Вирок

від 11.02.2022 по справі 694/214/22

ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 694/214/22

Провадження №1-кп/694/104/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

11.02.2022 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши обвинувальний акт у спрощеному кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №12022255310000087 від 27.01.2022 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Красний Октябрь Черланського району Омської області, РРФСР, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, освіта середня, не працюючої, депутатом будь-яких рад не являється, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей немає, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1ст. 164 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , згідно рішення Звенигородського районного суду Черкаської області у справі №694/140/16-ц від 29.02.2016 року повинна сплачувати на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання малолітніх дітей, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у розмірі Ѕ частки від заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі заяви до суду 29.01.2016 року і до повноліття дітей.

Однак ОСОБА_3 , починаючи з 29 січня 2016 року, аліменти не виплачує взагалі, мір щодо погашення заборгованості, яка утворилася по аліментам, не приймає, матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, незважаючи на те, що з 09.03.2016 року по 30.04.2016 рік вона офіційно працювала в Сільськогосподарському виробничому кооперативі «Козацький» (код ЄДРПОУ 03792740) на посаді різноробочої дільничої бригади, за що отримала заробітну плату в сумі 2112,00 грн. (за березень 769,00 грн., за квітень 1343 грн.), а також, будучи задіяна на тимчасових заробітках у період з травня 2016 року по січень 2022 рік, що полягали у допомозі жителям с.Боровикове Звенигородського району Черкаської області по господарству, за що отримувала грошові кошти.

Також встановлено, що ОСОБА_3 у період з травня 2016 року і по 28.01.2022 року, офіційно ніде не працювала, однак в центрі зайнятості населення, з метою працевлаштування та отримання відповідних виплат у зв`язку з безробіттям, не зверталась.

Заборгованість за виконавчим документом по невиплаченим аліментам, від сплати яких ОСОБА_3 злісно ухиляється в період з 29 січня 2016 року по 28 січня 2022 року становить 244403,00 грн., що сукупно складає суму більшу ніж за три місяці відповідних платежів.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 02.02.2022 прийнято рішення розглянути даний обвинувальний акт у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Відпрокурора надійшло клопотання про розгляд обвинувального акту в спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, оскільки підозрювана під час досудового розслідування беззаперечно визнала свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згідна на розгляд обвинувального акту за її відсутності.

Обвинувачена ОСОБА_3 у своїй заяві від 01.02.2022, яка складена в присутності адвоката ОСОБА_10 , беззаперечно визнала свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1ст.164 КК України. Обвинувачена згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами та ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження. Зокрема, ОСОБА_3 роз`яснено, що вона буде позбавлена права оскаржувати вирок в апеляційному порядку на підставі розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені у результаті досудового розслідування обставини. Крім того, в заяві вказала, що її згода на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без її участі є добровільною.

Крім того, в матеріалах справи наявна заява потерпілої ОСОБА_4 , згідно з якої остання не заперечує проти розгляду обвинувального акту у спрощеному провадженні, без проведення судового

розгляду в судовому засіданні, за її відсутності.

Враховуючи викладене, положення підпункту 6 пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2617-VIII, те, що ОСОБА_3 обвинувачуєтьсяу вчиненні кримінального проступку, заяву ОСОБА_3 в якій вона зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згодна з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку без її участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченої, з урахуванням заяви та клопотання інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеномустаттями 381-382 КПК України.

Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може автоматично вважатись порушенням п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому, відповідно до ч. 4ст. 107 КПК Українив разі, якщо відповідно до положень цього Кодексусудове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1ст.164 КК України, а саме злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

У відповідності до частини 2ст.382 КПК Україниу вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення, які підтверджують обставини, встановлені судом.

ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, її позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченої суд кваліфікує за ч. 1 ст.164 КК України.

Частиною 1ст. 50 КК Українивизначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 відповідно до ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, дані про особу винної та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

До обставин, що пом`якшують покарання, суд відносить щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 не встановлено.

Враховуючи вищевикладене,зважаючи навідомості,що характеризуютьособу обвинуваченої,те,що останняраніше несудима,на облікаху лікаря-психіатрата лікарянарколога неперебуває,не єінвалідом,працездатного віку,тяжкість вчиненогонею кримінальногоправопорушення таїї ставленнядо вчиненого,суд дійшоввисновку,що виправленнюта перевихованнюобвинуваченої ОСОБА_3 може сприятипокарання увиді громадських робіт. Враховуючи таке покарання засуджена зможе працювати та здійснювати погашення боргу за аліментами.

Суд вважає, що саме таке покарання є дійсно необхідним і достатнім для виправлення винної та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень відповідно до передбачених статтею 65КК України загальних засад призначення покарання.

Цивільний позов по справі не заявлено.Запобіжний захід не обирався.

Витрати на залучення експерта відсутні. Речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.370,374-376,381,382,394-395 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1ст.164 КК України.

Призначити ОСОБА_3 покарання у виді ста годин громадськихробіт.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку,

передбаченому статтями381та382цьогоКодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

На вирок учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга з урахуванням особливостей, передбаченихст. 394 КПК України.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1