Постанова від 25.01.2022 по справі 910/13980/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2022 р. Справа№ 910/13980/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання : Яценко І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідачів: 1) Пєвцова О.П.;

2) Верницький Ю.С.;

3) не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства юстиції України

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 (повний текст додаткового рішення складено та підписано 03.11.2021)

у справі №910/13980/20 (суддя Ломака В.С.)

за позовом ОСОБА_1

до 1) ОСОБА_2

2) Міністерства юстиції України

3) Товариства з обмеженою відповідальністю Аргос Стандарт

про визнання загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Аргос стандарт , які відбулися 07.05.2018 року, - правомочними; визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 1925/5 від 21.06.2018 року; зобов`язання Міністерства юстиції України внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю Аргос Стандарт ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до ОСОБА_2 , Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю Агрос-Стандарт про визнання загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Агрос Стандарт , які відбулися 07.05.2018 правомочними; визнання протиправними та скасування наказу Міністерства юстиції України від 21.06.2018 №1925/5; зобов`язання Міністерства юстиції України внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю Агрос Стандарт від 21.06.2018 №1925/5.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі №910/13980/20 у задоволенні позову ОСОБА_1 , пред`явленого до ОСОБА_2 відмовлено. Позов ОСОБА_1 , пред`явлений до Міністерства юстиції України та Товариства з обмеженою відповідальністю Аргос Стандарт , задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1925/5 від 21.06.2018 Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань . Міністерству юстиції України внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю Аргос Стандарт , у зв`язку із скасуванням наказу Міністерства юстиції України № 1925/5 від 21.06.2018 Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань .

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі №910/13980/20 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України та заяву ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі №910/13980/20 залишено без задоволення. Змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі №910/13980/20, виклавши її в редакції даної постанови. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі №910/13980/20 залишено без змін.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі №910/13980/20 заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу у справі № 910/13980/20 задоволено частково. Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 16 666,66 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Аргос Стандарт на користь ОСОБА_1 16 666,66 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись з додатковим рішенням суду, Міністерство юстиції України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі №910/13980/20 та прийняти нове рішення суду, яким в задоволення заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2021 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 розгляд апеляційної скарги Міністерства юстиції України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі №910/13980/20 призначено на 25.01.2022.

17.12.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення господарського суду без змін. Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що апелянт в суді першої інстанції не надав докази з метою надмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано доказів на їх спростування.

Також, представник позивача подав клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності позивача.

Представник відповідача 1 та представник відповідача 2 у судовому засіданні 25.01.2022 підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд її задовольнити.

У судове засіданні 25.01.2022 представник позивача у судовому засіданні 25.01.2022 підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник позивача та представник відповідача 3 у судове засідання 25.01.2022 року не з`явилися. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, зокрема, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 року.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки додаткового рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника позивача та представника відповідача 3, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 року у справі №910/13980/20 підлягає змінні, апеляційна скарга Міністерства юстиції України - частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі та в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України.

Як було зазначено вище, згідно із попереднім розрахунком судових витрат, наведеним у позовній заяві, орієнтовний розмір витрат позивача на правову допомогу в даній справі склав 50 000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано, зокрема, копію договору про надання професійної правничої допомоги від 07.09.2020 року № 01-0709/2020 (далі - договір), укладеного між ОСОБА_1 (клієнт) та Адвокатським бюро Наталії Василенко (Бюро).

За умовами пункту 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, Бюро зобов`язується здійснювати захист прав та інтересів клієнта (в тому числі, але не обмежуючись, у кримінальних провадженнях, цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення), а також представництво, зокрема, в усіх судах України, та надавати інші види правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а клієнт зобов`язується сприяти наданню правової допомоги, сплатити гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до пункту 1.3 договору на підтвердження факту надання Бюро клієнту правової допомоги відповідно до умов цього договору складається акт про надання правової допомоги шляхом його двостороннього підписання.

Правову допомогу за цим договором надає адвокат Василенко Наталія Станіславівна (пункт 1.4 договору).

За умовами пунктів 2.6, 2.7 договору, якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору. Зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному в Україні законодавстві.

Пунктами 5.1, 5.2 договору передбачено, що за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнт сплачує Бюро гонорар.

Розмір гонорару та порядок його сплати узгоджується між сторонами за надання конкретної правової допомоги в окремих додаткових угодах до договору, які стають його невід`ємною частиною. При встановленні розміру гонорару враховуватимуться складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Крім того, позивачем надано копію додаткової угоди від 07.09.2020 року № 01 до договору (далі - додаткова угода), у пункті 1.1 якої ОСОБА_1 та Адвокатське бюро Наталії Василенко погодили, що Бюро надає клієнту правову допомогу в спорі з ОСОБА_2 , Міністерством юстиції України, Товариством з обмеженою відповідальністю Аргос Стандарт щодо визнання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Аргос Стандарт , які відбулися 07.05.2018 року, - правомочними, а також щодо визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства юстиції України від 21.06.2018 року № 1925/5, зобов`язання Міністерства юстиції України внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю Аргос Стандарт , у зв`язку із скасуванням Наказу Міністерства юстиції України № 1925/5 від 21.06.2018 року.

За умовами пункту 1.2 додаткової угоди правова допомога надаватиметься в суді першої інстанції згідно з визначеною підсудністю, що включає, зокрема, але не виключно: аналіз наданих клієнтом документів, збір доказів, підготовку і подання до суду позовної заяви, підготовку необхідних процесуальних документів, ознайомлення з матеріалами справи, участь у судових засіданнях у суді першої інстанції, вчинення інших дій, необхідних для надання клієнту правової допомоги, у межах повноважень, визначених пунктом 3.1 договору.

Згідно з пунктом 1.3 додаткової угоди розмір винагороди Бюро за надання правової допомоги, обсяг якої визначено у пункті 1.1 цієї додаткової угоди до договору, становить грошову суму в національній валюті України (гривні) у розмірі 50 000,00 грн.

Клієнт сплачує винагороду Бюро, передбачену у пункті 3 цієї додаткової угоди, протягом 5 (п`ять) банківських днів з моменту отримання рахунку Бюро (пункт 1.4 додаткової угоди).

Крім того, у матеріалах справи наявні копії ордеру від 14.09.2020 року серії КС № 748259 на надання адвокатом Василенко Наталією Станіславівною правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 , а також свідоцтва від 27.12.2019 року серії КС № 8632/10 про право на заняття Василенко Наталією Станіславівною адвокатською діяльністю.

Колегією суддів враховано, що витрати на професійну правничу допомогу, наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Разом із тим, у заяві про стягнення витрат на правову допомогу ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідачів на його користь 60 000,00 грн. витрат на оплату професійної правничої допомоги в даній справі.

На підтвердження означеного розміру адвокатських витрат позивачем до наведеної заяви долучено копію підписаного 23.04.2021 року між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро Наталії Василенко акту № 01 про надання правової допомоги до договору про надання професійної правничої допомоги № 01-0709/2020 від 07.09.2020 року (далі - акт), за змістом якого Бюро надало клієнту професійну правничу допомогу у справі № 910/13980/20 у спорі з ОСОБА_2 , Міністерством юстиції України, Товариством з обмеженою відповідальністю Аргос Стандарт щодо визнання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Аргос Стандарт , які відбулися 07.05.2018 року, - правомочними, а також щодо визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства юстиції України від 21.06.2018 року № 1925/5, зобов`язання Міністерства юстиції України внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю Аргос Стандарт , у зв`язку із скасуванням Наказу Міністерства юстиції України № 1925/5 від 21.06.2018 року.

Одночасно у зазначеному акті викладено детальний опис наданих адвокатом послуг, а також вказано про витрачений адвокатом час на надання окремого виду допомоги в годинах (усього - 20 годин).

Згідно з пунктом 1.3 акту сторони при встановленні розміру гонорару врахували складність справи, кваліфікацію і досвід адвоката/адвокатів, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини, та погодили розмір погодинної ставки адвоката/адвокатів за надання будь-яких видів професійної правничої допомоги - 3 000, 00 грн.

У пункту 1.4 акту сторони договору погодили, що обсяг професійної правничої допомоги, наданий Бюро та отриманий клієнтом згідно з пунктом 1.2 даного акту в грошовому виразі становить 60 000,00 грн. (20 годин * 3 000,00 грн. = 60 000,00 грн.).

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для здійснення розподілу витрат на оплату професійної правничої допомоги в цій справі в сумі, вказаній в акті від 23.04.2021 року № 01, тобто в розмірі 60 000,00 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 632 Цивільного кодексу України унормовано поняття ціни договору. Так, за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

Згідно зі статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права. Ціна в договорі про надання правової допомоги є істотною умовою, встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

Аналогічну правову позицію висловлено в постановах Верховного Суду від 21.03.2019 року в справі № 914/359/18, від 06.03.2019 року в справі № 922/1163/18 та інших.

Так, беручи до уваги, що у договорі та додатковій угоді до нього встановлений фіксований розмір адвокатського гонорару - 50 000,00 грн., колегія суддів дійшла висновку про те, що для цілей розподілу понесених позивачем витрат на оплату професійної правничої допомоги у цій справі слід виходити з їх розміру, що становить 50 000,00 грн., передбаченого саме в договорі, а не в акті, який за своєю правовою природою є лише документом, що фіксує факт передачі позивачу відповідних послуг. Відтак, підстави для розподілу між сторонами та стягнення з відповідачів заявлених позивачем витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 10 000 00 грн. - відсутні.

Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У додатковій постанові від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.

01.11.2021 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли заперечення Міністерства юстиції України на заяву про стягнення витрат на правову допомогу, в яких відповідач 2 просив суд відмовити позивачу в заяві про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 60 000,00 грн. з Міністерства юстиції України з огляду на невідповідність означеного розміру судових витрат критеріям пропорційності та розумності.

Однак, колегія суддів зазначає, що відповідачем 2 у встановленому законом порядку не доведено суду, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не мають характеру необхідності, що їх розмір є нерозумним та невиправданим. Крім того, Міністерством юстиції України не доведено перед судом, що заявлений позивачем розмір таких витрат є необґрунтовано високим та не відповідає існуючим ринковим цінам на аналогічні послуги, не надано й доказів на підтвердження неспівмірності з обсягом проведених адвокатом робіт.

Також, колегія суддів вважає необгрунтованими заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю Аргос Стандарт проти заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу, які зводяться до відсутності правових підстав для покладення на нього понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в цій справі, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 року ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні вимог, пред`явлених лише до ОСОБА_2 , тоді як вимоги позивача, пред`явлені до Міністерства юстиції України та Товариства з обмеженою відповідальністю Аргос Стандарт , задоволено частково.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Однак, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 ГПК України).

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшовши до вірного висновку про стягнення витрат на правничу допомогу з Міністерства юстиції України та Товариства з обмеженою відповідальністю Аргос Стандарт , не правильно застосував норми Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність та Господарського процесуального кодексу України та не врахував, що позовні вимоги до відповідача 2 та відповідача 3 були задоволенні частково.

Так, місцевий господарський суд рішенням від 20.04.2021 у справі №910/13980/20 задовольнив лише одну із двох позовних вимог, а саме про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №1925/5 від 21.06.2018.

Враховуючи зазначене, та зважаючи на те, що підтвердженими є понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у сумі 50 000, 00 грн., стягненню з відповідача 2 та відповідача 3 на користь позивача підляють витрати у розмірі 8 333, 33 грн. з кожного.

Вказана сума визначена з урахуванням того, що задоволена одна із двух позовних вимог (50 000, 00 грн. / 2) та враховуючи, що позов подано до 3-х відповідачів (25 000, 00 грн. / 3).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу Міністерства юстиції України слід задовольнити частково, а додаткове рішення суду першої інстанції - змінити.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 року у справі № 910/13980/20 задовольнити частково.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 року у справі №910/13980/20 змінити в частині стягнення правничої допомоги.

Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13; код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 8 333, 33 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Аргос Стандарт (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Космічна, будинок 9Б, офіс 601; код ЄДРПОУ 39223626) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 8 333, 33 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В решті додаткове рішення залишити без змін.

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

4. Матеріали справи №910/13980/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Коротун

Дата складення повного тексту 09.02.2022, у зв`язку із перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному