02.2019 року. Крім того, в зв`язку з особливостями розвитку молодшої дитини, позивач змушена була залишити роботу та займатися реабілітацією та розвитком їх сина, до цього ОСОБА_1 з 2005 по 2014 рік працювала в Управлінні державної казначейської служби України в Овідіопольському районі Одеської області, також з 2012 по 2017 рік займалася соціальною діяльністю, будучи депутатом Калаглійської сільської ради Овідіопольського району.

В 2015 році їх сім`я переїхала з с.Калаглія Овідіопольського району, Одеської області до м.Одеси, а саме до комунальної квартири, оскільки виникла гостра необхідність соціалізувати молодшу дитину, а саме займатися за спеціальними програмами, відвідувати спецшколи та курси, які є саме в м.Одесі. Також позивач зазначає, що чоловік часто приїздив до їх будинку в с.Калаглія Овідіопольського району в зв`язку з роботою, та в той час сім`я повністю знаходилася на його утриманні.

30.10.2017 року рішенням Суворовського районного суду м.Одеса шлюб між подружжям розірвано. Однак, як зазначає позивач, після офіційного розлучення, вони із чоловіком продовжували проживати спільно однією сім`єю, вести спільне господарство, мали спільний бюджет та спільні витрати, в тому числі витрати на дітей, разом виховували дітей, вели спільний побут, мали взаємні права та обов`язки по відношенню один до одного та до дітей, планували продати будинок в с.Калаглія Овідіопольського району та придбати трикімнатну квартиру в м.Одесі.

15.06.2019 року ОСОБА_7 потрапив у дорожньо-транспортну пригоду в м.Київ, перебував у відділенні інтенсивної терапії нейрохірургічного профілю Міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги м.Київ. Всі витрати пов`язані з лікуванням сплачувала позивач, на підтвердження чого долучила до позову копії квитанцій та накладні, які виписані на її ім`я.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, усі витрати по перевезенню тіла з м.Київ до м.Одеси та похованню взяла на себе позивач, та до позову долучила відповідні копії довідок та договору про надання ритуальних послуг на загальну суму 6715 грн 00 коп. Саме ці факти позивач вважає також підтвердженням продовження спільних сімейних відносин та моральних зобов`язань між чоловіком та дружиною.

У встановлений законом строк, 11.02.2020 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Куркан Н.Ф. з метою отримання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні, на підставі чого нотаріусом було відкрито спадкове справу № 64625792. Однак в зв`язку з розірванням шлюбу із спадкодавцем у 2017 році, їй було відмовлено у видачі свідоцтва та рекомендовано звернутися до суду, та позивач надала приватному нотаріусу заяву про тимчасове призупинення видачі свідоцтв по даній спадковій справі, оскільки буде звертатися до суду.

Також, в позові ОСОБА_1 зазначає, що після смерті чоловіка відношення із членами його родини, а саме матір`ю та сестрою раптово погіршилися. За час поки ОСОБА_7 перебував в лікарні м.Київ, з будинку в с.Калаглія Овідіопольського району зникли коштовні речі ( ноутбук, золоті прикраси), особисті речі позивача та дітей були перенесені до сараю. Також позивач зазначає, що човновий мотор та інше, що належало померлому, були продані його сестрою ОСОБА_4 , та кошти остання залишила собі від продажу. В зв`язку з чим ОСОБА_1 була змушена звернутися до правоохоронних органів з заявою про крадіжку, проте кримінальне провадження відкритим не було. Також позивач зазначає, що всі правовстановлюючі документи на майно померлого, які знаходилися в будинку, на даний час перебувають у сестри померлого, на прохання повернути їх вона не реагує.

На даний час позивач разом з дітьми винаймає квартиру з окремими кімнатами для проживання дітей, сама займається їх вихованням та забезпеченням, а тому звернулася до суду з метою встановити факт проживання однією родиною із ОСОБА_7 та просить визнати за нею право власності на частку у їх спільному майні. В уточненій (збільшеній) позовній заяві, в якій серед іншого представник позивачки також просив суд визнати за позивачкою право власності на 1/2 частину риболовного судна з бортовим № НОМЕР_21, дата реєстрації 27.07.2005 р., основні технічні дані судна довжина: 4,63 м., ширина 1,6 м., висота борту 0,68 м., кількість двигунів - два, тип та потужність двигунів - Вихор, 20 к.с., Уamaha 30 к.с., судно перебуває у фрахті підприємець ОСОБА_12 , риболовного судна з бортовий № НОМЕР_22, дата реєстрації 25.01.2008 р., тип судна - Прогрес-2, основні технічні дані судна: довжина 4,65 м., ширина 1,7 м., висота борту 0,65м., кількість двигунів - один, тип та потужність двигуна - Уamaha, 30 к.с., судно перебуває у фрахті ТОВ Кристал Південь , риболовного судна БСК-843 , бортовий реєстраційний № НОМЕР_9 , дата реєстрації 03.02.2016 р., основні технічні дані судна: довжина 8,43 м., ширина 2,56 м., висота борту 1,56 м., кількість двигунів - один, тип двигуна Honda.

Разом з тим представник позивачки надіслав на адресу суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на майно із забороною вчиняти будь які дії щодо користування та розпорядження майном, що належить ОСОБА_7 , а саме: риболовне судно з бортовим № НОМЕР_21, дата реєстрації 27.07.2005 р., основні технічні дані судна довжина: 4,63 м., ширина 1,6 м., висота борту 0,68 м., кількість двигунів - два, тип та потужність двигунів - Вихор, 20 к.с., Уamaha 30 к.с., судно перебуває у фрахті підприємець ОСОБА_12 , риболовне судно з бортовий № НОМЕР_22, дата реєстрації 25.01.2008 р., тип судна - Прогрес-2, основні технічні дані судна: довжина 4,65 м., ширина 1,7 м., висота борту 0,65м., кількість двигунів - один, тип та потужність двигуна - Уamaha, 30 к.с., судно перебуває у фрахті ТОВ Кристал Південь , риболовне судно БСК-843 , бортовий реєстраційний № НОМЕР_9 , дата реєстрації 03.02.2016 р., основні технічні дані судна: довжина 8,43 м., ширина 2,56 м., висота борту 1,56 м., кількість двигунів - один, тип двигуна Honda .

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 08.04.2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково, накладено арешт на майно із забороною вчиняти будь які дії щодо користування та розпорядження майном, що належить ОСОБА_7 , а саме: 1/2 частину риболовного судна з бортовим № НОМЕР_21, дата реєстрації 27.07.2005 р., основні технічні дані судна довжина: 4,63 м., ширина 1,6 м., висота борту 0,68 м., кількість двигунів - два, тип та потужність двигунів - Вихор, 20 к.с., Уamaha 30 к.с., судно перебуває у фрахті підприємець ОСОБА_12 , 1/2 частину риболовного судна з бортовим № НОМЕР_22, дата реєстрації 25.01.2008 р., тип судна - Прогрес-2, основні технічні дані судна: довжина 4,65 м., ширина 1,7 м., висота борту 0,65м., кількість двигунів - один, тип та потужність двигуна - Уamaha, 30 к.с., судно перебуває у фрахті ТОВ Кристал Південь , 1/2 частину риболовного судна БСК-843 , бортовий реєстраційний № НОМЕР_9, дата реєстрації 03.02.2016 р., основні технічні дані судна: довжина 8,43 м., ширина 2,56 м., висота борту 1,56 м., кількість двигунів - один, тип двигуна Honda .

Ухвалою суду від 09.06.2020 року провадження по справі зупинено, у зв`язку із смертю відповідачки.

04.12.2020 року позивач подала до суду уточнену позовну заяву, обґрунтувала її тим, що шестимісячний термін для визначення з колом спадкоємців після померлої ОСОБА_13 сплив 20.10.2020 року, а тому виникла необхідність уточнити та доповнити відповідну позовну заяву в порядку ст. 49 ЦПК України. Крім уже викладеного раніше, позивач зазначила, що їх переїзд до м.Одеси був пов`язаний саме з розвитком сина ОСОБА_10 , оскільки школи та спеціальні курси знаходяться в центрі міста, таких взагалі немає в с.Калаглія Овідіопольського району. А тому, родина переїхала в орендовану комунальну квартиру за адресою: АДРЕСА_6 , площа якої складає 12 кв м, договір оренди датований 24.11.2014 року. Позивач зареєструвала місце проживання за вказаною адресою з 30.05.2015 року. До позову додано численну медичну документацію, на підтвердження важкості та тривалості хвороби сина ОСОБА_10 . Позивач зазначає, що аналізуючи низку документів стає зрозумілим, що ОСОБА_10 потребував та продовжує потребувати постійного перебування разом із матір`ю, у тому числі при проходженні медичних процедур, відповідні специфічні процедури надаються виключно в м.Одесі, при цьому для запису до деяких медичних установ вимагалася реєстрація дитини та матері у місті Одесі.

Що стосується покійного чоловіка, позивач вказала, що той працював рибалкою, та за родом своєї діяльності був змушений час-від-часу перебувати в родинному будинку по АДРЕСА_5 , він повністю забезпечував сім`ю. Навіть після розірвання шлюбу 30.10.2017 року подружжя не розходилося, а навпаки продовжували проживати спільно однією сім`єю і не мали наміру припиняти шлюбні відносини, вони продовжували вести спільне господарство, мали спільний бюджет та спільні витрати, зокрема на лікування та утримання дітей. Планувався продаж будинку в с.Калаглія з метою купівлі квартири в м.Одесі, район Таїрово (про що зазначалося також раніше), задля того, щоб чоловік міг частіше бувати вдома із родиною, не виїжджаючи на роботу до с.Калаглія. Вказані факти можуть бути підтверджені письмовими показами людей, які є близькими друзями, родичами та сусідами їх сім`ї (додані до позову).

Після смерті чоловіка, як стверджує позивач вона фактично прийняла спадщину, адже до цього часу сплачує земельний податок з фізичних осіб замість покійного чоловіка, на підтвердження чого надала до позову відповідні квитанції та виписки про оплату.

В травні 2020 року позивач випадково дізналася про смерть матері її чоловіка, яка була відповідачем при зверненні з первісним позовом до суду. Доньки померлої (нинішні відповідачі) ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не повідомили своїх племінників про смерть бабусі. Діти позивача, відповідно онуки померлої ОСОБА_13 звернулися до приватного нотаріуса Одеського МНО Саганович О.Ю. із заявами про прийняття спадщини після смерті бабусі.

Позивач наголошує в позові на тому, що сестри її покійного чоловіка, тобто відповідачі не допускають її до будинку в с.Калаглія, не відчиняють двері та з погрозами звертаються до неї та дітей. Всупереч арештам накладеним ухвалами Овідіопольського районного суду на спірне майно, сестри покійного чоловіка намагаються розпродати майно, яке належало чоловіку, за даним фактом відкрито кримінальне провадження (витяг додано). Жодні звернення які вона надсилає до Служби у справах дітей Овідіопольської РДА, чи голови Калаглійської сільської ради результатів не дають, на її звернення надходять відповіді про необхідність підтримки дітей, або ж взагалі не надходять. Вважає, що надані позивачем фактичні дані підтверджують наявність між нею та ОСОБА_7 фактичних шлюбних стосунків, продовження їх проживання однією сім`єю, як подружжя навіть після розірвання шлюбу, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, взаємних прав та обов`язків, що притаманні подружжю у розумінні ст. 74 СК України. Тому просила визнати факт постійного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки, як подружжя з 30.10.2017 по день смерті ОСОБА_7 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за нею право власності на 1/2 частки у спільному майні подружжя.

14.12.2020 року ухвалою суду відновлено провадження по справі, також було витребувано від приватного нотаріуса Куран Н.Ф. належним чином завірену копію спадкової справ після смерті ОСОБА_13

04.01.2021 року ухвалою суду залучено до участі у справі в якості правонаступників відповідача: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

01.02.2021 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали до суду зустрічну позовну заяву про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідачами вказані ОСОБА_1 та державний реєстратор відділу надання адміністративних послуг Лиманської РДА Одеської області Гриб М.П. В зустрічному позові зазначено, що в грудні 2020 року вони з сестрою дізналися, про те, що їх батьківський будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_5 є власністю померлого брата ОСОБА_7 , хоча жодних правовстановлюючих документів на будинок взагалі ніколи не існувало. У матері було троє дітей (дві доньки - позивачі за зустрічним позовом та відповідно син, померлий ОСОБА_7 ), вони з дитинства знали що це будинок матері, та їй було відомо що жодних документів не існує на будинок, тому вважають що внесений запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53272151 від 23.07.2020 року є незаконним та підлягає скасуванню. Документи для здійснення незаконної реєстрації ОСОБА_15 разом із заявою надала колишня дружина їх померлого брата - ОСОБА_1 .

Також 01.02.2021 року відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали до суду відзив, відповідно до якого позовні вимоги зазначені в заяві ОСОБА_1 вони не визнають. Обґрунтовують свою позицію тим, що їх покійний брат перестав вести спільне господарство та мешкати однією сім`єю ще у 2015 році, а саме коли ОСОБА_7 дізнався про подружню зраду дружини. Саме тоді він і придбав для ОСОБА_1 квартиру в АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , куди вона разом з дітьми і переїхала, а ОСОБА_7 залишився в їх родинному будинку жити і надалі. Бачилися вони лише тоді, коли він приїздив в м.Одесу до дітей, вказане відповідачі підтверджують довідками сільської ради та актом депутата Каліглійської сільської ради, також на підтвердження вказаного зазначили свідків, які можуть це підтвердити. Щодо оплати лікування лише позивачкою відповідачі категорично заперечують, адже лікування ОСОБА_7 проводилося за його кошти та на кошти сестри ОСОБА_4 з чоловіком, платіжні документи які знаходяться у позивача, також були сплачені ОСОБА_4 , та вона їх передала ОСОБА_1 , оскільки на той час у них ще були нормальні відносини. На підставі викладеного, просили відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

02.03.2021 року ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив. Зазначила, що посилання відповідачів на нібито факт подружньої зради є надуманим, ніякої доказової бази під собою немає, а взагалі є ціллю наклепу на позивача. Також зазначила,що при переїзді в м.Одесу чоловік був разом з нею та допомагав з дітьми завжди, але в зв`язку з його роботою він приїздив до с.Калаглія, адже він працював рибалкою та сім`я знаходилася на повному його утриманні. Надані відповідачами акти обстеження депутата є хибними, а саме в частині що вони не вели спільне господарство, яким чином сімейні стосунки між людьми можуть бути відомими депутату їй незрозуміло, таке ж стосується і довідки. Щодо грошових коштів, які були витрачені на лікування, відповідачі вказують що частина грошей були брата, та позивач вважає, що тим самим відповідачі і підтверджують що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 вели спільний бюджет, та в квитанціях було зазначено її прізвище, як дружини, платника.

Ухвалою суду від16.03.2021 року задоволено заяву про самовідвід судді Гандзій Д.М., справу було передано до канцелярії суду з метою авторозподілу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2021 року головуючий: Панасенко Є.М.

Ухвалою судді Овідіопольського районного суду Одеської області Панасенко Є.М. від 18.03.2021 року цивільну справу прийнято до свого провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 14.04.2021 року об`єднано в одне провадження вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю, виділ 1/2 частки із спадкового майна та визнання права власності на половину майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Лиманської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_15, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

06.05.2021 року представником в інтересах відповідача по зустрічному позову ОСОБА_1 подано відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого не визнає позов у повному обсязі, вважає доводи сторін надуманими, безпідставними, такими що націлені на затягування розгляду первісного позову по суті, та просить відмовити у його задоволенні. Вважає дії реєстратора законними, а тому саме скасування державної реєстрації буде незаконним. Жодних доказів чи документів того, що реєстратор здійснив незаконну реєстрацію ними надано не було.

Ухвалою суду від 02.08.2021 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у ньому, з урахуванням уточненого позову. Додатково пояснила суду, що закиди відповідачів щодо подружньої зради є вигаданими, та нічим не підтвердженими. Щодо ДТП яка сталася з чоловіком та присутність там його сестри ОСОБА_4 , пояснила тим, що саме чоловік ОСОБА_4 був за кермом автомобіля, тому вона і приїхала до м.Київ коли все сталося. Позивач розказала ОСОБА_4 де знаходяться всі документи в будинку, а остання цим скористалася та всі їх забрала, тим самим лишила своїх племінників спадщини після смерті батька, адже все що там було належить їй та її покійному чоловіку, відповідно їх дітям. Майно також сестра продавала, а саме мотори, та ті гроші йшли на лікування чоловіка в Києві після ДТП. Деякі чеки в лікарні надала їй ОСОБА_4 , та про всі витрати їй надала звіт.

Представник позивача ОСОБА_2 підтримала первісний позов з урахуванням поданих уточнень, та просила суд його задовольнити.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення позову, пояснила суду наступне. Після припинення спільного проживання з ОСОБА_1 , брат не виїжджав на проживання в Одесу , а залишився проживати в с.Калаглія. ніколи брат не вів розмови про продаж будинку, тому вона заперечує щодо його поділу взагалі. Одразу після аварії вона взяла всі кошти в грн. що були на той час та додатково позичили 2 тисячі доларів, приїхала в м.Київ до лікарні в якій перебував брат, все оплачувала. Вона дзвонила його колишній дружині, адже не могла довгий час бути там сама, крім цього повідомила, що в той час вона гляділа онука якому було півтора року, тому просила ОСОБА_1 приїхати до Києва, коли ж вона почула що ОСОБА_7 помре, уже тоді і приїхала. Оманом виманила всі чеки та розрахункові документи у неї, адже сказала що ці документи будуть слугувати для того, щоб її діти отримали компенсацію та допомогу. Крім того, тіло покійного брата перевозила також вона, кошти брала у свого сина. Коли брата готували до операції, він по телефону сказав їй, де знаходяться всі документи в будинку і сказав, щоб сестра взяла ключ в конкретному місці та забрала їх з дому собі.

Додала також, що взагалі переїзд ОСОБА_1 до м.Одеси був зумовлений в тому числі і хворобою сина ОСОБА_10 , але ОСОБА_7 (покійний брат) туди не переїжджав, через рік вони і розлучилися, всі сусіди можуть це підтвердити.

ОСОБА_5 заперечувала проти встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, адже її брат не жив з ОСОБА_1 ще до розлучення. Також заперечувала проти того, хто і які кошти тратив на поховання та поминальні обіди, просила суд не визнавати за позивачем право стосовно родинного будинку, зустрічний позов підтримала.

Представник відповідачів заперечував проти задоволення позову ОСОБА_1 з підстав викладених у відзиві, зазначив що відповідачі визнають позовні вимоги щодо майна, яке було придбане подружжям лише під час зареєстрованого шлюбу. Додатково пояснив, що дійсно тіло померлого ОСОБА_7 з м.Києва до м.Одеси перевозив саме син ОСОБА_4 , про що є відповідна довідка, тобто його колишня дружина цим питанням взагалі не займалася. Накладна за поминальний обід після поховання також знаходиться у ОСОБА_4 , що стосується оплати ліків та медичних послуг в м.Києві, то позивач будучи в хороших на той час стосунках з ОСОБА_4 просто взяла їх у неї. Операція покійного також була оплачена саме сестрою, оскільки її провели навіть до того, як ОСОБА_1 приїхала в місто Київ. Загальна сума потраченого складає близько 100 000 грн.

ОСОБА_4 зустрічну позовну заяву підтримала в повному обсязі. Пояснила, що будинок належав їх покійній матері, ніколи будинком не володів брат.

Представник позивачів за зустрічним позовом ОСОБА_6 підтримав зустрічну позовну заяву, додав, що нерухомість, а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_5 належить покійній ОСОБА_13 , оформлення права власності на покійного ОСОБА_7 було здійснено державним реєстратором Гриб М.П. незаконно, в зв`язку з чим і подано зустрічний позов.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 заперечувала проти його задоволення, пояснила суду, що даний будинок з приводу якого подано зустрічний позов взагалі будувала бабуся її чоловіка, тобто мати ОСОБА_13 , а тому будинок не міг належати колишній свекрусі.

Представник ОСОБА_1 адвокат Бобрешова С.М. пояснила суду, що під час шлюбу у сторін та родичів ніколи не виникало питання щодо документів на будинок за адресою: АДРЕСА_5 , крім того дії державного реєстратора вважає законними, просить суд врахувати їх відзив на зустрічний позов,та відмовити у його задоволенні, оскільки позивачі не довели позовні вимоги належними та допустимими доказами.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_15 повідомлявся належним чином про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Листом, який надійшов до суду 05.03.2021 року повідомив, що йому було анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому не має технічної можливості надати будь-які документи що стосуються державної реєстрації нерухомості, а саме будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_5 .

Свідок ОСОБА_27 суду надала свідчення суду, відповідно до яких є тіткою ОСОБА_1 , родина племінниці часто приїжджала до неї в гості, її покійний чоловік ОСОБА_7 завжди допомагав в разі потреби, зустрічалися в основному на свята, сім`я ОСОБА_28 приїздили до них, та вони з чоловіком їздили до них в Калаглію , точної адреси не пам`ятає, будинок був біля церкви. Навіть коли вони офіційно були розлучені, про що їй було відомо, вони були як сім`я, востаннє здається ОСОБА_7 був у неї на дні народженні - 65 років.

Свідок ОСОБА_30 , мати позивача надала свідчення суду, згідно яких донька з покійним зятем прожила 25 років разом, жили дружно, покійний зять все самостійно робив в дворі та біля їх будинку: перекрив дах, я допомогла постелити плитку. Він самостійно утримував сім`ю, донька після заміжжя не працювала, ОСОБА_7 не пускав її на роботу, а далі дивилася за дітьми. Витрати за лікування сина покладалися на ОСОБА_7 , допомагали також волонтери. Щодо відносин її доньки з родичами чоловіка, сказала що ніколи не бачила ОСОБА_4 - сестри покійного у них в будинку чи в гостях, також відомо що ОСОБА_5 з їх матір`ю не проживала, ОСОБА_7 купив їй окремий будинок. Востаннє вона його бачила приблизно за два тижні до поїздки в Київ. ОСОБА_7 поставив моєму чоловіку пам`ятник, всі це бачили, їй взагалі не було відомо про розлучення. Пам`ятає як ОСОБА_7 приїжав останній раз до них на Мерседесі з ОСОБА_10 , він вчив його водити, з ними також була ОСОБА_9 . Їй було відомо, що шлюб донька та зять розірвали, але це було зроблено щоб мати змогу отримати житло в місті, враховуючи стан здоров`я молодшої дитини, ОСОБА_7 приїздив до них в Одесу , часто був в Калаглії, знає що він був рибаком, а де саме працював невідомо.

Свідок ОСОБА_35 пояснила суду, що доводиться кумою ОСОБА_1 , та до останніх днів життя ОСОБА_7 підтримували з ними дружні стосунки, про те що вони розлучені взагалі дізналася на його похоронах. Саме через стан здоров`я сина ОСОБА_1 близько семи років тому з дітьми переїхала до міста, ОСОБА_7 завжди їздив до них, допомагав. Відомо що покійний працював рибалкою, спочатку на лимані, потім в морі, та повністю утримував сім`ю він. З його родини в гостях часто бачила сестру ОСОБА_5 , ОСОБА_4 взагалі рідко бачила.

Свідок ОСОБА_36 , сусід позивача в АДРЕСА_7 , надав свідчення суду, згідно яких ОСОБА_1 приблизно в 2013 році приїхала в гуртожиток з ОСОБА_10 в маленьку кімнату 12 кв. м, де також спільна душова кімната та санвузол, на кухні один стіл. З сусідами знаю були постійні конфлікти тому була вимушена винаймати житло окремо. Її чоловіка свідок бачив часто, адже той приїздив на кожні вихідні, на ОСОБА_1 день народження був разом з ними, та й на всі свята він був з ними, гуляв з дітьми, ночував у них в кімнаті, ніхто б не подумав що вони розлучені. Рідко коли ОСОБА_7 не було два тижні підряд, донька ОСОБА_9 його дуже любила та чекала коли тато приїде, пам`ятає що ОСОБА_7 купив дітям двохярусне ліжко, стабільно допомагав сім`ї. Точно коли бачив його востаннє свідок не пам`ятає, але чув що ОСОБА_7 в Києві потрапив в ДТП та був в лікарні.

Свідок ОСОБА_38 , який приходиться чоловіком рідної сестри позивача зазначив, що сім`ю ОСОБА_28 знає лише з хорошої сторони, з покійним ОСОБА_7 товаришував задовго до одруження з ОСОБА_1 . Він був сильною людиною, ніколи не жалівся на проблеми чи негаразди, ОСОБА_1 знає як дружину товариша. Знає, що товариш останні роки проживав в Калаглії сам, без дружини, то він до неї їздив в Одесу та вона інколи до нього. Він утримував сім`ю, працював рибалкою, через хворобу сина ОСОБА_1 і переїхала до Одеси. Взагалі про те що вони розлучені дізнався після смерті ОСОБА_7 .

Свідок ОСОБА_9 , донька позивача зазначила, що проживає разом з матір`ю, батько завжди добре відносився до матері, піклувався про неї, допомагав з братом, коли вони переїхали до м.Одеси, він сумував, інколи батько соромився брата. Спочатку мати переїхала в Одесу з братом, а вона жила то в т. ОСОБА_5 , то вдома з батьком, потім також жила з мамою та братом в Одесі. Точні свята коли вся сім`я була разом та дати, свідок не пам`ятала, зазначила, що в січні 2019 року батько проживав з ОСОБА_5 (тіткою), вона приїжджала часто до батька, навіть сама без матері, тому що брату постійно потрібно відвідувати заняття та школу, та один раз вона там бачила ОСОБА_5 , а взагалі батько жив сам в селі. Батьки розлучилися, щоб мати отримувала грошову допомогу на брата ОСОБА_10 . Батько часто приїздив до них, та коли залишався спав з мамою разом в ліжку.

Свідок ОСОБА_40 односельчанин, пояснив, що йому відомо що ОСОБА_1 подала позов, оскільки все їх спільне майно присвоєно іншими людьми. ОСОБА_7 знав з 1990 року, ОСОБА_1 з 1995 року, перебуваючи в чині священика вінчав їх в 1995 році. Бачились часто, їх будинок знаходиться на відстані 50 м від храму, з ними був у хороших стосунках. Свідку відомо, що ОСОБА_1 була вимушена переїхати з дітьми в Одесу , оскільки менша дитина потребувала навчання в спец закладі, та розвитку. Уже після її переїзду рідко з ними спілкувався, біля будинку бачив часто автомобіль ОСОБА_7 з лодкою, він часто чистив сіті, був рибалкою. З 2015 року ОСОБА_7 в будинку проживав сам, в цьому будинку свідок був ще за дитинства ОСОБА_7 , та коли святили будинок - на день народження ОСОБА_9 . ОСОБА_1 характеризує як порядну, серйозну людину, нічого негативного за неї сказати не може.

Свідок ОСОБА_42 пояснив що знає сім`ю ОСОБА_7 , та йому відомо що між ріднею іде спір за майно та будинок. З 16 років свідок знає ОСОБА_7 , а з 2007 року там живе, уточнив що на протязі двох років живе постійно, сусід відповідачів. Відомо, що з 2017 року ОСОБА_7 та ОСОБА_1 розлучилися, ОСОБА_1 не бачив давно, як зустрілися з ОСОБА_7 на хрещення, то він був сам, вони сиділи, випивали але за неї він не говорив, за дітей розповідав. Взагалі йому відомо що з 2017 року ОСОБА_7 вів господарство сам, йому допомагали сестра ОСОБА_5 та мати, мати в основному була біля двору. За розлучення він нічого не говорив, а за переїзд казав що ні діти, ні ОСОБА_1 не хотіли жити в селі. Колишню дружину ОСОБА_7 бачив на похороні, та на 9 днів, до того років 2-3 не зустрічав її дома, дітей також не бачив, чим хворіє ОСОБА_10 йому невідомо. В гості до ОСОБА_7 не ходив, коли потрібна була допомога, тоді приходив.

Свідок ОСОБА_45 , товариш ОСОБА_7 , надав свідчення, відповідно до яких спілкувався з покійним кожного дня, але про сімейні відносини не обговорювали нічого. Працює рибаком, у них з ОСОБА_7 були окремі катера, тому в морі не спілкувалися. Відомо, що покійний проживав з 2015 року з матір`ю в с.Калаглія, зі слів ОСОБА_7 з 2015 року ОСОБА_1 проживала окремо. Він позичав у нього гроші на лікування сина, одразу віддавав, за доньку нічого не розказував. Взагалі з дружиною його він не знайомився, бачив її до 2015 року. Коханки у покійного не було. Що було з майном після їх розлучення не знає, достеменно відомо що покійний допомагав сину, возив до лікарень. Чи була колишня дружина в Києві з ОСОБА_7 стверджувати не може.

ОСОБА_46 , знайома відповідачів, покійного ОСОБА_7 часто бачила. Надала свідчення, відповідно до яких їй відомо, що ОСОБА_7 вів господарство самостійно, після розлучення ОСОБА_1 взагалі не бачила. Вона тісно спілкується з сестрою покійного ОСОБА_4 , однак її невістку ОСОБА_1 чи сімейні справи вони ніколи не обговорювали. Коли ОСОБА_1 переїхала до Одеси, донька жила у сестри ОСОБА_1 , зі слів людей та покинула доньку, потім забрала. Взагалі за все ОСОБА_7 завжди платив сам, був сам завжди, ОСОБА_1 біля нього вона не бачила. Останні роки проживав з матір`ю, донька приїздила, жінки у нього не було, та і в розмовах він не згадував про жінку. Коли сталася ДТП ОСОБА_4 позичала гроші на лікування брата в сумі 5000 доларів США, розписки не було.

Свідок ОСОБА_49 чоловік відповідача ОСОБА_4. пояснив суду, що йому стало відомо від дружини відомо що ОСОБА_7 розлучився з ОСОБА_1 в 2017 році, також те, що вони й не жили майже разом до розлучення, десь з 2015 року. Він сам особисто ніколи не чув про проблеми у покійного, він був такою людиною, що не виносив свої негаразди на розсуд людей. Коли ОСОБА_1 дзвонила йому, він сердився, коли саме він був присутнім при такому дзвінку чи дзвінках не пам`ятає. Останні сімейні свята ОСОБА_7 проводив у них, був сам, пам`ятає що той приходив на Різдво. Після ДТП ОСОБА_7 забрали в одну лікарню в Васильки, там свідок оплатив перевозку та лікування, далі перевезли на Київ, оплачував операцію, 100 000 грн. було потрачено. Дружина його позичала кошти, 2 000 доларів США, гроші також віддавала ОСОБА_1 . Після ДТП він з картки ОСОБА_7 подзвонив ОСОБА_4 , та уже набрала ОСОБА_1 , і почула відповідь, навіщо їй інвалід в хаті, не треба . Особисто ОСОБА_1 не телефонував, адже вони не спілкувалися взагалі. Про іншу жінку у ОСОБА_7 йому не відомо, про стосунки з ОСОБА_1 та покійним колишнім чоловіком йому також не відомо, щодо причин розлучення та переїзду ОСОБА_1 нічого пояснити не міг. Щодо хвороби ОСОБА_10 йому невідомо, знає лише що хлопчика лікують в Дніпрі іглоуколюванням, ОСОБА_7 тратив кошти на дитину. Зазначив, що все майно стоїть в дворі, де лодки йому невідомо, в будинку зараз проживає ОСОБА_5 та все оплачує, крім того додав що у ОСОБА_1 є п`ять квартир, і чому вона орендує житло йому незрозуміло, про нерухомість дізнався з реєстрів.

Свідок ОСОБА_51 , пояснив що ОСОБА_1 бачить вдруге в житті, іншої жінки біля ОСОБА_7 не бачив, чув що з дружиною вони розлучені. За дітей йому нічого не відомо, уже тепер говорять, що ОСОБА_1 лікує сина в Одесі, але що ж то за сім`я, вони там, а він тут завжди був один. Скільки разів той їздив в Одесу свідку невідомо. ОСОБА_7 позичав у нього кошти на купівлі лодочних моторів, все віддала ОСОБА_4 .

ОСОБА_52 сусід, пояснив, що йому відомо що ОСОБА_7 останнім часом жив сам, люди говорили що він розлучився з дружиною, та переїхала в Одесу , а він навідував дітей 1-2 рази в місяць. Дітей не знає його, молодшого сина взагалі майже не бачив, про його сімейне життя нічого сказати не може.

Свідок ОСОБА_53 пояснив, що проживає через будинок від будинку де жив покійний ОСОБА_7 , бачилися з ним часто, дружину його років 3-4 від його смерті не бачив там в будинку, їсти готувала йому мати, та допомагала по господарству. Чому він жив один взагалі ніколи не розмовляли на цю тему, готував собі інколи самостійно. За розлучення також чув що люди по селу говорили. Дітей та ОСОБА_1 бачив на похороні уже.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, вислухавши в судовому засіданні свідків, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також доводи сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 18.11.1995 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 15, що підтверджується Свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_10 (а.с. 21, Том 1).

В даному шлюбі народилось двоє дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 22, 24, Том 1).

Згідно Виписки № 52 від 27.01.2021 року з погосподарської книги (а.с. 110, Том 2) № 7 за 2016-2021 року с. Калаглії Овідіопольського району Одеської області облікова картка № НОМЕР_11 на будинок який розташований за адресою АДРЕСА_5 , за даною адресою:

- ОСОБА_7 був зареєстрований та проживав по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- ОСОБА_1 була зареєстрована та проживала по день зняття з реєстрації 17.06.2015 рік;

- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала з дня народження по день зняття з реєстрації 17.06.2015 рік;

- ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав з дня народження по день зняття з реєстрації 17.06.2015 рік.

Згідно з Медичним висновком № 114 КП "Міський психіатричний диспансер" від 28 серпня 2015 року має діагноз - дитячий аутизм, а також інвалідність п/г "А" (а.с. 25-26, Том 1).

Стороною позивача за первісним позовом також надана медична документація відносно ОСОБА_10 , яка складається з витягів з медичний карток, медичних довідок, призначень лікування, заключень та іншого, а саме: довідка-виписка з амбулаторної картки дитини від 01 березня 2011 року, витяг з протоколу №25-09 від 02 вересня 2013 року, аудиограмма від 04 вересня 2013 року, витяг з протоколу засідання психолого-медико- педагогічної консультації №115 від 11 вересня 2014 року, направлення №87 від 16 грудня 2014 року, витяг з протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації №110 від 13 червня 2014 року, заключення Овідіопольської ВКК від 07 листопада 2014 року, консультативне заключення дитячого імунолога від 11 вересня 2015 року, медичний висновок №114 від 28 серпня 2015 року, витяг з протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації №82 від 15 липня 2015 року, висновок ЛКК №1137 від 25 травня 2015 року, епікриз - карта стаціонарного хворого №14 про госпіталізацію 04 січня 2016 року, виписка ПП Медичний центр стимуляції

мозку від 01 вересня 2016 року, виписка ПП Медичний центр стимуляції мозку від 21 квітня 2016 року, виписка ПП Медичний центр стимуляції мозку від 16 червня 2016 року, виписка ПП Медичний центр стимуляції мозку від 11 березня 2016 року, витяг з протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації № 119 від 25 травня 2017 року, договір про надання медичних послуг ТОВ Науково дослідний інститут Дитячої та сімейної психіатрії, психотерапії, психології, медичної та психосоціальної реабілітації №18/06-46 від 05 червня 2018 року, довідка про знаходження під амбулаторним наглядом №137/18 від 13 червня 2018 року, договір про надання медичних послуг ТОВ Науково дослідний інститут Дитячої та сімейної психіатрії, психотерапії, психології, медичної та психосоціальної реабілітації №18/10-103 від 15 жовтня 2018 року, довідка ТОВ Науково дослідний інститут Дитячої та сімейної психіатрії, психотерапії, психології, медичної та психосоціальної реабілітації №013/19 від 10 лютого 2019 року, договір про надання медичних послуг ТОВ Науково дослідний інститут Дитячої та сімейної психіатрії, психотерапії, психології, медичної та психосоціальної реабілітації №19/02-24 від 09 вересня 2019 року, договір про надання медичних послуг ТОВ Науково дослідний інститут Дитячої та сімейної психіатрії, психотерапії, психології, медичної та психосоціальної реабілітації №19/10-110 від 07 жовтня 2019 року, довідка ТОВ Науково дослідний інститут Дитячої та сімейної психіатрії, психотерапії, психології, медичної та психосоціальної реабілітації №331/19 від 14 жовтня 2019 року, довідка ТОВ Науково дослідний інститут Дитячої та сімейної психіатрії, психотерапії, психології, медичної та психосоціальної реабілітації №142/19 від 27 квітня 2019 року, договір №19/04-29 про надання платних медичних послуг від 24 квітня 2019 року, картка виконання процедур відділення ранньої реабілітації, медичний висновок висновку КП Міський психіатричний диспансер №3 від 28 лютого 2019 року.

Аналіз вказаних документів підтверджує важкість та тривалість хвороби молодшого сина ОСОБА_1 , яка без стабільного медичного та доглядового підтримання і втручання, прогресує в бік погіршення.

З 2015 року позивач ОСОБА_1 разом з дітьми переїхала з села Калаглія до міста Одеси, у зв`язку з необхідністю соціалізувати молодшу дитину - ОСОБА_10 , займатися за спеціальними програмами, відвідувати спеціальні школи та курси реабілітації.

З 30.05.2015 р. по 06.05.2019 року позивач ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , згідно Довідкою №Д1-69612-ф/л від 06.05.2019 року, виданою Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради.

Згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (а.с. 94-95, Том 2), позивач ОСОБА_1 з 30.01.2015 року є власником частки у розмірі 152/1000 у вигляді приватної, спільної часткової власності квартири АДРЕСА_9 .

Відповідно до Медичного висновку №3 від 28 лютого 2019 року (а.с. 27, Том 1), за станом свого здоров`я ОСОБА_10 не може мешкати в комунальній квартирі та не може мешкати в одній кімнаті з членами своєї родини, у зв`язку із чим, позивач ОСОБА_1 винаймає квартиру в м.Одесі, де кожен з дітей має власну кімнату, що підтверджується копіями відповідних договорів (а.с. 210-212, 213-214, Том 1). Крім того, позивач ОСОБА_1 з 2707.2018 року перебуває на квартирному обліку в Суворовській районній адміністрації Одеської міської ради. Так як син позивача являється інвалідом-дитинства, користується правом першочергового отримання житлової площі, номер пільгової квартирної черги станом на 04.04.2019 року - 2412, що підтверджується листами Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради (а.с. 208, 209, Том 1).

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 30 жовтня 2017 року (а.с. 29, Том 1) шлюб мід ОСОБА_7 та ОСОБА_1 розірвано.

15.06.2019 року чоловік позивача ОСОБА_7 потрапив у ДТП в м.Київ, після чого, перебував з тяжкими травмами у відділенні інтенсивної терапії нейрохірургічного профілю Міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги м.Київ, відповідно до Довідки № 10 від 19 червня 2019 року (а.с. 28, Том 1).

На лікування ОСОБА_7 позивачем ОСОБА_1 в період з 18.06.2019 року по 27.06.2019 року придбавались ліки та препарати на значну суму коштів, що підтверджується численними чеками та видатковими накладними (а.с. 30-57, Том 1).

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що вказано в Лікарському свідоцтві про смерть № 020-1514 від 29 червня 2019 року (а.с. 60-61, Том 1) та Свідоцтві про смерть серії НОМЕР_12 , виданого Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м.Києві 29 червня 2019 року (а.с. 58, Том 1).

Відповідно до листа ТОВ "ТД Рибпром" від 27.01.2021 року № 27 (а.с. 103, Том 2) на прохання робітника підприємства ОСОБА_54 , 01 липня 2019 року було здійснено перевезення тіла загиблого ОСОБА_7 з міста Київ, вул. Братиславська, 3, Лікарня швидкої допомоги до АДРЕСА_5 , на а/м MAN L 2000 8.145 , НОМЕР_14 , водій: ОСОБА_55 . Витрати по транспортуванню ТОВ "ТД Рибпром" здійснило за власний рахунок.

Вказане також підтверджується подорожним листом від 01.07.2019 року (а.с. 104, Том 2).

Згідно копії договору-замовлення на надання ритуальних послуг від 30.06.2019 року (а.с. 63-65, Том 1) позивач ОСОБА_1 уклала даний договір з виконавцем - ФОП ОСОБА_56 у зв`язку зі смертю ОСОБА_7 . Замовлено товарів та послуг на загальну суму 6715 грн., в тому числі труна на суму 6500 грн.

Відповідачами та їх представником за первісним позовом під час розгляду справи не визнавались позовні вимоги в частині встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_7 , та відповідно в частині виділу Ѕ частини із спадкового майна та визнання права власності на половину майна подружжя, яке було набуте після розірвання шлюбу та до дня смерті ОСОБА_7 .

На виконання вимог ухвали суду від 14.12.2020 року приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф. 29.12.2020 року надано до суду завірену копію спадкової справи, відносно майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 - ОСОБА_13 (а.с. 48-80, Том 2). Згідно поданої спадкової справи ОСОБА_13 прийняла спадщину після смерті свого сина ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , але не оформила своїх спадкових прав. Спадкоємцями ОСОБА_13 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , є її діти ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , онуки: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які є дітьми сина спадкодавця - ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До складу майна, що підлягає виділу із спадкового майна та визнання права власності на Ѕ частки у спільному майні подружжя позивачем ОСОБА_1 включено, крім іншого, будинок за адресою: АДРЕСА_5 . Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є рідними сестрами по матері, стверджують, що вказаний будинок - це їх родинний будинок, де вони зростали всі разом з матір`ю та рідним братом ОСОБА_7 , на вказаний будинок ніколи не існувало правовстановлюючих документів, тому вони і звернулись із зустрічним позовом про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо набуття права власності ОСОБА_7 на вказаний будинок.

Отже, судом встановлено, що між сторонами у справі наявний спір щодо майна, яке може бути об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, та може вплинути на обсяг спадкового майна після, яке залишилось після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_13 .

Щодо позовних вимог за первісним позовом про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю жінки та чоловіка як подружжя, та визнання майна спільною власністю суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ст. 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу.

Стаття 95 ЦПК України передбачає, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин - суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду - є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 26 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 12.06.2009 р. Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції - під час судового розгляду, предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Зазначені принципи сформулювано і в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Спорронг і Лоннрот проти Швеції (23 вересня 1982 р.), відповідно до якого суд повинен визначити, чи було дотримано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід`ємним принципом Конвенції в цілому і також відображено у структурі ст. 1 Першого протоколу.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Право приватної власності є непорушним.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини - стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах Іммобіліаре Саффі проти Італії (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії (<...>) [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року). Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі Антріш проти Франції , від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та Кушоглу проти Болгарії (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення - його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах у справі № 6-1587цс16 зробив правовий висновок, згідно з яким, відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У своїй Постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17 (провадження № 61-46210св18) Верховнии? Суд у складі Третьоі? судовоі? палати Касаціи?ного цивільного суду дійшов висновку, що сам по собі факт перебування позивача з відповідачем у близьких стосунках, якии? не заперечував и? сам відповідач - не може свідчити про те, що сторони проживали в зазначении? період однією сім`єю, а придбане одним із них маи?но є спільною сумісною власністю, оскільки позивачу необхідно надати докази ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, придбання маи?на в інтересах сім`і?. Таким чином, факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю - не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

Крім цього, в Постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19) Верховнии? Суд у складі Третьоі? судовоі? палати Касаціи?ного цивільного суду дійшов висновку, що Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при і?х оцінці. У зв`язку з чим, показання свідків та спільні фотографії - не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

В Постанові Верховного Суду у складі Третьоі? судовоі? палати Касаціи?ного цивільного суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15 (провадження № 61-30273св18) вказується, що спільна присутність на святах та пересилання коштів - не можуть свідчити про те, що між сторонами склались усталені відносини, які притаманні подружжю. Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем протягом 2012 - 2014 років коштів на рахунок позивача, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю - не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю. За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстраціі? шлюбу, відсутні і підстави, передбачені статтею 74 СК Украі?ни вважати маи?но (спірнии? автомобіль) таким, що належить на праві спільноі? сумісноі? власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

В Постановах Верховного Суду у складі Другої судовоі? палати Касаціи?ного цивільного суду від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18) та від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18) були зроблені наступні висновки, що посилання на періодичнии? спільнии? відпочинок - не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у розумінні статті 74 СК Украі?ни, без наявності інших ознак сім`і?. Тобто, сам собою факт періодичного спільного відпочинку не є достатньою підставою для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстраціі? шлюбу.

У Постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки .

Обов`язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання - є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

При чому, обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до ст. 3 СК України - сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України - особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов`язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.

За приписами ст. 65 СК України, для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Статтею 74 СК України передбачено - якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п.20 Постанови Пленуму ВСУ Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21.12.2007 р. №11, при застосуванні ст.74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Правова позиція ВСУ у справі № 6-1568цс16 від 07.12.2016 року: належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно - не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу - не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя.

З Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-846цс16 слідує, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто. Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є - особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу - не можна вважати безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

У відповідності до ст. 60 СК України - майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (ст. 65 СК України).

Статтею 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя - частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна - суд може відступити від засад рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховував, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Статті 69-71 СК України передбачають, що дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина та чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбаченим ЦК України.

Сторонами по справі і допитаними свідками підтверджено, що з 18.11.1995 року по 30.10.2017 року позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_7 перебували в зареєстрованому шлюбі. По 2015 рік вказана сім`я разом з двома дітьми проживали в будинку за адресою: АДРЕСА_5 .

З 2015 року позивач ОСОБА_1 разом з дітьми переїхала з села Калаглія до міста Одеси, у зв`язку з необхідністю соціалізувати молодшу дитину - ОСОБА_10 , займатися за спеціальними програмами, відвідувати спеціальні школи та курси реабілітації.

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 30 жовтня 2017 року (а.с. 29, Том 1) позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задоволено. Шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , зареєстрований 18 листопада 1995 р. Миколаївською сільською Радою народних депутатів Овідіопольського району Одеської області, актовий запис №15- розірвано.

За вказаним судовим рішенням встановлені наступні обставини:

"Позивач стверджує, що фактично подружні відносини припинені. Примирення, за твердженням позивача неможливо. Він вважає, що шлюб із відповідачкою розпався, подальше сімейне життя і збереження сім`ї неможливо, оскільки вони втратили один до одного почуття любові і поваги.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги визнала.

Розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що в сім`ї склалися ненормальні відносини. Сторони подружні відносини не підтримують, спільного господарства не ведуть. Збереження сім`ї, за твердженням сторін, неможливе, оскільки подружжя втратило один до одного почуття любові і поваги.

При таких обставинах суд вважає, що сім`я між сторонами розпалася остаточно і не може бути відновлена, в зв`язку із чим позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.".

Рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили 10.11.2017 року, що підтверджується відповідною відміткою в Єдиному державному реєстрі судових рішень за номером справи 523/12058/17.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, позивач ОСОБА_1 не підтвердила належними і допустимими доказами той факт, що з 30.10.2017 року (день ухвалення рішення суду про розірвання шлюбу) по 28.06.2019 року (день смерті ОСОБА_7 ), що їх відносини змінилися, стали притаманними подружжю.

До тверджень позивача ОСОБА_1 про те, що розірвання шлюбу було фіктивним та шлюб було розірвано виключно з метою першочергового отримання житлової площі за квартирним обліком, оскільки молодший син являється інвалідом з дитинства, суд відноситься критично, оскільки вищевказаним рішенням суду від 30.10.2017 року причиною розірвання шлюбу зазначено: втрата один до одного почуття любові і поваги, не підтримання подружніх відносин, не ведення спільного господарства. Крім того, позивач ОСОБА_58 стала на квартирний облік в Суворовській районній державній адміністрації Одеської міської ради лише 27.07.2018 року, тобто через вісім місяців після набрання рішенням суду про розірвання шлюбу законної сили.

Показаннями більшості свідків підтверджено, що гр. ОСОБА_7 з 2015 року проживав один за адресою: АДРЕСА_5 , де вів господарство одноосібно, займався риболовлею в Дністровському лимані, а також Чорному морі. Також підтверджено, що ОСОБА_7 час від часу приїздив до міста Одеси за місцем проживання позивача ОСОБА_1 та їх дітей, щоб поспілкуватися з дітьми, а також надати матеріальну допомогу чи продукти харчування, однак надовго не залишався. Суд погоджується також з твердженнями позивача та показаннями свідків про те, що ОСОБА_7 після розірвання шлюбу надавав грошові кошти чи іншу допомогу, необхідну для лікування та реабілітації молодшого сина, оскільки ніким з учасників справи даний факт не оспорювався та не заперечувався. Однак, дані обставини, підтверджують лише факт виконання ОСОБА_7 своїх батьківських обов`язків по утриманню, вихованню чи розвитку дітей (ст.ст. 150, 180 СК України).

Показання свідків сторони позивача за первісним позовом ОСОБА_30 , ОСОБА_35 , ОСОБА_9 стосовно того, що подружжя ОСОБА_1 не переривали сімейні відносини, а їх роздільне місце проживання зумовлене лише необхідністю лікування молодшого сина ОСОБА_10 в м.Одесі, не підтверджуються показаннями свідків сторони відповідачів за первісним позовом ОСОБА_42 , ОСОБА_49 , ОСОБА_46 та спростовуються письмовим доказом, - рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 30 жовтня 2017 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , де зазначені конкретні причини припинення подружніх відносин.

Натомість позивачем ОСОБА_1 доведені належними та допустимими доказами, понесені нею витрати на лікування ОСОБА_7 після ДТП в період з 18.06.2019 року по 27.06.2019 року, оскільки в матеріалах справи наявні письмові докази про придбання ліків та препаратів на значну суму коштів, що підтверджується численними чеками та видатковими накладними (а.с. 30-57, Том 1), оригінали яких знаходяться у позивача ОСОБА_1 , що може свідчити про наявність близьких стосунків між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 та доводять факт небайдужості позивача до свого колишнього чоловіка та батька її дітей, який, до того ж не ухилявся від виконання батьківських обов`язків з утримання їх дітей. Доводи відповідача ОСОБА_4 про те, що це вона купувала ліки на лікування ОСОБА_7 та потім на прохання ОСОБА_1 передала останній оригінали чеків та видаткових накладних, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи належними та допустимими доказами, а базуються лише на поясненнях самої ОСОБА_4 та показаннях її чоловіка - свідка ОСОБА_49 , до яких в цій частині суд відноситься критично.

Крім того, посилання відповідачів та їх представника на те, що згідно проїзного документу АМ № 333632 (а.с. 105, Том 2) позивач ОСОБА_1 прибула до міста Києва до свого чоловіка в лікарню лише 22.06.2019 року, та у зв`язку з цим не могла придбавати медичні препарати в аптеках в м.Києві в період з 18.06.2019 року по 21.06.2019 року, не може достовірно встановлюватися лише даним письмовим доказом, оскільки ним підтверджується лише одноразовий факт прибуття ОСОБА_1 до м.Києва о 07.10 год. 22.06.2019 року. На переконання суду, позивач могла приїздити до м.Києва іншим транспортом і в інші дні, після чого повертатися до дітей в м.Одесу.

Однак, понесені позивачем витрати на лікування та поховання ОСОБА_7 також самі по собі не можуть свідчити про існування між ними усталених відносин, притаманних подружжю.

Позивачем надано в якості доказів письмові пояснення ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 (а.с. 164, 166, 168,172-174, 176, 183, Том 1), в яких викладені письмові пояснення родичів, сусідів та друзів ОСОБА_1 з приводу обставин позову, які суд не може взяти до уваги, оскільки для допиту свідків законодавство встановлює чіткий порядок, визначений в даному випадку ст. 230 ЦПК України. Такого порядку щодо вказаних осіб дотримано не було, заяв про їх виклик в судове засідання для допиту зі сторони позивача не надходило.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_7 близьких стосунків між собою, які існували після розірвання шлюбу і до 28.06.2019 року, та які свідчать про існування моральних зобов`язань між колишнім подружжям зі спілкування, підтримки один одного у скрутний час, що є запорукою для належного виховання, розвитку та утримання їх спільних дітей.

Як вже було зазначено вище з огляду на практику і правову позицію ВС, висловлену у постанові від 12.12.2019 р. у справі № 490/4949/17 (провадження № 61-46210св18), сам по собі факт перебування позивачки з відповідачем у близьких стосунках, - не може свідчити про те, що сторони проживали в період з 30 жовтня 2017 р. по 28 червня 2019 року однією сім`єю, а придбане 06.04.2019 року ОСОБА_7 маи?но, а саме: автомобіль марки Mercedes-Benz 609D , д/н НОМЕР_3 , рік випуску 1991, колір - білий, тип кузова - фургон-спеціалізований, дата реєстрації, 06.04.2019 р., що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 76, Том 1), а також набуте право власності вже після смерті ОСОБА_7 на будинок за адресою: АДРЕСА_5 , згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 215-216, Том 1), є спільною сумісною власністю, оскільки позивач не надала суду доказів ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, придбання маи?на в інтересах сім`і?. Таким чином, факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю - не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

Щодо майна, набутого чоловіком ОСОБА_7 за час перебування в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , яке зазначене в уточненій позовній заяві (а.с. 155-163, Том 1), стороною позивача доведений факт набуття права власності ОСОБА_7 та підлягає визнанню за позивачем ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки об`єктів права спільної сумісної власності подружжя, а саме:

- Автомобіль марки Ford, модель Transit, тип кузова - вантажний фургон малотонажний-В, номер шасі НОМЕР_15 , колір - білий, рік випуску - 2003, реєстраційний номер НОМЕР_1 , дата реєстрації 26.09.2014 р., що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_16 (а.с. 77, Том 1);

- Гараж за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 21095475 , що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 80, Том 1);

- Гараж за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 21095186 що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 81-82, Том 1);

- Риболовне судно "БСК-843", бортовий реєстраційний номер НОМЕР_23, дата державної реєстрації 07.03.2017 року, що підтверджується копією Суднового білету НОМЕР_24 (а.с. 71-72, Том 1);

- Судно Бот , бортовий реєстраційний номер НОМЕР_20, дата державної реєстрації 13.09.2013 р., що підтверджується копією Суднового білету НОМЕР_25 (а.с. 73-74, Том 1);

- Риболовне судно з бортовим номером НОМЕР_26, дата реєстрації 27.07.2005 р., основні технічні дані судна: довжина - 4,63 м, ширина - 1,6 м, висота борту - 0,68 м; кількість двигунів - два; тип та потужність двигунів - Вихор, 20к.с., Yamaha-30 к.с.; судно перебуває у фрахті, фрахтувальник - фізична особа-підприємець ОСОБА_12 до 23.12.2003 р., що підтверджується копією Суднового білету серії НОМЕР_27 (а.с. 103, Том 1);

- Риболовне судно з бортовим номером НОМЕР_28, дата реєстрації - 25.01.2008 р.; тип судна - "Прогрес-2"; основні технічні дані судна: довжина - 4,65 м, ширина - 1,7 м, висота борту - 0,65 м; кількість двигунів - один; тип та потужність двигуна - Yamaha, 30 к.с.; судно перебуває у фрахті, фрахтувальник - товариство з обмеженою відповідальністю Кристал Південь до 02.02.2026 р., що підтверджується копією Суднового білету серії НОМЕР_29 (55) (а.с. 102, Том 1);

- Риболовне судно "БСК-843", бортовий реєстраційний номер НОМЕР_9, дата реєстрації 03.02.2016 р., основні технічні дані судна: довжина - 8,43 м, ширина - 2,56 м, висота борту - 1,56 м; кількість двигунів - один; тип двигуна - Honda , що підтверджується копією Суднового білету № НОМЕР_30 (а.с. 101, Том 1).

Натомість матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу про наявність на праві власності за ОСОБА_7 рухомого майна, а саме:

- причіп, д/н НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 , рік випуску 2015, колір-сірий, дата реєстрації 09.06.2015 р., тип кузова ПР-Д/П човнів - спеціалізований;

- причіп, д/н НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7 , рік випуску 2017, колір - сірий, дата реєстрації 06.10.2018 р., тип кузова ПР-Д/П човнів - спеціалізований.

Тому в цій частині позовних вимог про визнання за позивачем ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки об`єктів права спільної сумісної власності подружжя, слід відмовити.

Вимога позивача про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділ земельних ділянок також не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯЖ № 724105, виданого Калаглійською сільською радою Овідіопольського району Одеської області від 22.10.2009 року (а.с. 75, Том 1), ОСОБА_7 на підставі рішення XVIII сесії ІІІ скликання Калаглійської сільської ради від 05.06.2008 року за №1010-ІІІ, є власником земельної ділянки площею 0,2071 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 . Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Постановою Кабінету міністрів України від 2 квітня 2002 року №449 Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою затверджено форму Державного акта на право власності на земельну ділянку та визначено, що у разі виникнення права спільної власності на земельну ділянку до акта додається список її співвласників.

Однак, даний Державний акт на право власності на земельну ділянку містить незаповнений список співвласників. Єдиним власником є особа - ОСОБА_7 .

Крім того, вказана земельна ділянка була отримана ОСОБА_7 на підставі рішення XVIII сесії ІІІ скликання Калаглійської сільської ради від 05.06.2008 року за №1010-ІІІ за рахунок земель на території Калаглійської сільської ради Овідіопольського району Одеської області внаслідок приватизації.

Відповідно до положень ст. 57 СК України та ст. 81 ЗК України земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність, у тому числі виділена в натурі земельна частка (пай), є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану безоплатно частку із земельного фонду. Відповідно до частини 5 ст. 61 С України земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації, стала об`єктом права спільної сумісної власності подружжя лише з 09 лютого 2011 року, після внесення до ст. 61 СК України змін Законом України від 11 січня 2011 року N 2913-VI "Про внесення зміни до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя". Зазначена земельна ділянка до 09 лютого 2011 року не були об`єктом спільної сумісної власності подружжя, що також є підставою для відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовної вимоги про визнання земельної ділянок набутої під час шлюбу з ОСОБА_7 спільною сумісною власністю та визнання за нею права власності на 1/2 частку цієї земельної ділянки.

Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.04.2013 року (а.с. 78, Том 1) ОСОБА_7 є власником земельної ділянки, площею 0,0813 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5123755100:01:003:1320, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Крім того, згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.04.2013 року (а.с. 79, Том 1) ОСОБА_7 є власником земельної ділянки, площею 0,447 га за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 5123781700:01:002:0624, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Таким чином, ОСОБА_7 набував права власності на спірні земельні ділянки, однак на підставі чого та в порядку яких нормативно-правових актів набувалось право власності матеріалами справи не підтверджено, оскільки відсутні відповідні державні акти на право власності на земельну ділянку.

Статтями 116, 118, 121 ЗК України визначено порядок отримання земельної ділянки громадянином в межах норм безоплатної приватизації.

Відповідно до положень ст.57 СК України, в редакції, що діяла на час набуття права власності, тобто на 01.04.2013 року та 18.04.2013 року, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що земельні ділянки належні ОСОБА_7 з кадастровими номерами 5123755100:01:003:1320, площею 0,0813 га, та 5123781700:01:002:0624, площею 0,447 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є його особистою власністю, а тому не є об`єктом права спільної сумісної власності та не підлягають поділу, а тому в задоволенні первісного позову в цій частині слід відмовити.

Вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Лиманської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_15, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, суд прийшов до висновку про відмову в його задоволенні з наступних підстав.

Представник позивачів адвокат Поляков О.О., мотивуючи свої позовні вимоги, посилається на незаконність запису, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо набуття права власності ОСОБА_7 на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_5 . Свої вимоги обгрунтовує тим, що відповідно до ст. 27 Закону України "Про Державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачений перелік документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності. Однак, перелічені документи у Витягу з державного реєстру, які стали підставою для реєстрації права власності на будинок за ОСОБА_7 , не можуть слугувати законною підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно.

Так, згідно з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 217812061 від 27.07.2020 року (а.с. 215-216, Том 1), рішенням державного реєстратора Лиманської районної державної адміністрації Одеської області Гриба Максима Петровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 53272151 від 23.07.2020 року, за ОСОБА_7 зареєстровано право приватної власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_5 . Підстава для державної реєстрації: Виписка, серія та номер: 31, виданий 04.06.2020, видавник: Калаглійська сільська рада Овідіопольського району Одеської області; Довідка, серія та номер: 586, виданий 19.08.2019, видавник: Калаглійська сільська рада Овідіопольського району Одеської області; Довідка, серія та номер: 002477, виданий 09.07.2020, видавник: ТОВ "ПРОФ БТІ"; технічний паспорт, серія та номер: 347/20, виданий 09.07.2020, видавник: ТОВ "ПРОФ БТІ".

За клопотанням адвоката Полякова О.О. ухвалою суду від 11.02.2021 року витребувано у державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Лиманської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_15 документи на підставі яких було здійснено реєстрацію права власності за померлим ОСОБА_7 на будівлю розташовану за адресою: АДРЕСА_5 .

Однак, зазначену ухвалу суду про витребування доказів не виконано. Згідно листа Лиманської районної державної адміністрації в Одеській області від 25.02.2021 року (а.с.144, Том 2), повідомлено, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України №3338/5 від 25.09.2020 року державному реєстратору ОСОБА_15 було анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а відповідно до ст. 17 п.2 ч.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реєстраційна справа ведеться в електронній формі та формується автоматично за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав, до якої за результатом проведення кожної реєстраційної дії щодо об`єкта нерухомого майна автоматично включаються заяви, сформовані або подані в електронній формі, електронні копії документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, поданих у паперовій формі, документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії, подані в електронній формі, документи в електронній формі, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, а також відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав, електронні копії запитів державного реєстратора в паперовій формі та документів, отриманих із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року. У зв`язку з наведеним, на даний час не мають технічної можливості надати вищезазначені документи.

Частина 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює перелік документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, який не є вичерпним (п. 14 ч.1 ст. 27 Закону).

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державній реєстрації підлягають ті права, які спадкодавець набув за життя, однак з тих чи інших причин не зареєстрував. На теперішній час держава надала можливість громадянам вносити до Державного реєстру прав інформацію про право власності спадкодавця на нерухоме майно, що набуто ним за життя. Реєстрація права власності спадкодавця за заявою спадкоємця є наслідком не виникнення права власності спадкодавця в момент такої реєстрації, а офіційне визнання і підтвердження державою факту набуття спадкодавцем речових прав на нерухоме майно, що відбулось в нього за життя. Для того, щоб зареєструвати право власності за померлою особою спадкоємець повинен звернутись із заявою до державного реєстратора.

Так, згідно з ч. 3 ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. Факт наявності майнових прав померлого ОСОБА_7 на будинок за адресою АДРЕСА_5 - сторонами не оспорюється.

Згідно з п.п.6, 7, 12, 18, 19, 57 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав. Розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав.

При цьому, відповідно до п.66 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу. Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності - спадкодавця з обов`язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.

Тобто п. 66 вказаного Порядку надає повноваження спадкоємцю померлої особи вчинити певні юридичні дії, які б вчинив сам спадкодавець, якби був живим.

Виходячи з наведеного, на підставі заяви спадкоємців здійснюється внесення записів про права спадкодавця, якщо останні вже виникли та це підтверджено відповідними правовстановлюючими документами. Позивач ОСОБА_1 при подачі заяви до державного реєстратора діяла як законний представник спадкоємця, - малолітнього ОСОБА_10 .

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:

1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;

2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

При цьому в п. 3 ч.1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", заявником щодо такої реєстрації права власності є особа, за якою закріплений особовий рахунок в погосподарській книзі відповідної сільської, селищної, міської ради, або уповноважена нею особа - у разі проведення державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку.

Також ця інформація відображена у п. 42 Постанови Кабінету міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, яка діяла станом на день державної реєстрації):

п.42. Для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються:

1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки, за яким державним реєстратором отримуються відомості Державного земельного кадастру з метою встановлення місця розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт, для подальшого відображення таких відомостей як адреси об`єкта нерухомого майна.

У разі коли індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених цим пунктом, можуть бути подані документи, передбачені статтею 31 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Варто також зауважити, що Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 22 серпня 2018 року по справі №925/1265/16 звертає увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію.

Відтак, записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (ч.1 ст. 26 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Виходячи з вище зазначеного, можна дійти наступних висновків.

- в матеріалах даної цивільної справи відсутній жоден документ, на підставі якого проводилась державна реєстрація права власності за ОСОБА_7 на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_5

- судом вживалися заходи щодо витребування документів, на підставі якого проводилась така державна реєстрація права власності, однак надати документи не виявилось можливим;

- будь-яких інших клопотань зі сторони позивачів за зустрічним позовом про витребування документів, на підставі якого проводилась державна реєстрація права власності, заявлено не було;

- суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч.7 ст. 81 ЦПК України);

- обов`язок доказування обставин, покладається на сторону, яка посилається на них як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 81 ЦПК України);

- стороною позивача за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами, що при проведені реєстраційної дії у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у вчиненні реєстраційної дії;

- доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Таким чином, суд прийшов до переконання, що в зустрічному позові ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Лиманської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_15, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,- слід відмовити за недоведеністю обставин, на яких грунтуються позовні вимоги.

Вирішуючи питання про судові витрати за первісним позовом, суд виходить з положень ст.141 ЦПК України, та вважає за необхідне віднести дані витрати за рахунок держави, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, а позовні вимоги задоволено в частині, які не мають значення для відповідачів по справі та фактично не стосуються особи відповідачів, які до того ж в цій частині проти задоволення позову не заперечували.

У зв`язку з відмовою в задоволенні зустрічного позову судові витрати позивачам за зустрічним позовом не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 3, 7, 12, 13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 263, 265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 57, 60-63, 69, 70, 74 СК України, ст.ст. 86, 116, 118, 121 ЗК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю, виділ 1/2 частки із спадкового майна та визнання права власності на половину майна подружжя, - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (РНОКПП НОМЕР_18 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_11 ) право власності на 1/2 частки об`єктів права спільної сумісної власності подружжя, а саме:

- Автомобіль марки Ford, модель Transit, тип кузова - вантажний фургон малотонажний-В, номер шасі НОМЕР_15 , колір - білий, рік випуску - 2003, реєстраційний номер НОМЕР_1 , дата реєстрації 26.09.2014 р.;

- Гараж за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_17 ;

- Гараж за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 21095186;

- Риболовне судно "БСК-843", бортовий реєстраційний номер НОМЕР_23, дата державної реєстрації 07.03.2017 року;

- Судно Бот , бортовий реєстраційний номер НОМЕР_20, дата державної реєстрації 13.09.2013 р.;

- Риболовне судно з бортовим номером НОМЕР_26, дата реєстрації 27.07.2005 р., основні технічні дані судна: довжина - 4,63 м, ширина - 1,6 м, висота борту - 0,68 м; кількість двигунів - два; тип та потужність двигунів - Вихор, 20к.с., Yamaha-30 к.с.; судно перебуває у фрахті, фрахтувальник - фізична особа-підприємець ОСОБА_12 до 23.12.2003 р.;

- Риболовне судно з бортовим номером НОМЕР_28, дата реєстрації - 25.01.2008 р.; тип

судна - "Прогрес-2"; основні технічні дані судна: довжина - 4,65 м, ширина - 1,7 м, висота борту - 0,65 м; кількість двигунів - один; тип та потужність двигуна - Yamaha, 30 к.с.; судно перебуває у фрахті, фрахтувальник - товариство з обмеженою відповідальністю Кристал Південь до 02.02.2026 р.;

- Риболовне судно "БСК-843", бортовий реєстраційний номер НОМЕР_9, дата реєстрації

03.02.2016 р., основні технічні дані судна: довжина - 8,43 м, ширина - 2,56 м, висота

борту - 1,56 м; кількість двигунів - один; тип двигуна - Honda .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В зустрічному позові ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Лиманської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_15, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,- відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за первісним позовом віднести за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 14.02.2022 року.

Головуючий: Є.М. Панасенко