Рішення

від 11.01.2022 по справі 200/11874/21

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2022 року Справа№200/11874/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасенка І.М.,

при секретарі судового засідання: Масловій К.С.,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського міського управління ГУ МВС України в Донецькій області про зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Маріупольського міського управління ГУ МВС України в Донецькій області про зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення. Просив суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Маріупольського МУ ГУ МВС України в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби у Першотравневому РВ ГУ МВС України в Донецькій області з 01.11.2011 року по 31.05.2015 року та з 01.09.2015 року по 06.11.2015 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням фактично виплачених сум індексації, та інфляційних втрат; 2) зобов`язати Маріупольське МУ ГУ МВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження служби у Першотравневому РВ ГУ МВС України в Донецькій області з 01.11.2011 року по 31.05.2015 року та з 01.09.2015 року по 06.11.2015 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням фактично виплачених сум індексації грошового забезпечення, та інфляційних втрат; 3) зобов`язати Маріупольське МУ ГУ МВС України в Донецькій області нарахувати та виплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 31.09.2020 року по дату винесення рішення суду за цим позовом, розрахувавши розмір компенсації за методикою, відповідно до ст. 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив з 15.09.1997 року по 30.09.2020 року службу в правоохоронних органах підпорядкованих міністерству внутрішніх справ України. Позивач вказує на те, що під час проходження служби в ОВС нарахування йому грошового забезпечення в період 01.08.2007 року по 06.11.2015 року проводилось не в повному обсязі, зокрема, без врахування індексації. Вважає, що його права були порушені та він має право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.

20 вересня 2021 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 01 листопада 2021 року, змінено спрощене провадження на засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

07 грудня 2021 року було закрито підготовче ,0провадження по справі № 200/11872/21 та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представники сторін до судового засідання не з`явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач свої правом не скористався та не надав суду відзив на позовну заяву.

У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У зв`язку з чим суд приходить висновку про необхідність вирішення спору за наявними матеріалами справи.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в період з 15 вересня 1997 року по 30 вересня 2020 року проходив службу в правоохоронних органах підпорядкованих міністерству внутрішніх справ України.

Звільнений зі служби з ОВС за власним бажанням згідно наказу від 30.09.2020 року № 416 о/с.

15 червня 2021 року позивач звернувся із письмовою заявою до Голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області, в якій просив провести індексацію грошового забезпечення за вказаний період та здійснити його виплату.

Листом ГУ МВС України в Донецькій області № 89лк від 09.07.2021 року позивачу було повідомлено про те, що в період з 01.11.2011 року по 31.05.2015 року та з 01.09.2015 року по 06.11.2015 року, позивач походив у Першотравневому РВ ГУ МВС України в Донецькій області, яке за теперішнім станом ліквідовано.

03 серпня 2021 року позивач звернувся із письмовою заявою до Першотравневого РВ ГУ МВС України в Донецькій області, в якій просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період проходження служби в період з 01.11.2011 року по 31.05.2015 року та з 01.09.2015 року по 06.11.2015 року.

Листом від 17.08.2021 року № 22зі/105/01-21 з Маріупольського районного управління поліції № 4 ГУ НП в Донецькій області ОСОБА_1 надійшла відповідь, в якій було зазначено, що звернення позивача від 03.08.2021 року розглянуто не було, оскільки було перенаправлено до розгляду за належністю.

До наступного часу позивачу не було надано будь якої відповіді щодо його вимог про виплату індексації за період проходження служби в період з 01.11.2011 року по 31.05.2015 року та з 01.09.2015 року по 06.11.2015 року.

Отже, позивач вказує, що оскільки відповідачем було проігноровано його законні вимоги, він змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Отже, спірним питанням даної справи є правомірність не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за періоди з 01.11.2011 року по 31.05.2015 року та з 01.09.2015 року по 06.11.2015 року.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість зароблять собі на життя працю, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Положеннями Закону України Про Національну поліцію (далі - Закон № 580) встановлено, що поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України (п. 4 ч. 10 ст. 62 Закону України Про Національну поліцію ) .

Згідно частин 1, 2 та 5 статті 94 Закону України Про Національну поліцію , поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення (далі - Закон № 1282) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 2 Закону № 1282 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Приписами статті 4 Закону України Про індексацію грошових доходів населення передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток).

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Положеннями статті 5 Закону України Про індексацію грошових доходів населення встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Згідно частини 2 статті 6 Закону України Про індексацію грошових доходів населення , порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, з метою реалізації цих положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Порядок № 1078 визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі; допомога по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей (п. 2 Порядку).

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку № 1078).

Так, пунктом 6 Порядку № 1078 встановлено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи зі служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року № 17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.

Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно частини 3 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Оскільки право на індексацію грошового забезпечення позивача, передбаченого Законом України Про Національну поліцію та Законом України Про індексацію грошових доходів населення порушено, воно підлягає відновленню в судовому порядку.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених доходів населення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Таким чином, січень 2008 року, та березень 2018 року є місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а тому, відповідно до Порядку № 1078, січень 2008 року, та березень 2018 року є базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що нарахування індексації грошового забезпечення повинно проводитися в період проходження служби позивачем у Першотравневому РВ ГУ МВС України в Донецькій області з 01.11.2011 року по 31.05.2015 року та з 01.09.2015 року по 06.11.2015 року, виходячи із базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням фактично виплачених сум індексації грошового забезпечення, та інфляційних витрат.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити про те, що відповідно до роз`яснення Мінсоцполітики № 48/о/66-17 від 08.08.2017 року на запит Департаменту фінансів Міноборони № 248/3/9/1/863 від 18.07.2017 року, зміна доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.

У роз`ясненні Мінсоцполітики № 28/о/66-18 від 18.04.2018 року вказано, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.

Зі змісту роз`яснення Мінсоцполітики № 024-106 від 09.02.2005 року встановлено, що зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим, при розрахунку індексу для проведення індексації.

Таким чином, визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб , яка набрала чинності 01.01.2008 року та втратила чинність 01.03.2018 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.

Враховуючи вказане, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року в справі № 823/2249/18, які відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що в частині позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність Маріупольського МУ ГУ МВС України в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби у Першотравневому РВ ГУ МВС України в Донецькій області з 01.11.2011 року по 31.05.2015 року та з 01.09.2015 року по 06.11.2015 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням фактично виплачених сум індексації, та інфляційних втрат та зобов`язання Маріупольське МУ ГУ МВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження служби у Першотравневому РВ ГУ МВС України в Донецькій області з 01.11.2011 року по 31.05.2015 року та з 01.09.2015 року по 06.11.2015 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням фактично виплачених сум індексації грошового забезпечення, та інфляційних втрат - підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Маріупольського МУ ГУ МВС України в Донецькій області нарахувати та виплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 31.09.2020 року по дату винесення рішення суду за цим позовом, розрахувавши розмір компенсації за методикою, відповідно до ст. 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати , суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульовані Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159.

Так, Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1 Закону).

Відповідно до положень статті 2 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами розуміється грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Статтею 3 Закону встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до статті 4 зазначеного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Аналогічні положення визначені Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (в даному випадку індексації грошового забезпечення); порушення встановлених строків їх виплати.

Як було встановлено судом та зазначено вище, індексація грошового забезпечення за періоди з 01.11.2011 року по 31.05.2015 року та з 01.09.2015 року по 06.11.2015 року не була нарахована позивачу, а тому підстави для присудження компенсації відповідно до положень Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на час розгляду даної адміністративної справи відсутні.

Дана вимога позивача є передчасною, а тому у цій частині у задоволенні позовних вимог суд відмовляє.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати не підлягають відшкодуванню, оскільки позивач відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Маріупольського міського управління ГУ МВС України в Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Георгіївська, 63, код ЄДРПОУ 08671449) про зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Маріупольського МУ ГУ МВС України в Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Георгіївська, 63, код ЄДРПОУ 08671449) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період проходження служби у Першотравневому РВ ГУ МВС України в Донецькій області з 01.11.2011 року по 31.05.2015 року та з 01.09.2015 року по 06.11.2015 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням фактично виплачених сум індексації, та інфляційних втрат.

Зобов`язати Маріупольське МУ ГУ МВС України в Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Георгіївська, 63, код ЄДРПОУ 08671449) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період проходження служби у Першотравневому РВ ГУ МВС України в Донецькій області з 01.11.2011 року по 31.05.2015 року та з 01.09.2015 року по 06.11.2015 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням фактично виплачених сум індексації грошового забезпечення, та інфляційних втрат

В іншій частині позовних вимог - відмови.

Вступна та резолютивна частини рішення виготовлена та проголошена у судовому засіданні 11 січня 2022 року.

Повний текст рішення виготовлений 21 січня 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.М. Тарасенко