Рішення

від 13.02.2022 по справі 540/244/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 р.м. ХерсонСправа № 540/244/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Херсонській області про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління поліції охорони в Херсонській області (відповідач), в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ від 09.10.2019 № 251 о/с про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням;

- поновити його на посаді охоронника групи охорони об`єктів та публічної безпеки Новокаховського міжрайонного відділу поліції;

- стягнути з Управління поліції охорони в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 жовтня 2019 року до дня поновлення на роботі, який на день пред`явлення позову становить 22557 грн.

Ухвалою від 04.02.2020 р. відкрито провадження у справі.

Внаслідок самовідводу судді Бездрабко О.І., справу передано на розгляд судді Хом`яковій В.В.

Ухвалою від 03.06.2020 р. закрито провадження у адміністративній справі у зв`язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2020 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено, ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 р. про закриття провадження у справі - скасовано, адміністративну справу направлено до цього ж суду для продовження розгляду.

22.10.2020 року автоматизованою системою розподілу судових справ головуючим суддею визначено Морську Г.М.

Ухвалою від 27.10.2020 р. позовну заяву прийнято до провадження, визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 23 листопада 2020 р. о 10:00

Ухвалою від 04.11.2020 зупинено провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Херсонській області про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу до одержання висновку судово-почеркознавчої експертизи у рамках кримінального провадження №12020230070000160. Зобов`язано Новокаховський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області повідомити суд про результати проведення судово почеркознавчої експертизи заяви ОСОБА_1 , призначеної в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020230070000160 за ч.1 ст.358 КК України старшим слідчим СВ Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області капітаном поліції Хавхуном І.В. постановою від 10.06.2020 року та надати до суду належним чином завірену копію висновку проведеної судово-почеркознавчої експертизи.

Ухвалою від 30.12.2021 поновлено провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 10 січня 2022 р. о 10:00 годині в приміщенні Херсонського окружного адміністративного суду за адресою: м.Херсон, вул. Філатова, 29.

Протокольною ухвалою від 10.01.2022 підготовче судове засідання відкладено на 17.01.2022.

Ухвалою від 25.01.2022 закрите підготовче провадження, розгляд справи по суті призначений на 04.02.2022.

04.02.2022 сторони у судове засідання не прибули.

Відповідач надіслав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, посилаючись на неможливість прибуття до суду через карантинні заходи.

Ухвалою від 04.02.2022 суд відмовив відповідачу у відкладенні розгляду справи та перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 працював на посаді охоронника групи охорони об`єктів та публічної безпеки Новокаховського міжрайонного відділу поліції охорони. Вказує, що 07.10.2019 наказом командира військової частини НОМЕР_1 його призначено на посаду водія 2-го розвідувального відділення 3-го розвідувального взводу розвідувальної роти та направлено до зазначеної військової частини для проходження служби на підставі контракту. Таким чином, на позивача стали поширюватися гарантії, що встановлені ст. 119 КЗпП України, на період його військової служби за контрактом, зберігається місце роботи, посада і середній заробіток в установі, в якій він працював на час призову. Позивач стверджує, що не писав заяву про звільнення за власним бажанням, тому звільнення відбулося у поза процесуальному порядку, а відповідно є незаконним і порушує його трудові права.

Крім того, представник позивача надала до суду заяви про збільшення позовних вимог, у яких зазначає, що позивачем понесені витрати пов`язані із розглядом справи (транспортні витрати, поштові витрати та компенсація представнику позивача за відрив від звичайних занять) у сумі 2806,38 грн, які необхідно стягнути з відповідача. Також наголошує, що у зв`язку з протиправними діями відповідача позивач поніс моральні страждання та нервове перенапруження, що призвело до погіршення загального стану його здоров`я. Відтак просить стягнути з відповідача компенсацію моральної шкоди у зв`язку з незаконним звільненням у сумі 50000,00 грн.

У своєму відзиві на позовну заяву Управління поліції охорони в Херсонській області (відповідач) просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що 24.09.2019 до відділу кадрового забезпечення Управління поліції охорони в Херсонській області надійшов пакет документів з Новокаховського міжрайонного відділу Управління, серед яких була заява на звільнення охоронника групи охорони об`єктів та публічної безпеки Новокаховського МВ УПО Херсонської області ОСОБА_1 з 09.10.2019 за його підписом. На заяві була резолюція "Клопочу по суті заяви" з підписом начальника Новокаховського МВ УПО Херсонської області Дмитра Пославського. З урахуванням наявної заяви позивача про звільнення за власним бажанням, було винесено наказ про звільнення ОСОБА_1 .

Крім того відповідач стверджує, що на адресу Управлення не надходили а ні повістки, а ні заяви позивача про увільнення від виконання трудових обов`язків у зв`язку із укладенням контракту, тому підстави для прийняття наказу про увільнення позивача від виконання трудових обов`язків станом на 09.10.2019 були відсутні.

З урахуванням подання ОСОБА_1 самостійно заяви про звільнення, відповідач вважає до спірний наказ винесений у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах наданих повноважень, відтак просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

ОСОБА_1 05.05.2017 наказом Управління поліції охорони від 05.05.2017 №148 о/с призначений на посаду охоронника групи охорони об`єктів та публічної безпеки Новокаховського міжрайонного відділу.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 07.10.2019 №280 солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 07.10.2019 №175-РС на посаду водія 2 розвідувального відділення 3 розвідувального взводу розвідувальної роти, який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_1 , для подальшого проходження служби в місце дислокації військової частини НОМЕР_1 м.Нова Каховка Херсонської області, з 07.10.2019 заховано до списків особового складу , на всі види забезпечення.

Наказом т.в.о начальника Управління поліції охорони в Херсонській області від 09.10.2019 №251 о/с ОСОБА_1 , охоронника групи охорони об`єктів та публічної безпеки Новокаховського міжрайонного відділу Управління поліції охорони звільнено з 09.10.2019 за ст.38 КЗпП України (за власним бажанням). Підстава: заява ОСОБА_1 від 24.09.2019.

Не погодившись із зазначеним наказом, позивач звернувся до суду.

Судом встановлено, що спір стосується правомірності припинення служби позивачем на підставі особисто поданої заяви про звільнення.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

За приписами частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України, у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з даним позовом) визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положеньст. 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначеноЗаконом України «Про національну поліцію» від 02.07.2015р. № 580-VIII(далі - Закон України № 580-VIII).

Відповідно дост. 3 Закону № 580-VIII, у своїй діяльності поліція керуєтьсяКонституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно доКонституціїта законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1ст. 17 Закону № 580-VIIIполіцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з ч. 1ст.18 Закону № 580-VIIIполіцейський зобов`язаний, зокрема: 1) неухильно дотримуватися положеньКонституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Згідно з ч.ч.1, 2ст. 19 Закону № 580-VIIIу разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

За п.7 ч.1ст.77 Закону № 580-VIIIполіцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.

Положеннями ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ) визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Громадяни України мають право на заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою згідно зКонституцією УкраїнитаЗаконом України"Про альтернативну (невійськову) службу" (ч.4 ст.1 Закону №2232-ХІІ ).

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Частиною 2 статті 39Закону №2232передбачено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а такожчастиною першоюстатті 53 ічастиною другоюстатті 57 Закону України "Про освіту",частиною другоюстатті 44,частиною першоюстатті 54 ічастиною третьоюстатті 63 Закону України "Про фахову передвищу освіту",частиною другоюстатті 46 Закону України "Про вищу освіту".

Відповідно до ч.3ст.119 КЗпП Україниза працівниками призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно доЗакону України"Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Судом встановлено, що листом від 07.10.2019 №3306 Новокаховський міський військовий комісаріат Херсонської області повідомив керівника Управління поліції охорони в Херсонській області про те, що ОСОБА_1 був направлений Новокаховським міським військовим комісаріатом до військової частини НОМЕР_1 м.Нова Каховка для укладення контракту.

Крім того, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 07.10.2019 №175-РС ОСОБА_1 призначено на посаду водія 2 розвідувального відділення 3 розвідувального взводу розвідувальної роти для подальшого проходження служби.

Тобто у період перебування у трудових відносинах із Новокаховським міжрайонним відділом поліції охорони ОСОБА_1 прийнятий на військову службу за контрактом та призначений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 07.10.2019 №175-РС на посаду водія.

Із спірного наказу про звільнення ОСОБА_1 слідує, що підставою для його прийняття була заява позивача від 24.09.2019.

Позивач зазначає, що жодної заяви про звільнення не подавав.

Відповідач в свою чергу зазначає, що 24.09.2019 до відділу кадрового забезпечення разом з іншими документами надійшла заява ОСОБА_1 про звільнення, за його особистим підписом. Оскільки чинним законодавством не передбачено порядок перевірки ідентичності почерку та підпису працівника, в Управління були відсутні підстави для сумніву в достовірності поданої заяви.

З матеріалів справи судом встановлено, що 22.01.2020 р. розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020230070000160 за ч.1 ст.358 КК України. В рамках досудового розслідування старшим слідчим СВ Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області капітаном поліції Хавхуном І.В. винесено постанову від 10.06.2020 року про призначення судово-почеркознавчої експертизи з метою дослідження підпису та рукописного тексту зробленого у заяві про звільнення за власним бажанням з Управління поліції охорони Херсонської області від імені ОСОБА_1 .

З урахуванням наявного відкритого кримінального провадження та проведення почеркознавчої експертизи заяви, яка стала підставою для прийняття наказу, який є предметом дослідження в даній адміністративній справі, судом ухвалою від 04.11.2020 було зупинено провадження у справі та зобов`язано Новокаховський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області повідомити суд про результати проведення судово почеркознавчої експертизи та надати до суду належним чином завірену копію висновку проведеної судово-почеркознавчої експертизи.

06.01.2022 на адресу суду надійшла копія висновку експерта від 17.12.2021 №СЕ-19/122-21/7338-ПЧ. На вирішення судової експертизи було поставлено запитання: 1. Чи виконаний почерк в заяві від 09.10.2019 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 або виконаний іншою особою? 2. Чи виконаний підпис в заяві від 09.10.2019 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 або виконаний іншою особою? 3. Чи однією особою виконаний підпис та виконаний почерк в заяві від 09.10.2019?

У розділі «ВИСНОВКИ» експертом зазначено:

1. Рукописний текст, який починається словами «Начальникові управління поліції охорони…» та закінчується словами «…в Херсонській області з 09.10.2019» у наданій на дослідження заяві ОСОБА_1 начальникові Управління охорони в Херсонській області, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

2. Підпис, розташований під рукописним текстом «…в Херсонській області з 09.10.2019» у заяві ОСОБА_1 начальникові Управління охорони в Херсонській області, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

3. Питання «Чи однією особою виконаний підпис та виконаний почерк в заяві від 09.10.2019?» не вирішувалось у зв`язку з тим, що об`єкти визначені у постановленому перед експертом питанні є різними за змістовою характеристикою, а тому не можуть бути порівняними між собою.

Тобто, висновком почеркознавчої експертизи підтверджено, що заява ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням була написана та підписана не позивачем, а іншою особою.

Управління поліції охорони в Херсонській області подало до суду клопотання, я якому просило визнати недопустимим доказ висновок експерта від 17.12.2021 №СЕ-19/122-21/7338-ПЧ як такий, що одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Порушення закону відповідач обгрунтовує порушеннями, які, на його думку, були допущені посадовими особами слідчих органів під час вилучення оригіналу заяви для проведення експертизи.

З цього приводу суд зазначає, що положеннями ст.72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.1,2 ст.73 КАС України).

Відповідно до ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд відмічає, що питання, дослідженні експертом під час проведення судової почеркознавчої експертизи призначеної в рамках кримінального провадження є ідентичними тим питанням, які необхідно дослідити під час розгляду даної справи, а саме: чи писав та чи підписував ОСОБА_1 заяву про звільнення за власним бажанням.

Оскільки єдиною підставою для прийняття спірного наказу про звільнення є саме заява ОСОБА_1 , суд вважає, що висновки експерта, зроблені під час проведення експертизи щодо не достовірності підписання ОСОБА_1 заяви, мають суттєве значення під час вирішення даної справи.

Твердження відповідача про допущення порушень під час проведення досудового розслідування, в тому числі щодо вилучення оригіналу заяви для проведення експертизи, суд вважає не обґрунтованим, оскільки під час підготовчого судового засідання представник відповідача підтвердив, що вказані відповідачем дії під час проведенні досудового розслідування ні ким не оскаржувались.

Враховуючи наведене, суд вважає належним, допустимим та достатнім доказом висновок експерта від 17.12.2021 №СЕ-19/122-21/7338-ПЧ та приймає його у даній справі як доказ тієї обставини, що ОСОБА_1 не писав та не підписував заяву про звільнення, що стала підставою для прийняття спірного рішення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач жодними належними та допустимими доказами не довів правомірність спірного наказу та свої дії під час процедури звільнення позивача.

Відтак, суд встановив що заява, яка фактично стала підставою для прийняття наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади за власним бажанням, була написана не позивачем, звільнятися з роботи він не мав наміру, а тому спірний наказ №251 о/с від 09.10.2019 є протиправним та підлягає скасуванню.

Право громадянина на працю та гарантії захисту від незаконного звільнення, а також створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею, рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності, та забезпечення гарантій захисту працівника від незаконного звільнення закріплено статтею 43 Конституції України.

В абзаці 10 пункту 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відтак суд поновлює позивача на посаді, з якої він був звільнений охоронник групи охорони об`єктів безпеки Новокаховського міжрайонного відділу Управління поліції охорони з 10.10.2019 року, дня наступного за днем звільнення, оскільки день звільнення є останнім робочим днем.

Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідності до пункту 2 Порядку, збереження заробітної плати "у всіх інших випадках", до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Пунктом 8 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Згідно із довідкою Управління поліції охорони в Херсонській області від 05.01.2022 № 69/43/41/5-2022 про заробітну плату ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 160) позивачу нарахована заробітна плата у липні 2019 6885,82 грн. за 184 відпрацьованих робочих годин та у серпні 2019 6858,48 грн. за 167 відпрацьованих робочих годин.

Середньогодинна заробітна плата складає 39,16 грн.(13744,3 : 351).

Кількість робочих годин судом обрахована відповідно до норми тривалості робочого часу в годинах при 40 годинному робочому тижні на підставі листів Міністерства соціальної політики України від 08.08.2018 № 78/0/206-18 (на 2019), Міністерства соціальної політики України від 29.07.2019 № 1133/0/206-19 (на 2020), Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 12.08.2020 № 3501/06/219 (на 2021), Міністерства економіки України від 12.08.2021 № 47-03/520 (на 2022)

Час вимушеного прогулу із 10.10.2019 по 14.02.2022 складає 4681 години:

2019 жовтень 120 год. (15 х 8), листопад 168 год., грудень 166 год.;

2020 2002 год.;

2021 1994 год.;

2022 січень 151 год., лютий 80 год (10 х 8).

Відтак стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 183307,96 грн. (4681 годин х 39,16 середньогодинна заробітна плата) з відрахуванням обов`язкових платежів.

У відповідності з п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць підлягають негайному виконанню.

Суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді охоронника групи охорони об`єктів безпеки Новокаховського міжрайонного відділу Управління поліції охорони з 10.10.2019 року та в частині стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 6547,00 грн. з відрахуванням обов`язкових платежів.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із ст.135 КАС України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Представник позивача, у заяві про збільшення позовних вимог, зазначила, що позивачем понесені наступні витрати, пов`язані з розглядом справи:

1) транспортні витрати у сумі 1390,35 грн (середня витрата бензину 13 л);

2) поштові витрати у сумі 546,70 грн.;

3) компенсація представнику позивача за відрив від звичайних занять у сумі 869,33 грн.

Відповідач заперечував щодо заявлених представником позивача вимог про стягнення витрат пов`язаних із розглядом справи, оскільки позивачем не надано документів на підтвердження перебування у власності автомобіля на якому відбувалося прибуття до суду, з долучених чеків неможливо встановити особу платника за пальне. Крім того, нормами процесуального законодавства передбачене компенсація за втрачений заробіток стороні або її законному представнику. Однак, представник позивача не є його законним представником тому підстави для компенсації за відрив від звичайних занять відсутні.

Розглядаючи подані представником позивача докази на підтвердження понесених витрат та надаючи оцінку позиціям сторін, суд зазначає наступне.

Згідно наданих представником позивача копій квитанцій ПАТ «УКРПОШТА» під час розгляду адміністративної справи позивачем понесені поштові витрати на відправлення кореспонденції до суду та на адресу відповідача на загальну суму 546,70 грн.

Оскільки зазначені витрати були понесені позивачем у зв`язку з протиправним звільненням з роботи, що встановлено в даному судовому рішенні, враховуючи положення ст.134 КАС України існують підставі для відшкодування позивачу поштових витрат шляхом стягнення з відповідача.

Що стосується транспортних витрат, то суд погоджується з позицією відповідача щодо не підтвердження представником позивача реальності понесення витрат.

Згідно п.5 Додатку допостанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам, не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Витрати на переїзд можуть бути відшкодовані лише у випадках, коли стороні необхідно було здійснити переїзд до адміністративного суду в інше місто або селище. Розмір витрат визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом.

Таким чином витрати на переїзд, в даному випадку компенсації витраченого часу на проїзд в обидві сторони, можуть бути відшкодовані лише у випадках їх документального підтвердження.

Долучені до заяви про збільшення позовних вимог фіскальні чеки ТОВ «ОККО-РІТЕЙЛ» АЗС розташованої за адресою м.Нова Каховка, вул.Соборна, 28 суму 1079,60 грн. від 06.03.2020, на суму 999,60 грн. від 20.04.2020, на суму 939,60 грн. від 17.05.2020 на думку суду, не є достатніми доказами по справі, оскільки із них неможливо встановити який саме автомобіль та під керуванням якого водія був заправлений паливом на зазначеній АЗС, відсутні докази перебування заявленого авто у власності або користуванні позивача чи отримання відповідних послуг від іншої особи. Інших доказів щодо витрат на прибуття до суду позивачем не надано.

Стосовно компенсації представнику позивача за відрив від звичайних занять варто відмітити таке.

Відповідно до ч.2ст.135 КАС Українистороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Суд звертає увагу представника позивача на необхідність документального підтвердження понесених витрат. Так, позивач у заяві лише заявив вимогу щодо компенсації представнику за відрив від звичайних занять. Проте ані під час розгляду справи, ані разом із заявою про збільшення позовних вимог представник позивача не надав жодного доказу в обґрунтування компенсації за відрив від звичайних робіт, тобто не надав доказів, які саме звичайні заняття були позивачем заплановані та не здійснені у зв`язку з розглядом даної справи, у зв`язку з чим, вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Вказані висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 17.01.2020 р. у справі № 818/40/17.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь компенсацію моральної шкоди у сумі 50000 грн. суд зазначає наступне.

В силустатті 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини першоїстаті 237-1 КЗпП Українивідшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про необхідність підтвердження характеру та обсягу страждань, оскільки Верховний Суд у постанові від 24 березня 2020 року у справі №818/607/17 зазначив, що у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив та чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв`язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

У практиці ЄСПЛ порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань і незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди. З огляду на це психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не призвели до тяжких наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про заподіяння моральної шкоди.

Оцінка рівня моральної шкоди залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача.

Зважаючи на ці обставини, суд дійшов висновку, що негативні емоції позивача внаслідок незаконного звільнення під час його перебування на військовій службі за контрактом перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з діями відповідача, а отже, завдають йому моральної шкоди.

Визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суди повинні виходити із засад розумності та справедливості. З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи вказане, суд вважає, що незаконне звільнення позивача призвело до втрати життєвого комфорту та нормальної життєдіяльності як у професійній сфері, так і в приватному житті. Беручи до уваги те, що позивача було незаконно звільнено під час виконанням ним конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, то у цьому випадку протиправність дій відповідача дійсно свідчить про настання для позивача наслідків, які є підставою для стягнення на його користь моральної шкоди у розумінністатті 237-1 КЗпП України.

Отже, з огляду на викладене і з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд вважає за необхідне присудити ОСОБА_1 5000 грн моральної шкоди за рахунок Управління поліції охорони в Херсонській області.

Згідно з наказом голови суду від 01.02.2022 №05-04/06 у період з 07.02.2022 по 11.02.2022 включно головуюча суддя Морська Г.М. брала участь у підготовці суддів окружних адміністративних судів в Одеському регіональному відділенні Національної школи суддів України, у зв`язку з чим рішення по справі № 540/244/20 прийнято - 14.02.2022.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління поліції охорони в Херсонській області від 09.10.2019 №251 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на посаді охоронника групи охорони об`єктів безпеки Новокаховського міжрайонного відділу Управління поліції охорони з 10.10.2019 року.

Стягнути з Управління поліції охорони в Херсонській області (код ЄДРПОУ 40108850, 73003, м.Херсон, вул.Молодіжна,6) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.10.2019 року по 14.02.2022 року у сумі 183307 (сто вісімдесят три тисячі триста сім) грн 96 коп. з відрахуванням обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на посаді охоронника групи охорони об`єктів безпеки Новокаховського міжрайонного відділу Управління поліції охорони з 10.10.2019 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Управління поліції охорони в Херсонській області (код ЄДРПОУ 40108850, 73003, м.Херсон, вул.Молодіжна,6) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 6547 (шість тисяч п`ятсот сорок сім) грн. з відрахуванням обов`язкових платежів.

Стягнути з Управління поліції охорони в Херсонській області (код ЄДРПОУ 40108850, 73003, м.Херсон, вул.Молодіжна,6) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати у сумі 546 (п`ятсот сорок шість) грн 70 коп.

Стягнути з Управління поліції охорони в Херсонській області (код ЄДРПОУ 40108850, 73003, м.Херсон, вул.Молодіжна,6) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) 5000 (п`ять тисяч) грн. моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Г.М. Морська

кат. 106030000