Рішення

від 07.02.2022 по справі 665/1055/21

ЧАПЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Рішення набрало чинності "___"

---

20____р. Справа № 665/1055/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2022 р. Чаплинський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Березнікова О.В.,

за участю секретаря судового засідання Собчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чаплинка Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона є рідною дочкою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_5 . Внаслідок смерті батьків відкрилася спадщина, до якої ввійшли належний померлим на праві спільної сумісної власності подружжя житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, площею 0.25 га для обслуговування цього будинку; земельна ділянка, площею 9.6303 га, яка належала ОСОБА_4 та земельна ділянка, площею 9.6303 га, яка належала ОСОБА_5 .

Після смерті матері вона та третя особа ОСОБА_3 звернулися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 . У свою чергу відповідач та померлий ОСОБА_5 подали заяви про відмову від спадщини, що відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 . На підставі поданих заяв, приватним нотаріусом Чаплинського нотаріального округу 25.08.2015 року видано свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідно до яких позивач та третя особа успадкували належну померлій ОСОБА_4 земельну ділянку в частках 1/4 та 3/4 відповідно.

Також позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її батько ОСОБА_5 , який за життя склав заповіт, яким заповідав усе належне йому майно відповідачу по справі ОСОБА_2 . Вказує, що батькові крім земельної ділянки, площею 9.6303 га, що зазначена вище, належав також житловий будинок та земельна ділянка для його обслуговування, площею 0.25 га, розташовані по АДРЕСА_1 . Оскільки вказаний житловий будинок та земельна ділянка набуті ним у період шлюбу з померлою ОСОБА_4 , то такий будинок та земельна ділянка для його обслуговування належали померлим батькам на праві спільної сумісної власності подружжя. З огляду на вказане, померлій ОСОБА_4 належала 1/2 частина спірного будинку та земельної ділянки, які також ввійшли до складу спадщини після її смерті, тому вважає, що їй належить 1/2 частина майна, що належала померлій матері та її частка у будинку після смерті матері складає 1/4 частину від будинку та земельної ділянки для його обслуговування в цілому. Оскільки в нотаріальному порядку оформити дане майно не може, просила суд визначити що частка померлої ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності подружжя на житловий будинок та земельну ділянку для його обслуговування, площею 0.25 га, що розташовані по АДРЕСА_1 становить 1/2 та визнати за нею право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 на 1/4 частину вказаного вище будинку та земельної ділянки для його обслуговування.

Крім того, ОСОБА_1 у своєму позові вказує, що на момент смерті батька вона досягла пенсійного віку та була пенсіонеркою, тому відповідно до ч.1 ст. 1241 ЦК України має право на обов`язкову частку у спадщині, що залишилася після смерті ОСОБА_5 .

Оскільки на момент смерті батька, йому належала 1/2 частина житлового будинку та земельної ділянки для його обслуговування, площею 0.25 га, які розташовані по АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка, площею 9.6303 га, вважає що її частка у спадщині після смерті ОСОБА_5 становить 1/12 частина житлового будинку та земельної ділянки, площею 0.2500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, які розташовані по АДРЕСА_1 та 1/6 частина земельної ділянки, площею 9.6303 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6525482300:04:016:0008, яка розташована в с. Магдалинівка Каховського (колишнього Чаплинського) району Херсонської області, тому також просить суд визнати за нею право власності на дане майно в порядку спадкування обов`язкової частки у спадщині, яка залишилася після смерті ОСОБА_5 .

В судове засідання, позивач, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи не з`явилася, не повідомивши суд про причини неявки.

Представник позивача ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилася, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності, просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причини неявки.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, подавши до суду заяву у якій просила суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 та вказувала, що саме відповідач має успадкувати майно, що залишилося після смерті батька, так як він здійснював догляд за ним до дня його смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідно до паспорта громадянина України НОМЕР_1 від 17.10.2013 року ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу, серії НОМЕР_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 18 червня 1983 року уклали шлюб, внаслідок чого ОСОБА_8 змінила своє прізвище на ОСОБА_9 .

З копії свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 05.11.1958 року вбачається, що ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в родині ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00031460707 від 01.07.2021 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з 16 вересня 1952 року перебували в зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_4 , ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Внаслідок її смерті відкрилася спадщина.

З копії Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ХС №000520 від 20.03.2001 року та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6501144602015 вбачається, що померлій ОСОБА_4 на праві приватної власності належала земельна ділянка, площею 9.6303 га.

З матеріалів спадкової справи 2/2015 витребуваної судом від приватного нотаріуса Чаплинського районного нотаріального округу вбачається, що після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 до приватного нотаріуса Чаплинського районного нотаріального округу звернулася ОСОБА_3 , яка будучи дочкою померлої мала намір оформити спадкове майно, що залишилося після смерті матері.

З наданих нею копій документів, зокрема свідоцтва про укладення шлюбу, серії НОМЕР_5 вбачається, що ОСОБА_3 11.09.1976 року уклала шлюб з ОСОБА_10 та змінила своє прізвище ОСОБА_11 на ОСОБА_12 .

У відповідності ж до свідоцтва про народження, НОМЕР_6 , ОСОБА_13 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 в родині ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Вказані вище докази підтверджують що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , будучи дочками померлої ОСОБА_4 відносяться до спадкоємців першої черги померлої.

У свою чергу інші спадком ці першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 - чоловік померлої ОСОБА_5 , який згідно довідки Магдалинівської сільської ради №44 від 04.02.2015 року на момент смерті дружини проживав разом з нею, та її син ОСОБА_2 подали до нотаріуса заяви про відмову від спадщини, що відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , про що свідчать їхні заяви подані приватному нотаріусу 09.02.2015 року та 23.03.2015 року відповідно.

Оскільки ОСОБА_1 також була спадкоємцем першої черги за законом після смерті своєї матері ОСОБА_4 , то остання 27.02.2015 року звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, що відкрилася внаслідок смерті матері.

На підставі поданих позивачем та третьою особою заяв про прийняття спадщини та з урахуванням поданих заяв іншими спадкоємцями першої черги про відмову від спадщини на користь ОСОБА_3 , приватним нотаріусом Чаплинського районного нотаріального округу Ткаченко С.А. 25.08.2015 року видано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом, за яким позивач отримала 1/4 частину вказаної земельної ділянки, а ОСОБА_3 отримала відповідно 3/4 частини цієї ділянки.

Згідно копії свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_7 від 17.05.2018 року, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.03.2012 року, ОСОБА_5 на праві приватної власності відповідно до рішення виконавчого комітету Магдалинівської сільської ради від 28.02.2012 року, належав житловий будинок садибного типу, що розташований по АДРЕСА_1 .

Згідно ж Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ХС-ХУІІІ №000124 від 05.02.1997 року, померлому ОСОБА_5 належала земельна ділянка для обслуговування житлового будинку, площе. 0.25 га.

З матеріалів інвентарної справи на житловий будинок АДРЕСА_2 встановлено, що право власності за ОСОБА_5 було зареєстровано на підставі довідки Магдалинівської сільської ради №518 від 10.03.2011 року, згідно якої він проживає у даному будинку відповідно до запису з по господарської книги №3 та має особовий рахунок № НОМЕР_8 та поданої ним заяви про реєстрацію права власності.

Відповідно до довідки відділу у Чаплинському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 11.07.2019 року №Т-58/0-0.35-57/147-19, померлому ОСОБА_5 також належала на праві власності земельна ділянка, площею 9.63 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІІ_ХС №000521.

Згідно заповіту від 27.12.2017 року, посвідченого в.о. старости с. Магдалинівка, с. Андріївка, с. Чорна Долина Чаплинської селищної ради, ОСОБА_5 за життя зробив заповітне розпорядження, яким на випадок своєї смерті заповідав все належне йому майно, а також земельну ділянку площе. 9.63 га., та всі свої майнові права ОСОБА_2 .

Внаслідок смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина.

Згідно спадкової справи №117/2018 витребуваної судом від державного нотаріуса Чаплинської державної нотаріальної контори, після смерті ОСОБА_5 , його дочка та позивач по справі ОСОБА_1 17 травня 2018 року звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що відкрилася внаслідок смерті її батька ОСОБА_5 .

На підставі поданої заяви, державним нотаріусом Чаплинської ДНК 17.05.2018 року зареєстровано спадкову справу, що вбачається з витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі. №51954535 від 17.05.2018 року.

Відповідно до довідки Чаплинської селищної ради від 27.07.2020 року №223, на запит нотаріуса щодо наявності заповітів після смерті ОСОБА_5 в.о. старости Магдалинівського старостинського округу надано відповідний заповіт та довідку про місце реєстрації померлого.

Крім того, до вказаної заяви позивачем додано пенсійне посвідчення № НОМЕР_9 . згідно якого вона є пенсіонером за віком.

Постановою державного нотаріуса Чаплинської ДНК від 07.11.2019 року ОСОБА_1 відмовлено у вчинені нотаріальної дії - видачі свідоцтв про право на спадщину на земельну ділянку площею 0.25 га. та житловий будинок, що розташовані по АДРЕСА_2 та на земельну ділянку, площею 9.63 га, оскільки нею не надано правовстановлюючих документів на спірне майно та у зв`язку з наявністю іншого спадкоємця першої черги.

Зі змісту постанови нотаріуса про відмову у вчинені нотаріальної дії вбачається, що вивчивши надані документи нотаріусом встановлено, що після смерті ОСОБА_5 спадщину що залишилася після його смерті прийняли його син ОСОБА_2 , який на момент смерті спадкодавця проживав разом з ним та його дочка ОСОБА_1 , яка у встановлений законом строк подала заяву про прийняття спадщини.

При цьому як вказує позивач у своєму позові, оскільки житловий будинок та земельна ділянка для його обслуговування набута померлим батьком у період шлюбу з померлою ОСОБА_4 , то на дане майно поширюється правовий режим ст. 60 СК України, а отже вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, тому до складу спадщини, що відкрилася внаслідок смерті її матері ОСОБА_4 ввійшла Ѕ частина житлового будинку, загальною площею 43.1 кв. м., житловою 30.2 кв.м. та земельної ділянки, площею 0.2500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, які розташовані по АДРЕСА_1 . Оскільки частка померлої у праві спільної сумісної власності подружжя не визначена, то в позасудовому порядку не може оформити спадщину на дане майно, тому звернулася до суду з позовом про визначення частки померлої ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності на будинок та земельну ділянку для його обслуговування та просила визнати за нею половину від частки що належала померлій ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності.

Крім того, оскільки на момент смерті батька досягла пенсійного віку то відповідно до ст. 1241 ЦК України має право на обов`язкову частку у спадщині, що відкрилася внаслідок його смерті. При цьому зазначає, що померлому на момент смерті належала Ѕ частина спірного домоволодіння, та Ѕ частина земельної ділянки для обслуговування цього будинку, тому з урахуванням наявних спадкоємців її обов`язкова частка у даному майні становить 1/12. Крім того вказувала, що так як померлому на час смерті належала й земельна ділянка, площею 9.63 га, то їй як обов`язковому спадкоємцю належить успадкувати 1/6 частину цієї ділянки.

Вважаючи свої права щодо спадкування майна порушеними, та враховуючи неможливість оформлення спадщини в позасудовому порядку ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Так, звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що станом на момент набуття у власність житлового будинку та земельної ділянки, площею 0.2500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, які розташовані по АДРЕСА_1 ОСОБА_5 , якому на праві власності належить спірний будинок, перебував в зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_4 , а тому відповідно до положень статей 60 СК України, 368 ЦК України вказане майно є їхньою спільною сумісною власністю. Оскільки Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій передбачено видачу свідоцтва про право на спадщину лише після виділення частки померлого у спільному майні та така частка визначається шляхом отримання зголи того з подружжя хто є живим, а на даний час як матір позивача так і батько померли, тому вважає необхідним визначити частку померлої ОСОБА_4 у спільній сумісній власності подружжя, які з урахуванням норм СК України становлять по 1/2 частці.

Однак суд не може погодитися з даними доводами позивача, враховуючи наступне.

Так, частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої ст. 16 ЦК України, частини першої ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено ст. 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

При цьому, заявлені позовні вимоги мають оцінюватися судом, виходячи з правових та фактичних підстав позову, наведених у позовній заяві, а не лише тільки з формулювань її прохальної частини, які можуть бути недосконалими.

Як на обґрунтування позовних вимог у цій справі ОСОБА_1 посилалася, зокрема, на те, що відсутність визначення часток спадкодавця у праві спільної власності на житловий будинок позбавляє її можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом у позасудовому порядку, що підтверджується відповідною відмовою у вчиненні нотаріальних дій. Таким чином, позивач звернулася до суду із метою захисту свого спадкового права.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Відповідно до частини першої ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

При цьому слід звернути увагу, що для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом ст. 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Відповідно до частини першої ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта ст. 25 ЦК України).

З урахуванням зазначеного, визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень ст. 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування та в мотивувальній частині зазначається про визначення частки померлої особи та вирішується питання з приводу визнання права власності на відповідну частку за спадкоємцями померлої особи.

Аналогічний правовий висновок неодноразово було викладено Верховним Судом у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18); від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19); від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18); від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19); від 22 квітня 2020 року у справі № 127/23809/18 (провадження № 61-11210св19); від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Оскільки на момент звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вже померли, тому відповідно до частини четвертої статті 25 ЦК України їх цивільна правоздатність припинилася, що свідчить про неможливість визначення права власності на 1/2 частку спірного житлового будинку за померлими особами. Крім того, вказаний спосіб захисту не є ефективним у розумінні положень ст. 16 ЦК України та не призведе до відновлення порушених прав позивача, за захистом якого вона звернулася до суду, тому вимога ОСОБА_1 про визначення частки померлої ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності на житловий будинок та земельну ділянку, площею 0.2500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, які розташовані по АДРЕСА_1 задоволенню не підлягає.

У свою чергу, відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав із поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Вказана норма кореспондується зі ст. 368 ЦК України, відповідно до положень якої майно, набуте подружжя за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.

Судом, в ході розгляду справи, встановлено, що спірний житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0.2500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд набута померлим ОСОБА_5 в період шлюбу, який було зареєстрвоано 16.09.1952 року зі ОСОБА_4 , а тому спірний житловий будинок та земельна ділянка для його обслуговування є їхньою спільною сумісною власністю.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даним позовом, заявлено також вимогу про визнання за нею права власності в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_4 на неоформлене майно, яке складається з Ѕ частки житлового будинку та земельної ділянки, площею 0.2500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, які розташовані по АДРЕСА_1 , що як встановлено судом вище, належала померлій ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності подружжя.

При цьому звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_14 пред`явила позовні вимоги до ОСОБА_2 , залучивши ОСОБА_3 до участі у справі лише в якості третьої особи на стороні відповідача.

У свою чергу Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №280/4/18 наголосив, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування. Аналогічні висновки зазначено у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21).

Як встановлено судом в ході розгляду справи, після смерті ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Чаплинського районного нотаріального округу із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_1 - позивач по справі та ОСОБА_3 - третя особа. У свою чергу інші спадкоємці першої черги за законом - ОСОБА_5 , який на момент смерті дружини був живий та їх син ОСОБА_2 подали заяви про відмову від спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 .

Зі змісту заяв ОСОБА_5 та ОСОБА_15 про відмову від спадщини, що подані приватному нотаріусу Чаплинського районного нотаріального округу вбачається, що останні, звернувшись до нотаріуса, вказували, що після смерті ОСОБА_4 залишилася спадщина у виді земельної ділянки, площею 9.6303 га, та вони від свого права на спадщину відмовляються на користь ОСОБА_3 .

Частиною другою ст. 1274 ЦК України передбачено, що спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Так за правилами ст. 1274 ЦК України, відмова від спадщини може бути як на користь конкретної особи спадкоємця (адресна відмова), так і без зазначення такої особи (безадресна). В залежності від виду відмови її правові наслідки є відмінними: - у разі безадресної відмови від прийняття спадщини одним із спадкоємців за законом із черги, яка закликана до спадкування, частка у спадщини, яку він мав прийняти, переходить до інших спадкоємців тієї ж черги порівну; - у випадку адресної відмови частка, від якої відмовився спадкоємець, переходить до того чи тих спадкоємців, вказаних ним у заяві. Крім того, у випадку адресної відмови у свідоцтві про право на спадщину відображається частка, від якої відмовився спадкоємець.

Частиною 5 ст. 1273 ЦК України визначено, що відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Таким чином, подавши заяву про відмову від спадщини що відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 відмовилися від усієї спадщини, що відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_4 , в тому числі й від належної їй частки у спільній сумісній власності подружжя на користь ОСОБА_3 .

Як встановлено судом, після смерті ОСОБА_4 на підставі поданих заяв, та з урахуванням заяв інших спадкоємців першої черги про відмову від спадщини ОСОБА_1 та ОСОБА_3 отримали свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 9.6303 га, що належала померлій з визначенням частко як ј та ѕ відповідно. Таким чином, оскільки відмова від спадщини є безумовною, та адресною, то вказаний розрахунок часток має застосовуватися до всієї спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_4 , з огляду на що ОСОБА_1 , має право на спадкування ј частини неоформленої спадщини ОСОБА_4 , що в цілому становить 1/8 (1/4 від Ѕ) від житлового будинку та земельної ділянки, площею 0.2500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, які розташовані по АДРЕСА_1 , що належали померлій ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності подружжя.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі № 226/817/19 (провадження № 61-6327св20) вказано, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16-ц зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Однак, як зазначено вище, звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 пред`явлено позов лише до ОСОБА_2 , тоді як спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 , які прийняли спадщину, є позивач та третя особа ОСОБА_3 , яка не залучена до участі в справі як спадкоємець померлої в якості відповідача, а тому в задоволенні позовних вимог позивача про визнання за нею права власності на спірне нерухоме майно в порядку спадкування після матері ОСОБА_4 слід відмовити через неналежний склад відповідачів у справі.

Що стосується вимог ОСОБА_1 про визнання права на обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_5 , то вказані вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1241 ЦК України право на обов`язкову частку в спадщині мають право: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Як встановлено судом ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_11 ) являється рідною донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_3 від 05.11.1958 року.

Відповідно до матеріалів спадкової справи №117/2018, заведеної після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що відкрилася внаслідок смерті її батька, та є особою яка спадщину прийняла згідно закону.

В п.19 постанови пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що перелік осіб, які мають право на обов`язкову частку, які визначені ст.1241 ЦК України, є вичерпний і розширеного тлумачення не потребує.

Визначення поняття непрацездатної особи міститься в ч.3 ст.75 Сімейного кодексу України та в ст.1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування . Зокрема, непрацездатними є особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.02.2014 року (справа N 1-1/2014) по справі за конституційним зверненням громадянина розкривається зміст поняття "повнолітні непрацездатні діти", що використовується в абзаці першому частини першої статті 1241 Кодексу щодо права на обов`язкову частку у спадщині, ґрунтується на положеннях частини третьої статті 75 Сімейного кодексу, який відносить до категорії "непрацездатні" інвалідів I, II та III групи, а також пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття "непрацездатний".

Відповідно до ст.1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Однак для застосування до особи положень ст.1241 ЦК Кодексу щодо права на обов`язкову частку у спадщині необхідно керуватися положеннями законів (ч.3 ст.75 Сімейного кодексу України, ст.1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ), які дають визначення поняття непрацездатної особи, та вказують саме на досягнення особою пенсійного віку.

Як вбачається з вимог закону, якщо особа виходить на пенсію у 2016 році, вона повинна досягти 57 років і 6 місяців, мати стаж роботи, і мати рік народження 1958-1959 р.р.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , та на момент смерті батька досягла пенсійного, а отже була непрацездатною особою, тому отримала право на обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_5 ..

За змістом ч. 3 ст. 1235 ЦК України чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюються на час відкриття спадщини.

Таким чином в ході судового розгляду встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 відкрилася спадщина. До складу спадщини ввійшла 1/2 частина житлового будинку, загальною площею 43.1 кв. м., житловою 30.2 кв.м. та земельної ділянки, площею 0.2500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, які розташовані по АДРЕСА_1 . Крім того до складу спадщини ввійшла належна померлому земельна ділянка, площею 9.63 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІІ_ХС №000521.

Згідно складеного заповіту ОСОБА_5 , останній все майно заповідав ОСОБА_2 . ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є непрацездатною дитиною спадкоємця, яка має право на обов`язкову частку у спадщині.

При цьому при розрахунку обов`язкової частки у спадщині слід виходити з того, що розмір усієї спадщини береться за одиницю, а частка спадкоємця за законом визначається шляхом поділу усієї спадщини на кількість спадкоємців за законом, які закликаються до спадкування, тобто тих, на користь яких відкрилася спадщина. При вирахуванні розміру обов`язкової частки припускається, що заповіту взагалі немає, а відтак враховуються частки усіх без винятку спадкоємців, закликаних до спадкування за законом, тобто тих, які були в живих на час відкриття спадщини (ст. 1222 ЦК).

Так після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина в тому числі у виді Ѕ частини житлового будинку, загальною площею 43.1 кв. м., житловою 30.2 кв.м. та земельної ділянки, площею 0.2500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, які розташовані по АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки, площею 9.63 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІІ_ХС №000521.

Станом на час відкриття спадщини спадкоємцями першої черги, в разі відсутності заповіту, мали б бути ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Тобто в разі відсутності заповіту кожен з трьох спадкоємців спадкував би по 1/3 частині від Ѕ частини будинку та земельної ділянки для його обслуговування, що належали померлому. Тобто частка кожного б зі спадкоємців у випадку спадкування за законом становила б 1/6 частина від домоволодіння в цілому.

Оскільки ч.1 ст. 1241 ЦК України визначає, що обов`язковий спадкоємець спадкує половину частки яка б належала йому у разі спадкування за законом, то частка ОСОБА_1 у житловому будинку та земельної ділянки, площею 0.2500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, які розташовані по АДРЕСА_1 , та які можуть бути нею успадковані як обов`язкова частка у спадщині після смерті батька ОСОБА_5 становить Ѕ частина від 1/6 частки, що становить 1/12 частина від усього домоволодіння.

У свою чергу, спадкуючи земельну ділянку, площею 9.63 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІІ_ХС №000521 в разі відсутності заповіту, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 тримали б по 1/3 частині цієї земельної ділянки. Оскільки ч.1 ст. 1241 ЦК України визначає, що обов`язковий спадкоємець спадкує половину частки яка б належала йому у разі спадкування за законом, то частка ОСОБА_1 яка може бути нею успадкована як обов`язкова частка у спадщині після смерті батька ОСОБА_5 становить 1/6 від земельної ділянки, площею 9.63 га .

Враховуючи викладене, право ОСОБА_1 , щодо спадкування обов`язкової частки після смерті ОСОБА_5 підлягає судовому захисту шляхом визнання за нею права власності на 1/12 частину житлового будинку з господарськими будівлями та прибудовами, що розташований по АДРЕСА_2 та земельної ділянки для обслуговування цього будинку, а також 1/6 частини земельної ділянки, площею 9.6303 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6525482300:04:016:0008, яка розташована в с. Магдалинівка Каховського (колишнього Чаплинського) району Херсонської області в порядку спадкування обов`язкової частки у спадщині, яка залишилася після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_9 право власності на 1/12 частину житлового будинку, загальною площею 43.1 кв. м., житловою 30.2 кв.м. та земельної ділянки, площею 0.2500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, які розташовані по АДРЕСА_1 в порядку спадкування обов`язкової частки у спадщині, яка залишилася після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_9 право власності на 1/6 частину земельної ділянки, площею 9.6303 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6525482300:04:016:0008, яка розташована в с. Магдалинівка Каховського (колишнього Чаплинського) району Херсонської області в порядку спадкування обов`язкової частки у спадщині, яка залишилася після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В решті позову - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга, яка подається безпосередньо до Херсонського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Березніков