Постанова

від 08.02.2022 по справі 520/10676/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 р.Справа № 520/10676/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Григорова А.М.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Бершова Г.Є. ,

за участю секретаря судового засідання Дуднєва М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 повний текст складено 21.10.2021р. та на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 р. повний текст складено 21.10.2021р. , головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., м. Харків, по справі № 520/10676/21

за позовом Підприємства об`єднання громадян "РЕМСЕРВІСПЛЮС" Громадської організації "Харківське обласне об`єднання осіб з інвалідністю "СЛОВ`ЯНСЬКА ЄДНІСТЬ"

до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Підприємство об`єднання громадян "РЕМСЕРВІСПЛЮС" Громадської організації "Харківське обласне об`єднання осіб з інвалідністю "СЛОВ`ЯНСЬКА ЄДНІСТЬ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області, винесені на підставі акту перевірки №6983/20-40-07-07-09/39858356 від 28.12.2020 р.. а саме: №00007930707 від 29.01.2021 р., № 00007940707 від 29.01.2021 р., № 00007950707 від 29.01.2021 р., № 00007960707 від 29.01.2021 р., в частині встановлених порушень, які стосуються податкового періоду жовтень 2020 р. (по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2020 р.)

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки, наведені в Акті документальної позапланової виїзної перевірки №6983/20-40-07-07-09/39858356 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, є безпідставними та неправомірними, які зроблені на помилковому тлумаченні і розумінні норм Податкового Кодексу України та на безапеляційній бездоказовості, у зв`язку з чим оскаржені ППР підлягають скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2021р. адміністративний позов Підприємства об`єднання громадян "РЕМСЕРВІСПЛЮС" Громадської організації "Харківське обласне об`єднання осіб з інвалідністю "СЛОВ`ЯНСЬКА ЄДНІСТЬ" до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України задоволено. Скасовано податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області, винесені на підставі акту перевірки №6983/20-40-07-07- 09/39858356 від 28.12.2020 р., з урахуванням Рішення про результату розгляду скарги ДПС України від 15.04.2021 року №8566/6/99-00-06-01-01-06, а саме: від 20 квітня 2021 року №00055120707, від 20 квітня 2021 року №00055130707, від 20 квітня 2021 року №00055150707.

19.10.2021 року представник позивача адвокат Геріх Н.А., звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просить суд ухвалити додаткове судове рішення по справі №520/10676/21, в якій просить суд стягнути з відповідача - Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь Підприємства об`єднання громадян "РЕМСЕРВІСПЛЮС" Громадської організації "Харківське обласне об`єднання осіб з інвалідністю "СЛОВ`ЯНСЬКА ЄДНІСТЬ" 14750,40 грн., у якості судових витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2021р. заяву представника позивача представника позивача про прийняття додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом Підприємства об`єднання громадян "РЕМСЕРВІСПЛЮС" Громадської організації "Харківське обласне об`єднання осіб з інвалідністю "СЛОВ`ЯНСЬКА ЄДНІСТЬ" до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково. Доповнено рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 року у справі №520/10676/21 за адміністративним позовом Підприємства об`єднання громадян "РЕМСЕРВІСПЛЮС" Громадської організації "Харківське обласне об`єднання осіб з інвалідністю "СЛОВ`ЯНСЬКА ЄДНІСТЬ" до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень. Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Підприємства об`єднання громадян "РЕМСЕРВІСПЛЮС" Громадської організації "Харківське обласне об`єднання осіб з інвалідністю "СЛОВ`ЯНСЬКА ЄДНІСТЬ" витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 5000,00 гривень.

Не погодившись з рушенням та додатковим рішенням суду першої інстанції Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вважає рішення суду такими, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, з викладенням у них висновків, які не відповідають обставинам справи, що в силу положень ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є підставою для скасування оскаржуваних рішень та прийняття нового судового рішення. На думку апелянта, суд першої інстанції невірно застосував приписи п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 194.1. ст. 194, п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 8 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України (даті - Г1КУ) та ст. 134 КАС України.

Вказує, що перевіркою зроблено висновок, що підприємством не здійснювалось виготовлення товарів за номенклатурою колеса автомобільні, змонтовані на диски, оскільки, автомобільні диски підприємством не придбавались, а мало місце лише монтування придбаних шин на автомобільні диски замовника та фактично здійснено продаж автомобільних шин та послуг з монтування автомобільних шин на автомобільні диски, надані Замовником (Покупцем), з подальшим балансуванням. Тобто, фактично мало місце надання послуг лише з монтування автомобільних шин на автомобільні диски, надані Замовником (Покупцем), з подальшим балансуванням, і підприємство при складанні первинних документів повинно було окремими рядками зазначити товарні позиції автомобільних шин, автомобільних камер із зазначенням відповідного УКТ ЗЕД та вартість наданої послуги із зазначенням коду 45201300 - ремонтування шин автомобілів і маловантажних автотранспортних засобів, зокрема регулювання та балансування коліс Державного класифікатора продукції та послуг. Також зазначає, що перевіркою при дослідженні даних бухгалтерського обліку, первинних документів встановлено, що ПОГ Ремсервісплюс ГО ХОООЗІ СЄ при оформленні окремих операцій допущено факти реалізації товару за номенклатурою, відмінною від номенклатури придбання товарів (детальна інформація наведена у акті перевірки). Перевіркою встановлено, що підприємством у вересні 2020 року відповідно до видаткової накладної від 28.09.2020 № 52247 у ТОВ Технооптторг-Трейд придбано ТМЦ - шина 185/65R14 Cordiant Polar SL PW-404 и86 CORDIANT та шина 185/60R15 Cordiant Snow Cross! PW-2 0111 CORDIANT, але згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 20 зазначені матеріальні цінності оприбутковані за номенклатурою, відмінною від номенклатури придбання (шина 175/65R14 Cordiant Polar SL PW-404 и82 CORDIANT та шина 175/70R13 Cordiant Polar SL PW-404 и82 CORDIANT), при цьому кількість, ціна та загальна вартість товару відповідає даним видаткової накладної. Отже, перевіркою встановлено оформлення реалізації товарів без їх фактичної наявності у підприємства, що свідчить про неможливість здійснення зазначених операцій з постачання товарів та наданих послуг. У зв`язку з доведенням під час перевірки відсутності фактів постачання ТМЦ, послуг ПОГ Ремсервісплюс ГО ХОООЗІ СЄ порушено норми п. 8 підрозділу 2 розділу XX ПКУ в частині застосування нульової ставки з ПДВ до обсягів з продажу. В порушення п. 201.10 ст. 201 ПКУ ПОГ Ремсервісплюс ГО ХОООЗІ СЄ не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на суму податку на додану вартість 204 734,13 гривень. Посилається на рішення Верховного Суду України від 30 вересня 2009 року у справі № 21-1300во09. Отже, вказана пільга з оподаткування пов`язана, серед іншого, із виготовленням підприємствами певного нового товару внаслідок переробки (обробки, іншого перетворення).

Щодо стягнення витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, зазначає, що виходячи з акту приймання-передачі наданих послуг від 18.10.2021 № 1 до Договору про правову допомогу від 12.01.2021 № 12-01/21 можна одразу дійти висновку про необґрунтованість розміру винагороди за надану правничу допомогу. В зазначеному акті приймання-передачі наданих послуг наведено загальну суму без деталізації понесених адвокатом витрат, перелічено загальне описання послуг без конкретизації кожної послуги із розрахунку за годину роботи адвоката, отже неможливо визначити витрачений адвокатом час на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг. Зазначає, що позивачем не надано доказів оплати за надання правничої допомоги в повному обсязі. Крім того, звертає увагу суду, що позивач не надав жодного доказу, що консультація взагалі надавалась. Надані представником позивача докази не містять в собі жодних обґрунтувань стосовно наданих послуг, адвокатом не наведено детальний опис таких консультацій. Разом з тим, така послуга як консультування не має ніякого відношення до розгляду справи в суді, а відповідно, судові витрати, які не пов`язані з розглядом справи по суті спору, не підлягають відшкодуванню. Отже, розмір відшкодування послуг з надання консультацій є необґрунтованим та не підлягає задоволенню. Разом з тим, до обсягу послуг у даній справі адвокат позивача включив такі послуги як формування та подача до Харківського окружного адміністративного суду відповіді на відзив. Проте, звертає увагу суду, що відповідь на відзив є ідентичною із позовною заявою, тому викликає сумнів витрачання 3-х годин часу для її написання. Вказує, що предмет спору у даній справі містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Отже, розмір відшкодування послуг не є співмірним зі складністю справи, є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі Jfe 520/10676/21, додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 у частині задоволення заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, прийнявши у справі нове судове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позову Підприємства об`єднання громадян "РЕМСЕРВІСПЛЮС" Громадської організації "Харківське обласне об`єднання осіб з інвалідністю "СЛОВ`ЯНСЬКА ЄДНІСТЬ" та зави про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Від Підприємства об`єднання громадян "РЕМСЕРВІСПЛЮС" Громадської організації "Харківське обласне об`єднання осіб з інвалідністю "СЛОВ`ЯНСЬКА ЄДНІСТЬ", до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що не погоджується з доводами наведеними в апеляційній скарзі. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивач здійснював виробництво певного нового товару внаслідок перетворення складових частин (шин та авто дисків) на готовий товар - авто колесо. Також вказує, що відповідачем помилково зроблені висновки щодо фактів реалізації товару за номенклатурою відмінної від номенклатури придбання. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, які містяться в матеріалах справи .

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення та додаткове рішення суду, доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що основним видом діяльності позивача - Підприємства об`єднання громадян "РЕМСЕРВІСПЛЮС" Громадської організації "Харківське обласне об`єднання осіб з інвалідністю "СЛОВ`ЯНСЬКА ЄДНІСТЬ" є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (код КВЕД 45.20).

У період з 18.12.2020 року по 24.12.2020 рік на підприємстві позивача було здійснено документальну позапланову виїзну перевірку.

28.12.2020 року ГУ ДПС у Харківській області склало Акт перевірки №6983/20-40- 07-07-09/39858356.

В акті перевірки, відповідачем, зафіксовано порушення податкового законодавства з боку позивача, що стосуються податкового періоду - жовтень 2020 р. (по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2020 р.), а саме:

- п. 185.1 ст. 185. п. 187.1 ст. 187. п. 188.1 ст. 188. п. 194.1 ст. 194. п.8 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, оскільки ним занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, яке сплачується до Державного бюджету (р. 18):

- за жовтень 2020 року на 20 921 грн.;

- п. 185.1 ст.185. п. 187.1 ст.187. п. 188.1 ст.188. п. 189.1 ст.189. п. 194.1 ст.194. п. 198.5 ст.198. п.8 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, оскільки ним завищено суму ПДВ. яка підлягає бюджетному відшкодуванню (р. 20.2.1):

- за жовтень 2020 року на 99 625 грн.;

-п. 185.1 ст.185. п. 187.1 ст.187. п. 188.1 ст.188. п. 189.1 ст.189. п.194.1. ст.194, п. 198.5 ст.198. п.8 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, оскільки ним завищено від`ємне значення з ПДВ. що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за вересень 2020 року (р. 21) на суму 3 800 грн.

Як було встановлено, в акті перевіряючими помилково вказано період, а саме вересень 2020р. проте, мова йде про рядок 21 декларації з ПДВ за жовтень 2020 р.;

- п.201.10 ст.201 ПКУ, оскільки ним допущено факти не реєстрації податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних;

-п.44.5. сі.. 44. п 121.1 ст. 121 ПКУ, в частині неподання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у повному обсязі.

На підставі висновків Акту перевірки, відповідачем прийнято винесені податкові повідомлення-рішення (далі - ППР):

- № 00007930707, згідно якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2020 року у розмірі 99 625 грн. (рядок 20.2.1 декларації), та нараховано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 24 906.25 грн. у зв`язку з встановленим порушенням п.п. а п. 185.1 ст.185. п.187.1 ст187. п. 188.1 ст.188. п. 194.1 ст.194. п.8. підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України (далі - ПКУ):

- №00007940707, згідно якого зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2020 року у розмірі 3 800 грн. (рядок 21 декларації) у зв`язку з встановленим порушенням п. 185.1 ст. 185. п. 187.1 ст. 187. п. 188.1 ст. 188. п. 194.1 ст. 194. п.8. підрозділу 2 розділу XX ПКУ;

- №00007950707, згідно якого збільшено суму грошового зобов`язання по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2020 року у розмірі 20 921 гри. (рядок 18 декларації) та нараховано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 5 230.25 грн., у зв`язку з встановленим порушенням п. 185.1 ст.185. п.187.1 ст. 187. п. 188.1 ст. 188. п. 194.1 ст. 194. п.8. підрозділу 2 розділу XX ПКУ:

- № 00007960707, згідно якого встановлено відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст.201 ПКУ, податкових накладних по податковій декларації з ІІДВ за жовтень 2020 року у розмірі 124 346,13 гри.

Відповідно до ст.56 ПКУ ПОГ РЕМСЕРВ1СПЛЮС ГО ХОООЗІ СЄ оскаржувало вказані ППР в адміністративному порядку до контролюючого органу вищого рівня, а саме до ДПС України було подано скаргу про скасування вищезазначених ППР.

Рішенням про результати розгляду скарги ДПС України від 15.04.2021 року №8566/6/99-00-06-01-01-06 скарга позивача була задоволена частково, у зв`язку з чим податкові повідомлення - рішення від 29.01.2021 р. № 00007930707, № 00007940707, № 00007950707, № 00007960707, винесені на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки ГУ ДПС у Харківській області від 28.12.2020р. №6983/20-40-07-07-09/39858356 скасовані, та ГУ ДПС України у Харківській області, з урахуванням Рішення про результати розгляду скарги ДПС Україні від 15.04.2021 року №8566/6/99-00-06-01-01-06 про часткове скасування вказаних ППР за період вересень 2020 р., прийняті нові податкові повідомлення - рішення від 20.04.2021 р.:

- №00055120707, згідно якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2020 року у розмірі 99 625 грн. (рядок 20.2.1 декларації), та нараховано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 9 962,5 грн. у зв`язку з встановленим порушенням п.п. а п.185.1 ст.185, п.187.1 ст187, п.188.1 ст.188, п.194.1 ст.194, п.8. підрозділу 2 розділу XX ПКУ;

- №00055130707, згідно якого зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2020 року у розмірі 3 800 грн. (рядок 21 декларації) у зв`язку з встановленим порушенням п.185.1 ст.185, п.187.1 ст187, п.188.1 ст.188, п. 194.1 ст.194., п.8 підрозділу 2 розділу XX ПКУ;

- №00055150707, згідно якого збільшено суму грошового зобов`язання по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2020 року у розмірі 20 921 грн. (рядок 18 декларації) та нараховано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 2091,1 грн. у зв`язку з встановленим порушенням п.185.1 ст.185, п.187.1 ст187, п.188.1 ст.188, п. 194.1 ст.194, п.8. підрозділу 2 розділу XX ПКУ.

Не погодившись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 Податкового кодексу України.

За змістом пунктів 200.1, 200.2 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу,

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктами 200.10, 200.11 статті 200 Податкового кодексу України визначаються, зокрема, передумови отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно з цими пунктами у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання). Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу. Контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу. Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

З аналізу вищевикладених норм законодавства, слід дійти висновку про те, що платник податків має право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у разі узгодження такої суми за результатами проведення камеральної або документальної перевірки.

При цьому за змістом пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: б) у разі пepeвищeння заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Приписами п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України визначено процедуру повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, за якою сума податку, що підлягає сплаті бюджетному відшкодуванню, може бути повернута платнику податків (відшкодована) на розсуд та за ініціативою такого платника (якщо немає податкового боргу).

Пунктом 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що заявлена до відшкодування сума може бути узгоджена за результатами фактично проведеної перевірки та відсутності порушень платника.

Згідно з п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України для узгодження суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, проводиться камеральна перевірка даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання). Строк проведення такої перевірки становить 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання декларації (уточнюючих розрахунків), а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання, та не пізніше закінчення 1095 дня вказаних строків подання.

Відповідно до частини першої ст. 14-1 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ, із змінами та доповненнями (даті - Закон №875), підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право на пільги зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) згідно із законами України з питань оподаткування. Застосовувати зазначені пільги такі підприємства та організації мають право за наявності дозволу направо користування пільгами з оподаткування, який надається центральним органом виконавчої влади.

Порядок і критерії надання дозволу на право користування податковими пільгами (далі - Дозвіл), визначаються Порядком надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, затвердженого Постановою КМУ від 8 серпня 2007 р. №1010. Згідно з вимогами п.2 цього Порядку для отримання Дозволу підприємство повинне відповідати наступним критеріям:

1) кількість осіб з інвалідністю, які мають на підприємствах, в організаціях основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного (податкового) періоду не менш як 50 відсотків середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу;

2) фонд оплати праці осіб з інвалідністю, які мають на підприємствах, в організаціях основне місце роботи, становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що належать до складу витрат згідно з правилами оподаткування податком на прибуток підприємств;

3) сума витрат підприємства, організації з переробки (обробки, інших видів перетворення) сировини, комплектувальних виробів, складових частин, інших покупних товарів (послуг), які використовуються для виготовлення товарів (надання послуг) безпосередньо підприємствами, організаціями, становить не менш як 8 відсотків ціни постачання таких виготовлених товарів (надання послуг).

4) розмір середньомісячної заробітної плати в еквіваленті повної зайнятості осіб з інвалідністю, які мають на підприємствах, в організаціях основне місце роботи, повинен бути не менше законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати;

5) виконання підприємствами, організаціями рішень Нацсоцслужби та обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань соціального захисту населення (крім підприємств, організацій, які звернулися вперше).

З досліджених матеріалів справи ПОГ РЕМСЕРВ1СПЛЮС ГО ХОООЗІ СЄ відповідає вимогам п.2 вказаного Порядку, у зв`язку з чим було позивачем отримано Дозвіл, який надає підприємству право на застосування пільг, передбачених п. 142.1 ст. 142. п.п. 197.6 п.197 ст. 197 та п.8 підрозділу 2 розділу XX ПКУ.

Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації №400 від 26.06.2020 року Про надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування ПОГ РЕМСЕРВІСПЛЮС ГО ХОООЗІ СЄ надано з 01.07.2020 року по 30.06.2021 року (включно) дозвіл па право користування пільгами з оподаткування, передбаченими пунктом 142.1 статті 142 Звільнення від оподаткування розділу III Податок на прибуток підприємств , пунктом 197.6 статті 11)7 розділу V Податок на додану вартість та абзацом першим пункту 8 підрозділу 2 Особливості справляння податку на додану вартість розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України. Підприємство на підставі вимог абз.3 п.8 підр.2 розд. XX ПКУ про своє бажання застосовувати пільгу, передбачену абз.1 и.8 підр.2 розд. ХХ ПКУ, відповідно повідомило податковий орган.

Абзацом І пункту 8 підрозділу 2 розділу XX ПКУ передбачено, що на період до 01 січня 2025 року за нульовою ставкою оподатковується податком на додану вартість постачання товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім послуг, що надаються під час проведення лотерей і розважальних ігор та послуг з постачання товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і і їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової кількості штатних працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу витрат виробництва.

Безпосереднім вважається виготовлення товарів/послуг, внаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів (абз.2 п.8 підрозділу 2 розділу XX ПКУ).

З аналізу наведених правових положень слідує, що застосування нульової ставки оподаткування податком на додану вартість, передбаченої підпунктом 8 підрозділу 2 розділу XX ПКУ, можливе за умови дотримання сукупності наступних критеріїв:

- постачання товарів та послуг (за виключенням: підакцизних товарів; послуг при проведенні лотерей і розважальних ігор; послуги з постачання товарів, отриманих у межах посередницьких договорів, договорів довірчого управління, а також інших цивільно-правових договорів, за якими постачання товарів здійснюється від імені га за дорученням іншої особи без передачі права власності на них) має здійснюватися виключно підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю;

- кількість осіб з інвалідністю за основним місцем роботи має становити протягом попереднього звітного періоду не менше 50 % середньооблікової чисельності штатних працівників;

- фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, шо відносяться до складу витрат виробництва;

- товари та послуги мають бути виготовленими безпосередньо таким підприємством;

- наявність реєстрації підприємства або організації у відповідному контролюючому органі на підставі позитивного рішення уповноваженого органу відповідно до Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні .

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач повністю дотримався вказаних умов та критеріїв, таких як:

- підприємство належить до підприємств та громадських організацій інвалідів відповідно до Виписки Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР) та Статуту;

- підприємством дотримано вимоги щодо кількості працюючих інвалідів - 50 % від загальної кількості працюючих та фонд оплати праці таких інвалідів, що перевищує 25% суми загальних витрат підприємства па оплату праці (про що вказується в акті перевірки, стор.8-9, особи з інвалідністю за вересень та жовтень 2020 р. становлять відповідно 83 % та 80 % середньооблікової кількості штатних працівників, а також фонд оплати праці осіб з інвалідністю за вересень та жовтень 2020 р. складає відповідно 92.2% та 94.7 %.).

- сума витрат, понесених Підприємством на обробку, інші види перетворення комплектуючих,

- складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів: підприємством складається фактична калькуляція, при виготовлені кожної партії виробів, відповідно до якої чітко вбачається, що ці витрати значно перевищують зазначену норму, крім того, даний показник відображений у додатку 6 податкової декларації з ПДВ за жовтень 2020 р..

- підприємством отримано Дозвіл на право користування пільгами з оподаткування, про що зазначено раніше, та, відповідно, про своє бажання застосовувати цю пільгу повідомило податковий орган на підставі вимог абз.3 п.8 підр.2 розд. XX ІІКУ.

Висновок акту перевірки про порушення норм ПКУ, щодо неправомірного застосування позивачем нульової ставки ПДВ при продажу товару, а саме п.8 підрозділу 2 розділу XX ПКУ, у зв`язку з чим до обсягів з продажу таких товарів, перевіряючими застосована ставка ПДВ в розмірі 20 відсотків та визначено заниження податкових зобов`язань по декларації з ПДВ за жовтень 2020 р. на суму 120 702,8 грн., зроблена помилково.

Колегія суддів вважає безпідставними висновки відповідача про те, що підприємство не здійснювало переробку та перетворення комплектуючих та, безпосередньо, не здійснювало виготовлення товарів за номенклатурою колеса автомобільні, змонтовані на диски, оскільки автомобільні диски підприємством не придбавались, а мало місце надання послуг лише з монтування придбаних автомобільних шин на автомобільні диски, надані замовником (покупцем) з подальшим балансуванням та фактично здійснено продаж автомобільних шин та послуг з монтування автомобільних шин на автомобільні диски, надані замовником (покупцем) з подальшим балансуванням. На думку перевіряючих, мало місце лише надання послуг з монтування автомобільних шин на автомобільні надані Замовником (Покупцем) з подальшим балансуванням, і підприємство при с первинних документів повинно було окремими рядками зазначити товарні позиції автомобільних шин, автомобільних камер із зазначенням відповідного коду УКТ ЗЕД, та вартість наданої послуги із зазначенням коду 45201300 Ремонтування шин автомобілів і маловантажних автотранспортних засобів, зокрема регулювання та балансування коліс Державного класифікатора продукції та послуг (ДКПП). У зв`язку з чим ГУ ДПС у Харківській області встановлено порушення підприємством ПОГ РЕМСЕРВІСПЛЮС ГО ХООС пункту 8 підрозділу 2 розділу XX ПКУ.

Однак, наведені висновки, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, а тому є не доведеними.

Слід зазначити про наявність тлумачення терміну безпосередності виготовлення товарів/послуг - це сума витрат, понесених на обробку, інші види перетворення комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів (абз.2 п.8 підр.2 розд. ХХ ПКУ).

Такі вимоги вказаної норми стосуються не лише виготовлення товарів, а і послуг.

За визначенням, наведеним у підпункті 8 підрозділу 2 розділу XX ПКУ, для того, щоб вважати відповідну діяльність безпосереднім виготовленням необхідно, щоб під час такої діяльності працівниками підприємства здійснювалась саме переробка (обробка, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, поряд із понесенням па таку переробку суми витрат у розмірі не меншому, ніж 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.

Верховний Суд України у постанові від 30 вересня 2009 року у справі №21-1300во09 зазначив, що аналіз норм дає підстави вважати, що під операціями з поставки товарів та послуг, які безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів і підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою слід розуміти такі, що є результатом трудової діяльності працівників зазначених підприємств.

При цьому, наявність технологічних процесів, вартість яких становить понад 8% відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів обов`язкова, але не виключна умова визнання факту безпосереднього виробництва. Необхідним є результат виготовлення товарів/послуг. внаслідок переробки (обробку, інші види перетворення) у вигляді нового (іншого) товару.

Таким чином, вказана пільга з оподаткування пов`язана, серед іншого, із виготовленням підприємствами певного нового товару внаслідок переробки (обробки, іншого перетворення).

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 27 липня 2020 року у справі №824/843/І6-а та у постанові від 21 жовтня 2020 р по справі № 2а/2470/2451/11.

Судом встановлено, що підприємство здійснює постачання виготовлених власними силами автомобільних коліс (шин, які в процесі виробництва змонтовані на диски).

При цьому, закуповує за прямими договорами поставки складові частини авто коліс, а саме гумові авто шини різних типорозмірів, автокамери та автомобільні диски різних типорозмірів, або використовує автомобільні диски замовника, на які в процесі виробництва монтує шини.

В подальшому, в залежності від замовлень покупця, підприємство здійснює в процесі виробництва монтаж шин (а в деяких випадках із автокамерами) на колісні диски (на шино- монтувальному обладнанні, яке належить підприємству на праві оренди), накачує їх повітрям до визначного тиску та здійснює їх балансування (на балансувальному обладнанні, яке належить підприємству на праві оренди), комплектує їх в партії та реалізує замовнику.

Колегія суддів зазначає, що шини не реалізовувались в первинному вигляді, вони вже були скомплектовані певним чином та були готові до використання. Підприємство здійснювало монтаж шин (в деяких випадках із автокамерами) на колісні диски, накачує їх повітрям до визначеного тиску та здійснює їх балансування, комплектує їх в партії.

Як вбачається із самого акту перевірки (стор.13) підприємство згідно з первинними документами закуповує за прямими договорами поставки складові частини авто коліс, а саме - гумові авто шини різних типорозмірів та різних виробників, а також автокамери. При цьому отримує від постачальників окремо авто шини з зазначеним кодом УКГ ЗЕД 4011100090, 4011201000, автокамери з кодом УКТ ЗЕД 4013100090 та окремо авто диски 8708709990 або використовує автомобільні диски замовника, здійснює перетворення цих складових частин на готовий товар авто колеса з кодом УКТ ЗЕД -8708709990 частини та пристрої моторних транспортних засобів товарних позицій 8701 -8705 . які реалізує Замовникам (покупцям). Тобто, з двох (а в деяких випадках і трьох) складових частин утворюється повний один виріб з іншим кодом УКТ ЗЕД. Зазначене вбачається і з ціни отриманих комплектуючих частин та на ціни реалізованих виробів. Ціна реалізованих виробів складається з витрат на комплектуючі, власних затрат підприємства та прибутку підприємства, при цьому, слід зазначити, що вартість авто дисків, наданих Замовником (на давальницьких умовах) не включається до собівартості таких реалізованих виробів, та відповідно, до ціни продажу.

Правилами технічної експлуатації коліс та пневматичних шин колісних транспортних засобів категорій L, М, N, О та спеціальних машин, виконаних на їх шасі, затвердженими Наказом Міністерства інфраструктури України від 26.07.2013 № 549 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України від 22 серпня 2013 р. за № 1452/23984 (далі - Правила), що поширюються на юридичних і фізичних осіб, які виготовляють, транспортують, мають намір придбати чи замовити, продають, придбавають, експлуатують, ремонтують, передають на утилізацію пневматичні шини (далі - шини) та колеса колісних транспортних засобів категорій L, М, N, О та спеціальних машин, виконаних на їх шасі (п.2 розділу І Правил), надано у пункті 5 розділу 1 визначення наступних понять:

колесо пневматичне - колесо з установленою на ньому пневматичною шиною;

колесо ходове - пневматичне колесо, що за познакою розміру колеса і шипи, вильотом, індексом несівної здатності і символом категорії швидкості шини відповідає мінімальним вимогам безпеки виробника КТЗ до пневматичною колеса, установлюваного виробником на маточині відповідної осі КТЗ: шина пневматична нова - шина, яку не експлуатували впродовж гарантійного строку зберігання, визначеного виробником.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач здійснював виробництво певного нового товару внаслідок перетворення складових частин (шин та авто дисків) на готовий товар - авто колесо.

При цьому, слід зазначити, що підприємство використовувало нові шини, як складові частини при виробництві авто коліс, тобто їх не експлуатували впродовж гарантійного строку зберігання, виточеного виробником, що відповідає поняттю шина пневматична нова вказаних Правій. А авто колесо, що вироблялось підприємством в процесі перетворення складових частин (в процесі виробництва здійснювався монтаж шин на колісні диски) відповідає поняття) колесо пневматичне зазначених Правил.

Отже, на думку суду, така господарська діяльність і є перетворенням комплектуючих в готові вироби (інший товар) в розумінні вимог абзацу 2 пункту 8 підрозділу 2 розділу XX ПКУ. При цьому, не має жодних особливостей та виключень щодо використання в технологічному процесі комплектуючих замовника, як в даному випадку - використання автомобільних дисків замовника, на які в процесі виробництва монтуються шини.

Що стосується суми витрат, понесених на перетворення комплектуючих, які використовуються у виготовленні таких товарів, які повинні становити не менше 8 відсотків від продажної ціни таких товарів, то суд зазначає, що підприємством складається фактична калькуляція, при виготовлені кожної партії виробів, відповідно до якої чітко вбачається, що ці витрати значно перевищують зазначену норму, крім того, даний показник відображений у додатку 6 податкової декларації з ПДВ за жовтень 2020 р., що також не оспорюється відповідачем.

Додатково, суд зазначає, що на підприємстві позивача вже проводилась документальна позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ та від`ємного значення за період березень 2019 року. Був складений акт за №2080/20-40-12-01-08/39858356 від 14.06.2019р. При цьому, підприємство також виготовляло авто колеси за таких же умов, ситуація та обставини щодо здійснення своєї господарської діяльності у жовтні 2020 року у порівнянні з березнем 2019 року у підприємства не змінилися, і жодної претензії за невірне застосування нульової ставки згідно абзацу І пункту 8 підрозділу 2 розділу XX ПКУ з боку контролюючого органу не було. На той час все встановлено вірно і повністю відповідало вимогам діючого законодавства щодо застосування нульової ставки ПДВ на підставі вказаної норми ПКУ. Наведені вимоги Податкового кодексу щодо застосування вказаної нульової ставки у жовтні 2020 р. порівняно з березнем 2019 р. не змінилися.

Отже, запроваджені Податковим кодексом України норми, з урахуванням наведених нами фактичних даних та обставин, дозволяють в повній мірі зробити висновки, що всі умови для застосування пільгової нульової ставки ПДВ в жовтні 2020 року підприємством позивача виконані в повному обсязі, і не має жодних підстав скасовувати застосування нульової ставки при постачанні товарів/послуг позивачем.

Також, суд зазначає, що в акті перевірки перевіряючими зроблено помилковий висновок щодо фактів реалізації товару за номенклатурою, відмінною від номенклатури придбання товарів, а саме щодо таких фактів в акті зазначено, що мало місце оформлення реалізації товарів без їх фактичної наявності у підприємства. Зазначене свідчить про неможливість здійснення наведених операцій з постачання товарів та наданих послуг , у зв`язку з чим перевіряючими прийнято рішення про порушення норми пункту 8 підрозділу 2 розділу XX ПКУ в частині застосування нульової ставки з ПДВ до обсягів з продажу та застосовано ставку ПДВ в розмірі 20 відсотків по події отримання грошових коштів. На підставі наведеного, в акті перевірки визначено, що підприємством в порушення п. 185.1. ст. 185. п. 187.1. ст. 187. и. 188.1. ст. 188. ст. 194.1. ст. 194. п.8 підрозділу 2 розділу XX ПКУ, занижено податкові зобов`язання за жовтень 2020 р. (1.1 (колонка В), р.9 (колонка Б) декларації з ПДВ) на суму 3 643.33 грн. .

Щодо факту реалізації товарів за номенклатурою ( колеса автомобілів ... ), відмінною від номенклатури придбання товарів ( шина ... ), які отримані від постачальника ГОВ ТЕХГІООПТТОРГ-ТРЕЙД , суд наголошує на тому, що в даному випадку не може збігатися номенклатура реалізації товарів та номенклатура придбання, оскільки шини, як вже встановлено судом, отримані від вказаного постачальника не реалізовувалися окремо, а були використані ПОГ РЕМСЕРВІСПЛІОС ГО ХОООЗІ СС в процесі своєї господарської діяльності, а саме як складові частини при виробництві авто коліс.

Як встановлено судом, згідно видаткової накладної №52247 від 28.09.2020 р., від постачальника ТОВ ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД були отримані, поміж іншого, наступні шини:

- шина 175/70R13 Cordiant Polar SL PW-404 u82 CORDIANT, у кількості 160 шт. за ціною без ПДВ - 482,5 грн., які були повністю оприбутковані підприємством на рахунку бухгалтерського обліку 207 Запасні частини та комплектуючі (шини) у вересні 2020 р., що підтверджується регістрами бухгалтерського обліку по 207 рахунку за вересень 2020 р. Вказані шини у кількості 160 шт. списані з 207 рахунку у жовтні 2020 р. у виробництво, що також підтверджується регістрами бухгалтерського обліку по 207 рахунку за жовтень 2020 р.

- шина 185/65R14 Cordiant Polar SL PW-404 u86 CORDIANT, у кількості 24 шт. ш ціною без ПДВ - 567,5 грн., які були повністю оприбутковані підприємством на рахунку бухгалтерського обліку 207 Запасні частини та комплектуючі (шини) у вересні 2020 р., що підтверджується регістрами бухгалтерського обліку по 207 рахунку за вересень 2020 р. Вказані шини у кількості 24 шт. списані з 207 рахунку у жовтні 2020 р. у виробництво, що також підтверджується регістрами бухгалтерського обліку по 207 рахунку за жовтень 2020 р.

- шина 175/65R14 Cordiant Polar SL PW-404 u82 CORDIANT, у кількості 50 шт. за ціною без ПДВ - 515,00 грн., які були повністю оприбутковані підприємством на рахунку бухгалтерського обліку 207 Запасні частини та комплектуючі (шини) у вересні 2020 р., що підтверджується регістрами бухгалтерського обліку по 207 рахунку за вересень 2020 р. Вказані шини у кількості 50 шт. списані з 207 рахунку у жовтні 2020 р. у виробництво, що також підтверджується регістрами бухгалтерського обліку по 207 рахунку за жовтень 2020 р.

- шина 185/60R15 Cordiant Snow Cross PW-2 ОШ CORDIANT, у кількості 8 шт. за ціною без ПДВ - 770,00 грн., які були повністю оприбутковані підприємством на рахунку бухгалтерського обліку 207 Запасні частини та комплектуючі (шини) у вересні 2020 р., що підтверджується регістрами бухгалтерського обліку по 207 рахунку за вересень 2020 р. Вказані шини у кількості 8 шт. списані з 207 рахунку у жовтні 2020 р. у виробництво, що також підтверджується регістрами бухгалтерського обліку по 207 рахунку за жовтень 2020 р.

Слід зазначити, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Аналогічної позиції дійшов і Верховний суд в постанові від 12.06.2018 р. у справі №826/11879/1За та в рішенні від 04.09.2018 р. по справі №818/1249/17.

Враховуючи вищезазначене, судом встановлено, що позивачем надано достатньо документів підтверджуючих факт реальності вчинення господарської операції.

ПОГ РЕМСЕРВІСПЛЮС ГО ХОООЗІ СЄ реалізовано вище наведеним покупцям нову продукцію, отриману в результаті виготовлення власними силами автомобільних коліс (шин, які в процесі виробництва змонтовані на диски), а тому не має жодних підстав у контролюючого органу робити висновки про оформлення реалізації товарів без їх фактичної наявності у підприємства і про відсутність пільги згідно п.8 підр.2 розд. XX ПКУ, та, відповідно, про заниження податкових зобов`язань по декларації з ПДВ за жовтень 2020 р. на суму 3 643,33 грн. (рядок 1.1 (колонка Б), рядок 9 (колонка Б) декларації).

Щодо посилань контролюючого органу на порушення (заниження податкових зобов`язань по декларації з ПДВ за жовтень 2020 р. на загальну суму 124 346.13 гри.: 120 702.8 грн. + 3 643.33 гри ), в акті перевірки зроблено висновок, що оскільки було занижено на суму 124 346.13 гри. показнику рядку 1.1 (колонка Б) Декларації за жовтень 2020. внаслідок застосування нульової ставки з ПДВ та використання товарів в операціях, що не є господарською діяльністю, занижено показник рядку 9 (колонка Б) на суму 124 346.13 гри., що зі свого боку призвело до завищення наступних показників податкових декларацій з ПДВ: рядка 19 на суму 103 425.00 грн.; рядка 20.2 на суму 99 625.00 грн.; рядка 21 на суму 3 800 грн.; а також заниження рядка 18 на суму 20 921,13 грн. , у зв`язку з чим контролюючим органом 29 січня 2021 р. були виписані ППР № 00007930707, № 00007940707, № 00007950707, № 00007960707, то суд, з урахуванням вищезазначеного, за наслідком розгляду справи приходить до висновку про їх помилковість, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи.

Помилковим та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи є посилання відповідача на те, що згідно з даними бухгалтерського обліку та наданих первинних документів встановлено, що придбання електроенергії ПОЕ РЕМСЕРВІСПЛЮС ГО ХОООЗІ СЄ не здійснювалося.

В даному контексті, відповідачем не взято до уваги Договір №30 від 30.08.2018 р. оренди нежитлового приміщення, укладеного між ПОГ РЕМСЕРВІСПЛЮС ГО ХОООЗІ СЄ (Орендар) та ПОГ Грантсервіс ГО ХОООЗІ СС (Орендодавець), про який контролюючі органи були повідомлені під час проведення перевірки. Відповідно до п.1.1 даного Договору орендодавець передає Орендарю нежитлові приміщення для використання під офіс загальною площею 30 м.кв. та для використання під склад чи виробництво загальною площею 105 м.кв., розташовані за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 354-А. При цьому, за умовами пункту 4.1 Договору №30 від 30.08.2018 р. щомісячно в розмір оплати за оренду вищевказаних нежитлових приміщень включається сума оплати за використану електроенергію, що встановлюється Протоколом узгодження в залежності від обсягу її споживання.

Суд зазначає, що є помилковими твердження відповідача про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, а саме пунктів: п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188, п. 194.1 ст.194, в яких визначаються операції, що є об`єктом оподаткування ПДВ; дата виникнення податкових зобов`язань з ПДВ; оподаткування ПДВ при постачанні товарів/послуг; операції, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за основною ставкою.

Наведені посилання контролюючого органу є помилковими, оскільки позивачем вірно визначено об`єкт оподаткування ПДВ на підставі п. 185.1 ст.185 ПКУ, при цьому згідно п. 187.1 ст.187 за першою подією визначено дату виникнення податкових зобов`язань з ПДВ до бази оподаткування, встановленою п. 188.1 ст.188, та на таку дату складено відповідні податкові накладні згідно до вимог п.201.1 ст.201 ПКУ. При цьому, підприємством застосовано: - на підставі п. 194.1 ст.194 ПКУ основну ставку ПДВ (20%) до операцій, які не є пільговими, задекларовано у рядку 1.1 Операції, що оподатковуються за основною ставкою Декларації з ПДВ за жовтень 2020 року; - підставі абзацу 1 пункту 8 підрозділу 2 розділу XX ПКУ нульову ставку податку на додану вартість до операцій, які відповідають вимогам даного пункту, що задекларовано у рядку 3 Інші операції, що оподатковуються за нульовою ставкою Декларації з ПДВ за жовтень 2020 року.

З урахуванням вищенаведеного, висновки, наведені в Акті документальної позапланової виїзної перевірки №6983/20-40-07-07-09/39858356 від 28.12.2020 р. щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, є безпідставними та неправомірними, які зроблені на помилковому тлумаченні норм Податкового Кодексу України, а тому - винесені на підставі акту перевірки податкові повідомлення-рішення від 20 квітня 2021 року р. за №00055120707, №00055130707, №00055150707 підлягають скасуванню.

Враховуючи вищезазначене, доводи відповідача щодо правомірності винесених на підставі акту перевірки податкових повідомлень - рішень від 20 квітня 2021 року р. за №00055120707, №00055130707, №00055150707 є помилковими.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Що стосується додаткового рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Приймаючи оскаржуване додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що доведеним, обґрунтованим та пропорційним до предмета спору розміром витрат на правничу допомогу є сума 5000 грн.

Позивачем додаткове рішення не оскаржено.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі по тексту - Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом ч.ч.7,9 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Як вбачається з матеріалів даної справи, на підтвердження понесених витрат позивачем надано копії наступних документів:

- копію Договору про правову допомогу № 12-01/21 від 12.01.2021 р., укладеного між Підприємством об`єднання громадян "РЕМСЕРВІСПЛЮС" Громадської організації "Харківське обласне об`єднання осіб з інвалідністю "СЛОВ`ЯНСЬКА ЄДНІСТЬ;

- копію акту приймання - передачі наданих послуг 1 від 18.10.2021 року;

- копію платіжного доручення №1018 від 08.06.2021 року, яка підтверджує попередню оплату за договором в розмірі 5000,00 грн.;

- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у справі .

Загальна вартість послуг, наданих адвокатом у цій справі становить 14 750,00 грн, на підтвердження чого крім акту приймання - передачі наданих послуг також надано детальний опис робіт та послуг від 06.09.2021 в якому заявлено 14 годин на надання адвокатом правничої допомоги, а саме: 1 год. - консультування клієнту щодо скасування податкових повідомлень - рішень; 6 год. - формування та подача до Харківського окружного адміністративного суду позовної заяви; 3 год. - формування та подача до Харківського окружного адміністративного суду відповіді на відзив; 4 год. - участь в судових засіданнях по справі № 520/10676/21.

Колегія суддів зазначає, що вищевказані документи є належними доказами, які підтверджують понесення позивачем витрат на правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що приписами ч.ч. 5-7 ст.134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 року по справі №200/10535/19-а, від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що частина витрат у зв`язку із наданими послугами не підлягає відшкодуванню з огляду на наступне.

Такі послуги як консультування клієнту щодо скасування податкових повідомлень - рішень, формування та подача до Харківського окружного адміністративного суду позовної заяви за своїм змістом є складовими єдиного процесу щодо підготовки та складення адміністративного позову.

Крім того, протоколами судових засідань у даній справі підтверджено, що судове засідання 12.08.2021р. тривало 8 хв. 17 сек. ( з 11:47:30 до 11:55:47), 17.08.2021р. тривало 17 хв. 6 сек. ( з 12:03:13 до 12:20:19), 16.09.2021р. тривало 6 хв. 18 сек. (з 12:03:37 год. до 12:09:55), 12.10.2021р. тривало 54 хв. 33 сек. (з 11:02:09 до 11:56:42). Загальний час проведений представником позивача в судових засіданнях суду першої інстанції складає 1 год. 26 хв. 14 сек. , тоді як за змістом детального опису робіт та акту приймання - передач наданих послуг адвокат приймав участь у судових засіданнях протягом 4 годин.

Щодо посилань податкового органу на те, що позивачем не надано доказів сплати за послуги адвоката в повному обсязі, колегія суддів зазначає наступне.

Позивачем надано до суду копію платіжного доручення №1018 від 08.06.2021 року, яка підтверджує попередню оплату за договором в розмірі 5000,00 грн.

Колегія суддів враховує висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 по справі № 280/2635/20, відповідно до яких, однією з особливостей процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи відповідач не скористався можливістю згідно ст. 134 КАС України довести неспівмірність заявлених вимог та не подав до суду першої інстанції жодних заяв та доказів на спростування заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Слід також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі справа №826/841/17.

Судом першої інстанції, на переконання колегії суддів, надано повну та всебічну оцінку понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів зауважує, що зі змісту апеляційної скарги не вбачається, у чому саме проявляється не співмірність витрат позивача на професійну правничу допомогу в частині задоволених вимог позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, на думку колегії суддів, розмір відшкодування витрат на професійну правничу, не свідчить про її невідповідність.

Колегія суддів, переглядаючи висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, значення цієї справи для особи, яка є іншою стороною у справі, дійшла висновку про обґрунтованість та співмірність понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, яка підтверджується належними доказами, а тому, такі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

З урахуванням того, що відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа відноситься до справ незначної складності і відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України .

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 та додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 р. по справі № 520/10676/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді (підпис) (підпис) З.Г. Подобайло Г.Є. Бершов Повний текст постанови складено 14.02.2022 року