Рішення від 14.02.2022 по справі 182/5287/21

Справа № 182/5287/21

Провадження № 2/0182/516/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2022 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рибакової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю МЕД-СЕРВІС ДНЕПР про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який уточнював (а.с.1-3,12-15), яким просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МЕД-СЕРВІС ДНЕПР (ділі за текстом - ТОВ МЕД-СЕРВІС ДНЕПР на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення та стягнути сплачені ним судові витрати. В обґрунтування позовних вимог посилається на наступні обставини.

17.12.2020 року Нікопольським міськрайонний судом Дніпропетровської області було винесено рішення, яким стягнуто з ТОВ МЕД-СЕРВІС ДНЕПР на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 3022,24 грн. та вихідну допомогу в розмірі 10730,58 грн. 29.03.2021 року Дніпровським апеляційним судом була винесена постанова по справі, якою рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.12.2020 року було частково скасовано в частині задоволення його позовних вимог до ТОВ МЕД-СЕРВІС ДНЕПР про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 3022 (три тисячі двадцять дві грн.) 24 коп. та постановлено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог; змінено рішення суду в частині розміру стягнутої з ТОВ МЕД-СЕРВІС ДНЕПР на його користь вихідної допомоги, зменшивши цей розмір з 10730 (десять тисяч сімсот тридцять грн.) 58 коп. до 3016 (три тисячі шістнадцять) грн. 63 коп., в іншій частині рішення суду залишено без змін. Рішення набрало законної сили 29.03.2021 року. 12.05.2021 року на його картковий рахунок відповідач здійснив виплату в розмірі 3016,63 грн. в якості вихідної допомоги. У порушення вимог ст.24 Закону України Про оплату праці , відповідач не здійснив оплату банківських послуг за виплату вихідної допомоги за свій рахунок. Він зміг отримати лише 3011,55 грн. замість 3016,63 грн. Фактично відповідач не розрахувався з ним в повному обсязі до теперішнього часу. Згідно постанови Дніпровського апеляційного суду від 29.03.2021 року, кількість відпрацьованих днів в грудні склала 13 днів, розмір 0,25 ставки посадового окладу - 1043,25 грн., загальний розмір заробітної плати за фактично відпрацьовані дні в грудні 2019 року становить 653,60 грн. Відповідно розмір його середньоденної заробітної плати дорівнює 653,60 грн. : 13 = 50,28 грн. На підставі викладеного просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.10.2021 року (а.с.25,26) позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю МЕД-СЕРВІС ДНЕПР про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; відкрито провадження по цивільній справі.

Ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.10.2021 року (а.с.27,28) витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю МЕД-СЕРВІС ДНЕПР довідку про середньоденний заробіток ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідно до ч.2 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Копії ухвал судді від 05.10.2021 року направлено позивачу.

Копії ухвал судді від 05.10.2021 року разом з копією позову з додатками направлено відповідачу за його місцем знаходженням.

03.12.2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов з додатками (а.с.39-38), відповідно до якого відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю МЕД-СЕРВІС ДНЕПР здійснило повний розрахунок з ОСОБА_1 у відповідності до постанови Дніпровського апеляційного суду від 29.03.2021 року по справі №182/3588/20, а також сплатило всі платежі за виконавчим провадженням з надмірною переплатою грошових коштів у розмірі 1073,62 грн. ТОВ МЕД-СЕРВІС ДНЕПР , отримавши постанову Дніпровського апеляційного суду по справі №182/3588/20, яка набрала чинності, звернувся до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та сплатив грошові кошти у розмірі 4565,26 грн., про що свідчить платіжне доручення №1 від 28.04.2021 року. Розмір грошових коштів, які Товариство з обмеженою відповідальністю МЕД-СЕРВІС ДНЕПР повинно було сплатити становить: 3016,63 грн. - сума коштів за рішенням Дніпровського апеляційного суду, 301,66 грн. - виконавчий збір, 173,35 грн. - витрати на проведення виконавчих дій, а всього на суму - 3491,64 грн. Загальна сума, сплачена відповідачем 4565,26 грн. Відповідно до довідки про середній заробіток ОСОБА_1 , загальний розмір сплаченої заробітної плати 636,60 грн. за 0,25 ставки : 13 днів (кількість робочих днів) = 48,97 грн. (середньоденний заробіток). Також послався на пропущення позивачем тримісячного строку звернення до суду з позовом щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

07.12.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив з додатками (а.с.58-60). Вказав, що відповідач посилається на платіжне доручення №1 від 28.04.2021 року, згідно якого здійснив грошовий переказ на казначейський рахунок Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), проте доказів що він-позивач в повному обсязі отримав розрахунок від відповідача або від Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) не надано. Зазначив, що 12.05.2021 року на його картковий рахунок від Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі та ТОВ МЕД-СЕРВІС ДНЕПР надійшло тільки 3001,55 грн., замість 3016,63 грн. зазначених в постанові Дніпровського апеляційного суду. Розмір його середньоденного заробітку був визначений в постанові Дніпровського апеляційного суду від 29.03.2021 року. До суду з вказаним позовом він-позивач звернувся 11.08.2021 року, розрахунок з ним був проведений 12.05.2021 року.

Заперечення відповідач не подав.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі передбачено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК (в редакції закону 2004 року), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України , трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються Законодавством про працю. Судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з трудових правовідносин.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.12.2020 року (а.с.65-69) позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Мед-сервіс Днепр про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення вихідної допомоги задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Мед-сервіс Днепр на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 3022,24 грн. (три тисячі двадцять дві грн. 24 коп.) та вихідну допомогу в розмірі 10730,58 грн. (десять тисяч сімсот тридцять грн. 58 коп.); стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Мед-сервіс Днепр на користь держави судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.03.2021 року (а.с.16-19) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Мед-сервіс Днепр задоволено частково; рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2020 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Мед-сервіс Днепр про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 3022 (три тисячі двадцять дві грн.) 24 коп. та постановлено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог; змінено рішення суду в частині розміру стягнутої з Товариства з обмеженою відповідальністю Мед-сервіс Днепр на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги, зменшивши цей розмір з 10730 (десять тисяч сімсот тридцять грн.) 58 коп. до 3016 (три тисячі шістнадцять) грн. 63 коп., в іншій частині рішення суду залишено без змін.

Згідно довідки від 06.12.2021 року №5ААDL9SMHLD4BB2P (а.с.61), ОСОБА_1 12.05.2021 року переведено від Центрального відділу державної виконавчої служби, ТОВ МЕД-СЕРВІС ДНЕПР 3016,63 грн., з яких сума у валюті картки 3001,55 грн., сума комісій 15,08 грн. Вказане також вбачається з роздруківки на а.с.6,24.

Згідно довідки про середню заробітну плату (дохід) ОСОБА_1 , яку надано відповідачем, нарахована заробітна плата за грудень 2019 року за 13 днів склала 636,60 грн., середньоденна заробітна плата склала 48 грн.97 коп. (а.с.32).

Як вбачається з платіжного доручення №1 від 28.04.2021 року (а.с.39), Центральному відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від ТОВ МЕД-СЕРВІС ДНЕПР було перераховано 4565, 26 грн.

Постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коваленко У.Ю. від 10.02.2021 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №182/3588/20 від 25.01.2021 року щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю МЕД-СЕРВІС ДНЕПР на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в сумі 3022,24 грн. та вихідну допомогу в розмірі 10730,58 грн., всього 13752,82 грн. (а.с.40-41).

Постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коваленко У.Ю. від 10.02.2021 року було визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження сумі 173,35 грн. (а.с.42-43). Постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коваленко У.Ю. від 10.02.2021 року було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю МЕД-СЕРВІС ДНЕПР виконавчий збір у розмірі 1375,28 грн. (а.с.44). Постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коваленко У.Ю. від 22.02.2021 року було зупинено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №182/3588/20 від 25.01.2021 року (а.с.45-46). Постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коваленко У.Ю. від 16.04.2021 року вказане виконавче провадження було поновлено (а.с.47-48).

Постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коваленко У.Ю. від 16.04.2021 року внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме замість сум коштів до стягнення 13752,82 зазначити сума коштів до стягнення 3016, 63 грн. (а.с.49-50).

Постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коваленко У.Ю. від 05.05.2021 року виконавче провадження з виконання виконавчого листа №182/3588/20 від 25.01.2021 року закінчено (а.с.51-52). Вказаною постановою встановлено, що рішення виконано фактично та у повному обсязі. Виконавчий збір та витрати виконавчого провадження стягнені у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 116 КЗпП України , при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Абзацом першим статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган). Саме такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 682/3060/16-ц (провадження № 61-23170сво18).

У частинах першій, другій статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У пункті 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117 , 237-1 цього кодексу вказано, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин. Для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним .

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 607/14495/16-ц (провадження № 61-42314св18) вказано, що: не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП . У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи у день звільнення позивача 27.12.2019 року відповідач не провів з ним розрахунок у відповідності до вимог ст. 116 КЗпП України, фактично відповідач розрахувався з позивачем 12.05.2021 року, позивач звернувся до суду з даним позовом 11.08.2021 року, тобто у визначений законом тримісячний строк.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.03.2021 року встановлено наступне. Згідно табелю обліку використаного робочого часу за період з 01.12.2019 року по 31.12.2019 року, наданого відповідачем, позивач ОСОБА_1 перебував на роботі 13 днів по дві години, загалом 26 годин, а саме: 06.12.2019 року (п`ятниця) - 2 години, з 09.12.2019 року (понеділок) по13.12.2019 року (п`ятниця) - 5 днів х 2 години = 10 годин, 16.12.2019 року (понеділок) по 21.12.2019 року (субота) - 6 днів х 2 години = 12 годин та 23.12.2019 року (понеділок) - 2 години. При цьому, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 7-р від 10.01.2019 року Про перенесення робочих днів у 2019 році , 21.12.20219 року в суботу був робочим днем, тому відпрацьовані позивачем в цей день дві години не можна вважати понадурочними. З урахуванням фактично відпрацьованих позивачем 26 годин в спірний період, колегія суддів приходить до висновку, що розмір його заробітної плати з урахуванням встановленого режиму неповного робочого дня з розміром ставки 0,25 % від окладу (тарифної ставки) за професією, становить 653,60 грн. виходячи з наступного розрахунку: 4173 грн. х 26 годин/166 годин = 653,60 грн., де 166 годин це робочі години в грудні місяці, згідно даних виробничого календарю за 2019 рік. Колегія суддів звертає увагу на те, що видаючи наказ № 505 від 27.12.2019 року про припинення трудового договору ОСОБА_1 , відповідач не зазначив частину статті, на підставі якої було звільнено позивача, а саме ст. 38 КЗпП України , яка містить дві різні підстави для звільнення працівника, які мають різні юридичні наслідки. Зроблений відповідачем припис в наказі про те, що ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням з його згоди не можна розцінювати як посилання на конкретну частину статті 38 КЗпП України , оскільки звільнення як за частиною 1 так і за частиною 2 ст. 38 КЗпП України відбувається за волевиявленням працівника та за наявності його згоди на це. Але позивач згоди на його звільнення за ч.1 ст. 38 КЗпП не надав. Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнивши позивача із займаної посади за власним бажанням за ст.38 КЗпП України , не зазначивши ч.3 цієї статті, на власний розсуд змінив формулювання та юридичні підстави звільнення на інші з усіма несприятливими для працівника наслідками, тому відповідно до ч.1 ст. 44 КЗпП України , у зв`язку з припиненням трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - працівникові, в даному випадку позивачу, підлягає до виплати вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. Не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача вихідної допомоги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що відповідач не змінював на власний розсуд формулювання та підстави звільнення позивача, а законно відреагував на заяву позивача про звільнення за власним бажанням, оскільки при незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися. Визначаючи розмір вихідної допомоги колегія суддів враховує те, що середньомісячна заробітна плата позивача становить 1005,54 грн. з наступного розрахунку: 4173 х 40 годин/166 годин = 1005,54 грн., де 40 годин це робочі години, які позивач має відпрацювати протягом місяця та 166 годин - це робочі години в грудні місяці, згідно даних виробничого календарю за 2019 рік. Отже, розмір вихідної допомоги позивача при звільненні мав становити 3016 грн. 63 коп., виходячи з розрахунку: 1005,54 грн. (середньомісячна заробітна плата) х 3=3016,63 грн. На підставі наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Мед-сервіс Днепр про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 3022,24 грн. з постановленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог та зміні в частині розміру стягнутої з Товариства з обмеженою відповідальністю Мед-сервіс Днепр на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги із зменшенням цього розміру з 10730, 58 грн. до 3016,63 грн. Рішення набуло чинності 29.03.2021 року.

Як зазначалося вище, 12.05.2021 року ОСОБА_1 переведено від Центрального відділу державної виконавчої служби, ТОВ МЕД-СЕРВІС ДНЕПР 3016,63 грн., з яких сума у валюті картки 3001,55 грн., сума комісій 15,08 грн.

У день звільнення позивача 27.12.2019 року відповідач не провів з ним розрахунок у відповідності до вимог ст. 116 КЗпП України. З цих підстав, час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з наступного дня після звільнення, тобто з 28.12.2019 року, та закінчується днем фактичного розрахунку з позивачем - 12.05.2021 року, та становить 342 робочих дні .

При розрахунку середнього заробітку суд керується статтею 27 Закону України Про оплату праці та Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100 від 08 лютого 1995 року (з подальшими змінами і доповненнями), обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 .

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку підлягає застосуванню формула, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Для розрахунку середнього заробітку судом взято до уваги заробітну плату ОСОБА_1 визначену постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.03.2021 року, згідно якої з урахуванням фактично відпрацьованих позивачем 26 годин в спірний період, колегія суддів приходить до висновку, що розмір його заробітної плати з урахуванням встановленого режиму неповного робочого дня з розміром ставки 0,25 % від окладу (тарифної ставки) за професією, становить 653,60 грн. виходячи з наступного розрахунку: 4173 грн. х 26 годин/166 годин = 653,60 грн., де 166 годин це робочі години в грудні місяці, згідно даних виробничого календарю за 2019 рік. Таким чином встановлено, що за 13 робочих днів заробітна плата позивача склала 653, 60 грн. Середньоденна заробітна плата позивача становить 50,28 грн., виходячи з розрахунку 653,60 грн. : 13 днів = 50,28 грн.

Оскільки з вини відповідача позивачу при звільненні не були виплачені належні суми у строки, визначені в статті 116 КЗпП України, тому суд приходить висновку про доцільність стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.12.2019 року по 12.05.2021 року (день фактичного розрахунку) за 342 робочий день в сумі 17195,76 грн. (342 х 50,28 грн. = 17195,76 грн.).

Щодо посилання позивача на те, що 12.05.2021 року з ним було проведено розрахунок не в повному обсязі, суд зазначає наступне.

Згідно довідки від 06.12.2021 року №5ААDL9SMHLD4BB2P (а.с.61), ОСОБА_1 12.05.2021 року переведено від Центрального відділу державної виконавчої служби, ТОВ МЕД-СЕРВІС ДНЕПР 3016,63 грн., з яких сума у валюті картки 3001,55 грн., сума комісій 15,08 грн., що також вбачається з роздруківки на а.с.6,24.

Згідно положень ч.ч.1,2 ст.47 Закону України Про виконавче провадження , грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу - фізичній особі стягнуті з боржника кошти перераховуються виконавцем на зазначений у заяві про примусове виконання рішення рахунок у банку або іншій фінансовій установі (заяві про зміну реквізитів рахунку у банку або іншій фінансовій установі) чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

Згідно положень ч.5 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження , не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 51 цього Закону).

Згідно положень п.6.3. ст. 6 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

Комісія банку - це плата за послуги банку з відкриття/закриття рахунку, переказу грошей з рахунку на рахунок (зазвичай це певний відсоток від суми переказу), оформлення довідок, чекових книжок тощо.

Таким чином, відкривши рахунок в Акціонерному товаристві Комерційний банк Приватбанк та зазначивши номер свого рахунку для переказу коштів державному виконавцю Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), позивач погодився на умови банку щодо оплати послуг банку.

Враховуючи, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.03.2021 року (а.с.16-19) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Мед-сервіс Днепр на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 3016 грн. 63 коп., те, що позивачем зазначено його рахунок в банку для проведення виконавчих дій щодо примусового стягнення з відповідача коштів в сумі 3016,63 грн., те, що позивачу 12.05.2021 року переведено від Центрального відділу державної виконавчої служби, ТОВ МЕД-СЕРВІС ДНЕПР 3016,63 грн. (з яких сума у валюті картки 3001,55 грн., сума комісій 15,08 грн.), що згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 05.05.2021 року рішення виконано фактично та у повному обсязі і виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа закінчено, суд вважає, що відповідачем вчинено всіх дій щодо виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 29.03.2021 року.

За вимогами ст.ст. 263 , 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Дослідивши всі наявні матеріали справи, оцінивши їх в сукупності, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.12.2019 року по 12.05.2021 року за 342 робочий день в сумі 17195,76 грн.

Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається з квитанції № 0.0.2226475002.1 від 11.08.2021 року позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 952, 00 грн. (а.с.4). Позивачу у відповідності до вимог ст.4 Закону України Про судовий збір слід було сплатити судовий збір за заявлені позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 908,00 грн. (на час звернення до суду з вказаним позовом). Тому, у відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп.

Керуючись ст.43 Конституції України, ст.ст. 4,12,13,81,89,141,259,263-265,268,354, п.п.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, ст.ст.3,94,97,116,117 КЗпП України , -

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю МЕД-СЕРВІС ДНЕПР (місцезнаходження за адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Андрія Фабра, буд. 4, код ЄДРПОУ - 41606497 ) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МЕД-СЕРВІС ДНЕПР на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.12.2019 року по 12.05.2021 року за 342 робочий день в сумі 17195,76 грн. (сімнадцять тисяч сто дев`яносто п`ять грн. 76 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МЕД-СЕРВІС ДНЕПР на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.).

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: В. В. Рибакова