Рішення

від 14.02.2022 по справі 400/12166/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2022 р. № 400/12166/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Вільнозапорізької сільської ради, вул. Москаленка, 35, с. Вільне Запоріжжя, Баштанський район, Миколаївська область, 55650, про:визнання протиправним та скасування рішення від 23.07.2021 № 148; зобов`язання вчинити певні дії,

До суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Вільнозапорізької сільської ради (далі - відповідач) з вимогами визнання протиправним та скасування рішення від 23.07.21 р. № 148, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, про те Рішенням від 23.07.2021 року №148 відмовлено в задоволені заяви. Позивач вказує на неправомірну, на його думку, поведінку відповідача, що перешкоджає у реалізації права особи на отримання у власність земельної ділянки на підставі ст. 116 Земельного кодексу України. Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечує проти її задоволення, та вказує, що рішення про відмову прийнято в межах та спосіб встановлений чинним законодавством. Також відповідач зазначив, що на момент звернення позивача із відповідною заявою, на земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач було раніше надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для громадського пасовища.

Та зазначив, що рішенням від 30.11.2021 року №221 Про створення громадського пасовища на території бажаної позивачем земельної ділянки створено громадське пасовище та надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під громадське пасовище, тобто навіть за умов скасування оскаржуваного рішення позивач не отримає правових підстав для отримання бажаної земельної ділянки у власність, оскільки вона призначена для громадського випасу худоби. Відповідач аргументує свою позицію також тим, що Земельним кодексом України не передбачено можливості надання дозволу на розробку документації із землеустрою особі, якщо такий дозвіл вже було надано раніше іншій особі.

06.12.2021 року судом відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду.

14.01.2022 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому позивач підтримує свою позицію та вимоги заявлені в позові.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 30.05.2011 року у справі №2-210/2011 визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) в розмірі 6,5 умовних кадастрових гектарів.

Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 11.12.2011 року у справі №2-210/2011 роз`яснено рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 30 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області, відділу держкомзему у Новобузькому районі Миколаївської області про поновлення пропущеного строку давності, визнання права власності на земельну ділянку (пай) в натурі (на місцевості) та видати державний акт на право власності на земельну ділянку. Зазначити в резолютивній частині рішення суду, що земельна частка (пай) в розмірі 6,5 умовних кадастрових гектарів на яку визнане за ОСОБА_1 право повинна бути виділена в натурі (на місцевості) із земель запасу розташованих на території Шевченківської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, а у разі її відсутності в цій раді із земель розташованих на території іншої ради в межах області.

23.04.2021 року позивач звернувся із заявою до відповідача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельної ділянки (паю) в натурі (на місцевості) з метою виділення в натурі земельної частки розміром 6,5 умовних кадастрових гектарів за рахунок земельної ділянки площею 9 га, кадастровий номер 4824583000:01:000:0129, розташованої на території Новохристофорівського старостинського округу Вільнозапорізькоїсільської ради Баштанського району Миколаївської області. До заяви було додано, рішення та ухвалу суду по справі №2-210/11 копію паспорта, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, графічні матеріали для ідентифікації місця розташування земельної ділянки.

Листом від 17.05.2021 року №668/04.10 відповідач надав позивачу роз`яснення згідно з якими, стосовно земельної ділянки, кадастровий номер 4824583000:01:000:0129 раніше надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо її відведення, що унеможливлює задоволення заяви позивача. У відповіді відповідач посилається на Розпорядження Новобузької РДА від 26.11.2012 року №596-р, яким надано Громадському об`єднанню для організації випасу громадської худоби с. Новохристофорівка та с. Пархомівка дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення - сільськогосподарські угіддя (пасовища) площею 90 га в оренду терміном на 49 років.

Рішенням VIII позачергової сесії VIII скликання Вільнозапорізької сільської ради від 23.07.2021 року №148 Про відмову в наданні дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з метою виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки (паю) розміром 6,5 умовних га за рахунок земельної ділянки площею 9 га () кадастровий номер 4824583000:01:000:0129 розташованої за межами населеного пункту в межах Вільнозапорізької сільської ради з наступних причин:

- відповідно до розпорядження Новобузької РДА №596-р від 26.11.2012 року Громадському об`єднанню для організації випасу худоби с. Новохристофорівка та с. Пархомівка надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення - сільськогосподарські угіддя (пасовища) площею 90 га в оренду терміном на 49 років. За договором №616 від 30.11.2012 року виготовлено ФОП ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадському об`єднанню для організації випасу худоби в оренду терміном на 49 років.

- вказана в заяві позивачем земельна ділянка з кадастровим номером 4824583000:01:000:0129 площею 9 га входить до складу загальної площі, на яку виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд враховує, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

У частинах першій та третій статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до приписів статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України /у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/ громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Із аналізу зазначених норм, вбачається, що будь-який громадянин України, незалежно від місця реєстрації або проживання, має право звернутись до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства. Відповідний орган може відмовити у наданні дозволу тільки з підстав, зазначених у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України. Перелік підстав є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

В свою чергу, із положень статті 79-1 Земельного кодексу України слідує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти до висновку, що розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідне для формування земельної ділянки.

Такий висновок також узгоджується з положеннями статті 50 Закону України "Про землеустрій", відповідно до якої проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548, визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

В зазначеному Класифікаторі землі сільськогосподарського призначення поділяються, зокрема на землі, для ведення особистого селянського господарства та на землі для сінокосіння і випасання худоби.

Щодо відмови відповідача, з підстав надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення - сільськогосподарського угіддя (пасовища) площею 90,0 га в оренду терміном на 49 років, суд зазначає наступне.

Нормами частини другої статті 22 Земельного кодексу України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Відповідно до пункту "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до статті 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Таким чином, відповідно до вимог Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для сінокосіння та випасання худоби можуть бути переданні громадянам виключно на умовах користування (в оренду).

Так, позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності у власність.

Рішенням 8 позачергової сесії 8 скликання Вільнозапорізької сільської ради від 23.07.2021 №148 "Про відмову в наданні дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (паю) в натурі (на місцевості)" вирішено відмовити позивачу у наданні дозволу, так як відповідно до розпорядження Новобузької РДА №596-р від 26.11.2012 року Громадському об`єднанню для організації випасу худоби с. Новохристофорівка та с. Пархомівка (голова громадського об`єднання ОСОБА_3 ) надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення - сільськогосподарські угіддя (пасовища) площею 90 га в оренду терміном на 49 років. За договором №616 від 30.11.2012 року виготовлено ФОП ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадському об`єднанню для організації випасу худоби в оренду терміном на 49 років.

Вказані доводи суд не приймає, оскільки згідно з частиною другою статті 34 Земельного кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Отже, орган місцевого самоврядування має право на створення на землях комунальної власності громадського пасовища. Проте, реалізація цього права має відбуватись у повній відповідності з вимогами Земельного кодексу України та інших законів з питань землеустрою.

Суд зазначає, що надання розпорядженням права на розробку технічної документації для надання земельної ділянки в оренду не посвідчує та не надає особі права на оренду земельної ділянки або права користування цією земельною ділянкою, оскільки передача в оренду земельної ділянки здійснюється на підставі рішення про надання земельної ділянки у користування (рішенням затверджує проект землеустрою щодо відведення ділянки) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Отже, правовідносини оренди виникають лише в момент укладення договору оренди. До цього моменту, починаючи з моменту звернення особи до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тривають переддоговірні відносини.

У цій справі відповідачем не надано суду належних доказів, що у достатній мірі свідчили б про передачу земельної ділянки в оренду Громадському об`єднанню (голова громадського об`єднання ОСОБА_3 ) на 49 років. Так, матеріали справи не містять доказів, які підтверджували б передачу в установленому порядку земельної ділянки в оренду на 49 років Громадському об`єднанню для організованого випасу громадської худоби села Новохристофорівка та села Пархомівка (голова громадського об`єднання Кривчик О.О.), та вказані підстави відмови та позиції відповідача викладена у відзиви викликає сумніви щодо вказано з таких підстав.

Матеріали справи містять розпорядження Новобузької РДА №596-в від 26.11.2012 року, яке не є актом, що підтверджує надання право на користування земельною ділянкою та підставою для передачі земельної ділянки в оренду, оскільки містить лише дозвіл на розроблення технічної документації. Жодних доказів на підтвердження правомірності своїх дії відповідачем не надано.

Викликає сумнів у правомірності відмови позивачу також те, що відповідно до Акту прийому-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 08.12.2020 року земельна ділянка кадастровий номер 4824583000:01:000:0129 не містить зареєстровані відомості про обмеження у використанні земельної ділянки.

Відомості з Публічної кадастрової карти України свідчать, що цільове призначення земельної ділянки із кадастровим номером: 4824583000:01:000:0129 віднесено до Земель запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам). Місце розташування зазначено: Миколаївська область, Новобузький район, Вільнозапорізька ОТГ. Форма власності - комунальна.

Посилання відповідача на прийняття сільською радою на 11 сесії 8 скликання рішення №221 від 30.11.2021 року "Про створення громадського пасовища" щодо створення громадського пасовища на земельній ділянці сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 9 га, кадастровий номер 4824583000:01:000:0129 на території Новохристофорівського старостинського округу Вільнозапорізької сільської ради, затвердження положення про громадські пасовища на території Вільнозапорізької сільської ради, суд визнає неприйнятними, оскільки прийняття рішення про створення громадського пасовища, надання дозволу на розробку проекту землеустрою та затвердження положення про громадські пасовища є однією з початкових стадій формування земельної ділянки, а його прийняття не означає позитивного вирішення питання по суті, та суд зазначає, що на момент надання відмови позивачу рішення № 221 від 30.11.2021 року взагалі не існувало, що вкотре ставить під сумніви правомірність дій Вільнозапорізької сільської ради, яка полягає у оскаржуваному рішенні, оскільки виключає юридичну можливість створення громадського пасовища із земель, які відповідач зазначав, що надано в оренду Громадському об`єднанню (голова Кривчик О.О.) на 49 років.

Також відповідачем не надано доказів віднесення спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення - пасовищ.

Відсутність належного мотивування підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою свідчить про невідповідність спірного рішення вимогам частини другої статті 2 КАС України.

За таких обставин, зважаючи на те, що відповідач належним чином не мотивував рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, та не підтвердив правомірності прийнятого рішення належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість спірного рішення, а тому його належить визнати протиправним та скасувати.

У спірних відносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки не надав оцінки поданим документам, прийнявши рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки в самому рішенні не навів мотивованих доводів щодо відмови.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З урахуванням встановлених обставин справи, зокрема того, що обставини, що є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, повинні бути встановленні відповідачем під час розгляду відповідної заяви позивача, то в даному випадку може існувати декілька варіантів прийняття відповідачем рішення відносно заяви позивача, а саме: надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, або, у разі наявних передбачених законом обмежень щодо бажаної земельної ділянки, - відмовити у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з відповідним обґрунтуванням та посиланням на норми права та належні докази.

В даному випадку належним та достатнім способом захисту прав позивача у спірних відносинах є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації від 23.04.2021 року, з урахуванням висновків суду.

Суд повторно звертає увагу відповідача на те, що прийняття рішення про створення громадського пасовища, надання дозволу на розробку проекту землеустрою та затвердження положення про громадські пасовища є однією з початкових стадій формування земельної ділянки, а його прийняття не означає позитивного вирішення питання по суті, тому не є визначеною законодавством підставою для відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою.

Відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір розподіляється відповідно до ст.139 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У разі часткового задоволення позовних вимог судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн., Отже, судові витрати у розмірі 454,00 грн. (часткове задоволення позовних вимог) підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Вільнозапорізької сільської ради (вул. Москаленка, 35, с. Вільне Запоріжжя, Баштанський район, Миколаївська область, 55650, код ЄДРПОУ 04375671) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення VIII позачергової сесії VIII скликання Вільнозапорізької сільської ради (код ЄДРПОУ 04375671) від 23.07.2021 року №148 Про відмову в наданні дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) .

3. Зобов`язати Вільнозапорізьку сільську раду (вул. Москаленка, 35, с. Вільне Запоріжжя, Баштанський район, Миколаївська область, 55650, код ЄДРПОУ 04375671) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,5 умовних кадастрових гектарів за рахунок земельної ділянки площею 9,0 га (кадастровий номер 4824583000:01:000:0129) розташованої за межами населеного пункту в межах Вільнозапорізької сільської ради, з урахуванням висновків викладених у рішенні по судовій справі 400/12166/21 .

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вільнозапорізької сільської ради (вул. Москаленка, 35, с. Вільне Запоріжжя, Баштанський район, Миколаївська область, 55650, код ЄДРПОУ 04375671) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 454,00 грн., що підтверджується квитанцією від 23.11.2021 року № 83203.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В. С. Брагар