Постанова

від 07.02.2022 по справі 906/1368/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2022 року Справа № 906/1368/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Дужич С.П.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

позивача - Бай С.Е. - адвокат (в режимі відеоконференції);

відповідача - не з`явився;

третьої особи - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства дорожнього зв`язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв`язок" на рішення Господарського суду Житомирської області від 04 листопада 2021 року (повний текст складено 12.11.2021) у справі № 906/1368/20 (суддя Маріщенко Л.О.)

за позовом Державного підприємства дорожнього зв`язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв`язок"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баранівське сільськогосподарське підприємство №1"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Баранівське сільськогосподарське підприємство-1"

про стягнення 170 777,31 грн та повернення транспортних засобів

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 07 лютого 2022 року №01-05/35 у справі №906/1368/20 в зв`язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Саврія В.А. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі №906/1368/20 визначено склад колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В., суддя Дужич С.П.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04 листопада 2021 року у справі №906/1368/20 позов Державного підприємства дорожнього зв`язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв`язок" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баранівське сільськогосподарське підприємство №1", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Баранівське сільськогосподарське підприємство-1" про стягнення 170777,31 грн та повернення транспортних засобів задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баранівське Сільськогосподарське підприємство №1" на користь Державного підприємства дорожнього зв`язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв`язок" - 88 451,61 грн основної заборгованості, 5 993,05 грн пені, 2 450,57 грн 3% річних, 2 133,87 грн інфляційних, 1 485,44 грн судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ДП дорожнього зв`язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв`язок" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки нарахованої в зв`язку з неповерненням орендованого майна в розмірі 68361,29 грн та повернення орендованого майна - скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задоволити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання представники відповідача та третьої особи не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів, вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення місцевого господарського суду - скасувати частково.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 березня 2018 року між Філія "Житомирський виробничий експлуатаційно-технічний вузол дорожнього зв`язку "Державного підприємства дорожнього зв`язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорз`язок" (позивач/орендодавець) та ТОВ "Баранівське сільськогосподарське підприємство №1" (відповідач/орендар) був укладений договір оренди транспортних засобів (далі - договір, а.с. 20-21), згідно п.1.1 якого орендодавець передає в платне користування, а орендар приймає в строкове платне користування транспортні засоби визначені п.1.2 та зобов`язується здійснити їх оплату та відновлення відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору, предметом оренди є транспортні засоби:

1) реєстраційний (державний) номер НОМЕР_1 , екскаватор ЄО 2621 ЮМЗ-6, рік випуску 1989, № машини НОМЕР_2 , № двигуна НОМЕР_3 , № шасі НОМЕР_4 ( свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_5 від 25.02.2002 року);

2) реєстраційний (державний) номер НОМЕР_6 , трактор МТЗ-82, рік випуску 1982, № машини -, № двигуна НОМЕР_7 , № шасі НОМЕР_8 (свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_9 від 25.02.2002 року);

3) реєстраційний (державний) номер НОМЕР_10 , причеп 2ПТС 785 А, рік випуску 1980, № шасі 15 (свідоцтва про реєстрацію машини серія НОМЕР_11 від 25.02.2002 року).

Цільове призначення предмета оренди: використання в господарських цілях ( п. 1.3 договору).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що орендодавець має право:

- контролювати технічний стан та цільове використання предмета оренди;

- відмовитись від договору оренди і вимагати повернення предмету оренди у випадку коли орендар використовує предмет оренди не за цільовим призначенням, передбаченим п. 1.3 даного договору.

Передача предмета оренди орендарю та його повернення орендодавцю здійснюється на підставі акту приймання передачі орендованого майна, який складається орендарем та підписується сторонами у 5-денний строк з моменту фактичної передачі орендованого майна (п. 2.3 договору).

У п. 3.1 сторони домовились, що орендар має право:

- поліпшити предмет оренди для його використання за цільовим призначенням передбаченим цим договором. В цьому випадку орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат та відтермінування початку здійснення орендної плати відповідно до умов цього договору;

- передавати предмети оренди в суборенду, в користування третіх осіб ( в тому числі для проведення ремонтних робіт предметів оренди);

- повернути предмет оренди до початку строку оплати передбаченого п. 4.2 цього договору.

Згідно п.3.2 договору орендар зобов`язаний, зокрема, у разі припинення договору оренди повернути орендодавцю предмет оренди протягом 5 днів в отриманому технічному стані, з урахуванням нормального зносу.

Відповідно до п.4.1 договору, за користування предметом оренди орендар сплачує орендну плату в розмірі 6 000,00 (шість тисяч) гривень, в т.ч. ПДВ 1 000,00 грн.

Орендна плата визначена в пункті 4.1. цього договору сплачується за кожний повний місяць або пропорційно кількості днів в місяці починаючи з 01 березня 2019 року (п.4.2 договору).

Оплата за цим договором здійснюється щоквартально до 20 числа кожного наступного кварталу, що є наступним за кварталом, з якого встановлена оплата (п.4.3. договору).

Згідно п.5.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022р.

На виконання умов договору відповідно до акту приймання-передачі від 06.03.2018 позивачем передано, а відповідачем прийнято в оренду (а.с.20):

1) транспортний засіб, реєстраційний (державний) номер НОМЕР_1 , екскаватор ЄО 2621 ЮМЗ-6, рік випуску 1989, № машини НОМЕР_2 , № двигуна НОМЕР_3 , № шасі НОМЕР_4 ( свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_5 від 25.02.2002 року). Транспортний засіб знаходиться в технічно несправному стані. Залишкова вартість 8 355,00 грн ;

2) транспортний засіб, реєстраційний (державний) номер НОМЕР_6 , трактор МТЗ-82, рік випуску 1982, № машини -, № двигуна НОМЕР_7 , № шасі НОМЕР_8 (свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_9 від 25.02.2002 року). Транспортний засіб знаходиться в технічно несправному стані. Залишкова вартість 4 880,00 грн;

3) транспортний засіб, реєстраційний (державний) номер НОМЕР_10 , причеп 2ПТС 785 А, рік випуску 1980, № шасі НОМЕР_12 (свідоцтва про реєстрацію машини серія НОМЕР_11 від 25.02.2002 року). Транспортний засіб знаходиться в технічно несправному стані. Залишкова вартість 2 038,60 грн.

Однак, орендар в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань орендних платежів не здійснив.

30 квітня 2020 року Філія "Житомирський виробничий експлуатаційно-технічний вузол дорожнього зв`язку "Державного підприємства дорожнього зв`язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорз`язок" звернулась до ТОВ "Баранівське сільськогосподарське підприємство №1" з повідомленням про відмову від договору оренди транспортних засобів від 06.03.2018, в якому повідомило про відмову від договору та вимагало на підставі п.3.2 договору та ст.ст. 782, 785 ЦК України повернути орендодавцю предмет оренди протягом 5 днів з моменту отримання даного повідомлення (а.с. 32-33).

Вказане повідомлення залишене ТОВ "Баранівське сільськогосподарське підприємство №1" без відповіді та належного реагування.

Враховуючи викладене, Філія "Житомирський виробничий експлуатаційно-технічний вузол дорожнього зв`язку "Державного підприємства дорожнього зв`язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорз`язок" звернулась до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Баранівське сільськогосподарське підприємство №1" заборгованості згідно з договором оренди транспортних засобів від 06 березня 2018 року в загальному розмірі 170 777,31 грн, з яких 88 451,61 грн - орендна плата, 68 361,29 грн - неустойка, 9 374,74 грн - пеня, 2 133,87 грн - інфляційні втрати, 2 455,80 грн - 3% річних, а також про усунення перешкоди у здійсненні права користування та розпоряджання майном шляхом повернення транспортних засобів та документів до них.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

При цьому, суд першої інстанції частково задоволив позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ "Баранівське сільськогосподарське підприємство №1" 88 451,61 грн заборгованості по орендним платежам, 5 993,05 грн пені, 2 450,57 грн 3% річних та 2 133,87 грн інфляційних нарахувань; в частині стягнення 3381,69 грн пені та 5,23 грн відсотків річних відмовив.

Разом з тим, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "Баранівське сільськогосподарське підприємство №1" неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування транспортними засобами за час прострочення їх повернення у сумі 68 361,29 грн та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном шляхом повернення переданих в оренду транспортних засобів та документів до них.

При цьому, суд першої інстанції зазначив в оскаржуваному рішенні, що у позивача відстуні підстави для відмови від договору оренди на підставі п.2.2 договору та застосовувати до відповідача передбачену ч.2 ст.785 ЦК України неустойку. Крім того, оскільки дія договору оренди передбачена в п.5.1 не закінчилась, місцевий господарський також відмовив у задоволенні позовної вимоги про усунення перешкоди у здійснені права користування та розпорядження майном шляхом повернення йому відповідачем транспортних засобів.

Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст.759 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі (ч.1 ст.799 ЦК України).

Частиною 1 статті 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встанволено судами обох інстанцій, орендарю (відповідачу) неодноразово надсилалися листи (звернення): вих. №6 від 06 лютого 2019 року, вих. №16 від 11 липня 2019 року, вих. №4 від 05 лютого 2020 року, у яких орендарю повідомлялися банківські реквізити для сплати орендної плати за користування транспортними засобами та наголошувалося про необхідність виконання орендарем обов`язку щодо здійснення ним своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати.

Однак, в порушення умов договору зобов`язання щодо здійснення орендної плати відповідач не виконав, вказані листи залишені останнім без відповіді та задоволення.

Внаслідок таких неправильних дій відповідача, останнім створена заборгованість в розмірі 88 451,61 грн.

При цьому, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості відповідачем не подано; відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендним платежам в сумі 88 451,61 грн. обгрунтовані, законні та, відповідно, правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 759, 798, 762 ЦК України.

При цьому, посилання відповідача на те, що передані транспортні засоби були в незадовільному стані спростовуються умовами договору, згідно яких орендар зобов`язується здійснити їх оплату та відновлення. Крім того, про стан транспортних засобів відповідачу було відомо в момент їх передачі в оренду, про що зазначено в акті приймання-передачі транспортних засобів від 06.03.2018.

Також безпідставними є посилання відповідача на те, що він неодноразово звертався до позивача з пропозицією забрати транспортні засоби, оскільки на підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано суду жодних доказів.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення виконання з боку відповідача має місце, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом щодо правомірності стягнення з останнього 2 450,57 грн відсотків річних та 2 133,87 грн інфляційних нарахувань. При цьому, у стягненні 5,23 грн 3% річних суд першої інстанції відмовив правомірно, оскільки їх нараховано та відповідно пред`явлено до стягнення безпідставно.

Відповідно до п.6.2 договору, у випадку прострочення по сплаті орендних платежів орендар зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов договору та зважаючи, що п. 6.2. договору передбачена майнова відповідальність, суд першої інстанції правомірно задоволив пеню в розмірі 5 993,05 грн за період з 18.11.2019 по 18.11.2020. При цьому, у стягненні 3 381,69 грн пені за період з 21.04.2019 по 17.11.2019 суд першої інстанції відмовив в зв`язку з пропуском позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем направлено відповідачу повідомлення від 30.04.2020 про відмову від договору оренди транспортних засобів від 06.03.2018 у зв`язку з несплатою орендної плати та використанням предмету оренди не за призначенням.

При цьому, позивачем вказано, що відповідачем укладено з третьою особою договір суборенди транспортних засобів, предметом якого є транспортні засоби, передані позивачем в оренду відповідача. Передача таких транспортних засобів в суборенду, не відповідає господарським цілям товариства, а тому дані транспортні засоби підлягають негайному поверненню орендодавцеві. Вказане повідомлення було одержане відповідачем (орендарем) 23 травня 2020 року, що підтверджується інформацією з офіційного Інтернет-сайту Укрпошти.

Посилаючись на те, що відповідач в порушення п.3.2 договору не повернув орендодавцеві транспортні засоби протягом 5 днів з моменту одержання повідомлення про відмову від договору, позивачем нараховано відповідачу 68 361,29 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування транспортними засобами відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України за період з 29.05.2020 по 18.11.2020.

Згідно із частинами 3 та 4 статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно п.5.1 договір оренди набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022р.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що орендодавець має право, в тому числі, відмовитись від договору оренди і вимагати повернення предмету оренди у випадку коли орендар використовує предмет оренди не за цільовим призначенням, передбаченим п.1.3 даного договору.

Згідно п.1.3 договору цільове призначення предмета оренди: використання в господарських цілях.

У п.3.1 сторони домовились, що орендар має право, зокрема, передавати предмети оренди в суборенду, в користування третіх осіб (в тому числі для проведення ремонтних робіт предметів оренди).

Тобто, умовами договору не обмежено право відповідача на передачу предмета оренди в суборенду.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 березня 2018 року між ТОВ "Баранівське сільськогосподарське підприємство №1" (суборендодавець/відповідач) та ТОВ "Баранівське сільськогосподарське підприємство - 1" (суборендар/третя особа) був укладений договір суборенди транспортних засобів строком до 31.12.2022. Також між відповідачем та третьою особою підписано акт приймання-передачі транспортних засобів від 07.03.2018 (а.с. 125-126).

Цільове призначення предмета оренди, відповідно до п.1.4 договору суборенди: використання в господарських цілях.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність порушень умов договору оренди щодо використання предмета оренди за його цільовим призначенням, з огляду на що відстутні правові підстави для відмови від договору оренди відповідно до п.2.2 договору.

При цьому, посилання скаржника на те, що суд першої інстанції не спростував обставин в підтвердження того, що майно не використовується за цільовим призначенням, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в силу вимог процесуального закону, зокрема ст.4 ГПК України, саме на особу покладено доведення своїх вимог належними та допустимими доказами, а як встановлено судом апеляційної інстанції вище, позивачем не було доведено свої вимоги належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76-79, 80 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що в частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони і полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

У даній справі спір між сторонами полягає в тому, що на думку орендодавця орендар використовує предмет оренди не за призначенням, що у відповідності до умов п.2.2 договору є підставою для односторонньої відмови від договору та повернення предмету оренди. Разом з тим, позивач замість того, щоб надати докази використання транспортних засобів не за цільовим призначенням, побудував свою правову позицію таким чином: оскільки відповідач не спростував, що використовує предмет оренди не за цільовим призначенням, то це і є достатнім доказом, який беззаперечно доводить позовні вимоги.

Разом з тим, згідно з принципом змагальності саме ДП "Укрдорзв`язок", як позивач у справі та особа, яка стверджує про порушення відповідачем зобов`язань за договором оренди, має довести факт використання предмету оренди не за цільовим призначенням, а перекладення цього обов`язку на відповідача нівелює застосування принципу змагальності.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18.

Водночас, колегія суддів зазначає, що згідно зі ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, одним з найголовніших принципів цивільного права є забезпечення стабільності договору, що закріплено ст.ст. 525, 651 ЦК України, яка забороняє односторонню відмову від договору, за виключенням випадків, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст.782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний порядок розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Враховуючи наведені вимоги, договір оренди (найму) може бути розірваний у зв`язку з відмовою наймодавця від договору з підстав, передбачених ст.782 ЦК України, або розірваний за згодою сторін шляхом укладення договору з урахуванням вимог ст.ст. 651, 654 ЦК України.

Відповідно до ч.3 ст.202 ЦК України, одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Стаття 654 ЦК України встановлює загальні правила щодо форми зміни або розірвання договору: зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2020 року у справі №910/4391/19 зауважив, що ст.782 ЦК України є спеціальною нормою, яка встановлює підстави і наслідки відмови від договору найму. Підставою для відмови є порушення договору з боку наймача у вигляді невнесення ним плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд. А наслідком - припинення договору в момент отримання повідомлення наймачем.

Отже, відмова від договору найму за своєю суттю є одностороннім правочином і, з огляду на підстави такої відмови, є способом захисту порушених прав наймодавця, а тому не вимагає згоди другої сторони. За змістом ст.782 ЦК України, а також виходячи з положень ст.ст. 205, 654 ЦК України, відмова від договору має вчинятися наймодавцем письмово. Додаткових вимог вказані положення ЦК України не містять.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов`язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Відмова від договору вважається такою, що відбулася, якщо наймодавець направив наймачу відповідну заяву (лист, повідомлення), надавши суду докази такого направлення та отримання її наймачем.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та, як наслідок, не надав цьому належної правової оцінки.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач, як орендар транспортних засобів згідно договору оренди, не виконав своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати за період з 01 березня 2019 року по 23 травня 2020 року (понад 14 місяців), що не спростовано відповідачем.

30 квітня 2020 року Філія "Житомирський виробничий експлуатаційно-технічний вузол дорожнього зв`язку "Державного підприємства дорожнього зв`язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорз`язок" звернулась до ТОВ "Баранівське сільськогосподарське підприємство №1" з повідомленням про відмову від договору оренди транспортних засобів від 06.03.2018, в якому повідомило про відмову від договору та вимагало на підставі п.3.2 договору та ст.ст. 782, 785 ЦК України повернути орендодавцю предмет оренди протягом 5 днів з моменту отримання даного повідомлення (а.с. 32-33).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що договір оренди транспортних засобів від 06 березня 2018 року є припиненим з 23 травня 2020 року (з моменту одержання орендарем (відповідачем) повідомлення орендодавця про відмову від вказаного договору) внаслідок його розірвання в односторонньому порядку за ініціативою позивача.

Відповідно до ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Згідно з п.3.2 договору оренди орендар зобов`язаний у разі припинення договору оренди повернути орендодавцю предмет оренди протягом 5 днів в отриманому технічному стані, з урахуванням нормального зносу.

Таким чином, у разі дострокового припинення цього договору, у відповідача виникає обов`язок повернути орендодавцю майно з оренди, оскільки договір припинив свою дію, внаслідок чого орендар втратив право на користування об`єктом оренди.

Враховуючи те, що укладений між сторонами договір оренди транспортних засобів від 06 березня 2018 року припинений та відповідач втратив статус орендаря, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном шляхом повернення переданих в оренду транспортних засобів та документів до них, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, за змістом статті 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі є підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України.

При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України суд враховує обставини невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки, як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Як свідчать матеріали справи, транспортні засоби, що є предметом договору оренди, після розірвання договору не повернуті, предмет оренди продовжує перебувати у користуванні відповідача.

Оскільки відповідач не виконав обов`язку щодо повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, а також не вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання (п.2.1 договору оренди), що зумовлюють наявність правових підстав для нарахування відповідачу неустойки у розмірі подвійної плати за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ "Баранівське сільськогосподарське підприємство №1" неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування транспортними засобами за час прострочення їх повернення у сумі 68 361,29 грн за період з 29 травня по 18 листопада 2020 року є підставними та підлягають до задоволення.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 04.11.2021 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном шляхом повернення транспортних засобів прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки, викладені в ньому, не відповідають обставинам справи.

З огляду на це, апеляційну скаргу позивача слід задоволити, а рішення Господарського суду Житомирської області від 04.11.2021 - скасувати частково, прийнявши нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення неустойки та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном шляхом повернення транспортних засобів - задоволити; в решті рішення залишити без змін.

При цьому, судові витрати, передбачені ст.123 ГПК України, у відповідності до вимог ст.129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, за розгляд апеляційної скарги - покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства дорожнього зв`язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв`язок" задоволити.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 04 листопада 2021 року у справі №906/1368/20 скасувати частково.

Резолютивну частину рішення Господарського суду Житомирської області від 04 листопада 2021 року у справі №906/1368/20 викласти в наступній редакції.

"Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баранівське Сільськогосподарське підприємство №1" (12700, Житомирська область, Баранівський район, м. Баранівка, вул. Звягельська, буд. 118, код ЄДРПОУ 37572970) на користь Державного підприємства дорожнього зв`язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв`язок" (03179, м. Київ, вул. Михайла Чалого, буд. 3, код ЄДРПОУ 05422987) - 88 451,61 грн основної заборгованості, 68 361, 29 неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування транспортними засобами, 5 993,05 грн пені, 2 450,57 грн 3% річних, 2 133,87 грн інфляційних нархувань та 4 612,86 грн судового збору.

В частині стягнення 3381,69 грн пені та 5,23 грн інфляційних нарахувань відмовити.

Усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпоряджання майном шляхом повернення Державному підприємству дорожнього зв`язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв`язок" (код ЄДРПОУ 05422987) за адресою: 08114, Київська область, Києво-Святошинський район, село Гнатівка, вул. Урочище Кочур, буд. 1, наступних транспортних засобів та документів до них:

- Транспортний засіб реєстраційний (державний) номер НОМЕР_1 , екскаватор ЄО 2621 ЮМЗ-6, рік випуску 1989, N машини НОМЕР_2 , N двигуна НОМЕР_3 , N шасі НОМЕР_4 , та оригінал свідоцтва про реєстрацію машини серія НОМЕР_5 від 25.02.2002 до нього;

- Транспортний засіб реєстраційний (державний) номер НОМЕР_1 , трактор МТЗ 82, рік випуску 1982, N машини --, N двигуна НОМЕР_7 , N шасі НОМЕР_8 , та оригінал свідоцтва про реєстрацію машини серія НОМЕР_9 від 25.02.2002 до нього;

- Транспортний засіб реєстраційний (державний) номер НОМЕР_10 , причеп 2ПТС 785 А, рік випуску 1980, N шасі НОМЕР_12 , та оригінал свідоцтва про реєстрацію машини серія НОМЕР_11 від 25.02.2002 до нього.

Видати накази."

В решті рішення залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баранівське Сільськогосподарське підприємство №1" (12700, Житомирська область, Баранівський район, м. Баранівка, вул. Звягельська, буд. 118, код ЄДРПОУ 37572970) на користь Державного підприємства дорожнього зв`язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв`язок" (03179, м. Київ, вул. Михайла Чалого, буд. 3, код ЄДРПОУ 05422987) 6 810,00 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

6. Справу №906/1368/20 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "10" лютого 2022 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Дужич С.П.