Постанова

від 14.02.2022 по справі 320/5550/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5550/19 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Бєлової Л.В, Кучми А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства Завод порошкової металургії до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И Л А:

Державне підприємство Завод порошкової металургії звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ № 301 від 24.09.2019 року, винесений Головним управлінням ДПС у Київській області, відповідно до якого було призначену документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства Завод порошкової металургії з 27.09.2019 року тривалістю 5 робочих днів з метою встановлення дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ ВІСТАЛІОН ТРЕЙД за період діяльності з 01.04.2019 по 30.04.2019.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуваний наказ є таким, що прийнятий з порушенням вимог законодавства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню. Зокрема, позивач посилається на відсутність належних підстав для винесення контролюючим органом оскаржуваного наказу, невручення його уповноваженим посадовим особам платника податків та винесення його з порушенням принципу індивідуальної відповідальності платника податків.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано наказ № 301 від 24.09.2019 року, винесений Головним управлінням ДПС у Київській області, відповідно до якого було призначено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства Завод порошкової металургії з 27.09.2019 тривалістю 5 робочих днів з метою встановлення дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ ВІСТАЛІОН ТРЕЙД за період діяльності з 01.04.2019 по 30.04.2019.

Не погоджуючись, із вказаним рішенням суду першої інстанції Головне управління ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу, обґрунтовано тим, що запит про надання інформації повністю відповідав вимогам, визначеним Податковим кодексом України. У відповідь на запит податкового органу інформація від позивача була надана не в повному обсязі та не підтвердила даних щодо реального джерела (походження) товару (послуг) по ланцюгу постачання від платника податків ТОВ ВІСТАЛІОН ТРЕЙД за квітень 2019 року, що стало підставою для проведення перевірки.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення , а рішення суду першої інстанції - без змін , виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, Державне підприємство Завод порошкової металургії перебуває на обліку в Броварській ДПІ (м. Бровари) ГУ ДФС у Київській області з 14.11.1996 року за № 4 за місцем реєстрації: 07400, Київська область, місто Бровари, Промвузол, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є кування, пресування штампування, профілювання; порошкова металургія.

06.08.2019 року податковий орган надіслав на адресу позивача письмовий запит за вих. №26762/10/10/-36-14-12 від 01.08.2019 року про надання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та документального підтвердження щодо господарських операцій ДП "ЗПМ" по взаємовідносинах з ТОВ ВІСТАЛІОН ТРЕЙД за квітень 2019 року, у розмірі ПДВ - 1217,2 тис. грн.

У вказаному письмовому запиті було зазначено, в якості підстав для його направлення міститься вказівка за результатами аналізу податкових декларацій з податку на додану вартість та податкового кредиту у розрізі контрагентів, а також даних єдиного реєстру податкових накладних позивача за період його діяльності, які вказували на те, що у постачальника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю ВІСТАЛІОН ТРЕЙД , відсутнє реальне джерело (походження) поставленого позивачу товару: відповідач не знайшов ланцюгів ймовірного придбання (введення в обіг) такого товару на митну територію України або придбання такого товару у постачальників - резидентів України.

У зв`язку з цим податковий орган просив позивача надати інформацію, її документальне підтвердження - засвідчених копій первинних, бухгалтерських документів, що підтверджують господарські відносини, вид, обсяг і кількість операцій та розрахунків, що здійснювалися з платником податків - ТОВ ВІСТАЛІОН ТРЕЙД .

14.08.2019 року Державним підприємством Завод порошкової металургії надано відповідь № 1408/01 від 14.08.2019 року на запит Головного управління ДФС у Київській області, до якої було надано первинні документи щодо взаємовідносин з ТОВ ВІСТАЛІОН ТРЕЙД за квітень 2019 року, а саме договір постачання № 280319/03 від 28 березня 2019 року між ТОВ ВІСТАЛІОН ТРЕЙД та Державним підприємством Завод порошкової металургії та видаткові накладні ТОВ ВІСТАЛІОН ТРЕЙД за квітень 2019 року.

Однак 24.09.2019 року Головним управлінням ДПС у Київській області, прийнято наказ № 301 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства Завод порошкової металургії відповідно до якого з 27.09.2019 року заплановано провести документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства Завод порошкової металургії тривалістю 5 робочих днів з метою встановлення дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ ВІСТАЛІОН ТРЕЙД .

27.09.2019 року відповідач видав направлення на перевірку №260, відповідно до якого заплановано проведення з 27.09.2019 року документальну виїзну перевірку ДП Завод порошкової металургії .

На вказаному вище направлені та наказі на перевірку головний бухгалтер Державного підприємства ЗПМ Грищук Г.М. зазначив: Наказ отримано 02.10.2019 року. У допуску до перевірки відмовлено у зв`язку з тим, що наказ про призначення перевірки протиправний через відсутність передбачених законом підстав. Даний наказ буде оскаржено в судовому порядку .

02.10.19 року відповідачем складено акт № 87/10-36-05-12/186192 про відсутність посадових осіб за податковою адресою.

Цього ж дня, посадовою особою контролюючого органу направлено до Оперативного управління ГУ ДФС у Київській області запит на розшук посадових осіб ДП ЗПМ .

Не погоджуючись із наказом про призначення документальної позапланової виїзної перевірки, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду для захисту свої прав, свобод та законних інтересів.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскільки наказ виданий Головним управлінням ДПС у Київській області, неналежно оформлений в частині відсутності у тексті документа інформації про фактичні підстави проведення документальної

позапланової виїзної перевірки, тому слід визнати протиправним та скасувати спірний наказ.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п. 1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно з пп. 20.1.4, 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом, а також для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 21.1.1-пп. 21.1.5 п. 21.1 ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

За правилами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) (далі - Кодекс або ПК України або повністю назва), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

У силу вимог п.п. 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Відтак, податковий орган наділений правом проводити перевірки, одним із різновидів яких є документальні позапланові перевірки.

У відповідності п. 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

За правилами п. 78.5 статті 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

При цьому, абзац п`ятий підпункту 81.1 статті 81 ПК України визначає, що у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий підпункту 81.1 статті 81 ПК України).

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки: непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення); оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.

Тобто, лише дотримання посадовими особами контролюючого органу законодавчо установлених обмежень щодо призначення податкової перевірки є обов`язковою передумовою реалізації податковим органом права на проведення перевірки.

При цьому, саме на етапі допуску до перевірки суб`єкт господарської діяльності може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної виїзної або фактичної перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.11.2019 у справі №815/4392/15.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 29.03.2019 у справі № 805/3449/18-а, зауважено, що позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Зі змісту п. 81.2 статті 82 Податкового кодексу України вбачається, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

Як свідчать матеріали справи, 24.09.2019 року Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято наказ № 301 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП ЗПМ , відповідно до якого на підставі 75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.4 п.78.1 ст. 78, п.82.2 ст. 82 Податкового кодексу України встановлено провести документальну позапланову виїзну перевірку ДП ЗПМ 27.09.2019 тривалістю 5 робочих днів. Провести перевірку з метою встановлення дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ ВІСТАЛІОН ТРЕЙД за період з 01.04.2019 по 30.04.2019 року.

Однак, фактично перевірка контролюючим органом на підставі вказаного наказу не була розпочата, у зв`язку із тим, що даний наказ та направлення не були вручені належним чином, а лише 02.10.2019 року позивач отримав вище зазначений наказ, тобто в останній день перевірки, на якому головний бухгалтер підприємства Грищук Г.М. зазначив: Наказ отримано 02.10.2019 року. У допуску до перевірки відмовлено у зв`язку із тим, що наказ для призначення перевірки протиправний через відсутність передбачених законних підстав. Даний наказ буде оскаржено у судовому порядку у судовому порядку . Також на направлені на перевірку № 260 від 27.09.2019 головний бухгалтер підприємства вчинив напис наступного змісту: У допуску до перевірки відмовлено. Даний наказ буде оскаржено у судовому порядку . Наказ про проведення документальної виїзної та фактичної перевірки як індивідуальний акт реалізується шляхом пред`явлення його копії платнику або представнику платника, або особі, яка проводить розрахункові операції.

Колегія суддів звертає увагу, що наказ направляється за податковою адресою платника податків. Направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення, навіть при умові не отримання такого листа, вважається направленням наказу про проведення перевірки. Тобто, формально податковий орган виконав свій обов`язок щодо повідомлення платника про проведення перевірки. Однак доказів вручення такого наказу не міститься в матеріалах справи. Тобто оскаржуваний наказ, вважається не врученим належним чином відповідно до вимог Податкового Кодексу України. Також колегія суддів звертає увагу що копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки платник податків повинен отримати за 10 календарних днів до дня проведення перевірки.

Окрім того, аналізуючи оскаржуваний наказ, колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення наказу № 301 від 24.09.2019 року слугував пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України.

Згідно п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Отже, зазначена правова норма чітко визначає, що перевірка може бути призначена за наявності одночасно таких умов:

виявлення фактів, що свідчать про порушення платником вимог законодавства, за результатом отримання податкової інформації або за наслідками перевірок інших платників податків;

- направлення контролюючим органом платнику податків письмового запиту із зазначенням в ньому порушень цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства;

- ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до абзацу 1-3 пункту 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1 ) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2 ) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу витягнутої руки під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4 ) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5 ) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Аналізуючи вищевикладені положення Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка може бути проведена податковим органом в порядку пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України лише у разі ненадання документів та відповідних письмових пояснень платником податків на обов`язковий письмовий запит податкового органу, право надіслання якого поставлено законодавцем в залежність від отримання податкової інформації, яка свідчить про наявність фактів порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Як свідчать матеріали справи податковим органом на адресу ДП ЗМП було направлено запит від 01.08.2019 року №26762/10/10/-36.14.12, в якому вказано, що із проведенням аналізу податкових декларацій з податку на додану вартість та податкового кредиту , та даних єдиного реєстру податкових накладних за період реєстрації підприємства -ДП Завод порошкової металургії встановлено: що платником податків ДП Завод порошкої металургії відображено у розділі II Податковий кредит операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою 7% суми податку на додану вартість (основна ставка) від постачальника ТОВ Вісталіон Трейд у розмірі - 1217,2 тис.грн. Здійснено аналіз походження, відпрацювання усіх ймовірних ланцюгів придбання (введення в обіг відповідного товару на митну територію України або факт придбання відповідного товару у постачальників - резидентів України -невідомий (відсутній).

Однак, 14.08.2019 року Державним підприємством Завод порошкової металургії надано відповідь № 1408/01 від 14.08.2019 року на запит Головного управління ДФС у Київській області, до якої було надано первинні документи щодо взаємовідносин з ТОВ ВІСТАЛІОН ТРЕЙД за квітень 2019 року, а саме договір постачання № 280319/03 від 28 березня 2019 року між ТОВ ВІСТАЛІОН ТРЕЙД та Державним підприємством Завод порошкової металургії та видаткові накладні ТОВ ВІСТАЛІОН ТРЕЙД за квітень 2019 року.

Таким чином, як отримана контролюючим органом податкова інформація, так і направлений за результатом її аналізу платнику податків письмовий запит, мають містити посилання на факти виявлених порушень цим платником податків вимог чинного законодавства, для з`ясування яких і витребовуються певні документи.

Однак як вірно зазначено судом першої інстанції, такий запит повинен містити інформацію, яка підтверджує недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків. Тобто, має бути зазначена вимога про надання відповідної інформації, а саме фактичні дані-підстави, тобто наявність конкретних обставин, а не посилання на відповідні норми Податкового кодексу України.

У разі наявності обставин для подання інформаційного запиту, що передбачені підп..1 та підп. 3 абз.3 п.73.3 ст.73 ПК України податковим органом має бути вказано у такому запиті які саме факти, що свідчать про порушення платником податків законодавства виявлено, податковим органом. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не в змозі надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Згідно правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 06.10.2020 у справі №280/1475/19 Верховний Суд зауважив, що обов`язку платника податків надати пояснення та документальні підтвердження на письмовий запит кореспондує і обов`язок контролюючого органу, посилаючись на відповідну правову підставу для направлення запиту, конкретизувати та розкрити, що саме зумовило необхідність отримання такої інформації від платника податків та у зв`язку з чим виникла необхідність надання такої інформації .

При цьому, згідно постанови Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №813/1757/18 окремі недоліки в оформленні запиту не можуть слугувати підставою для відмови підприємства у наданні інформації на такі запити. Разом з тим, запити податкового органу повинні бути оформлені таким чином, щоб платник податків міг усвідомлювати, на які ймовірні порушення податкового законодавства робить посилання податковий орган, задля надання необхідного обсягу документів для спростування наявної у податкового органу інформації.

Верховний Суд у постанові від 11.09.2018 у справі № 813/4042/17 зауважив, що призначення позапланової документальної перевірки з підстав відсутності відповіді на запит контролюючого органу є незаконним, якщо платник податку надав обґрунтовану відповідь на такий запит. Якщо платник податку, на думку контролюючого органу, надав неповну відповідь на запит, контролюючий орган, не проінформувавши платника про те, якої інформації недостатньо, не має законних підстав для видачі наказу про призначення перевірки. Часткове надання платником податку необхідної інформації контролюючому органу не можна вважати повним ненаданням відповіді на запит.

У постанові від 31.03.2020 у справі №820/3477/16 Верховний Суд, скасовуючи наказ на перевірку, виходив з того, що платник надав відповіді на запити відповідача та копії витребуваних ним документів, проте контролюючим органом не було доведено, що надані документи, аналізувались контролюючим органом і що такі, за результатом аналізу, є недостатніми для спростування інформації про порушення платником норм податкового законодавства, що свідчить про відсутність у контролюючого органу обґрунтованих підстав для призначення перевірки позивача.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, наявність чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об`єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Однак, як вірно встановив суд першої інстанції у запиті не було вказано про конкретні обставини, а лише скеровано увагу позивача на проведення аналізу його податкової звітності. У спірному запиті було зазначено лише про те, що відповідно до відомостей з автоматизованої системи співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту встановлено оформлення нереальних господарських операцій позивача з ТОВ ВІСТАЛІОН ТРЕЙД з огляду на відсутність реального джерела погодження товару у відповідного контрагента позивача.

Тобто, у вказаному запиті відповідачем не зазначено всі обставини, які вказують на наявність у контролюючого органу сумнівів щодо реальності господарських операцій позивача з ТОВ ВІСТАЛІОН ТРЕЙД , а також не наведено конкретних фактів, які свідчать про порушення саме ДП ЗПМ податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, вказане свідчить про неможливість встановити конкретні підстави, що слугували для висновку податкового органу про нереальність господарських операцій між ДП ЗПМ та ТОВ ВІСТАЛІОН ТРЕЙД .

При цьому, відповідач вказує, що від позивача була надана відповідь не в повному обсязі,та не підтвердила відповідність даних, встановленого відсутність реального джерела (походження) товару (послуг), таким чином й неможливий рух по ланцюгу від платника податків ТОВ ВІСТАЛІОН ТРЕЙД за квітень 2019 року.

Так, Верховний Суд, зокрема у постанові від 31.05.2019 у справі №813/1041/18 зазначив, що реалізація підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України передбачає необхідність наведення податковим органом у змісті запиту конкретних порушень, вчинених платником податків, а не лише вживання загальних формулювань та суто посилання на норми податкового законодавства.

Крім того, з метою застосування такого підходу необхідно, щоб зі змісту спірного наказу вбачалося за можливе ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу, а не юридичну для призначення відповідної перевірки, тобто конкретні обставини податкового правопорушення.

З аналізу змісту наказу Головного управління ДПС у Київській області від 24.09.2019 № 301, вбачається, що у вказаному документі відсутня будь-яка інформація щодо фактичних підстав проведення перевірки, зокрема, не вказано про ненадання або надання позивачем відповіді на запит контролюючого органу, що свідчить про неналежне оформлення спірного наказу.

Також позивач зазначає що, даний наказ отримав лише 02.10.2019 року, а тому про проведення перевірки був не повідомлений. У силу вимог пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Доказів в матеріалах справи, що оскаржуваний наказ був вручений відповідно до вимог Податкового кодексу України не міститься.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області-залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року - без змін.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення , а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст.328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Л.В. Бєлова

А.Ю. Кучма