Рішення

від 18.01.2022 по справі 754/5754/21

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/404/22

Справа №754/5754/21

РІШЕННЯ

Іменем України

18 січня 2022 року Деснянський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Гринчак О.І.

за участю секретаря судових засідань Чехун Ю.В.

представника позивача Самсона Ю.П. ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Лісова пісня до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території,

В С Т А Н О В И В:

08 квітня 2021 року позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Лісова пісня - звернувся до суду з позовом до відповідача - ОСОБА_3 - про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території в сумі 187 526,32 грн., а також 3 % річних - 41 245,51 грн., пені - 414 432,47 грн., а разом 643 204,30 грн. (а.с. 1 - 7).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач 01 вересня 2013 року після приймання на баланс цілісного житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , здійснює управління вказаним житловим комплексом, що полягає в утриманні будинку і прибудинкової території, організації надання житлово-комунальних послуг співвласникам. ОСОБА_3 є власником нежитлових приміщень у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежилих приміщень з № 1 по № 10 (група приміщень № НОМЕР_1) та нежилих приміщень з № 1 по № 5 (група приміщень № НОМЕР_3). Таким чином, відповідач є співвласником багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на якого поширюються вимоги законодавства щодо утримання належного їм нерухомого майна та обов`язки як на співвласників у багатоквартирному будинку. Відповідно до визначеного загальними зборами розміру внесків відповідачу нараховувалася сума щомісячних платежів на утримання будинку та прибудинкової території, на утримання і ремонт приміщень, що перебуває у спільній власності, забезпечення відповідача можливості отримувати житлово-комунальні послуги. Невиконання відповідачем своїх обов`язків як співвласником, передбачених п. 5.2. Статуту ОСББ, наносить серйозну шкоду інтересам інших співвласників, оскільки наявність значної заборгованості ускладнює реалізацію мети ОСББ - виконувати функції з належного утримання та використання спільного майна будинку та прибудинкової території. Також позивач зазначає, що 13.11.2020 відповідач звернулася до ОСББ із заявою щодо списання заборгованості. Проте відповідачу було роз`яснено обов`язки співвласників та повідомлено про неможливість здійснити списання . Водночас відповідача просили не нарощувати борг, аби уникнути звернення до суду, але відповідач до моменту звернення до суду так і не здійснила жодного внеску. Відповідач не сплачує внесків на утримання будинків і прибудинкової території з вересня 2013 року. Тому, період заборгованості відповідачки на момент звернення до суду позивачем визначено з вересня 2013 року по січень 2021 року, а 3 % річних та пені розраховані з 01.11.2013 по 28.02.2021. Позивач вказує, що заборгованість відповідачки по особовому рахунку НОМЕР_1 за вказаний період становить 121 665 грн., по особовому рахунку НОМЕР_3 - 65 861,32 грн., разом - 187526,32 грн., а 3% річних - 41 245,51 грн. та пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 414 432,47 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, що складаються з витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 08 червня 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12 липня 2021 року.

09.07.2021 представником відповідача через канцелярію суду подано заяву про відкладення судового засідання.

Підготовче засідання 12.07.2021 відкладено на 23.09.2021.

21.07.2021 до суду адвокатом Журавльовим О.С. подано відзив на позовну заяву.

20.09.2021 представником позивача подано клопотання, в якому він зазначає, що до відзиву додано копії договору про надання правничої (правової) допомоги № 12/20-01 від 16.12.2020 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АА № 0010996 від 05.07.2021, проте вони не відповідають вимогам законодавства і ними не підтверджуються повноваження адвоката Журавльова О.С. як представника відповідача. Договір про надання правничої (правової) допомоги №12/20-01 від 16.12.2020 укладено між Адвокатським об`єднанням Астрея та клієнтом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , тому представник позивача просить суд не долучати до матеріалів справи відзив на позовну заяву, поданий адвокатом Журавльовим О.С. як такий, що поданий неналежною особою та повернути відзив на позовну заяву адвокату Журавльову О.С.

Підготовче засідання 23.09.2021 відкладено на 28.09.2021 для надання можливості стороні відповідача подати належні та допустимі докази на підтвердження повноважень представника.

28.09.2021 від представника відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності у справі № 754/5754/21, в якій зазначається, що заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалася позивачем щомісяця, тому перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу. Зважаючи на те, що ОСББ заявляє вимоги, починаючи з 01 листопада 2013 року, а позовна заява про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги була подана лише 08 квітня 2021 року, представник просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 91 -95).

У підготовче засідання 28.09.2021 представники сторін з`явились. Судом задоволено клопотання сторони позивача та повернуто відзив на позовну заяву без розгляду. У розгляді справи оголошено перерву до 07.10.2021.

04.10.2021 від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог (а.с. 109 - 112), в якій він просить суд прийняти заяву про зменшення позовних вимог до розгляду та задовольнити її; задовольнити клопотання про повернення судового збору позивачу та постановити ухвалу про повернення судового збору у розмірі переплаченої суми 5087,50 грн; стягнути з ОСОБА_3 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Лісова пісня заборгованість за утримання будинку і прибудинкової території у сумі 148 754,08 грн., також 3% річних - 16358,87 грн., пені 138924,10 грн., разом - 304 037,05 грн.; стягнути з відповідача на користь Позивача судові витрати: судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6800,00 грн., 800 грн. за другe та за кожне наступне судове засідання, 5% від ціни позову, задоволеного судом. До вказаної заяви представником додано розрахунок заборгованості за період з грудня 2017 року по серпень 2021 року.

07.10.2021 представником відповідача подано відзив на позовну заяву (а.с. 117 - 125), з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, в якому просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності, відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача на користь відповідача суму судових витрат у розмірі 4 000,00 грн. Відзив мотивований тим, що у заяві про зменшення позовних вимог позивач заявляє вимоги, починаючи з грудня 2017 року по серпень 2021 року, що виходить за межі строку загальної позовної давності, визначеної ст. 257 ЦК України. Крім того, представник відповідача зазначає, що не є зрозумілим посилання позивача на неіснуючу заяву відповідача від 13 листопада 2021 року, на підставі якої начебто перервано строк позовної давності. Відповідач не могла написати заяву 13 листопада 2021 року, оскільки станом на складання даного відзиву, 13 листопада 202 1 року ще не настало. Більше того, заява відповідача, в якій вона заперечує проти наявності будь-якої заборгованості перед позивачем, що міститься у матеріалах справи, не містить дати взагалі, а за таких обставин, відсутня можливість встановити дату її складання, і така заява не може бути підставою для переривання строку позовної давності. Також представник відповідача у відзиві на позовну заяву посилається на підпункт 4 пункт 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 17 березня 2020 року № 530-IX, згідно з якими на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Представник відповідача вказує, що зазначене положення Закону підтверджує незаконність та безпідставність нарахувань позивачем будь-яких неустойок (штрафів, пені тощо) за начебто несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Також відповідач заперечує проти задоволення вимог позивача про стягнення з неї витрат на правову допомогу, адже вимоги позову та заяви про зменшення позовних вимог є явно необґрунтованими, задоволенню не підлягають, а, тому, і відсутні будь-які підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.

У підготовчому засіданні 07.10.2021 оголошено перерву до 18.11.2021 для забезпечення процесуальних прав сторін - надання можливості стороні позивача подати відповідь на відзив, а стороні відповідача - заперечення на відповідь на відзив.

21.10.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 133 - 141), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та відмовити у задоволенні вимог відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що позивач з позовом звернувся до суду у квітні 2021 року, враховуючи терміни позовної давності та переривання позовної давності відповідно до заяви відповідачки від 13.11.2020, період заборгованості відповідачки на момент подання до суду заяви про зменшення позовних вимог, задоволеної судом, визначено як грудень 2017 - серпень 2021 року. Термін звернення до суду за період з грудня 2017 року обмежувався б груднем 2020 року, проте у листопаді 2020 року відбулось переривання перебігу позовної давності, викликане визнанням відповідачкою свого боргу. Тобто відповідачка, звернувшись із заявою про списання боргу 13.11.2020, перервала строки позовної давності, а від 14.11.2020 розпочався новий строк. Тому, на думку сторони позивача, його вимоги законні й обґрунтовані у проміжку від грудня 2017 року до серпня 2021 року, а заява представника відповідачки про застосування позовної давності має бути судом відхилена. Також позивач наголошує, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не є ані надавачем (виконавцем) комунальних послуг загалом, ані надавачем послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення зокрема. Позивач не звертався до суду щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Предметом позову є стягнення заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про житлово-комунальні послуги 09.11.2017 № № 2189-VIII не є предметом предметом регулювання цього Закону відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до статті 22 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку . Щодо посилання на обставини, пов`язані з дією карантину у зв`язку з поширенням гострої респіраторної хвороби (COVID-19) представник позивача зазначає, що Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) , набрав чинності 17.03.2020, і жодним чином не стосується невиконаних зобов`язань відповідачки на період до березня 2020. Тобто, відповідачка систематично (постійно) не виконує обов`язки співвласника ані до запровадження карантину, ані після. Вказані норми жодним чином не звільніють її від відповідальності, встановленої ст. 625 ЦК України. Також у вказаному Законі йдеться про житлово-комунальні послуги, у той час, як ОСББ не надає житлово-комунальних послуг. А предметом позову є заборгованість відповідачки як співвласника щодо внесків на утримання будинку та прибудинкової території тощо, тобто як божника за своїми зобов`язаннями згідно з законодавством. Отже, вказане положення цього закону на спірні правовідносини не поширюється. Крім того, представник позивача вказує, що заявлені відповідачкою витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними. Згідно з доданими до відзиву копій рахунків-фактур від 27.09.2021 та 30.09.2021, сума заявлених витрат на професійну правничу допомогу відповідачки у 4000 грн. складається з оплати двох судових засідань: 28.09.2021 та 07.10.2021, кожне з них по 2000 грн. Відповідно до ч. 3 cт. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обидва судові засідання - 28.09.2021 та 07.10.2021 - були дуже короткотривалими: так, на судовому підготовчому засіданні 28.09.2021 представником відповідачки було озвучено клопотання про оголошення перерви для ознайомлення з матеріалами справи; 07.10.2021 у підготовчому засіданні оголошено перерву фактично одразу після розгляду заяви про зменшення розміру позовних вимог. Тобто, у матеріалах справи не міститься детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

У підготовче засідання 18.11.2021 представники сторін з`явились. Судом долучено до матеріалів справи відповідь на відзив. Водночас, представник відповідача повідомив суд, що направив заперечення на адресу суду та позивачу засобами поштового зв`язку. Ухвалою суду від 18.11.2021, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 23.12.2021.

19.11.2021 до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (здані на пошту 17.11.2021) (а.с. 154 - 160), в яких він підтримує свої доводи щодо застосування наслідків спливу позовної давності, викладені у відзиві на позов. Зокрема, зазначається, що відповідач не могла написати заяву 13 листопада 2021 року, хоча б виходячи з того, що станом на дату звернення позивача до суду, 13 листопада 2021 року ще не настало. Більше того, заява відповідача, в якій вона заперечує проти наявності будь-якої заборгованості перед позивачем, що міститься у матеріалах справи, не містить дати взагалі, а за таких обставин, відсутня можливість встановити дату її складання. Крім того, у заяві, на яку посилається представник позивача, відсутня дата документа. Також сторона відповідача вказує на приписи підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) щодо заборони нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни. Представник відповідача посилається на положення частини першої статті 5 Закону України Про житлово-комунальні послуги , відповідно до яких до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає, в т.ч., забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо. Тому, на думку відповідача, твердження представника позивача, що ОСББ не надає житлово-комунальні послуги, а також твердження про те, що послуга з утримання будинку та прибудинкової території не є житлово-комунальною послугою, не ґрунтується на нормах чинного законодавства України. Також відповідач заперечує проти задоволення вимог позивача про стягнення з неї витрат на правову допомогу, вказуючи, що вимоги позову та заяви про зменшення позовних вимог є необґрунтованими.

У судовому засіданні 23.12.2021 представники сторін виступили зі вступним словом, судом досліджено матеріали справи та закінчено стадію з`ясування обставин та перевірки їх доказами. У судовому засіданні оголошено перерву до 18.01.2022 за клопотанням представника відповідача для надання можливості підготуватися до судових дебатів.

28.12.2021 до суду від представника відповідача надійшла заява про збільшення витрат на правову допомогу до 8000,00 грн.

У судовому засіданні 18.01.2022 представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та просив суд позов задовольнити. Представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідно до акту приймання - передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс 01 вересня 2013 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Лісова пісня прийняло на баланс цілісний житловий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17, 18).

Відповідно до п. 1.1 Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Лісова пісня (в новій редакції згідно з протоколом від 05.11.2020) Об`єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , відповідно до Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (а.с. 10-16).

Пунктом 2.1 Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Лісова пісня передбачено, що метою створення Об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Забороняється розподіл отримання доходів (прибутку) для засновників, учасників, співвласників, працівників, членів органів управління та інших пов`язаних осіб. Господарче забезпечення діяльності об`єднання здійснюється власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення ) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання (п. 2.2 Статуту).

Згідно з розділом 3 Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Лісова пісня органами управління Об`єднання є загальні збори співвласників, до виключної компетенції якого належить, у тому числі, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

ОСОБА_3 з 10.12.2009 є власником нежитлових приміщень у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвами про право власності та витягами з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 20-23), а саме:

1) нежилих приміщень з № 1 по № 10 (група приміщень № НОМЕР_1) - творча майстерня, загальною площею 187,50 метрів квадратних, що обліковується в ОСББ по особовому рахунку НОМЕР_1;

2) нежилих приміщень з № 1 по № 5 (група приміщень № НОМЕР_3) - творча майстерня загальною площею 101,50 метрів квадратних, що обліковується в ОСББ по особовому рахунку НОМЕР_3.

Рішенням загальних зборів ОСББ Лісова пісня від 28 лютого 2017 року встановлено з 01.03.2017 розмір щомісячних внесків (комунальних платежів) для нежитлових приміщень в розмірі 5,68 грн. за метр квадратний загальної площі, що підтверджується витягом з протоколу загальних зборів ОСББ Лісова пісня від 28 лютого 2017 року (а.с. 34). Також рішенням загальних зборів ОСББ Лісова пісня від 24 березня 2018 року встановлено з 01.04.2018 розмір щомісячних внесків (обов`язкових комунальних платежів) для нежитлових приміщень в розмірі 12,00 грн. за метр квадратний загальної площі, що підтверджується витягом з протоколу загальних зборів ОСББ Лісова пісня від 24 березня 2018 року (а.с. 35).

13.11.2020 відповідач звернулася до позивача із заявою (а.с. 24), в якій просила розглянути питання щодо списання заборгованості з розмірі 147 850,80 грн. у зв`язку з тим, що за всі роки її не повідомили про нарахування, тарифи та збори ОСББ. Також відповідач зазначає, що не згодна з нарахуванням.

21.02.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. № 45 щодо сплати заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території і житлово-комунальні послуги (а.с. 25), в якій вказує, що станом на 01 лютого 2021 року за період з 01.03.2013 по 31.01.2021 заборгованість відповідача складає 187 526,32 грн. та просить погасити вказану заборгованість у строк не пізніше 15 березня 2021 року.

08 квітня 2021 року позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 04.10.2021, заборгованість за період грудень 2017 року - серпень 2021 року в сумі 148 754,08 грн., 3% річних за період з 01.01.2018 по 31.08.2021 в сумі 16 358,87 грн. та пеню за період з 01.01.2018 по 31.08.2021 в сумі 138 924,10 грн. (а.с. 109-112).

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку від 29 листопада 2001 року № 2866-III.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Відповідно до частин першої, другої статті 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

За змістом частини п`ятої статті 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників (абзац сьомий частини дев`ятої статті 10 вказаного Закону).

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (ст. 13 зазначеного Закону).

Відповідно до ст. 16 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.

Водночас, співвласник зобов`язаний виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі (ст. 15 вказаного Закону).

Згідно зі ст. 17 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.

За приписами частин другої, третьої статті 23 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку власник квартири та/або нежитлового приміщення зобов`язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших співвласників. Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (набрав чинності 10.12.2017) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Статтею 5 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено перелік житлово-комунальних послуг.

Так, до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону Про житлово-комунальні послуги не є предметом регулювання цього Закону відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до статті 22 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку .

Стаття 22 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку регулює питання забезпечення об`єднанням утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку.

Так, відповідно до положень 22 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право:

задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення;

визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори;

виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.

Газо- та електропостачання квартир та нежитлових приміщень здійснюється на підставі договорів між їх власниками і газо- та електропостачальними організаціями відповідно до вимог законодавства.

Договори з управителем укладаються об`єднанням відповідно до закону.

Для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи.

Об`єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.

З метою надання населенню, що проживає в багатоквартирних будинках, в яких створено об`єднання, пільг та субсидій для відшкодування витрат на управління багатоквартирним будинком внески і платежі визначаються у розмірах, затверджених загальними зборами об`єднання, але не більше встановленого згідно із законодавством граничного розміру відповідних витрат.

З метою надання населенню, що проживає в багатоквартирних будинках, у яких створено об`єднання, пільг та субсидій для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг визначається розмір внесків (платежів) на відповідні потреби, затверджений загальними зборами об`єднання, але не більше найвищого у відповідному населеному пункті тарифу на відповідні комунальні послуги, встановленого відповідним державним органом або органом місцевого самоврядування для суб`єктів господарювання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку від 14 травня 2015 року № 417-VIII витрати на управління багатоквартирним будинком включають:

1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку;

2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку;

2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності;

3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення;

4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Отже, обов`язок утримання майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. Витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їх часток співвласника незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 916/2197/13 (№ 3-28гс15), від 11.11.2015 у справі № 914/НОМЕР_1/14 (№ 3-945гс15), від 27.01.2016 у справі № 904/8242/14 (№ 3-1028 гс15) та постановах Верховного Суду від 14.12.2017 у справі № 910/582/17, від 22.05.2018 у справі № 910/12065/17.

Частиною четвертою статті 319 ЦК України визначено, що власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що рішеннями загальних зборів ОСББ Лісова пісня , оформленими протоколами від 28 лютого 2017 року, від 24 березня 2018 року, визначено розміри внесків щомісячних внесків (комунальних платежів) для нежитлових приміщень, і судом не встановлено їх оскарження та визнання недійсними, суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний був виконати зобов`язання з оплати відповідних внесків як співвласник багатоквартирного будинку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у порушення норм чинного законодавства України, зокрема, Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку та Цивільного кодексу України, у період з грудня 2017 року по серпень 2021 року належним чином не виконував свої зобов`язання щодо здійснення оплати внесків співвласників багатоквартирного будинку, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у загальному розмірі 148 754,08 грн.

З огляду на зазначене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території у сумі 148 754,08 грн. є доведеними та обґрунтованими.

Водночас, як зазначалося вище, відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до усталених загальних правових висновків Верховного Суду щодо порядку застосування позовної давності, викладених, зокрема, в постановах від 23 січня 2020 року у справі № 916/2128/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 914/197/19, виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3677/17, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Відповідно до положень статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За приписами статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 640/18354/14-ц зазначається, що Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій (постанова Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 905/2324/17).

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 161/15679/15-ц йдеться про те, що з тлумачення ч. 4 ст. 264 ЦК України слідує, що вона пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов`язаного суб`єкта (боржника).

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з цим позовом 08 квітня 2021 року. Водночас в матеріалах справи міститься заява відповідачки (а.с. 24), датована 13.11.20 , адресована позивачеві, в якій відповідачка просить розглянути питання щодо списання заборгованості з розмірі 147 850,80 грн. у зв`язку з тим, що за всі роки її не повідомили про нарахування, тарифи та збори ОСББ.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що відбулося переривання позовної давності, оскільки відповідачка звернулася до позивача із заявою від 13.11.2020 щодо списання заборгованості, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з грудня 2017 року по серпень 2021 року у розмірі 148 754,08 грн. заявлені в межах позовної давності та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми слід зазначити таке.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, ст. 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із заяви про зменшення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних із простроченої суми за період з 01.01.2018 по 31.08.2021 у загальному розмірі 16358,87 грн., при цьому позивач помилково здійснив нарахування 3 % річних за весь період на всю суму боргу, не врахувавши періоди виникнення та поступове збільшення заборгованості, адже початок періоду прострочення за кожним щомісячним платежем припадає на 21 число кожного наступного місяця, та, відповідно, сума заборгованості поступово щомісячно збільшувалась. Судом здійснено перерахунок заявленої вимоги. На підставі викладеного, вимога про стягнення 3 % річних підлягає частковому задоволенню в сумі 7573,05 грн. При цьому, питання щодо позовної давності наводилося судом вище, у зв`язку з чим не вбачається необхідності повторного зазначення норм, мотивів та висновків суду з даного приводу.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц, передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.

Відповідач посилається на положення підпункту 4 пункт 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 17 березня 2020 року № 530-IX, згідно з якими на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Однак, нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, тому положення підпункту 4 пункт 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 17 березня 2020 року № 530-IX не підлягають застосуванню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені слід зауважити таке.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.01.2018 по 31.08.2021 в сумі 138 924,10 грн.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, слід зауважити, що неустойка згідно з приписами статті 546 ЦК України є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання.

Стаття 547 ЦК України встановлює вимоги до форми правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання.

Так, відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що неустойка (штраф, пеня) може бути стягнута на підставі договору або акту цивільного законодавства.

Судом встановлено, що письмового договору, в якому було б досягнуто згоди між сторонами щодо сплати неустойки у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, матеріали справи не містять, і учасники справи протилежного не повідомляли. Не йдеться і в позовній заяві про стягнення пені на підставі договору, як і не зазначається, на якій підставі нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Суд враховує, що згідно із статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Положеннями статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З наведеного слідує висновок, що Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не встановлює конкретного розміру пені у випадку, якщо сторони не узгодили у письмовому виді умову щодо сплати неустойки; водночас, у разі досягнення між сторонами згоди щодо сплати пені, положення вказаного закону встановлюють граничну межу розміру пені, який сторони визначили в договорі.

Отже, за відсутності письмового договору між сторонами щодо сплати пені за прострочку платежу приписи Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Також не можуть бути застосовані до спірних правовідносин і приписи частини першої статті 26 Закону України Про житлово-комунальні послуги , якою встановлено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі , але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.01.2018 по 31.08.2021 в сумі 138 924,10 грн. є необґрунтованими, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2-5, 10-13, 19, 76-80, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Лісова пісня до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Лісова пісня 148 754,08 грн. (сто сорок вісім тисяч сімсот п`ятдесят чотири гривні 08 коп.) заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території, 7573,05 грн. (сім тисяч п`ятсот сімдесят три гривні 05 коп.) 3 % річних та 2344,91 грн. (дві тисячі триста сорок чотири гривні 91 коп.) судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Лісова пісня , код ЄДРПОУ 37782060, місце знаходження: м. Київ, вул. Кубанської України, 33-А.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено 15.02.2022 (після виходу судді з лікарняного).

Суддя Деснянського районного

суду міста Києва Оксана ГРИНЧАК