Рішення

від 20.12.2021 по справі 160/14351/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 року Справа № 160/14351/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Затишнянської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ :

18 серпня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Затишнянської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 27.08.2021 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання ухвали суду шляхом подання до суду уточненої позовної заяви, оформленої відповідно до вимог ч.5 ст.160 КАС України із уточненим змістом позовних вимог (відповідно до кількості учасників справи), в якій необхідно вказати вірне найменування відповідача; адресу електронної пошти позивача та повне місце проживання чи перебування позивача (поштовий індекс), офіційну електронну пошту та відомі номери засобів зв`язку відповідача; завірених належним чином додатків до примірника позовної заяви для відповідача.

Так, на виконання вимог зазначеної ухвали року на адресу суду надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви разом з уточненою позовною заявою відповідно до кількості учасників справи, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Затишнянської сільської ради (код ЄДРПОУ 04525053) 13 сесії VIII скликання про відмову в наданні дозволу громадянину ОСОБА_1 на поділ земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства від 16 липня 2021 року;

- зобов`язати Затишнянську сільську раду (код ЄДРПОУ 04525053) надати дозвіл на поділ земельної ділянки площею 31.4 га кадастровий номер земельної ділянки 1222085500:01:001:0307 та надати дозвіл гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства в розмірі середньої земельної частки (паю), площею 7,53 умовних кадастрових гектарів на території Преображенської сільської ради, Криничанського району, Дніпропетровської області.

В обгрунтування позову позивачем зазначено, що в липні 2021 року позивач звернувся до Затишнянської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області з заявою про надання дозволу на поділ земельної ділянки площею 31.4 га кадастровий номер земельної ділянки 1222085500:01:001:0307 та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства в розмірі середньої земельної частки (паю), площею 7,53 умовних кадастрових гектарів на території Преображенської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області з підстав, що вищевказана земельна ділянка знаходиться у користуванні на підставі державного акта на право постійного користування. 16.07.2021 року рішенням 13 сесії VIII скликання, позивачу відмовлено у наданні дозволу на поділ земельної ділянки та у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, в зв`язку з тим, що в переліку документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві у поданій заяві відсутній. Повідомлено, що діяльність на підставі державного акта на право постійного користування здійснюється від ФГ РОМА , в якому він є діючим членом фермерського господарства. Зауважено, що серед документів до заяви було долучено статут ФГ РОМА , рішення ФГ РОМА , які, на думку позивача, підтверджують той факт, що він є членом фермерського господарства. Разом з тим наголошено, що ч.7 ст.118 Земельного кодексу України не передбачає такої підстави відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як ненадання документів, що підтверджують досвід роботи в сільському господарстві, а тому позивач вважає, що відповідачем безпідставно відмовлено у наданні дозволу на поділ земельної ділянки та у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, а тому рішення Затишнянської сільської ради є незаконним та таким, що порушує його права.

Ухвалою суду від 21.10.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/14351/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

10.11.2021 року на адресу суду надійшло від Затишнянської сільської ради до суду клопотання про перехід до розгляду справи в порядку загального провадження та зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/14352/21.

Ухвалою суду від 12.11.2021 року у задоволенні клопотання Затишнянської сільської ради про перехід до розгляду справи в порядку загального провадження та зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Затишнянської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

В матеріалах справи також наявний відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне. Так, відповідач зазначає, що Затишнянська сільська рада при наданні оскаржуваної відмови діяла в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України. Зазначає, що земельна ділянка площею 31.4 га з кадастровим номером 1222085500:01:001:0307 надана у постійне користування ОСОБА_2 для ведення (селянського) фермерського господарства. Повідомляє, що згідно рішення засновника ФГ РОМА №18/03/21 від 18.03.2021 року та копії Статуту ФГ РОМА , членами цього фермерського господарства є: донька засновника та голови ФГ РОМА ОСОБА_2 , чоловік доньки ОСОБА_2 та свекор доньки ОСОБА_2 - позивач ОСОБА_1 , які були прийняті до фермерського господарства лише 18 березня поточного року. Посилаючись на норми ст.3,13 Закону України Про фермерське господарство зауважує, що свекор доньки засновника та голови ФГ РОМА ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , не може бути членом фермерського господарства, та згідно із зазначеним Законом України, йому не може бути надана земельна частка (пай) із землі ФГ РОМА , а отже надання дозволу ОСОБА_1 на здійснення поділу земельної ділянки площею 31,4 га з кадастровим номером 1222085500:01:001:0307 та надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства в розмірі 7,53 га, суперечить чинному законодавству. Таким чином, у Затишнянської сільської ради були всі правові підстави для відмови позивачу у наданні дозволу на поділ земельної ділянки та у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. В задоволенні позову просить відмовити повністю.

06.12.2021 року на адресу суду надійшли від відповідача письмові пояснення, згідно яких Затишнянська сільська рада просить у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі. Звертає увагу суду, що з моменту реєстрації фермерського господарства та набуття статусу юридичної особи обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства. Отже, позивач звернувся до відповідача щодо отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ФГ РОМА . Відтак, у даному випадку, відповідач правомірно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 02.07.2021 року позивач звернувся до голови Затишнянської об`єднаної територіальної громади Кам`янського району Дніпропетровської області із заявою про надання дозволу на поділ земельної ділянки площею 31,4 га, кадастровий номер земельної ділянки 1222085500:01:001:0307 та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства в розмірі середньої земельної частки (паю), площею 7,53 умовних кадастрових гектарів на території Преображенської сільської ради, Криничанського району Дніпропетровської області.

До заяви додані наступні документи: копія паспорта та РНОКПП, копія інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.06.2021 року, номер: 261741171, копія Статуту ФГ РОМА , копія Рішення ФК РОМА №18/03/21 від 18.03.2021 року, копія довідки ГУ Держгеокадастру відділ у Криничанському районі про середній розмір частки (паю), копія Державного акту на право постійного користування землею, копія Рішення ФК РОМА №22/03/21 від 22.03.2021 року, копія довідки ГУ Держгеокадастру відділ у Криничанському районі про наявність або відсутність зареєстрованого права власності на земельні ділянки.

Рішенням Затишнянської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області від 16.07.2021 року за №20-13/VІІІ відмовлено у наданні дозволу гр. ОСОБА_1 , на поділ земельної ділянки та наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, в зв`язку з тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2015 року №584 Про затвердження переліку документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві , у поданій заяві відсутні документи, а саме: виписка з трудової книжки із записами, які підтверджують стаж роботи в сільському господарстві, та архівна довідка, що містить інформацію про стаж роботи в сільському господарстві, видана на підставі архівних документів із зазначенням їх пошукових даних.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним та такими, що прийняте з порушенням приписів чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч.1 ст.116 ЗК України).

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 ЗК України).

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачені статтями 118, 122 ЗК України.

Так, частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абз.1 ч.7 ст.118 ЗК України).

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (абз.2,3 ч.7 ст.118 ЗК України).

Отже, законом визначено лише два види рішень, які можуть бути прийняті суб`єктом владних повноважень у разі подання клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а саме: надання відповідного дозволу або відмова у наданні такого дозволу з підстав, встановлених законом.

Суд зауважує, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме, відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об`єкта вимогам, зазначеним у Земельному кодексі Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого земельного питання.

Як встановлено судом під час розгляду справи, єдиною підставою для відмови відповідачем у наданні дозволу на поділ земельної ділянки та у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, зазначеною у рішенні від 16.07.2021 року №20-13/VIII, слугував той факт, що позивачем до заяви не долучено документів, а саме - виписки з трудової книжки із записами, які підтверджують стаж роботи позивача в сільському господарстві, та архівної довідки, що містить інформацію про стаж роботи в сільському господарстві, виданої на підставі архівних документів із зазначенням їх пошукових даних.

Разом з тим судом встановлено, що земельна ділянка площею 31,4 га, кадастровий номер земельної ділянки 1222085500:01:001:0307 надана у постійне користування ОСОБА_2 для ведення (селянського) фермерського господарства на підставі державного Акту на право постійного користування землею серії ДН №0000660 від 09.09.1993 року, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №200.

27.10.1993 року створене та зареєстроване Фермерське господарство РОМА , код ЄДРПОУ 21913035, у користуванні якого перебуває спірна земельна ділянка.

Відповідно до п.5.2 Статуту ФГ РОМА , членами фермерського господарства є: Задорожня Тетяна Володимирівна, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 .

Отже, землекористувачем щодо вищевказаної земельної ділянки (кадастровий номер земельної ділянки 1222085500:01:001:0307) є фермерське господарство РОМА (код ЄДРПОУ 21913035).

З приводу цього, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною першою статті 2 Закону України Про фермерське господарство від 19.06.2003 року №973-IV (далі - Закон №973-IV) передбачено, що відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до статті 1 Закону №973-IV, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його установчого документа.

Для цілей цього Закону до членів сім`ї та родичів голови фермерського господарства відносяться дружина (чоловік), батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, рідні та двоюрідні брати та сестри, дядько, тітка, племінники як голови фермерського господарства, так і його дружини (її чоловіка), а також особи, які перебувають у родинних стосунках першого ступеня споріднення з усіма вищезазначеними членами сім`ї та родичами (батьки такої особи та батьки чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти) (частини перша, друга та третя статті 3 Закону №973-IV).

Відповідно до вимог частини першої статті 5 Закону №973-IV, право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Зазначене дає змогу констатувати, що створенню фермерського господарства передує, по-перше, бажання й ініціатива громадянина здійснювати підприємницьку діяльність на власний ризик саме у такій формі з метою отримання прибутку та, по-друге, вирішення питання про отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у власність та/або користування, що є необхідною умовою реалізації ним права на створення такого фермерського господарства, а також його державної реєстрації як юридичної особи.

Створення фермерського господарства громадянином України передбачає визначену законом послідовність дій, а земельні ділянки надаються саме для створення фермерського господарства, а не для іншої цілі.

Так, згідно зі статтею 8 Закону №973-IV, фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Статтею 7 Закону № 973-IV передбачено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

За змістом частин першої та другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною третьою статті 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян, та одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення (частина четверта статті 116 ЗК України).

Так, відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Аналіз вищенаведених норм ЗК України та Закону №973-IV дає змогу дійти висновку, що з метою ведення фермерського господарства виключно громадяни можуть отримати земельну ділянку із земель державної та комунальної власності у власність шляхом безоплатної передачі в межах норм безоплатної приватизації. Для юридичних осіб такої можливості чинне законодавство не передбачає. Водночас у користування, зокрема, оренду, можуть отримати земельну ділянку із земель державної та комунальної власності як громадяни, так і юридичні особи. У цьому контексті, фермерське господарство є однією із форм саме підприємницької діяльності громадян.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі №922/989/18, практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою.

Так, Велика Палата Верховного Суду вважає, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

В постанові від 13.03.2018 року в справі №348/992/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. Із цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

У постанові від 01.04.2020 року в справі №320/5724/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 ГК України. … Після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства користувачем орендованої земельної ділянки є саме фермерське господарство … (п.6.24 - 6.25)

Враховуючи зазначене, можна дійти висновку, що з моменту реєстрації фермерського господарства та набуття статусу юридичної особи обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 03 листопада 2021 року по справі № 817/1911/17.

Відповідно до частин першої та другої ст.27 Закону №973-IV, трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів. У разі виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом).

Члени фермерського господарства перебувають у трудових відносинах та в результаті їх спільної праці виробляють товарну сільськогосподарську продукцію, здійснюють її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства відповідно до закону.

Таким чином, правовий статус члена фермерського господарства нерозривно пов`язаний із забезпеченням діяльності цього фермерського господарства, а не власних потреб та інтересів.

Статтею 12 Закону №973-IV визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Відповідно до статті 13 Закону №973-IV, члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

ЗК України, у порівнянні із зазначеними вище положеннями Закону №973-IV, встановлює аналогічні норми.

Так, стаття 31 ЗК України передбачає, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Щодо приватизації земельних ділянок членами фермерських господарств, то статтею 32 ЗК України визначено, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Отже, однією з форм набуття громадянином (членом фермерського господарства) права на землю є приватизація, яка здійснюється на добровільній основі і полягає у безоплатній передачі земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян. При цьому стаття 13 Закону №973-IV та стаття 32 ЗК України мають ідентичні назви Приватизація земельних ділянок членами фермерських господарств .

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що оскільки Земельний кодекс України встановлює загальний порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування із земель державної і комунальної власності, у тому числі і для ведення фермерського господарства, то в такому ж загальному порядку, передбаченому ЗК України, члени фермерського господарства можуть отримати безоплатно у власність із земель державної або комунальної власності земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю).

Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що позивачу рішенням від 16.07.2021 року за №20-13/VІІІ відмовлено у наданні дозволу на поділ земельної ділянки та у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства з підстав відсутності документів, які підтверджують досвід роботи у сільському господарстві згідно з Переліком документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 року №584.

Проте, суд зазначає, що серед документів до заяви було долучено Статут ФГ РОМА , Рішення ФГ РОМА від 18.03.2021 року, які, на думку суду, підтверджують той факт, що позивач є членом фермерського господарства та відповідно до вимог статей 1, 3 Закону України Про фермерське господарство займається виробництвом сільськогосподарської продукції, здійснює її переробку та реалізацію, та, як наслідок, підтверджують досвід роботи в сільському господарстві.

Втім підстави відмови в наданні дозволу, що були вказані у оскаржуваному рішенні ради, - не передбачені приписами частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, згідно якої такими підставами є лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.

В той же час оскаржуване рішення Затишнянської сільської ради таких відомостей не містить, а єдиний аргумент наведений відповідачем у відзиві на позовну заяву стосовно того, що свекор доньки засновника та голови ФГ РОМА ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , не може бути членом фермерського господарства, згідно із нормами передбаченими Законом України Про фермерське господарство визнаний за наслідками судового розгляду неспроможнім.

Отже, суд вважає, що рішення Затишнянської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області 13 сесії VIII скликання від 16.07.2021 року №20-13/VІІІ прийнято з порушенням норм Земельного кодексу України, та не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законними, оскільки належних мотивів та причин відмови у вказаному рішенні органу місцевого самоврядування не наведено.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що рішення Затишнянської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області 13 сесії VIII скликання від 16.07.2021 року №20-13/VІІІ Про відмову в наданні дозволу гр. ОСОБА_1 на поділ земельної ділянки та наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а відповідна вимога позивача - задоволенню.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано положеннями ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 у справі №804/1469/17, від 14.08.2019 у справі №0640/4434/18, від 12.09.2019 у справі №0640/4248/18 та від 28.11.2019 року по справі №803/1067/17.

Щодо ефективності вибраного способу захисту, суд зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на поділ земельної ділянки та дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на поділ земельної ділянки та розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачами усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Проте, наведених обставин судом не встановлено.

Отже, суд не може перебирати на себе повноваження компетентного органу та приймати замість нього рішення з мотивів, що не були враховані відповідачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача, в даному випадку, є зобов`язання Затишнянської сільської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.07.2021 року, з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.76 Кодексу адміністративного судочинства України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст.139 КАС України).

Як, видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 908,00 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0. 2233836278.1 від 17.08.2021 року.

Враховуючи, що позов задоволено частково судові витрати понесені позивачем у розмірі 908,00 грн. підлягають відшкодуванню в сумі 454,00 грн., тобто пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань Затишнянської сільської ради.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.9, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Затишнянської сільської ради (вул. Центральна, буд. 9, село Затишне, Криничанського району Дніпропетровської області, 52363, код ЄДРПОУ 04525053) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Затишнянської сільської ради (код ЄДРПОУ 04525053) 13 сесії VIII скликання Про відмову в наданні дозволу гр. ОСОБА_1 на поділ земельної ділянки та наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства від 16.07.2021 року №20-13/VІІІ.

Зобов`язати Затишнянську сільську раду (вул. Центральна, буд. 9, село Затишне, Криничанського району Дніпропетровської області, 52363, код ЄДРПОУ 04525053) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) від 02.07.2021 року з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Затишнянської сільської ради (вул. Центральна, буд.9, село Затишне, Криничанського району Дніпропетровської області, 52363, код ЄДРПОУ 04525053) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене у порядку та в строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева