Постанова

від 09.02.2022 по справі 920/908/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2022 р. Справа№ 920/908/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Тищенко А.І.

Куксова В.В.

Розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Управління освіти і науки Сумської міської ради

на рішення Господарського суду Сумської області від 15.11.2021, повний текст якого складено 24.11.2021

у справі №920/908/21 (суддя Котельницька В.Л.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Екостандарт

до Управління освіти і науки Сумської міської ради

про стягнення 112 716,74 грн.

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Екостандарт (далі - ТОВ "НВП Екостандарт , позивач) звернулося до Управління освіти і науки Сумської міської ради (далі - відповідач) про стягнення 97 999,20 грн основного боргу, 6 991,51 грн пені, 6 227,85 грн інфляційних втрат, 1 498,18 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договорів про постачання продукції від 20.10.2020 № 1 та від 06.11.2020 № 7.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 15.11.2021 у справі №920/908/21 позов задоволено частково.

Стягнуто з Управління освіти і науки Сумської міської ради на користь ТОВ "НВП Екостандарт 97 999,20 грн основного боргу за договором № 1 від 20.10.2020 та договором № 7 від 06.11.2020, 4 993,29 грн інфляційних збитків за період з 01.02.2021 по 31.07.2021, 1 498,18 грн 3% річних за період з 26.01.2021 по 31.07.2021, 1,00 грн пені, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2 270,00 грн.

В решті позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, беручи до уваги, що у матеріалах справи відсутні докази про належне виконання зобов`язань за договорами.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Управління освіти і науки Сумської міської ради звернулося з апеляційною скаргою, у якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 15.11.2021 у справі № 920/908/21, у позові відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник покликається на те, що рішення суду є необґрунтованим, суд першої інстанції неповно встановив обставини справи.

Зокрема скаржник стверджує, що позивач в останній день чинності укладених договорів - 31.12.2020 поставив товар. Оскільки 31.12.2020 є останнім днем бюджетного року, то поставка товару у цей день унеможливила проведення своєчасної та повної оплати за договорами, а також зареєструвати у Державній казначейській службі заборгованість як кредиторську. Окрім того, на переконання скаржника право власності на товар до покупця не перейшло, що зумовлює право вимоги з боку позивача про повернення товару.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2021, справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М. Л. - головуючий суддя; судді: Куксов В. В., Тищенко А. І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління освіти і науки Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 15.11.2021 у справі № 920/908/21; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

14.01.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій ТОВ "НВП Екостандарт заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Також позивач просить вирішити питання розподілу судових витрат, понесених ним у зв`язку з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанціях.

У відзиві позивач наголошує, що законом не встановлено залежності оплати товару від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів. На підтвердження власної позиції навів аналогічні позиції, зазначені у постанові Верховного Суду від 23.03.2018 у справі № 904/6252/17.

Окрім того, статтею 617 ЦК України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не є обставинами звільнення від виконання зобов`язання. Водночас сплив гарантійного терміну, обмеженого 12-ма місяцями, унеможливлює повернення товару.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню чи зміні, з таких підстав.

Згідно з матеріалами справи, 20.10.2020 ТОВ НВП Екостандарт (постачальник) та Управління освіти і науки Сумської міської ради (покупець) уклали договір на постачання продукції № 1 (далі - Договір № 1).

Пізніше, 06.11.2020 ТОВ НВП Екостандарт та Управління освіти і науки Сумської міської ради уклали ще один договір на постачання продукції № 7 (далі - Договір № 7) з аналогічними умовами.

Згідно з п. 1.1. Договору № 1 та Договору № 7 покупець зобов`язується поставити декоративний камінь (117 м 2 ) (далі - товар) на суму 48 999,60 грн, згідно з підписаною Специфікацією.

Умовами п. 2.1. Договору № 1 та Договору № 7 визначено, що вартість товару за договором становить 48 999,60 грн.

Згідно з п. 3.1 Договорів оплата вартості товару здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника 100% вартості товару протягом 25 календарних днів з моменту його фактичного отримання на підставі рахунку та видаткової накладної.

Пунктом п. 5.2.1. Договорів визначено, що покупець зобов`язаний прийняти від постачальника товар за видатковою накладною та здійснити за нього 100% оплату в строки і в порядку, передбачених договором.

Пунктом 6.3. Договорів визначено, що Управління освіти і науки Сумської міської ради несуть відповідальність за своєчасну оплату рахунків. У разі затримки поставки товару понад встановлений термін покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від вартості неоплачених послуг за кожну добу затримки.

Відповідно до п. 11.1. Договору договір діє до 31.12.2020 включно.

31.12.2020 на підставі видаткової накладної № 2 ТОВ НВП Екостандарт поставив Управлінню освіти і науки Сумської міської ради за договором № 1 декоративний камінь кількістю 117 м 2 на суму 48 999,60 грн, і таку ж кількість на таку ж суму за видатковою накладною № 5 за Договором № 7.

З огляду на поставку товару 31.12.2020, останньою датою оплати згідно з умовами п. 3.1. Договорів є 25.01.2021.

Суд установив, що 21.04.2021 ТОВ НВП Екостандарт направив Управлінню освіти і науки Сумської міської ради претензію № 2 про сплату заборгованості за Договорами на загальну суму 97 999,20 грн.

Через невиконання зобов`язання з оплати товару з боку відповідача, позивач звернувся до суду.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою ст. 14 ЦК України , цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України , ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд установив, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України ) встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525 , 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З огляду на відсутність доказів оплати поставленого товару, визнання відповідачем під час судового провадження в суді першої інстанції наявності боргу у заявлені сумі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з Управління освіти і науки Сумської міської ради суми основного боргу за Договорами в розмірі 97 999,20 грн.

Окрім основного боргу, ТОВ НВП Екостандарт заявило до стягнення 1 498,18 грн 3% річних, 6 227,85 грн інфляційних втрат та 6 991,51 грн пені.

За змістом статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунки, узявши до уваги правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 щодо методики обрахування інфляційних втрат, погоджується з висновком суду першої інстанції, що правомірним є стягнення з відповідача на користь позивача 4 993,29 грн інфляційних втрат за період з 01.02.2021 по 31.07.2021.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, колегія суддів вважає, що заявлена сума в розмірі 1 498,18 грн є арифметично правильно розрахованою та обґрунтованою, а отже, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1 498,18 грн 3 % річних за заявлений період.

Натомість що стосується вимог про стягнення пені у розмірі 6 991,51 грн та задоволення судом першої інстанції останньої в частині стягнення 1 грн, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до частини першої ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (зокрема пенею).

Згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина шоста ст. 232 ГК України ).

Відповідно до п. 6.3. Договорів Управління освіти і науки Сумської міської ради несе відповідальність за своєчасну оплату рахунків. У разі затримки поставки товару понад встановлений термін покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від вартості неоплачених послуг за кожну добу затримки.

Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів визнає, що такий розрахунок є арифметично правильним.

Водночас відповідно до частини третьої ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно з частиною першою ст. 233 Господарського кодексу України в разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі, порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Із наведеного вбачається, що суд може зменшити розмір неустойки якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків за наявності обставин, що мають істотне значення.

При цьому визначення, які саме обставини мають істотне значення Цивільним кодексом України не надається, проте якщо застосовувати системний аналіз статей Цивільного та Господарського кодексів України, то іншими обставинами, які мають істотне значення, можна визначити:

1) ступінь виконання зобов`язання боржником;

2) майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні;

3) інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Такий підхід відображено у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2014 № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013 , а також такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду.

Так, у постанові від 23.03.2021 у справі № 921/580/19 Верховний Суд зазначає, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен:

1) з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків;

2) об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з: інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язань; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення у виконанні зобов`язання; невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

У постанові від 24.02.2021 у справі № 924/633/20 Верховний Суд зазначає, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 ).

Беручи до уваги, що відповідач є бюджетною установою, враховуючи баланс інтересів сторін, а заявлені до стягнення суми 3 % річних та інфляційних втрат, як зазначив місцевий господарський суд, у певній мірі компенсують знецінення несплачених відповідачем коштів, колегія суддів вважає правомірним зменшення пені до 1 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції бере до уваги також той факт, що позивач у відзиві не заперечив зменшення пені до 1 грн.

Що стосується арґументів скаржника про те, що оскільки 31.12.2020 був останнім днем бюджетного року, то поставка товару у цей день унеможливила проведення своєчасної та повної оплати за договорами, а також зареєструвати у Державній казначейській службі заборгованість як кредиторську, то колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідача, з урахуванням звернення до суду лише у липні 2021 року, було достатньо часу для врегулювання спірних правовідносин та належного виконання зобов`язання, у тому числі і можливості укладенні додаткових угод. Натомість статус бюджетної установи не звільняє суб`єкта господарювання від виконання зобов`язання за укладеним договором.

Окрім того, що стосується заяв про те, що право власності на товар до покупця не перейшло, що зумовлює право вимоги з боку позивача про повернення товару, то ст. 697 ЦК України визначає право продавця (ТОВ "НВП Екостандарт ) вимагати повернення товару. Натомість таким правом продавець згідно закону розпоряджається на власний розсуд, що означає право вибору продавця скористатися різними інструментами для захисту прав.

Порушень судом першої інстанції норм процесуального права в розумінні частини третьої ст. 277 ГПК України , які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, а також неправильного застосування норм матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.

Крім того, аналізуючи повноту дослідження судом першої інстанції обставин справи та обґрунтування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано обов`язок щодо надання оцінки аргументам учасників справи, що відносяться до предмету спору, та не вбачає порушення останнім норм процесуального права, в частині надання оцінки доводам позивача. До того ж, у оскаржуваному судовому рішенні належним чином зазначені підстави, на яких останнє ґрунтується, що відповідає усталеній практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 269 , 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають приписам законодавства та фактичним обставинам справи, а рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Сумської області від 15.11.2021 у справі № 920/908/21 без змін.

Судові витрати (судовий збір) на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Окрім того, позивач у відзиві заявив про стягнення з відповідача понесених витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанціях.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 400,00 грн, понесених позивач у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, колегії суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем до відзиву на апеляційну скаргу додано копію договору №1/2021 про надання правової допомоги від 25.12.2021, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням Грінченко і партнери , відповідно до якого за правничу допомогу та повний супровід при розгляді даної справи Північному апеляційному господарському суді, що надається бюро, клієнт сплачує в гривнях, шляхом внесення на розрахунковий рахунок бюро фіксованої суми, що дорівнює 15 400,00 грн. На вимогу клієнта, бюро може надавати акти про надання правничої допомоги, в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги із ідентифікацією.

Крім того, позивачем до відзиву на апеляційну скаргу додано копію акта приймання-передачі наданих послуг №1 від 10.01.2022, відповідно до якого виконавець передав, а клієнт прийняв наступні послуги:

- усні консультації клієнта з виїздом на його адресу, ознайомлення з документами, матеріалами справи (6 годин *700 грн) = 4200,00 грн;

- складання процесуальних документів, аналіз судової практики та формування правової позиції по справі, збір письмових доказів (6 годин * 700 грн) = 4 200,00 грн;

- складання відзиву на апеляційну скаргу, виготовлення та завірення копій процесуальних документів, матеріалів справи (10 годин * 700 грн) = 7 000,00 грн,

загальна вартість послуг становить 15 400,00 грн.

Також позивачем до відзиву на апеляційну скаргу додано копію ордера серії ВМ №1023589, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії СМ №00746 та платіжного доручення №358 від 10.01.2022 на суму 15 400,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Водночас за змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 ГПК України).

У розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України ).

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, у вже згаданому рішенні Європейського суду з прав людини у справі East/West Alliance Limited проти України суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відображена в наданих позивачем доказів інформація щодо характеру та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.

Так, написання відзиву на апеляційну скаргу обсягом 5 сторінок, на який адвокатом було витрачено 10 годин, що пропорційно сумі 7 000,00 грн, за висновками колегії суддів не є спірним зі складністю справи, оскільки доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу фактично зводяться до підтримки висновків суду першої інстанції та підготовка його не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль, а тому обчислений адвокатом не об`єктивно. До того ж, вказаним адвокатом надавалися послуги і в суді першої інстанції, тобто підготовка до розгляду в суді апеляційної інстанції не потребувала значних затрат часу та зусиль.

Крім того, із наданих позивачем документів не вбачається, що витрати пов`язані із подання відповідного відзиву до суду мають характер необхідних, оскільки є правом позивача, а не процесуальним обов`язком, а також їх розмір є розумним та виправданим.

З огляду на що, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаними роботами, а також заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне обмежити витрати на професійну правничу допомогу адвоката, сумою 1 400,00 грн, що пропорційно кількості витраченого часу - 2 години.

За наведених підстав, з позивача на користь відповідача належить до стягнення сума витрат на правничу допомогу у розмірі 1 400,00 грн, які понесенні у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Судові витрати на правничу професійну допомогу, понесені позивачем у зв`язку розглядом справи в суді першої інстанції, у даному випадку не підлягаю розподілу на стадії апеляційного розгляду, оскільки, по-перше, оскаржуване судове рішення залишено апеляційною інстанцією без змін, а тому в розумінні положень ГПК відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат; по-друге, як свідчать матеріали справи, позивачем було подано до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення суду щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 8 , 129 , 252 , 269 , 270 , 273 , 275 , 276 , 281-285 ГПК України , Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Управління освіти і науки Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 15.11.2021 у справі №920/908/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 15.11.2021 у справі №920/908/21 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 1 400,00 грн, пов`язані із розглядом справи №920/908/21 в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

5. Стягнути з Управління освіти і науки Сумської міської ради (40035, м. Суми, вул. Харківська, 35; код ЄДРПОУ 02147894) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Екостандарт (40009, м.Суми, вул. Іллінська, 1, оф. 1; код ЄДРПОУ 35539973) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 400,00 грн (ода тисяча чотириста гривень нуль копійок).

6. Видачу наказу доручити Господарському суду Сумської області.

7. Матеріали справи №920/908/21 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді А.І. Тищенко

В.В. Куксов